Постанова

від 10.12.2024 по справі 922/2411/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2411/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача - Риндін Д.І. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2349Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 (суддя Жельне С.Ч., повний текст складено 16.09.2024) у справі №922/2411/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім", м.Зміїв Харківської області,

до Державного підприємства "Світанок", м.Балаклія Харківської області,

про стягнення коштів 359 512,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (далі - ТОВ "ТД "Агрохім"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Світанок" (далі - ДП "Світанок"), про стягнення заборгованості, що виникла за Договором постачання №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 у розмірі 199 637,94 грн.; курсової різниці 19 082,75 грн.; пені в розмірі 33 239,83 грн.; штрафу 30% від суми специфікацій, по яких допущено прострочення оплати, у розмірі 59 891,38 грн.; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у розмірі 36 418,75 грн.; інфляційних у розмірі 6 714,44 грн., а також 3% річних у розмірі 4 527,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані нездійсненням відповідачем оплати вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладної №ТДАГ3931 від 27.04.2023.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2411/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Світанок" на користь ТОВ "ТД "Агрохім" заборгованість за Договором №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 у розмірі 199 637,94 грн., пеню в розмірі 33 239,83 грн., штраф у розмірі 59 891,38 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 418,75 грн., інфляційні в розмірі 6 714,44 грн., а також витрати по сплаті судового збору 5 038,54 грн. У решті позову відмовлено.

В основу рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості покладено висновки суду про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 199 637,94 грн., строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є таким, що настав. Задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних ґрунтується на доведеності факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та погоджених сторонами умов договору щодо відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань і відповідних вимогах чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача відповідного повідомлення про зміну ціни і загальної вартості товару та документів, які визначені у п.4.5 договору. Відмова у стягненні з відповідача 3% річних мотивована тим, в пункті 8.5 договору сторони передбачили інший розмір процентів, які мають бути сплачені відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме 24% річних, вимога про стягнення яких задоволена судом.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДП "Світанок" через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2411/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТД "Агрохім" до ДП "Світанок" про стягнення 359 512,35 грн. у повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:

- ДП "Світанок" належним чином не було повідомлене про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у зв`язку із відсутністю доступу до кабінету підсистеми «Електронний суд». ТОВ "ТД "Агрохім" позовну заяву з додатками поштою на адресу відповідача не було направлено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 про відкриття провадження у справі відповідачем отримано не було;

- між позивачем та відповідачем було укладено сім однотипних договорів постачання протягом одного тижня. Відповідно до положень Статуту ДП «Світанок» директор ОСОБА_1 повинен був отримати згоду від Фонду державного майна України на укладання подібних договорів/контрактів. Згоди на укладення договору №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 отримано не було;

- у договорі відсутній підпис директора ОСОБА_1 Згідно переліку майнових цінностей відсутні договори постачання між ТОВ «ТД «Агрохім» та ДП «Світанок», також відсутні підтвердження про отримання товару, вказаного в цих договорах;

- з урахуванням того, що договір постачання №Х38/25/2023/8 датований 27.04.2023, тобто в час дії воєнного стану, стягнення з відповідача нарахованих позивачем курсової різниці, пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних є незаконним відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу ДП "Світанок" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Після отримання через підсистему «Електронний суд» 17.10.2024 від ДП "Світанок" заяви про усунення недоліків (вх.13346), ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2411/24. Встановлено строк до 12.11.2024 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 03.12.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 23.10.2024 від ТОВ "ТД "Агрохім" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.13555; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить апеляційну скаргу ДП «Світанок» залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Розподілити судові витрати та покласти їх на апелянта.

У відзиві позивач зазначає наступне:

- апелянт не зазначив, які саме норми були порушені судом першої інстанції під час ухвалення рішення;

- позовну заяву та додані до неї докази направлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Твердження апелянта про те, що після звільнення попереднього керівника останній не передав новому керівнику ключі до кабінету в підсистемі «Електронний суд», є виключно справами підприємства відповідача та сам відповідач не має права посилатись на таку підставу, як на поважну, через недоведеність;

- перед зверненням до суду представником позивача було проведено юридичний аудит та виявлено відсутність підпису на договорі постачання №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 з боку відповідача. При цьому на специфікації, що є невід`ємною частиною договору, та на видатковій накладній, що підтверджують отримання відповідачем товару, наявні і підписи і печатки останнього;

- позивачем належним чином було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну. При цьому відповідач скористався податковим кредитом, не висловивши жодних претензій чи зауважень позивачу;

