Постанова

від 10.12.2024 по справі 688/412/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/412/24

Провадження № 22-ц/4820/1990/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача Бонтлаба В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Фермерське господарство «Агросад-2016», приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Романішин Ярослав Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2024 року, ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 серпня 2024 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (далі ТОВ «Спектр-Агро»,товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Фермерське господарство «Агросад-2016» (далі ФГ «Агросад-2016», фермерське господарство), приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Романішин Я.О. (далі приватний нотаріус Романішин Я.О.), приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р.М. (далі приватний виконавець Лабчук Р.М.), про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

ТОВ «Спектр-Агро» зазначило, що 22 вересня 2021 року між ним і ФГ«Агросад-2016» укладено договір поставки №283/21-ХМ, за умовами якого товариство передало у власність ФГ «Агросад-2016» продукцію виробничо-технічного призначення, а фермерське господарство зобов`язалося до 15 серпня 2022року сплатити за товар 717984 грн. За договором поруки №П/283/21-ХМ від 22вересня 2021 року ОСОБА_2 поручився перед товариством за виконання ФГ«Агросад-2016» обов`язків з оплати вартості товару.

ФГ «Агросад-2016» і ОСОБА_2 не виконали зобов`язання за вказаними договорами, внаслідок чого товариство звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення коштів. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2023 року у справі №924/103/23 затверджено мирову угоду, згідно якої товариство набуло право на солідарне стягнення з ФГ«Агросад-2016» і ОСОБА_2 751878 грн 03 коп. основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, неустойки та судових витрат. Постановою приватного виконавця Лабчука Р.М. від 30 травня 2023 року відкрито виконавче провадження №71919465 з примусового виконання цієї ухвали суду. Наразі грошові зобов`язання ОСОБА_2 залишаються невиконаними.

15 грудня 2022 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Романішиним Я.О. (зареєстровано в реєстрі за №1298), за умовами якого ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,507 га, кадастровий номер 6825582600:06:003:0005, розташовану на землях Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та призначену для ведення фермерського господарства (далі земельна ділянка).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили цей правочин після настання та порушення зобов`язання останнього з погашення заборгованості перед товариством, а тому стало неможливим виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме мано. Відповідачі уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки без наміру створення правових наслідків, у зв`язку з чим цей договір є фіктивним і фраудаторним. Оспорюваний правочин порушує цивільні права та законні інтереси позивача, не відповідає вимогам закону та є недійсним в силу статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Як правовий наслідок недійсності вказаного правочину слід скасувати рішення приватного нотаріуса Романішина Я.О. від 15 грудня 2022 року індексний номер 65793094 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновити запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у цьому реєстрі.

За таких обставин ТОВ «Спектр-Агро» просило суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Романішиним Я.О. (зареєстровано в реєстрі за №1298);

застосувати наслідки недійсності правочину скасувати рішення приватного нотаріуса Романішина Я.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65793094 від 15 грудня 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №48714936 від 15грудня 2022 року за ОСОБА_3 на земельну ділянку, та поновити запис про право власності №34827604 від 20 грудня 2019 року за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 20серпня2024року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий №6825582600:06:003:0005) від 15 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Романішиним Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1298.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65793094 від 15 грудня 2022 року 12:09:50, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області РоманішинЯ.О., на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №48714936 від 15 грудня 2022 року 10:21:02 за ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825582600:06:003:0005, загальною площею 3,507 га, для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, за розташуванням Хмельницька область, Шепетівський район, Городнявська сільська рада), та поновлено запис про право власності №34827604 від 20 грудня 2019 року за ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 3028 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 3028 грн судового збору.

Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року заяву адвоката Бонтлаба В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 7437 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 7437 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд керувався тим, що на виконання оспорюваного правочину ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили дії щодо розпорядження земельною ділянкою, а тому підстав для визнання цього правочину фіктивним немає. Водночас відповідачі уклали правочин на відчуження земельної ділянки всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом. Укладений ними договір купівлі-продажу земельної ділянки є фраудаторним, тобто вчиненим боржником ОСОБА_2 на шкоду кредитору ТОВ «Спектр-Агро» з метою унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача в рахунок погашення боргу, а тому цей правочин слід визнати недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами. Водночас позивачем обраний належний та ефективний спосіб захисту порушеного права відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 та поновлення запису про право власності за ОСОБА_2 .

