Рішення

від 02.12.2024 по справі 908/1940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа № 908/1940/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6

до відповідача Фізичної особи - підприємця Рахімі Вахід Рахман, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - "Східна" філія Концерну "Військторгсервіс", 61034, м. Харків, вул. Переможців,6-А

про стягнення неустойки та виселення

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Пакуля О.А., представник, виписка з ЄДР від 02.07.2024;

від відповідача: Варбанська-Козирь М.І., адвокат, ордер АР № 1202882 від 15.10.2024;

від третьої особи: не з`явився;

суть спору

12.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до відповідача Фізичної особи-підприємця Рахімі Вахід Рахман про стягнення неустойки у сумі 609159,88 грн та виселення у примусовому порядку фізичної особи - підприємця Рахімі Вахід Рахман з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею з № 1 по № 14 включно, вбудовані в перший поверх двоповерхової будівлі магазину (Літ. А-2), загальною площею 255,60 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69А, яке орендувалося ним за договором оренди нерухомого майна № 3662/д, що належить до державної власності та перебуває на балансі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс" ("Східна" філія Концерну "Військторгсервіс") та передати його по акту приймання-передачі балансоутримувачу - "Східній" філії Концерну "Військторгсервіс".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024, справу № 908/1940/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1940/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/127/24. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1940/24.

23.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав у ньому викладених.

Ухвалою суду від 05.09.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1340/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.10.2024 об 11:30 год.

06.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

23.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1940/24 до судового розгляду по суті на 12.11.2024 о 10:30 год.

В засіданні з розгляду справи по суті 12.11.2024 було оголошено перерву до 02.12.2024 о 10:00 год., про що судом постановлено ухвалу від 12.11.2024.

27.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача суд отримав додаткові пояснення у справі.

28.11.2024 через підсистему "Електронний суд" суд отримав від позивача письмової пояснення у справі.

02.12.2024, до початку засідання у справі, через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні 02.12.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, вказуючи на укладання 31.08.2017 з відповідачем договору оренди державного нерухомого майна № 3662/д терміном на 2 роки 364 дні - до 29.08.2020 включно. Термін договору оренди сторонами не продовжувався, у зв`язку із чим договір припинив свою дію 29.08.2020. Позивач листами повідомляв відповідача про відмову у продовженні терміну договору оренди та про наслідки, пов`язані із закінченням договору, а саме - повернення об`єкту оренди за актом приймання-передавання на користь балансоутримувача майна, як то передбачено умовами договору. Підставою для відмови у продовженні терміну договору оренди стало рішення балансоутримувача про необхідність використання орендованого нерухомого майна у власних господарчих потребах, що передбачено нормами чинного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019. Направлені позивачем відповідачу акти приймання-передавання нерухомого майна щодо його повернення у зв`язку із закінченням терміну договору оренди відповідач не повернув позивачу підписаними. Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення орендованого майна, позивачем здійснено нарахування неустойки, згідно з умовами договору, та направлено відповідачу претензію з вимогою повернути майно та сплатити неустойку. Відповідач відповіді на претензію не надав, неустойку не сплатив, об`єкт оренди не повернув.

Відповідач заперечив проти заявлених вимог з підстав, наведених у відзиві на позову заяву. Зазначив, що договір оренди, відносно виконання якого вирішується даний спір, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань за статтями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, і є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідач вважає, що договір оренди поновлювався на той самий строк та на тих самих умовах, що обґрунтовує статтею 764 ЦК України, яка передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору. Посилання позивача на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, зокрема, ст. 18, 19 згідно до яких, орендодавцем приймається рішення про відмову у продовженні строку дії договору, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, необґрунтоване, оскільки, ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Але відповідач письмового звернення від третьої сторони не отримував. В силу вищенаведених обставин, на думку відповідача, договір оренди був продовжений 29.08.2020 на 2 роки 364 дні - до 27.08.2023. Відповідачем сплачувались кошти за оренду нерухомого майна. У подальшому, оскільки протягом місця після закінчення терміну дії договору, згідно з п. 10.4. до відповідача не надходило ані письмових звернень балансоутримувача, ані передбаченої п. 10.4. договору оренди заяви про припинення або зміну умов договору, договір оренди було продовжено вдруге на той самий строк та на тих самих умовах. Оскілки відповідач вважає, що термін дії договору оренди продовжувався, то після 29.08.2020 у відповідача не виник обов`язок щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки є безпідставною.