- твердження апелянта про відсутність підтвердження надіслання позивачем та отримання листа №765 від 28.06.2024 з додатками відповідачем є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є долучені разом з позовом докази надіслання цього листа апелянту (квитанція ПАТ «Укрпошти» та опис вкладення до Експрес-листа);

- безпідставними є зауваження апелянта щодо недійсності договору. Апелянт зазначає про невідповідність правочину вимогам закону, проте взагалі не зазначає, яким саме вимогам закону та в чому саме полягає його невідповідність. Договір постачання не визнаний в установленому порядку недійним, фіктивним, нікчемним тощо;

- твердження скаржника про те, що через військовий стан апелянт має бути звільнений від відповідальності за невиконання умов договору поставки, не підкріплені нормативним обґрунтуванням. Висновків щодо наявності форс-мажорних обставин до матеріалів справи апелянтом не долучено;

- відповідач наводить заперечення стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які частково задоволені судом першої інстанції додатковим рішенням від 26.09.2024. Означене додаткове рішення апелянтом не оскаржується;

- скаржник не згоден з розміром стягнутих витрат на правничу допомогу - 25 000,00 грн., хоча судом першої інстанції стягнуто з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 23 358,19 грн.

За змістом відзиву на апеляційну скаргу позивач, разом з іншим, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Східним апеляційним господарським судом у розмірі 10 000,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг при наданні правової допомоги ТОВ «ТД «Агрохім» під час підготовки, подання відзиву на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду, а також розгляду судом апеляційної скарги ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2411/24; копія додаткової угоди №5 від 18.10.2024 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.06.2024; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2024.

У судовому засіданні 03.12.2024, за участі представника позивача, оголошено перерву у розгляді справи №922/2411/24 до 10.12.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 04.12.2024 від позивача надійшла заява (вх.15495 від 04.12.2024), в якій заявник зазначив, що для додатково підтвердження факту поставки товару позивачем, його отримання відповідачем, додатково надає зареєстровану позивачем відповідно до норм податкового законодавства України податкову накладну №3245 від 27.04.2023. При цьому позивач наголосив, що податковий кредит був використаний відповідачем і жодних претензій чи повернень відповідач не ініціював.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.12.2024 представник позивача підтримав заяву (вх.15495 від 04.12.2024) про долучення до матеріалів справи зареєстрованої позивачем податкової накладної №3245 від 27.04.2023.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву.

Приймаючи до уваги, що позивач не обґрунтував причини неможливості подання податкової накладної до суду першої інстанції (саме лише неоспорення в суді першої інстанції відповідачем факту спірної поставки такою причиною не є) та не заявив мотивованого клопотання про поновлення строку на подання означеного доказу, судова колегія відмовила у задоволенні відповідного клопотання позивача та не прийняла означений доказ до розгляду.

У судовому засіданні позивач, разом з іншим, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін та покласти судові витрати на апелянта.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення ухвали від 03.12.2024 в електронній формі до електронних кабінетів безпосередньо ДП «Світанок» та представника означеного підприємства - Безпалого С.О. Довідки про доставку електронних листів долучені до матеріалів справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.04.2023 між ТОВ «ТД «Агрохім» (постачальник) та ДП «Світанок» (покупець) укладено договір постачання №Х38/25/2023/8 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та/або інші характеристики), а також термін поставки і оплати товару, що постачається, визначається у специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Умови і терміни поставки погоджені в розділі 3 договору.

Поставка (приймання-передачі товару) здійснюється на умовах самовивозу зі складу позивача за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул.Харківська, буд.86-А, якщо інше не передбачено у додатках (специфікаціях) до договору. Товар поставляється партіями (п.3.1 договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар (п.3.8 договору).

Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, у тому числі сертифікатів якості (п.3.9 договору).

За умовами п.п.4.1, 4.2 договору вартість (ціна) і термін оплати товару визначається у додатках до цього договору - специфікаціях. Загальна вартість товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Крім встановлення ціни та загальної вартості товару в гривні, сторони, додатково у специфікаціях визначають грошовий еквівалент ціни та/або загальної вартості товару в іноземній валюті - доларах США та/або Євро, та фіксують курс іноземної валюти, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ (п.4.3 договору).

За згодою сторін у специфікаціях (додатках до договору) грошовий еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (у гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміну загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Порядок розрахунків за поставлений позивачем товар сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника (п.5.1 договору).

Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватись строків оплати, що передбачені у специфікаціях (п.5.2 договору).