Ухвалюючи додаткове рішення, суд керувався тим, що відповідно до акта про надання правової допомоги адвокат Бонтлаб В.В. надав ТОВ «Спектр-Агро» правничі послуги у справі на суму 37250 грн. Оскільки позов товариства задоволено, то відповідачі мають відшкодувати йому обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу. «Гонорар успіху» в розмірі 7500 грн не був необхідним у зв`язку з розглядом справи, а тому підстави для його покладення на відповідачів відсутні. Водночас ТОВ «Спектр-Агро» не обґрунтувало понесені ним витрати щодо вартості участі адвоката в одному із судових засідань, тривалості вивчення відзивів на позов та аналізу документів у справі. Відтак із урахуванням принципів розумності та співмірності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь товариства слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 7437 грн 50 коп. з кожного.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати основне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не укладав і не підписував договір поруки, яким забезпечено виконання ФГ «Агросад-2016» зобов`язання за договором поставки, внаслідок чого цей договір поруки є нікчемним. Також ОСОБА_2 не підписував затверджену господарським судом мирову угоду, згідно якої ТОВ «Спектр-Агро» набуло право на солідарне стягнення з нього основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, неустойки та судових витрат. Відтак у ОСОБА_2 не виникло будь-яких грошових зобов`язань перед ТОВ «Спектр-Агро». ОСОБА_2 не був обізнаний про порушення умов договору поставки та договору поруки, про необхідність їх виконання з огляду на наявну прострочену суму заборгованості, а отже він не міг передбачити негативні наслідки для себе у вигляді постановлення на користь товариства судового рішення та його подальшого виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки не може бути фраудаторним, тобто таким, що вчинений боржником на шкоду кредитору, та не може бути визнаний судом недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства і недопустимості зловживання правами. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Крім того, суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про витребування оригіналів письмових доказів і про зупинення провадження у справі до розгляду судом його позову про визнання припиненими всіх зобов`язань за договором поруки.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідає вимогам закону та вільному волевиявленню сторін, його укладення та посвідчення здійснено з дотриманням установленого порядку. На виконання цього договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 земельну ділянку, яка перебуває в оренді у ФГ «Агросад-2016», а ОСОБА_3 набув права та обов`язки орендодавця, тобто мало місце реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірним правочином. ОСОБА_3 не був обізнаний про порушення умов договору поставки та договору поруки, про необхідність їх виконання з огляду на наявну прострочену суму заборгованості, а отже він не міг передбачити негативні наслідки для себе у вигляді постановлення на користь товариства судового рішення та його подальшого виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. На час укладення відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки товариство не заявило до ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами поставки та поруки, а у останнього не виникло зобов`язання згідно затвердженої господарським судом мирової угоди. ОСОБА_2 не укладав і не підписував договір поруки, яким забезпечено виконання ФГ «Агросад-2016» зобов`язання за договором поставки, внаслідок чого цей договір поруки є нікчемним. До того ж ОСОБА_2 не повідомлявся кредитором про настання обов`язку за договором поруки, а фермерське господарство не ухилялося від виконання своїх обов`язків за договором поставки. Відтак оспорюваний правочин не може бути фраудаторним, тобто таким, що вчинений боржником на шкоду кредитору, та не може бути визнаний судом недійсним. Суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про витребування оригіналів письмових доказів і про зупинення провадження у справі до розгляду судом його позову про визнання припиненими всіх зобов`язань за договором поруки. Спір виник не внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , а тому суд помилково здійснив пропорційний розподіл судових витрат. Оскільки позов є безпідставним, то на відповідачів не можуть бути покладені витрати товариства на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх відзивах на апеляційні скарги ТОВ «Спектр-Агро» просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача та його представника

Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою від 28 жовтня 2024 року справа була призначена до судового розгляду в суді апеляційної інстанції на 10 грудня 2024 року о 13 годині.

Відповідач ОСОБА_2 брав участь у справі як безпосередньо, так і через свою представницю адвокатку Куцу О.П.

31 жовтня 2024 року адвокатка Куца О.П., а 7 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_2 одержали судові повістки-повідомлення про судове засідання, про що свідчать довідка про доставку електронного листа (т. 3 а.с. 82) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3 а.с. 77). Тобто відповідач ОСОБА_2 і його представниця, адвокатка Куца О.П., були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

Адвокатка ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на неможливість бути присутньою в судовому засіданні. Водночас відповідач ОСОБА_2 та адвокатка Куца О.П. не зявилися до суду.

Оскільки поважність причини неявки відповідача ОСОБА_2 і його представниці ОСОБА_4 не підтверджена, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, то апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві власності (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №34827604 від 20грудня 2019 року).

З 24 січня 2020 року ОСОБА_2 є співзасновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Агросад-2016», керівником якого є його вітчим ОСОБА_5 .

Згідно договоруоренди землівід 18жовтня 2020року ОСОБА_2 передав ФГ«Агросад-2016»земельну ділянкуу строковеплатне користуваннястроком на10років. 17 грудня 2020 року Виконавчий комітет Славутської міської ради Хмельницької області зареєстрував право ФГ «Агросад-2016»на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 39814359).