У відповіді на відзив позивач, на спростування доводів відповідача, окрім раніше вказаного, зазначив наступне. 31.08.2017 з відповідачем був укладений договір оренди державного нерухомого майна у відповідності до положень чинного на момент укладання Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 1169-ХІІ. У подальшому 03.10.2019 прийнятий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (Закон № 157-ІХ), який вводиться вдію з 01.02.2020, згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ. Цими ж Прикінцевими і перехідними положеннями визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Оскільки строк дії договору оренди нерухомого майна № 3662/д від 31.08.2017 визначено сторонами до 29.08.2020 включно, тобто вже після 01.07.2020, то до спірних орендних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 157-ІХ. Питання щодо порядку продовження договору оренди регламентовані в статті 18 Закону України № 157-ІХ, яка визначає, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Враховуючи строк дії договору оренди - до 29.08.2020, тримісячний термін до закінчення строку договору оренди є 29.05.2020. Відповідач зазначає, що лист з проханням продовжити строку дії договору оренди на два роки на адресу позивача був надісланий 01.07.2020. Стаття 19 Закону № 157-ІХ передбачає випадки прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Листом від 18.02.2020 № 99/20-2, адресатами в якому вказані відповідач та позивач, балансоутримувач повідомив про існування необхідності у використанні орендованого відповідачем майна для провадження власної господарської діяльності, зокрема, для забезпечення соціально-побутових потреб військовослужбовців та населення в цілому, здійснення оптової та роздрібної торгівлі. Листом від 25.09.2020 за вих. № 13/1-30-04013 повідомлено орендаря та балансоутримувача про припинення терміну дії договору оренди та наголошено відповідачу про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу. Отримання цього листа підтверджує і сам відповідач у відзиві. У зв`язку з отриманням позивачем листа відповідача від 29.09.2020 № 31-1/20 щодо продовження строку дії договору оренди, позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення надіслана відповідь від 07.10.2020 за вих. № 13/1-30-04204 з інформацією про припинення терміну дії договору оренди та про необхідність повернення майна. Було також наголошено на положення пункту 10.11 договору оренди, яким передбачене нарахування неустойки за несвоєчасне повернення майна, яка розраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна. Після закінчення строку договору оренди відповідач продовжує використовувати майно, акт приймання-передавання відповідачем не підписано. На підставі цього кошти, які надходили від відповідача, були враховані як сплата орендодавцю неустойки. До того ж, що крайній отриманий платіж від відповідача мав місце восени 2021, що підтверджує і сам відповідач. Позивач зазначає, що балансоутримувач у лютому 2020 року, за п`ять місяців до закінчення терміну дії договору оренди, повідомляв відповідача про існування необхідності у використанні майна для провадження власної господарської діяльності листом від 18.02.2020 № 99/20-2, адресатами в якому вказані відповідач та позивача. Крім того, п. 5.13 договору оренди визначений обов`язок орендаря у разі зміни рахунку, назви підприємства, номера телефону, юридичної чи поштової адреси повідомляти про це орендодавця та балансоутримувача у тижневий строк. Всупереч умовам договору оренди інформація щодо зміни юридичної чи поштової адреси відповідачем не надавалася.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях у справі (вих.