Постанова

від 16.12.2024 по справі 924/627/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 924/627/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 (суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" (м.Нетішин, Хмельницька обл.)

до Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича (м. Нетішин, Хмельницька обл.)

про стягнення 49821,19 грн з яких сума основного зобов`язання у розмірі 40970,16 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 1659,69 грн, 3% річних у розмірі 1543,95 грн, пеня у розмірі 5647,39 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 задоволено частково позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" до Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича про стягнення 49821,19 грн з яких сума основного зобов`язання у розмірі 40970,16 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 1659,69 грн, 3% річних у розмірі 1543,95 грн, пеня у розмірі 5647,39 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 40970,16 грн основної заборгованості, 1659,69 грн інфляційних втрат, 1543,95 грн 3% річних, 1330,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2195,41 грн витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Мирончук Іван Степанович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, зокрема, що другий примірних Договору оренди №03/23 від 02.01.2023 йому повернутий позивачем не був, а від так, він не мав можливості перевірити правомірність вимог позивача, заявлених ним до суду, на підставі вказаного Договору. Приймаючи до уваги, що кожна сторінка договору оренди не скріплювалася підписами сторін, а підписи містяться лише на останньому аркуші договору, на «недостаючих» сторінках позивач міг змінити умови договору в частині порядку нарахувань та відповідальності на власний розсуд. Тому суд мав пересвідчитися, чи направляв заздалегідь копії цих сторінок позивач відповідачу, і чи не має відповідач заперечень щодо їх відповідності досягнутим умовам договору і чи не заперечує відповідач щодо приєднання їх у викладеній редакції.

Також зазначає, що направлення відповідачу листів, рахунків, вимог за підписом особи, яка не мала на це повноважень (Наталією Добровольською), саме прямо впливають на виконання Договору оренди з боку відповідача, обчислення строків нарахування йому пені, інфляційних втрат тому, що отримавши рахунок на сплату орендної плати від неуповноваженої особи ОСББ «Волинь-Нетішин», у нього не виникає обов`язку цей рахунок оплачувати.

Отже, ОСББ «Волинь-Нетішин» рахунків не направляла, вимог до відповідача не виставляла, а просто звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення боргу по орендній платі, 3% річних, інфляційних втратах та пені.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 та ухвалити нове, яким відмовити ОСББ «Волинь-Нетішин» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

15.10.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

22.10.2024 матеріали справи №924/627/24 надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази доплати судового збору в розмірі 1248,89 грн; надати докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

04.11.2024 на поштову адресу суду від апелянта надійшла заява про виконання ухвали суду (лист від 30.10.2024), до якої долучено докази доплати судового збору в розмірі 1248,89 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Мирончуку Івану Степановичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 та відкрито апеляційне провадження. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24. Запропоновано позивачу у строк до 22.11.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

19.11.2024 до суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що дійсно, при формуванні позовної заяви для подання її до суду, з технічної помилки пристрою не було скановано 2 сторінку Договору оренди №03/23 від 02.01.2023. Дану помилку було самостійно виявлено 06.09.2024 та виправлено клопотанням про долучення доказів, що отримано судом за вхідним номером суду №05-22/6175/24 та долучено до матеріалів справи. Сторона відповідача, яка представлена адвокатом, має доступ до електронного кабінету справи та має можливість ознайомитись із відповідним клопотанням та додатком до такого.

Також позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із вимогами про погашення заборгованості, які отримані під його підпис. У зазначених вимогах містилось посилання на реквізити Договору оренди.

Також, до позовного провадження по даній справі, існувало й наказне провадження. Так, по справі №924/1285/23 було видано Наказ про стягнення безспірної заборгованості з відповідача на користь позивача із тих же підстав та з того ж предмету спору. Відповідач скасував Наказ Господарського суду Хмельницької області від 20.12.2023 по справі №924/1285/23, тобто ознайомився із матеріалами, в тому числі й з Договором оренди.

Позивач звертає увагу, що у додатках до позову також міститься заява відповідача про розірвання Договору оренди №03/23 від 02.01.2023 із посиланням на його реквізити.

Також, у матеріалах справи наявна Додаткова угода №1 до Договору оренди №03/23 від 02.01.2023, підписана сторонами та за якою й визначено суму безопірного зобов`язання відповідача.

Позивач зазначає, що пунктом 9.3 Договору оренди визначено, що цей договір складено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

Тому позивач вважає неспроможним твердження відповідача про відсутність такого договору оренди.