Згідно з п.8.3 договору за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

За змістом п.8.4 договору, у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Сторони також дійшли згоди, що у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, покупець, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за вимогою постачальника сплачує постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар (п. 8.5 договору).

Відповідно до п.10.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за даною угодою зобов`язань.

27.04.2023 між сторонами було укладено Специфікацію №1-НАС(К), за умовами якої сторони погодили поставку товару: насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер - 35міш.; насіння кукурудзи РАМ 1333 - 13міш. на загальну суму 199 637,94 грн.

Відповідно до ст.524 ЦК України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93грн. за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5 405,85 доларів США (п.2 специфікації).

Вартість товару оплачується покупцем у наступному порядку: 39 927,59 грн. - до 03.05.2023 (включно); 159 710,35 грн. - до 01.11.2023 (включно) (п.4 специфікації).

Специфікація містить підписи сторін та скріплена печатками підприємств.

За видатковою накладною №ТДАГ3931 від 27.04.2023 позивач, як постачальник, поставив відповідачу, як покупцю обумовлений сторонами в специфікації №1-НАС(К) товар загальною вартістю 199 637,94 грн. Означена видаткова накладна містить підписи сторін та скріплена печатками підприємств, не містить жодних зауважень щодо кількості та якості поставленого товару

Наявність простроченої заборгованості за договором постачання №Х38/25/2023/8 за поставлений на підставі видаткової накладної №ТДАГ3931 від 27.04.2023 товар стала підставою звернення ТОВ «ТД «Агрохім» з розглядуваним позовом до суду.

Щодо укладення договору постачання №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, наявність простроченої заборгованості за яким є предметом розгляду в межах справи №922/2411/24, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України унормовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню зволю до настання відповідних правових наслідків (ч.2).

У силу приписів ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).

За змістом апеляційної скарги ДП «Світанок» наголошує на тому, що до позовної заяви додано договір постачання №Х38/25/2023/5 від 24.04.2023 (у той час як предметом у межах справи №922/2411/24 є правовідносини сторін за договором №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023), на якому відсутній підпис зі сторони директора ДП «Світанок» ОСОБА_1 За твердженнями апелянта, згідно переліку матеріальних цінностей відсутні договори постачання між ТОВ «ТД «Агрохім» та ДП «Світанок», а також відсутні підтвердження про отримання товару, вказаного в цих договорах.

Як установлено судом апеляційної інстанції, позивачем на підтвердження заявлених вимог долучено до матеріалів справи договір постачання №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, у якому в якості сторін зазначено ТОВ "ТД "Агрохім" (постачальник) та ДП "Світанок" (покупець).

Означений договір містить підпис уповноваженого представника ТОВ «ТД «Агрохім» та відтиск печатки товариства. У графі "Покупець" - ДП "Світанок" - відсутній підпис представника (ОСОБА_1), проте наявний відтиск печатки підприємства (означені обставини залишені поза увагою суду першої інстанції).

Матеріали справи не містять доказів того, що печатка відповідача була використана особою, не уповноваженою на її використання, зокрема доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки, як і не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про підробку такої печатки. За змістом апеляційної скарги відповідач також не посилається на наявність відповідних обставин.

Судова колегія також звертає увагу, що надана позивачем Специфікація №1-НАС(К) від 27.04.2023, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками ТОВ "ТД "Агрохім" та ДП "Світанок", містить посилання на договір №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023.

У названій специфікації сторони погодили найменування товару (насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер, насіння кукурудзи РАМ 1333), одиницю виміру, кількість товару, його вартість, строк поставки.

Позивачем також надано до матеріалів справи видаткову накладну №ТДАГ3931 від 27.04.2023, яка також містить посилання на договір №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023. Означена видаткова накладна також підписана сторонами та скріплена печатками ТОВ "ТД "Агрохім" та ДП "Світанок".

З боку відповідача і специфікація і видаткова накладна підписані директором ОСОБА_1.

Щодо відсутності підпису з боку ДП «Світанок» на договорі №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 позивач пояснив наступне.

Перед зверненням до суду представником позивача було проведено юридичний аудит та виявлено відсутність підпису з боку ДП «Світанок» на договорі №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023. З пояснень менеджера, відповідального за ведення клієнта - відповідача, представник позивача, адвокат Риндін Д.І. дізнався, що документи, направлені відповідачу на узгодження та підписання, повернулись без підпису через неуважність їх підписанта.