22 вересня 2021 року між ТОВ «Спектр-Агро» і ФГ «Агросад-2016» був укладений договір поставки №283/21-ХМ (далі договір поставки), на виконання якого товариство передало у власність ФГ «Агросад-2016» продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 717 984 грн, а фермерське господарство взяло на себе зобов`язання розрахуватися за товар до 15 серпня 2022 року.

За договором поруки №П/283/21-ХМ від 22 вересня 2021 року (далі договір поруки) ОСОБА_2 поручився перед ТОВ «Спектр-Агро» за виконання ФГ«Агросад-2016» усіх грошових зобов`язань за договором поставки. При цьому сторони визначили, що у випадку невиконання цих зобов`язань фермерське господарство та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед товариством.

24 січня 2023 року внаслідок неналежного виконання ФГ «Агросад-2016» і ОСОБА_2 зобов`язань за договором поставки та договором поруки товариство пред`явило до Господарського суду позов про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2023 року у справі №924/103/23 затверджено мирову угоду, за умовами якої: боржники зобов`язуються солідарно здійснити повну оплату 397588 грн 80 коп. основного боргу, 7198 грн 65 коп. відсотків за користування товарним кредитом та відшкодувати позивачу судові витрати в розмірі 38142 грн 62 коп., що складаються з 50% судового збору в розмірі 4071 грн 31 коп. та 50 % витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34071 грн 31 коп. (загальна сума до сплати складає 442930 грн 07 коп.) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача за наступним графіком погашення заборгованості: 10 квітня 2023 року 150000 грн, 20квітня 2023 року 247588 грн 80 коп. основного боргу, 7198 грн 65 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 4071 грн 31 коп. 50% судового збору, 34071 грн 31 коп. 50% витрат на професійну правничу допомогу, а всього 442930грн 07 коп.; сторони погоджуються, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати боржниками в повному обсязі та терміни, передбачені пунктом 2 цієї мирової угоди, стягувач набуде право на примусове стягнення в солідарному порядку з боржників 678551 грн 69 коп., а саме: 397588 грн 80 коп. основного боргу, 7198 грн 65 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 100724 грн 70 коп. пені, 72521 грн 78 коп. 36% річних та 100517 грн 76 коп. 20% штрафу, а також судових витрат в розмірі 73326грн 34 коп., що складаються з 50% судового збору в розмірі 4071 грн 31 коп. і 100% витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69255грн 03 коп. У зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди провадження у справі було закрито.

ФГ «Агросад-2016» і ОСОБА_2 не виконали умови мирової угоди, внаслідок чого ТОВ «Спектр-Агро» пред`явило ухвалу Господарського суду Хмельницької області №924/103/23 від 11 квітня 2023 року приватному виконавцю Лабчуку Р.М. для примусового виконання (виконавче провадження щодо ОСОБА_2 №71919465 від 30 травня 2023 року, виконавче провадження щодо ФГ«Агросад-2016» №72057079 віл 16 червня 2023 року). Загальна сума заборгованості за виконавчими документами становить 751878 грн 03 коп.

15 грудня 2022 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Романішиним Я.О. (зареєстровано в реєстрі за №1298), за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку за 639508 грн. Того ж дня на підставі рішення приватного нотаріуса Романішина Я.О., індексний номер 65793094, зареєстровано право власності ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право 48714936).

На час укладення сторонами договору купівлі-продажу оціночна вартість земельної ділянки становила 639507 грн, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки 23739 грн 68 коп.

Після набуття права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 18 жовтня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 і ФГ «Агросад-2016», про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 39814359).

10 січня 2023 року ОСОБА_3 повідомив ФГ «Агросад-2016» про набуття права власності на земельну ділянку. 10 листопада 2023 року фермерське господарство виплатило ОСОБА_3 орендну плату у розмірі 6800 грн.

У ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Спектр-Агро».

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Із положень статті 203 ЦК України слідує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою,п`ятою ташостою статті203цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як передбачено статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що ц ивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

За своїми правовими ознаками договір купівлі-продажу є двосторонньою, консенсуальною та відплатною угодою, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші.

Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій сторін. Якщо укладений між продавцем та покупцем договір купівлі-продажу не відповідає нормам закону, то такий правочин визнається судом недійсним. Недійсний правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому суд може (не зобов`язаний) застосувати двосторонню реституцію, зокрема продавець має повернути покупцю гроші, а той повернути продавцю придбаний товар.

Правочин, у тому числі договір купівлі-продажу, повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Якщо договір купівлі-продажу укладається без наміру виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов`язків, то такий правочин є фіктивним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року (справа №405/1820/17) зроблено висновок, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 вересня 2022 року у справі №910/16579/20 зазначила, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17 вказано, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 6 жовтня 2022 року у справі №904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Як зауважив Верховний Суд у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 січня 2024 року у справі №761/40240/21, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Ключовим питанням, на яке повинен надати відповідь касаційний суд є те, яким чином при позаконкурсному оспорюванні кредитором фраудаторних правочинів (вчинених на шкоду кредитору) слід розмежовувати такі підстави для оспорення як фіктивність (стаття 234 ЦК України) та вчинення правочину всупереч принципу добросовісності й недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).