На підставі викладеного позивач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича, а рішення Господарського суду Хмельницької області - без змін. Також просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волинь-Нетішин» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

02.01.2023 між ОСББ „Волинь-Нетішин" (орендодавець) та ФОП Мирончуком І.С. (орендар) укладено Договір оренди №03/23, предметом якого є нежитлове приміщення №109 загальною площею 126 м.кв., що знаходиться на цокольному поверсі між першим та другим під`їздами у багатоквартирному житловому будинку №21а, що на проспекті Незалежності м.Нетішин, Шепетівського району Хмельницької області, що надається Орендодавцем у платне користування Орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності та перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного житлового будинку №21а, що на проспекті Незалежності, м.Нетішин, Шепетівського району, Хмельницької області на підставі Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року №417-VIII. Передача об`єкта оренди оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.2.1. Договору орендна плата обраховується з розрахунку 120 грн за 1 м.кв. та становить 15120,00 грн щомісяця без ПДВ. Також орендар щомісячно відшкодовує орендодавцю витрати на оплату послуг з постачання електричної енергії відповідно до отриманого рахунку.

Пунктом 2.2. Договору передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

Відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2. Договору, орендар зобов`язаний прийняти об`єкт у користування після укладення договору; своєчасно і в повному обсязі перераховувати орендну плату.

За прострочення у сплаті орендної плати за цим договором більше ніж за 2 місяці, орендар сплачує 0,1% від суми за кожен день прострочення (п.п.4.2.3 Договору).

Згідно з п.5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.

Відповідно до п.8.1 Договору, він діє з моменту підписання до 31.12.2023.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що умови договору зберігають дію протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2023.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що кожна сторона договору оренди може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 календарних днів. У випадку, якщо має місце відмова від договору зі сторони орендаря, то орендна плата підлягає сплаті за весь період фактичного використання орендарем приміщення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця.

02.01.2023 сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди згідно п.п.1, 2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування нежитлове приміщення №109 в житловому будинку, що є предметом оренди, яке знаходиться на цокольному поверсі між першим та другим під`їздами у багатоквартирному житловому будинку №21а, що на проспекті Незалежності, що надається Орендодавцем у користування Орендарю, загальною площею 126 м.кв. Характеристика Об`єкта оренди на момент його передачі в оренду (зафіксовано актом обстеження фактично виконаних робіт в приміщенні №109 від 07.12.2022).

Акт приймання-передачі об`єкта підписаний та скріплений печатками представниками сторін.

20.02.2023 ФОП Мирончук І.С. звернувся до ОСББ „Волинь-Нетішин" з пропозицією про розірвання Договору оренди 21.03.2023.

Листом від 28.02.2023 за №53 ОСББ „Волинь-Нетішин" повідомило ФОП Мирончука І.С. про необхідність сплатити заборгованість за договором оренди №03/23 від 02.01.2023 у розмірі 30240 грн за січень та лютий і додатково повідомив про необхідність сплатити орендну плату за березень 2023.

22.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди №03/23 від 02.01.2023, в якій сторони погодили припинити дію договору з 22.03.2023.

Також, додатковою угодою передбачено, що відповідно до п.8.2. Договору до сплати підлягає заборгованість у розмірі 30240,00 грн за січень 2023 р., лютий 2023 р. та за березень 2023 р. у розмірі 10730,16 грн. Загальний розмір заборгованості становить 40970,16 грн.

Вказано, що згідно з п.8.2. Договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків. Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Додаткова угода підписана представниками сторін.

22.03.2024 ОСББ „Волинь-Нетішин" виставило ФОП Мирончуку І.С. рахунок на оплату №03/23 - 109 від 22.03.2024 на суму 40970,16 грн.

Листом від 16.05.2023 за №63 ОСББ „Волинь-Нетішин" було повідомлено ФОП Мирончука І.С. про необхідність погашення заборгованості за Договором оренди №03/23 від 02.01.2023. Також зазначено, що зарахування суми в розмірі 40970,16 грн в рахунок орендної плати ФОП Мирончука І.С. за Договором оренди №03/23 від 02.01.2023 не вбачається можливим, оскільки це не передбачено умовами даного договору.