Для приведення у відповідність до діючого законодавства первинних документів, позивачем було складено та направлено на адресу відповідача лист №765 від 28.06.2024 з наявними у ньому документами, підписаними позивачем, на яких відсутні підписи відповідача, з проханням підписати їх зі сторони відповідача та повернути позивачу( а.с. 14 зворот).

Від ДП «Світанок» позивач відповіді не отримав.

За змістом апеляційної скарги відповідач зазначає, що вказаний лист адресований звільненому директору ОСОБА_1 , позивачем не надано доказів відправлення листа поштовими або електронними засобами зв`язку, а також відсутні докази підтвердження отримання цього листа представниками ДП «Світанок».

Втім, адресування листа №765 від 28.06.2024 відповідачеві в особі директора ОСОБА_1 за належною адресою ДП «Світанок» не має значення з точки зору суб`єктів спірних правовідносин - юридичних осіб, керівники яких є представниками підприємств у цивільних правовідносинах. При цьому, усупереч твердженням апелянта, до матеріалів справи надано докази направлення означеного листа на адресу ДП «Світанок», а саме опис вкладення у цінний лист (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені положення законодавства та надані до матеріалів справи докази у сукупності, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ДП «Світанок» погодило умови договору №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023. Означений договір, який не містить підпису представника ДП "Світанок", проте містить печатку означеного підприємства, є належним доказом укладення договору між сторонами.

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, які полягають в укладанні між позивачем та відповідачем протягом одного тижня семи однотипних договорів постачання (правовідносини за якими є предметом розгляду інших судових справ), що вказує на недотримання визначеного пунктами 11.2, 11.6 Статуту відповідача порядку вчинення відповідних правочинів (неотримання директором ДП «Світанок» згоди від Фонду державного майна на укладення подібних договорів/контрактів). З огляду на означене апелянт посилається на положення ст.241 ЦК України щодо перевищення повноважень та ст.ст.215, 234, 236 ЦК України відносно недійсності фіктивного правочину і моменту такої недійсності.

Суд апеляційної інстанції відхиляє означені посилання апелянта, оскільки предметом спору у межах розглядуваної справи не є питання дійсності/недійсності договору поставки №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, а за його природою та твердженнями апелянта судова колегія не вбачає наявності підстав для визнання його нікчемним в силу вказівки закону, тоді як на стадії апеляційного перегляду не можуть висуватися вимоги, що не розглядалися судом першої інстанції, а суд не може з власної ініціативи у такому випадку вирішувати питання щодо недійсності договору. Апелянтом не спростовано належними доказами презумпцію правомірності відповідного правочину (ст.204 ЦК України).

Щодо суті позовних вимог Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Укладений між сторонами договір постачання №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023 у розумінні ст.ст.173, 174 ГК України та ст.ст.11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов`язків.

Положеннями ч.1 ст.712 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ч.1 ст.265 ГК України, унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, за договором поставки обов`язок покупця оплатити товар кореспондується з обов`язком постачальника передати товар у власність покупця.

Статями 525, 526 ЦК України, які узгоджуються з положеннями ст.193 ГК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи належними доказами (договір, специфікація, видаткова накладна) підтверджується факт отримання відповідачем товару загальною вартістю 199 637,94 грн. При цьому в матеріалах справи відсутні докази повної оплати вартості такого товару у визначений умовами Специфікації №ТДАГ3931 від 27.04.2024 згідно зі ст.530 ЦК України строк.

Скаржником не надано заперечень, які б спростували висновок Господарського суду Харківської області щодо порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого товару у стягуваній сумі 199 637,94 грн, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення такої заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст.610 ЦК України, що є підставою для застосування відповідальності (передбаченої законом та погодженої договором) за таке порушення.

За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати пені та штрафу.

Як зазначалося вище за текстом постанови, сторони у п.8.3 договору погодили, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки. Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем арифметично правильно обраховано та правомірно пред`явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 33 239,83 грн. та штраф 30% у розмірі 59 891,38 грн. Зауважень щодо означених розрахунків апелянтом не висловлено, а апеляційний суд недоліків не вбачає.