б/н від 26.11.2024) відповідач вказав наступне. Твердження позивача, що балансоутримувачем повідомлено відповідача про необхідність використання орендованого майна для власних потреб ще у лютому 2020 року не відповідає дійсності та не підкріплюється будь-якими доказами. У відповіді на відзив позивач посилається на норму частини 8 статті 18 Закону №157- ІХ, відповідно до якої, орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Відповідач 28.08.2020 на доповнення листа від 18.08.2020 про продовження договору оренди від 31.08.20147 № 3662/д, надав позивачу Звіт про вартість майна станом на 31.07.2020 (оригінал, у трьох екземплярах), Висновок про вартість майна (оригінал, у трьох екземплярах), рецензію на звіт про незалежну оцінку від 28.08.2020 року (оригінал) та супровідний лист від 28.08.2020 року. Відповідач вважає, що ним дотримано вимог ч.8 ст.18 Закону № 157-ІХ. До матеріалів справи долучено лист позивача від 25.09.2020 вих. № 13/1-30-04013, а також фіскальний чек АТ «Укрпошта», який підтверджує факт відправлення даного листа відповідачу, а також засвідчує дату, коли було здійснено відправлення, - 30.09.2020. Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічні положення містяться в ст. 284 ГК України. Відтак, особа яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону договору як до закінчення строку дії договору, так і після, однак не пізніше ніж через місяць після закінчення строку дії договору. Опираючись на ці твердження, відповідач вважає, що кінцевий строк для подання заперечень проти продовження договору оренди - 29.09.2020. Беручи до уваги, що відправлення позивачем листа від 25.09.2020 вих. № 13/1-30-04013 було здійснено 30.09.2020, а також час, необхідний для доставки листа, позивачем не було вжито заходів для повідомлення відповідача в передбачені законодавством строки про припинення договору оренди. Після 28.09.2020 відповідач сплачував орендну плату за користування приміщенням, відповідно до умов продовженого договору оренди. На зазначені платежі здійснювалась реєстрація податкових накладних, що містять опис (номенклатуру) товарів/послуг продавця, відповідно до яких, податкова накладна зареєстрована за оренду приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-а, 255,60 кв.м. Таким чином, факт реєстрації балансоутримувачем податкових накладних на оренду приміщення свідчить про згоду балансоутримувача та продовження строку дії договору. Рахімі Вахід Рахман, згідно даних з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є кінцевим бенефіціарним власником та займав посаду директора ТОВ "Апельмон прайм" (код ЄДРПОУ: 41696968). 01.01.2021 між балансоутримувачем та ТОВ "Апельмон прайм" було укладено договір №10-З-НП/2021 про надання послуг, предметом якого є надання виконавцем (Східна» філія Концерну «Військторгсервіс») посередницьких послуг у сприянні господарської діяльності замовника (відповідач). Місцем надання послуг за умовами договору є м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-А. В подальшому, шляхом акцепту публічного договору про надання послуг між філією «Східна» Концерну «Військторгсервіс» і ТОВ "Апельмон прайм" 31.12.2022 укладено договір № 06-З-НП/2023, до якого укладено Протокол узгодження ціни із зазначенням місця надання послуг: частина нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-А, загальною площею 238,9 кв.м. 10.10.2023 між балансоутримувачем та новим орендарем - ТОВ "Апельмон прайм" було укладено договір №188-З-НП/2023 про наступне укладання договору оренди державного нерухомого майна. Жодної реакції з боку позивача не надходило, актів прийому-передачі приміщення з оренди у 2023 році позивачем не направлялись. 31.12.2023 балансоутримувач уклав договір №68-З-НП/2024 з ТОВ "Апельмон Прайм", за яким й по теперішній час сплачується орендна плата. Таким чином, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69А, орендарем на теперішній час є ТОВ "Апельмон Прайм" за договором № 68-З-НП/2024, що належить до державної власності та перебуває на балансі Харківської філії Концерну «Військторгсервіс» («Східна» філія Концерну «Військторгсервіс»). Отже, приміщення надавалось на підставі укладених договорів, за які відповідачем було здійснено розрахунки в повному обсязі. Відповідач вказує про недобросовісну поведінку позивача та намір отримати від відповідача грошові кошти без наявності законних підстав.