У вимозі про сплату заборгованості від 04.07.2023 за вих.№76, ОСББ „Волинь-Нетішин" вимагав від ФОП Мирончука І.С. виконати зобов`язання за Договором оренди та сплатити 40970,16 грн заборгованості. До вимоги додано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 по 04.07.2023 де кінцеве сальдо становить 40970,16 грн.

Направлення відповідачу вимоги та її отримання підтверджується описом вкладення та поштовим повідомленням про вручення від 21.07.2023.

20.10.2023 ОСББ „Волинь-Нетішин" направлено ФОП Мирончуку І.С. претензію №3-П від 20.10.2023, в якій повідомлено відповідача про наявність у позивача підстав для заявлення вимог щодо стягнення 40970,16 грн заборгованості, 8685,67 грн - пені згідно з п.4.2. Договору, 713,89 грн - 3% річних. Також повідомив, що ОСББ очікує понести витрати за звернення до суду з позовом: 2684,00 грн - сплата судового збору; 10000,00 - гонорар адвоката; 2500,00 грн - кожне судове засідання; 10% від суми стягнення під час примусового виконання рішення виконавчою службою.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2024 у справі №924/1285/23 було скасовано судовий наказ від 20.12.2023 у справі №924/1285/23 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, про-т Незалежності, буд.21А, ЄДРПОУ 40497621) заборгованості в розмірі 40970,16 грн, інфляційне збільшення в розмірі 526,96 грн, 3% річних в розмірі 912,57 грн, пеня у розмірі 7579,48 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, 268,40 грн витрат по оплаті судового збору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень ст.626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, на спірні відносини виникли між сторонами підставі договору оренди.

Як встановлено ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у п.2.1. Договору погодили, що орендна плата обраховується з розрахунку 120 грн за 1 м.кв. та становить 15120,00 грн щомісяця без ПДВ.

Пунктом 2.2. передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався об`єктом оренди, однак не надав доказів сплати орендної плати у розмірі, визначеному договором.

Згідно з п.8.2. Договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до виконання ним своїх обов`язків.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі пропозиції ФОП Мирончука І.С., 22.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №03/23 від 02.01.2023, в якій сторони погодили припинити дію договору з 22.03.2023.

Додатковою угодою передбачено, що відповідно до п.8.2. Договору до сплати підлягає заборгованість у розмірі 30240,00 грн за січень, лютий 2023 року та за березень 2023 року у розмірі 10730,16 грн. Загальний розмір заборгованості становить 40970,16 грн.

Таким чином, заборгованість в розмірі 40970,16 грн узгоджена сторонами в Додатковій угоді №1 від 22.03.2024 до Договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 40970,16 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, твердження відповідача, що частина документів (листи, рахунки, вимога про сплату заборгованості) підписані Наталією Добровольською, як уповноваженою особою, на підтвердження повноважень якої в матеріалах справи відсутні документи, в даному випадку не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

У додатковій угоді сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

У зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань за договором оренди, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Як вбачається із розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.04.2023 по 02.07.2024 в розмірі 1543,95 грн.

Розрахунок 3% річних здійснений правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства, тому суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги позивача до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1543,95 грн.

Також, позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2023 по травень 2024 в розмірі 1659,69 грн, а тому заявлену до стягнення суму інфляційних втрат правомірно стягнено з відповідача.

Крім цього, згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що за прострочення у сплаті орендної плати за цим договором більше ніж за 2 місяці, орендар сплачує 0,1% від суми за кожен день прострочення.

У Додатковій угоді №1 від 22.03.2023 до Договору оренди №03/23 від 02.01.2023 сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.01.2024 по 02.07.2024 в розмірі 5647,39 грн. із суми заборгованості 40970,16 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору оренди, сторони не врегулювати свої відносини щодо періоду нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати чи інша подія, зокрема, настання дати 08.01.2024, з якої позивач починає нараховувати пеню).

Пунктом 2.2. Договору передбачалось, що орендна плата підлягає сплаті щомісячно до 25 числа за поточний місяць користування.

Тому, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач мав сплатити орендну плату за січень 2023 в розмірі 15120,00 грн (без ПДВ) до 25.01.2023, за лютий 2023 в розмірі 15120,00 грн (без ПДВ) - до 25.02.2023 та за березень 2023 в розмірі 10730,16 грн - до 22.03.2023 (з урахуванням додаткової угоди про розірвання договору оренди).