Щодо пред`явлених до стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) у розмірі 36 418,75 грн. та 3% річних у розмірі 4 527,26 грн. судова колегія зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розглядуваному випадку сторони у п.8.5 договору, користуючись правом, передбаченим ст.625 ЦК України, збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару, та встановили розмір річних на рівні 24%.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач здійснив розрахунок 24% річних із зазначенням того, що таке нарахування здійснено за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Однак, зі змісту п.8.5 договору вбачається, що за своєю правовою природою нараховані позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) є саме процентами річних, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України. В пункті 8.5.договору також є посилання на ч.2 ст.625 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про те, що у позивача наявне право на нарахування 24% річних відповідно до ст.625 ЦК України, що, у свою чергу, виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті ЦК України. Заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку 24% річних апелянтом не зазначено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці в розмірі 19 082,75 грн, місцевий господарський суд правильно зазначив в рішенні, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача відповідного повідомлення про зміну загальної вартості товару та документів, які визначені у п.4.5 договору, який (пункт договору) є правовою підставою для пред`явлення вимог щодо стягнення курсової різниці.

Дійсно, матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем права коригування ціни у зв`язку із коливанням курсу валюти (в порядку визначеному п. 4.5 договору), еквівалент якої визначено у специфікації, тому у позивача відсутнє право на заявлену до стягнення суму курсової різниці.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 6 714,44 грн на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції не враховано, що наявність згоди сторін про застосування еквіваленту в доларах США для визначення розміру належного до виконання грошового зобов`язання покупця (доплата курсової різниці станом на дату платежу порівняно із курсом, визначеним у специфікації), унеможливлює стягнення інфляційних, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц.

На переконання судової колегії, недотримання позивачем погодженого в договорі порядку коригування ціни (альтернативного способу компенсації знецінення купівельної спроможності гривні за період прострочення оплати) та, відповідно, невикористання позивачем свого суб`єктивного права на таке коригування, не породжує у такому випадку у кредитора додаткового права на стягнення інфляційних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №910/11077/20 містяться наступні висновки:

- у разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти;

- у разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 6 714,44 грн інфляційних з подальшою відмовою в цих вимогах.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що, оскільки договір постачання №Х38/25/2023/8 датований 27.04.2023, тобто в час дії воєнного стану, стягнення з відповідача нарахованих позивачем курсової різниці, пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних є незаконним відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проаналізувавши означені положення судова колегія зауважує, що спірні правовідносини з постачання товару унеможливлюють застосування приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які стосуються кредиту та позики.

За змістом апеляційної скарги ДП "Світанок" зазначає про те, що: відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №922/2411/24 та її розгляд у зв`язку із відсутністю доступу до кабінету підсистеми «Електронний суд»; ТОВ "ТД "Агрохім" позовну заяву з додатками поштою на адресу відповідача не направило; ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 відповідачем також отримано не було.

Відповідно до ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 7 статті 42 ГПК України унормовано, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Судова колегія враховує, що матеріали справи містять докази надсилання відповідачеві в електронний кабінет в ЄСІТС як позовної заяви з додатками (квитанція №1355929 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС), так і ухвали Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 про відкриття провадження у справі (довідка про доставку електронного листа), що є належним у розумінні ст.ст.6, 42 ГПК України способом комунікації, тоді як особисті проблеми, пов`язані із фізичним доступом поточного керівника ДП "Світанок" до електронного кабінету останнього, жодною мірою не впливають на законодавчо визначену належність такої комунікації та не створює додаткового обов`язку з дублюючого поштового надсилання паперових варіантів означених документів.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що матеріали справи містять клопотання ДП «Світанок» про ознайомлення з матеріалами справи та зняття з них копій за допомогою власних фотопристроїв (вх.19530/24 від 02.08.2024) та заяву про приєднання Безпалого Сергія Олександровича (в.о. директора ДП «Світанок») до електронного суду (вх.19890/24 від 07.08.2024), які (клопотання та заява) беззаперечно свідчать про обізнаність відповідача про розгляд справи №922/2411/24 Господарським судом Харківської області.

Апеляційна скарга ДП «Світанок», разом з іншим, містить доводи, які стосуються незгоди відповідача із заявленим позивачем до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. У свою чергу, питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 не вирішувалося. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 358,19 грн. стягнуті з відповідача на користь позивача додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2024, яке ДП «Світанок» за змістом розглядуваної апеляційної скарги не оскаржує. Відтак, судова колегія не надає оцінку названим доводам скаржника.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 6 714,44 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог зі здійсненням нового розподілу судового збору за подання позовної заяви з урахуванням приписів ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При здійсненні розподілу судового збору за подання позовної заяви судом апеляційної інстанції також враховано наступне.

Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.4 означеного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд апеляційної інстанції враховує, що означена норма є імперативною та підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки позовна заява була подана через підсистему «Електронний суд».