Позивач у своїх додаткових поясненнях у справі (вих.б/н від 02.12.2024) указав хронологію подій щодо листування з відповідачем та зауважив, що посилання відповідача на укладання договорів між Філією Концерну "Військторгсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм" є безпідставним, оскільки в договорі оренди № 3662/д, з приводу якого виник даний спір, відсутня така юридична особа як ТОВ "Апельмон Прайм". Така особа не є стороною в договорі оренди № 3662/д.

У судому засіданні 02.12.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.

31.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі - Регіональне відділення, позивач; орендодавець за договором) та Фізичною особою - підприємцем Рахімі Вахід Рахман (надалі - відповідач, орендар за договором) укладено договір № 3662/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс" (надалі - договір оренди).

За умовами п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по № 14 включно, вбудовані в перший поверх двоповерхової будівлі магазину (Літ. А-2), реєстровий № 33689922.25.ААААЕЕ561, загальною площею 255,60 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-А (надалі - майно). Орендоване майно перебуває на балансі Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35378909.

Відповідно до умов п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів (площею 50,00 кв.м.); розміщення торговельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (площею 205,60 кв.м.).

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна.

У п. 2.2. договору оренди визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п. 2.4. договору оренди обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.

В розділі 3 договору оренди сторони погодили питання щодо сплати орендної плати за нерухоме майно.

Згідно з п. 3.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2017 року 6652,63 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 63 коп.).

Відповідно до п. 3.3. договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Розділом 5 договору оренди сторонами визначено обов`язки орендаря за договором, серед яких, зокрема, обов`язок у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та обов`язок відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.9. договору).

За умовами пункту 10.1. договору оренди, договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, він діє з 31.08.2017 по 29.08.2020 включно.

Пунктом 10.3. договору оренди передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємною згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною і оформлюються шляхом укладання відповідного договору про зміни.

Згідно з п. 10.4. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про зміни, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

За умовами п. 10.5. договору оренди реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Відповідно до п. 10.10. договору оренди, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідно акту приймання-передавання. Обов`язок по складанню акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.

Пунктом 10.11. договору оренди сторони передбачили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін, визначений в п. 10.10. договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання - передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У додатку № 1 до договору оренди сторонами наведено детальний розрахунок орендної плати.

На виконання умов договору оренди 31.08.2017 між орендодавцем та орендарем, за участі балансоутримувача було підписано акту приймання-передавання, за яким орендодавець за участі балансоутримувача передав, а орендар - прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 14 включено, вбудовані в перший поверх двоповерхової будівлі магазину (Літ. А-2), реєстровий № 33689922.25.ААААЕЕ561, загальною площею 255,60 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-А.

12.12.2017 між орендодавцем та орендарем було укладено договору про зміни № 1 до договору оренди, яким було змінено балансоутримувача і внаслідок ліквідації Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс" балансоутримувачем орендованого майна за договором стала Харківська філія Концерну "Військторгсервіс".

14.11.2018 між орендодавцем та орендарем було укладено договір про зміни № 2 до договору оренди, яким були доповнені та змінені деякі пункти договору оренди (надалі - договір про зміни № 2).

Так, за умовами п. 3.3. договору оренди в редакції договору про зміни № 2, орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері статистики.

Згідно з умовами п. 10.3. договору оренди в редакції договору про зміни № 2, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни , що пропонується внести , розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться у тій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 10.4. договору оренди, в редакції договору про зміни № 2, у разі, якщо уповноважений орган управління майно не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк, відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місця, цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які бели передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього договору , який є невід`ємною частиною цього договору, при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

17.01.2019 Фондом державного майна України прийнято наказ № 39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" та наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 № 290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях розпочало свою роботу з 22.03.2019.

18.02.2020 Філія «Східна» Концерну «Військторгсервіс» Міністерства оборони України листом № 99/20-2 повідомило фізичній особі - підприємцю Рахімі В.Р. та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, що існує необхідність у використанні майна для власних потреб, а саме майна яке було передано в оренду на підставі договору № 3662/д від 31.08.2017.

06.07.2020 відповідач надіслав позивачу лист від 01.07.2020 з пропозицією продовження строку дії договору оренди, який закінчувався 29.08.2020, на визначений умовами договору строк - на 2 роки та 364 дні.