З огляду на вище зазначене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем здійснено нарахування пені поза межами шести місячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що не узгоджується з нормами ч.6 ст.232 ГК України, а тому правомірно відмовив у задоволенні пені в розмірі 5647,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 44173,80 грн, з яких: 40970,16 грн - основна заборгованість; 1659,69 грн - інфляційні втрати, 1543,95 грн - 3 % річних.

При цьому, апелянт зазначає, що другий примірних Договору оренди №03/23 від 02.01.2023 йому повернутий позивачем не був, а від так, він не має можливості перевірити правомірність вимог позивача, заявлених ним до суду, на підставі вказаного договору. Приймаючи до уваги, що кожна сторінка договору оренди не скріплювалася підписами сторін, а підписи містяться лише на останньому аркуші договору, на «недостаючих» сторінках позивач міг змінити умови договору в частині порядку нарахувань та відповідальності на власний розсуд. Тому суд мав пересвідчитися, чи направляв заздалегідь копії цих сторінок позивач відповідачу, і чи не має відповідач заперечень щодо їх відповідності досягнутим умовам договору і чи не заперечує відповідач щодо приєднання їх у викладеній редакції.

Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що у клопотанні від 06.09.2024 позивач повідомив, що помилково не було відскановано та не подано сторінку 2 Договору оренди №03/23 від 02.01.2023. У зв`язку з виявленням даної помилки просив долучити до матеріалів справи сторінку 2 Договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

Суд першої інстанції розглянув справу з врахуванням долученої позивачем до матеріалів справи сторінки 2 Договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

Суд апеляційної інстанції зазначає, по-перше, що пунктом 9.3 Договору оренди визначено, що цей договір складено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

Тобто, у відповідача мав бути один із примірників Договору оренди №03/23 від 02.01.2023.

По-друге, відповідач не надав примірника Договору оренди №03/23 від 02.01.2023 у якійсь іншій редакції, відмінній від наданої позивачем, в апеляційній скарзі не висловлює заперечень щодо відповідності наданої позивачем редакції досягнутим умовам договору.

По-третє, у матеріалах справи наявна додаткова угода №1 до Договору оренди №03/23 від 02.01.2023, підписана сторонами та за якою визначено суму безопірного зобов`язання відповідача.

По-четверте, адвокат відповідача має доступ до електронного кабінету справи та мав можливість ознайомитись із відповідним клопотанням та додатками до нього.

Також слід звернути увагу, що до позовного провадження існувало й наказне провадження у справі №924/1285/23, в якому було видано Наказ про стягнення безспірної заборгованості з відповідача на користь позивача із тих же підстав та з того ж предмету спору. Відповідач скасував Наказ суду від 20.12.2023 у справі №924/1285/23, тобто ознайомився із матеріалами справи, в тому числі й з договором оренди.

А тому, колегія суддів зазначені вище доводи апелянта вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). та не приймає їх до уваги.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.129 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Позивач у позові просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Григор`єв Р.І. згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України обліковується у Раді адвокатів Київської області, номер свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5997/10 від 24.03.2017. Надання правничої допомоги адвокатом Григор`євим Р.І. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" здійснювалося на підставі довіреності в порядку передоручення від 15.12.2023.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

20.10.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) укладено Договір про правове обслуговування, предметом якого є юридично-консультаційне обслуговування діяльності замовника, а саме надання юридичних послуг на захист прав та законних інтересів замовника в судах всіх інстанцій щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди.

Відповідач у відзиві звертав увагу, що правова допомога надавалася фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. на підставі договору про правове обслуговування від 20.10.2023 і ніякого відношення до надання професійної правової допомоги адвокатом, не має.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, укладення договору Григор`євим Р.І. як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката та не впливає на розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Подібного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 01.02.2022 у справі №910/10935/20.

Як убачається з умов договору про правове обслуговування від 20.10.2023 сторони погодили фіксований розмір вартості послуг, зокрема: складення та подання претензії щодо добровільного погашення заборгованості - 1500,00 грн (п.5.1.1.); складення та подання до суду заяви про стягнення заборгованості - 3000,00 грн (п.5.1.2.).

При цьому, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

На підтвердження надання та оплати правової допомоги позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні інструкції про оплату наданих послуг.