Касаційний суд зауважує, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається.

Зібрані докази вказують на те, що на час укладення відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 грудня 2022 року у ОСОБА_2 як поручителя настало зобов`язання перед ТОВ «Спектр-Агро» з погашення заборгованості за договором поставки. Внаслідок укладення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу останній позбавився майна, за рахунок якого товариство могло задовольнити свої вимоги з погашення заборгованості. Отже, відповідачі вчинили дії на приховання активів ОСОБА_2 від звернення на них стягнення, у зв`язку з чим ТОВ «Спектр-Агро» було завдано шкоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки є фраудаторним правочином, який вчинений відповідачами всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), а тому його слід визнати недійсним.

Водночас суд правомірно керувався тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили дії на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки, внаслідок чого підстави для визнання цього правочину фіктивним (стаття 234 ЦК України) відсутні.

Доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, що оспорюваний правочин відповідає вимогам закону та не є фраудаторним, суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Дії відповідачів під час і після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки, яка перебуває в оренді належного йому фермерського господарства, залишення ОСОБА_3 земельної ділянки в оренді ФГ «Агросад-2016» після її викупу за значну суму коштів, враховуючи, що він самостійно здійснює підприємницьку діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції) свідчать про їх обізнаність щодо боргових зобов`язань ОСОБА_2 .

Твердження відповідачів щодо непідписання ОСОБА_2 договору поруки, у зв`язку з чим у нього не виникло зобов`язання перед ТОВ «Спектр-Агро» за договором поставки, є необґрунтованими.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, застосував правильно норми права та дав належу оцінку дослідженим доказам. Доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Процесуальні дії суду не вплинули на правильність вирішення спору.

Щодо судових витрат у суді першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).

Статтею 1 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону №3674-VI).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: чипов`язані цівитрати зрозглядом справи; чиє розміртаких витратобґрунтованим тапропорційним допредмета споруз урахуваннямціни позову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; поведінкусторони підчас розглядусправи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Законом визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову немайнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо позов містить декілька вимог немайнового характеру, то кожна з цих вимог є об`єктом справляння судового збору.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору. При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (див. пункт 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Позов ТОВ «Спектр-Агро» містить дві вимоги немайнового характеру, а тому за подання позову товариство сплатило судовий збір у розмірі 6056 грн (3028?2).

Оскільки позов ТОВ «Спектр-Агро» задоволенов в цілому, то суд першої інстанції правомірно присудив з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як належних відповідачів на користь товариства по 3028 грн судового збору з кожного.

Доводи ОСОБА_3 про те, що судовий збір має бути покладений лише на ОСОБА_2 , не ґрунтуються на законі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування цих витрат.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року (справа№922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із матеріалів справи слідує, що за договором про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року, укладеними між ТОВ «Спектр-Агро» та Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» (т. 2 а.с. 92-102), адвокат Бонтлаб В.В. безпосередньо здійснював представництво інтересів товариства в суді першої інстанції. За умовами цього договору (пункти 5.1.1, 5.1.2) вартість однієї години надання правничої допомоги адвоката складає від 1100 грн до 3500 грн (в залежності від різного роду умов та чинників). Вартість участі представника бюро в судовому засіданні складає від 1500грн до 3500 грн (в залежності від різного роду умов та чинників).

Відповідно до акта №20 здачі-приймання виконаної правничої допомоги (т. 2 а.с. 103-104) адвокат Бонтлаб В.В. надав ТОВ «Спектр-Агро» правничі послуги у справі на суму 37250 грн.

Згідно платіжної інструкції від 23 серпня 2024 року №55588 (т. 2 а.с. 106) ТОВ«Спектр-Агро» сплатило Адвокатському бюро «Василя Бонтлаба» ці кошти.

До закінчення судових дебатів адвокат Бонтлаб В.В. зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

26 серпня 2024 року (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті) ТОВ«Спектр-Агро» звернулося до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів на свою користь витрат на правову допомогу (т. 2 а.с. 65-76). До цієї заяви відповідачі додали вказані документи.

Подані докази вказують на те, що ТОВ«Спектр-Агро» понесло витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

У зв`язкуз цим,врахувавши складністьсправи,розумність,справедливість іспівмірність понесенихвідповідачами судовихвитрат,суд першоїінстанції правомірнопоклав цівитрати на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в розмірі по 7437 грн 50 коп. з кожного.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить доводів щодо неправильності вирішення судом питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20серпня 2024 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Цідик А.Ю.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47