Листом від 18.08.2020 відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією щодо продовження строку дії договору оренди.

На звернення відповідача від 18.08.2020 позивачем була надана відповідь № 13/1-30-03376 від 21.08.2020 з повідомленням про те, що за умовами п. 8 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний разом із заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт і підготувати документи, передбачені п. 113 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. Звернуто увагу відповідача на те, що будь-яке рішення, передбачене статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача, погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача про виконання умов договору. Вказано, що Регіональне управління звернулось до балансоутримувача щодо надання довідки про виконання умов договору і рішення щодо продовження договору оренди буде прийнято після надходження зазначених вище документів до Регіонального управління.

Супровідним листом від 28.08.2020 відповідачем були надані позивачу запитувані останнім звіт про вартість орендованого майна , висновок про вартість майна та рецензія на звіт про незалежну оцінку.

Позивач листом № 13/1-30-04013 від 25.09.2020 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди. Посилаючись на ч. 4 ст. 18, ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, пункти 141, 142 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, у зв`язку із необхідністю майна для власних потреб балансоутримувача, на підставі листа Головного управління майна та ресурсів від 07.09.2020 № 503/10/6880 про недоцільність продовження дії договору оренди, було прийнято рішення відмовити в продовженні договору оренди. До листа позивачем було додано три примірники акту приймання-передавання до договору оренди на повернення орендованого майна.

30.09.2020 відповідач направив позивачу лист від 29.09.2020, в якому зауважив про те, що за умовами п. 10.1. договору оренди термін його дії встановлено з 31.08.2017 по 29.08.2020 включно. Відповідач листом від 01.07.2020 повідомив позивача про бажання продовжити строк дії договору оренди, та надав звіт про вартість майна станом на 31.07.2020 та рецензію на звіт про незалежну оцінку.

На лист відповідача від 29.09.2020 позивачем надано відповідь вих. № 13/1-30-04204 від 07.10.2020, в якій зазначалось про закінчення терміну дії договору оренди 29.08.2020, про необхідність орендованого майна для потреб балансоутримувача і прийняття Міністерством оборони України рішення про недоцільність продовження договору оренди, про повідомлення листом від 25.09.2020 № 13/1-30-04013 про припинення терміну дії договору оренди, про необхідність на підставі п. п. 5.10., 10.10. договору оренди повернути орендоване майно і підписати акти приймання-передавання щодо повернення майна. Також звернуто увагу відповідача на положення п. 10.11. договору оренди, яким передбачена сплата орендарем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідач акти приймання-передавання щодо повернення орендованого майна не підписав, орендоване за договором оренди майно не повернув у зв`язку із припиненням терміну дії договору.

У зв`язку із неповерненням орендованого майна, позивач нарахував відповідачу неустойку, згідно з умовами договору, яка станом на 19.01.2024 за період з 01.09.2020 складала 565 275,79 грн, і надіслав відповідачу претензію №13/1-34-00375 від 09.02.2024 з вимогою про звільнення та повернення орендованого за договором майна, а також стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Відповідач не надав позивачу відповіді на претензію, неустойку не сплатив, об`єкт оренди не повернув.

Стягнення з відповідача нарахованої за неповернення орендованого майна неустойки в сумі 609 159,88 грн, розрахованої за період з 01.09.2020 по 22.03.2024, та виселення відповідача з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення з № 1 по № 14 включено, вбудованих в перший поверх двоповерхової будівлі магазину (Літ. А-2), загальною площею 255,60 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69, стало предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору №3662/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс", від 31.08.2017, до якого укладались договори про зміни № 1 від 12.12.2017 та № 2 від 14.11.2018, з терміном дії по 29.08.2020 включно.

Згідно з положеннями ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір оренди було укладено відповідно до вимог чинного на день укладання Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 1169-ХІІ.

03.10.2019 було прийнято Закон України Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ (надалі-Закон № 157-ІХ)

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року. Публікація тексту Закону № 157-ІХ відбулась 26.12.2019 в газеті "Голос України" № 248 (надалі-Закон № 157-ІХ).

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна", 1992р., з дня введення в дію цього Закону.

У п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ вказано, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Оскільки умовами договору оренди строк дії договору сторонами визначено до 29.08.2020 включно, тобто вже після 01.07.2020, то до спірних орендних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 157-ІХ.

Питання щодо порядку продовження договору оренди регламентовані в статті 18 Закону України № 157-ІХ.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 18 Закону № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Оскільки термін дії договору закінчився 29.08.2020, то відповідач мав скористуватися своїм правом щодо продовження терміну дії договору у строк до 29.05.2020.

Докази звернення відповідача до позивача з питань продовження терміну дії договору оренду у визначений законодавством строк суду не надано.

Статтею 19 Закону № 157-ІХ передбачені підстави для відмови у продовженні договору оренди. Так, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, у випадку, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Балансоутримувачем орендованого відповідачем нерухомого майна є Міністерство оборони України, яке у відповідності до умов п. 10.4. договору оренди, листом № 99/20-2 від 18.02.2020 повідомило Регіональне відділення про те, що нерухоме майно необхідне для використання балансоутримувачем у власних потребах, тому не надається згоди на продовження дії договору оренди, укладеного з відповідачем.

Листом вих. №503/10/6880 від 07.09.2020 Концерн "Віськторгсервіс" повідомив Регіональне відділення про прийняття рішення щодо недоцільності продовження дії договору оренди від 31.08.2017 № 3662/д (зі змінами).

Враховуючи закінчення терміну дії договору 29.08.2020, Регіональне відділення, як сторона договору, листом № 13/1-30-04013 від 25.09.2020 повідомило відповідача про отримання від балансоутримувача листів щодо недоцільності продовження дії договору оренди та про прийняте рішення відмовити у продовженні терміну дії договору оренди, додавши до листа три примірники акту приймання-передавання для оформлення фактичного повернення орендованого майна. Також, Регіональне відділення попередило відповідача про можливі наслідки у вигляді сплати неустойки у разі не повернення об`єкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 157-ІХ договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Договір оренди припинив свою дію 29.08.2020.

Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону № 157-ІХ закріплено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Умовами п. п. 5.10., 10.10. договору оренди передбачений обов`язок відповідача повернути орендоване приміщення балансоутримувачу протягом трьох робочих днів з дати припинення договору оренди.

Листом вих. № 13/1-30-04204 від 07.10.2020 позивач звернувся до відповідача стосовно необхідності повернення орендованого майна у зв`язку із припиненням дії договору оренди, підписання направлених листом 25.09.2020 актів приймання-передавання та надання їх позивачу. Позивач звернув увагу відповідача на положення п.10.11. договору оренди щодо сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору оренди до підписання акту приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Матеріали справи свідчать, що Регіональне відділення проінформувало відповідача про необхідність повернути орендоване майно у визначеному законодавством порядку, а також подати до Регіонального відділення оформлені належним чином три примірники акта приймання-передавання майна щодо його повернення.

Станом на день звернення до суду позивача і станом на день прийняття судом рішення у справі позивач не отримував від відповідача підписані акти приймання-передавання майна щодо повернення орендованого майна за договором оренди.

За правилами ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 та 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов п. 10.11. договору оренди, у зв`язку із неповерненням в установленому порядку орендованого приміщення позивач нараховував відповідачу неустойку за період з 01.09.2020 по 22.03.2024 в сумі 692 741,75 грн. Враховуючи проведення відповідачем оплати за договором оренди після закінчення терміну його дії, сплачена сума відповідачем сума 83 581,87 грн була зараховано позивачем в рахунок погашення неустойки, внаслідок чого залишок неустойки склав 609 159,88 грн.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок, вважає його обґрунтованим.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 609 159,88 грн суд вважає обґрунтованими та правомірними.

Враховуючи факт припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, суд вважає, що правові підстави для користування відповідачем нерухомим майном, що було об`єктом оренди за договором оренди, відсутні.

Відповідно до п. 10.10 договору оренди, у разі припинення або розірвання його договору майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення) повертається орендарем балансоутримувачеві.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Вимога позивача про виселення відповідача з приміщення, яке він орендував за договором оренди, та передача цього приміщення на користь балансоутримувача за договором, суд визнає обґрунтованою, доведеною наявними у справі доказами.

Заперечення відповідача щодо позову суд вважає безпідставними на підставі вищевикладеного, а також у зв`язку із наступним.

Відповідач безпідставно вважає, що договір оренди, відносно виконання якого вирішується даний спір, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань за статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, як зазначалось раніше, особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 759 ЦК України).

На час укладання договору оренди питання регулювання орендних відносин стосовно оренди державного та комунального майна були регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 1169-ХІІ.

03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, який, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введено в дію з 1 лютого 2020 року. Також, в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 157-ІХ визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, з 01.02.2020 для регулювання будь-яких питань відносно договору оренди сторони мали керуватися положеннями саме Закону № 157-ІХ, стаття 18 якого визначає, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону. Частина 2 статті 18 Закону № 157-ІХ передбачає виключення із визначеного в ч. 1 статті правила, під дію яких спірний договір не підпадає.

У зв`язку із набранням чинності 01.02.2020 Закону № 157-ІХ, балансоутримувач листом № 99/20-2 від 18.02.2020 повідомив орендодавця і орендаря про прийняття рішення про використання орендованого відповідачем для власних потреб баланстоутримувача (для здійснення власної господарської діяльності філії: забезпечення соціально-побутових потреб військовослужбовців та населення в цілому, здійснення оптової та роздрібної торгівлі), що на підставі ч. 1 ст. 19 Закону № 157-ІХ є підставою для відмови у продовженні договору оренди.

Вказаний лист направлявся позивачу на адресу: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, та відповідачу за адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд. 2, кв. 55, як вказано в тексті листа.

Отже, матеріали справи свідчать, що балансоутримувач у відповідності до вимог чинного законодавства, вжив заходів щодо повідомлення орендаря та орендодавця про рішення відмовити у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання орендованого приміщення у власних потребах.

Необхідно зазначити, що норми Закону № 157-ІХ передбачають вирішенні питання щодо продовження терміну дії договору оренди державного майна за погодженням з балансоутримувачем такого майна.

Відповідно до положень п. 10.4. договору оренди, в редакції договору про зміни № 2, у разі, якщо уповноважений орган управління майно не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк , відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місця, цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які бели передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього договору , який є невід`ємною частиною цього договору, при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем для здійснення листування було використано хибну адресу відповідача: вул. Кутузова, 2, кв. 55, м. Запоріжжя, 69071, у той час як дійсною адресою є наступна: 69035, місто Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26 А, кв. 27, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і відкритою, суд зазначає наступне.

В договорі оренди в розділі 11 "Платіжні та поштові реквізити сторін" в зазначенні своєї адреси відповідачем було вказана саме адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд. 2, кв. 55.

Пункт 5.13 договору, серед інших, покладає на відповідача обов`язок у разі зміни юридичної чи поштової адреси повідомляти про це орендодавця та балансоутримувача у тижневий строк.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача чи третю особу про зміну адреси.

У своїх листах до позивача від 01.07.2020, 18.08.2020, 28.08.2020, 29.09.2020 в якості своєї адреси відповідач зазначає саме адресу: 69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд. 2, кв. 55.

Посилання відповідача на укладання між балансоутримувачем «Східна» філія Концерну «Військторгсервіс» та новим орендарем - ТОВ «Апельмон Прайм», кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин Рахімін Вахід Рахман, 01.01.2021 договору про надання послуг №10-З-НП/2021, шляхом здійснення акцепту публічного договору про надання послуг 31.12.2022 - договору надання послуг № 06-З-НП/2023, 10.10.2023 попереднього договору оренди № 188-З-НП/2023 про наступне укладання договору оренди державного майна, суд вважає безпідставним, оскільки ТОВ «Апельмон Прайм», як самостійний суб`єкт господарювання, не є стороною договору оренди нерухомого майна № 3662/д від 31.08.2017, з приводу якого виник спір. І зазначені відповідачем договори, які укладались з балансоутримувачем, не є предметом спору у даній справі, тому судом ці договори не досліджуються і не надається оцінка обставинам їх укладення, дотриманню сторонами умов договорів і порядку їх виконання. Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність будь-якої реакції позивача на укладання відповідачем договорів з балансоутримувачем, оскільки, як вказує відповідач, договори укладались ним безпосередньо з балансоутримувачем, а не з позивачем.

Учасником спірний відносин Рахімін Вахід Рахман виступає як фізична особа - підприємець, що здійснила державну реєстрацію своєї підприємницької діяльності у встановленому законом порядку, а не просто - фізична особа, людина.

Твердження відповідача про те, що ТОВ "Апельмон Прайм" є новим орендарем за укладеним з балансоутримувачем (Філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс") договором стосовно надання послуг оренди нежитлового приміщення, яке орендував відповідач за договором оренди нерухомого майна № 3662/д від 31.08.2017, не має правового підґрунтя. За умовами Закону № 157-ІХ з 01.02.2020 передача в оренду державного або комунального майна здійснюється за наслідками проведення аукціону, і орендодавцем виступає юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк. Відповідачем не надані до матеріалів справи доказів щодо організації та проведення аукціону з передачу в оренду держаного нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69-А.

Відповідно до відомостей із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2009, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.01.2010 на будівлю магазину літ. А-2 за адресою: вул. Військбуд, буд. 69а, м. Запоріжжя, Запорізька область, власником є Держава в особі Міністерства оборони України, форма власності - державна.

Концерн «Військторгсервіс» є державним господарським об`єднанням, органом управління якого є Міністерство оборони України. Східна філія Концерну «Військторгсервіс» є відокремленим структурним підрозділом Концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Орендодавцями є:

а) Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:

нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;

іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Відповідачем та третьою особою, документально не підтверджено право «Східна» філії Концерну «Військторгсервіс» укладати договори оренди нерухомого майна, яке належить Державі в особі Міністерства оборони України без участі Фонду державного майна України.

З огляду на встановлені у даній справі факти не вбачається за можливе здійснення передачі об`єкту оренди новому орендарю за умови, що попередній орендар не здійснив повернення цього об`єкту оренди орендодавцю.

Відповідачем - фізичною особою-підприємцем Рахімін Вахід Рахман не надано доказів повернення майна, орендованого за договором оренди нерухомого майна № 3662/д від 31.08.2017, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 69 А.

У зв`язку із відсутністю доказів здійснення відповідачем повернення орендованого за договором оренди нерухомого майна № 3662/д від 31.08.2017 нерухомого майна балансоутримувачу, як то передбачено умовами договору, є безпідставними твердження відповідача про неправомірність нарахування неустойки за неповернення майна та заявлення суми неустойки до стягнення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом надано оцінку аргументам та доводам учасників, матеріалам справи, які мають значення та впливають на вирішення спору.

Позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Надані відповідачем докази не спростовують доводи позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у цій справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рахімі Вахід Рахмана ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 42767945) неустойку в сумі 609 159,88 грн (шістсот дев`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 88 коп.). Видати наказ.

Веселити у примусовому порядку Фізичну особу - підприємця Рахімі Вахід Рахмана ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення з № 1 по № 14 включно, вбудовані в перший поверх двоповерхової будівлі магазину (Літ. А-2), загальною площею 255,60 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 69 - А, що належить державі та перебуває на балансі Харківської філії Концерну "Військторгсервіс" (Філія "Східна" Концерну "Військторгвервіс") та передати нежитлове приміщення за актом приймання-передавання балансоутримувачу - Філія "Східна" Концерну "Військторгвервіс" (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6-А; ідентифікаційний номер філії: 38746882). Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рахімі Вахід Рахмана ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 42767945) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9732,32 грн (дев`ять тисяч сімсот тридцять дві гривні 32 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2024.

Суддя І. С. Горохов