Так, 20.10.2023 між Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) складено Акт приймання-передачі наданих послуг №1 на підставі Договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення, а саме: ознайомлення із документами, складення та направлення претензії щодо стягнення заборгованості у відповідності із ст. 222 ГК України, вартість послуги складає 1500,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №938 від 08.11.2023 ОСББ "Волинь-Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 1500,00 грн згідно рахунку №1 від 20.10.2023.

В матеріалах справи наявна претензія від 20.10.2023 вих.№3-П, підготовлена адвокатом Григор`євим Р.І.

15.12.2023 між Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" (замовник) складено Акт приймання-передачі наданих послуг №2 на підставі Договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення, а саме: складення та подання заяви до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості, направлення копії заяви з додатками боржнику ФОП Мирончуку І.С., вартість послуги становить 3000,00 грн.

В акті зазначено, що замовником отримано зазначені послуги в повному обсязі, претензій, зауважень щодо наданих послуг немає. Виконавцем отримано оплату в загальному розмірі 3000,00 грн. В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №973 від 15.12.2023, згідно якої ОСББ "Волинь - Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 3000,00 грн. згідно рахунку №2 від 15.12.2023.

Суд першої інстанції з аналізу Акту приймання-передачі наданих послуг №2 встановив, що станом на 15.12.2023 послуга зі складення та подання заяви до суду про стягнення заборгованості була надана, в той час як позовна заява у даній справі подана до суду 05.07.2024 (майже через сім місяців після підписання акту від 15.12.2023). Також в акті зазначено, що виконавець надає юридичні послуги замовнику щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення (без вказівки на конкретний договір).

Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.12.2023, який складений майже за сім місяців до подання позову у даній справі не може підтвердити надання адвокатом послуг з підготовки та подання позовної заяви у справі №924/627/24.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати, що поданий позивачем Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.12.2023 підтверджує надання послуги щодо складення та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Також позивачем надано до матеріалів справи Акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 02.07.2024, складений між Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (замовник) на підставі Договору про правове обслуговування від 20.10.2023 про те, що виконавець надав, а замовник отримав наступні послуги: компенсація витрат на канцелярію та поштове пересилання, вартість послуги складає 500,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №1091 від 03.07.2024 ОСББ " Волинь-Нетішин " сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 500,00 грн згідно рахунку №3 від 02.07.2024.

Однак, як правильно зазначає місцевий господарський суд, витрати на канцелярію та поштове пересилання не належать до витрат на професійну правничу допомогу з огляду на положення статті 123 ГПК України. Зазначені витрати відносяться до витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.123 ГПК України).

Отже, на момент розгляду спору судом першої інстанції, позивачем було підтверджено обсяг та розмір витрат на правничу правову допомогу в розмірі 1500,00 грн (витрати згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.10.2023).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково в розмірі 44173,80 грн (88,7% від ціни позову), суд першої інстанції поклав на відповідача витрати на правничу допомогу позивача в розмірі 1330,50 грн (88,7 % від 1500,00 грн.).

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 40970,16 грн основної заборгованості, 1659,69 грн інфляційних втрат, 1543,95 грн 3% річних, 1330,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не встановила в процесуальних діях Господарського суду Хмельницької області порушень норм ч.3 ст.277 ГПК України або таких порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Як зазначено вище, положення Договору про правове обслуговування від 20.10.2023 передбачали надання Григор`євим Р.І. юридичних послуг на захист прав та законних інтересів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" в судах всіх інстанцій, щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем було подано Акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 14.11.2024, складений між Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Р.І. (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" (замовник), про те, що на підставі Договору про правове обслуговування від 20.10.2023, виконавець надав, а замовник отримав юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з ФОП Мирончука І.С. за договорами оренди приміщення, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою, складення та надсилання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуги становить 2000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №1190 від 14.11.2024 ОСББ "Волинь-Нетішин" сплатило ФОП Григор`єву Р.І. 2000,00 грн згідно акту №5 від 14.11.2024.

Отже, суд констатує, що представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався своїм правом надати суду заперечення на заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоч відзив на апеляційну скаргу було направлено на його поштову адресу, а також він знаходиться в електронній справі в системі "Електронний суд".

Враховуючи положення ст.ст.126, 129 ГПК України, фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог ст.74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 126, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2024 у справі №924/627/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь-Нетішин" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мирончука Івана Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь - Нетішин" (30100, Хмельницька область, м.Нетішин, пр-т Незалежності, буд.21А, код ЄДРПОУ 40497621) 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 16.12.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.