Враховуючи, що причиною виникнення спору є порушення відповідачем грошових зобов`язань, а також те, що попри часткове задоволення вимог апеляційної скарги, всі аргументи апелянта щодо суті спору є безпідставними, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку в порядку ч.9 ст.129 ГПК України віднести на рахунок скаржника понесені ним витрати, пов`язані із поданням апеляційної скарги, у повному обсязі без їх часткової компенсації за рахунок позивача.

Колегія суддів, розглянувши заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами ст.131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з п.12 ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст.124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як зазначалося вище за текстом постанови, за змістом відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Агрохім» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Східним апеляційним господарським судом у розмірі 10 000,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції матеріали справи містять наступні документи:

- договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2024, укладений між адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем та ТОВ «ТД «Агрохім»;

- ордер серія ВВ №1025189 від 08.10.2024;

- додаткова угода №5 від 18.10.2024 до договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2024;

- акт приймання-передачі наданих послуг №12 від 23.10.2024 до договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2024;

- детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг при наданні правової допомоги ТОВ «ТД «Агрохім», під час підготовки, подання відзиву до Східного апеляційного господарського суду, а також розгляду судом апеляційної скарги ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2411/24.

За умовами п.1.1 договору від 01.06.2024 клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта не обмежуючись, у Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів клієнта - ДП "Світанок", код ЄДРПОУ 08183514 заборгованості за договорами постачання, зокрема, №Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувачу КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. У тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

Додатковою угодою №5 від 18.10.2024 сторони погодили додати до договору від 01.06.2024 пункт 5.1.5 та викласти його у наступній редакції: «За послуги, що надаються адвокатом, пов`язані із переглядом Східним апеляційним господарським судом, справа №922/2411/24, Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024, у відповідності з умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.».

Також додатковою угодою №5 від 18.10.2024 сторони погодили додати до договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2024 пункт 5.2.5 та викласти його у наступній редакції: «Оплата гонорару, передбаченого п.5.1.3 цього договору, підлягає перерахуванню клієнтом на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту винесення постанови (рішення) тощо Східним апеляційним господарським судом у справі №922/2411/24».

Як убачається з акту приймання-передачі наданих послуг №12 від 23.10.2024, адвокат Риндін Д.І. надав, а ТОВ «ТД «Агрохім» прийняло наступні послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики щодо подібних ситуацій. Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2411/24, а також участь у судовому засіданні щодо розгляду апеляційної скарги (кількість годин 4) (п.1). Загальна вартість послуг адвоката за цим актом складає 10 000,00 грн. (п.2). Клієнт не має жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг (п.3).

Відповідно до наданого позивачем детального опису, у межах надання клієнту - ТОВ «ТД «Агрохім» правової допомоги в Східному апеляційному господарському суді щодо розгляду апеляційної скарги ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2411/24 адвокатом Риндіним Д.І. були надані такі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики щодо подібних ситуацій. Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ДП «Світанок» на рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2411/24. Участь у судовому засіданні щодо розгляду апеляційної скарги ДП «Світанок» (кількість годин 4, сума 10 000,00 грн.).

У контексті приписів ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 означеного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Судова колегія враховує, що ДП «Світанок» не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ «ТД «Агрохім» під час розгляду справи Східним апеляційним господарським судом.

Разом з тим, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У ч.4 ст.129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Суд апеляційної інстанції враховує, що додатковою угодою №5 від 18.10.2024 до договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 01.06.2024 встановлено фіксовану ставку гонорару адвоката (10 000,00 грн.) за послуги, пов`язані із переглядом Східним апеляційним господарським судом справи №922/2411/24.

Оцінивши надані ТОВ «ТД «Агрохім» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критеріїв складності справи та тривалості її розгляду, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на обставини справи, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн. На переконання судової колегії, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Світанок" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2411/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" про стягнення з Державного підприємства "Світанок" інфляційних у розмірі 6 714,44 грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства "Світанок" (64203, Харківська область, Ізюмський р-н, м.Балаклія, вул.Заміська, буд.7; код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (63401, Харківська обл., Зміївський р-н, м.Зміїв, вул.Харківська, буд.86А; код ЄДРПОУ 40136385) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 950,26 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 у справі №922/2411/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Державного підприємства "Світанок".

Стягнути з Державного підприємства "Світанок" (64203, Харківська область, Ізюмський р-н, м.Балаклія, вул.Заміська, буд.7; код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (63401, Харківська обл., Зміївський р-н, м.Зміїв, вул.Харківська, буд.86А; код ЄДРПОУ 40136385) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова