Ухвала

від 05.12.2024 по справі 908/2415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/158/24-26/87/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

05.12.2024 справа № 908/2415/24(908/2344/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 03116795)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32895737)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний номер 04053915)

про стягнення 49 087,54 грн

в межах справи № 908/2415/24

про банкрутство - Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 03116795)

кредитор ARROCHAR INVEST LP (Company No. SL30962, Address: 272 BATH STREET, GLASGOW G2 4JR, SCOTLAND)

Представники сторін не з`явились

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/2415/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс.

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН про стягнення 49 087,54 грн, а саме: 30 352,75 грн відшкодування оплати за користування земельною ділянкою, 18 734,79 грн пені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.09.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2344/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2344/24, присвоєно справі номер провадження 19/158/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.10.2024 від позивача та відповідача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди по справі № 908/2344/24.

07.10.2024 Господарським судом Запорізької області ухвалено розгляд справи № 908/2344/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.11.2024 з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Запорізьку міську раду.

11.10.2024 через підсистему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про передачу справи № 908/2344/24 за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН до Господарського суду Запорізької області до розгляду в межах справи № 908/2415/24 про банкрутство ПАТ Запоріжавтотранс.

Ухвалою від 07.11.2024 передано матеріали справи № 908/2344/24 за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН про стягнення 49 087,54 грн Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2415/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 03116795).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2024 справу № 908/2344/24 розподілено судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою від 25.11.2024 (суддя Юлдашев О.О.) прийнято справу № 908/2344/24, до розгляду в межах справи №908/2415/24 про банкрутство позивача; підготовче засідання призначено на 05.12.2024 об 11 год. 15 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони не направили своїх представників у судове засідання 05.12.2024.

Про час і місце розгляду справи, сторони повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.

Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

Отже, суд вважає за можливе розглянути питання про затвердження мирової угоди у справі без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Сторонами мирової угоди можуть бути лише позивач і відповідач, а також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Лише ці особи підписують мирову угоду. Інші особи, які беруть участь у справі, мирової угоди не підписують.

Так, надана на затвердження мирова угода у даній справі укладена між Приватним акціонерним товариством Запоріжавтотранс, яка підписана зі сторони позивача директором Івановим Є.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЮН, яка підписана зі сторони відповідача директором Семериковою А.Р.

Судом установлено, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, мирова угода підписана повноважними представниками сторін та укладена в інтересах обох сторін. Підстави, встановлені ч. 5 ст. 192 ГПК України, для постановляння ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди, судом не встановлені.

Згідно зі ст. 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Перевіривши, повноваження сторін вчиняти відповідні дії та дослідивши текст поданої на затвердження суду мирової угоди, а також зважаючи на те, що в даному випадку умови угоди стосуються прав та обов`язків учасників справи щодо предмету позову, мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб, підписана уповноваженими особами, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про те, що заява про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути Приватному акціонерному товариству Запоріжавтотранс з Державного бюджету України 1 514,00 грн, як 50% сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 182, 185, 192, 231 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити, укладену між Приватним акціонерним товариством Запоріжавтотранс, яка підписана зі сторони позивача директором Івановим Є.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЮН, яка підписана зі сторони відповідача директором Семериковою А.Р. Мирову угоду по справі №908/2415/24(908/2344/24) від 27.09.2024 року, наступного змісту:

МИРОВА УГОДА

у справі № 908/2344/24

за позовом Приватне акціонерне товариство «Запоріжавтотранс» до Товариства з

обмеженою відповідальністю «ВЮН»

м. Запоріжжя 27 вересня 2024 року

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАПОРІЖАВТОТРАНС", ЄДРПОУ 03116795 (надалі - Позивач), в особі керівника Іванова Євгена Ігоровича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЮН», ЄДРПОУ 32895737 (надалі -ТОВ ВЮН або Відповідач), в особі керівника, Семерикової Анастасії Романівни, яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони,

керуючись ст.ст. 42, 46, 192 - 193 Господарського процесуального кодексу України, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, домовились про укладення мирової угоди у справі № 908/2344/24 за позовом ПрАТ Запоріжавтотранс до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН про стягнення про стягнення коштів 49087,54 грн. (сорок дев`ять тисяч вісімдесят сім грн. 54 коп) заборгованості за відшкодування орендної плати за фактичне користування частиною земельної ділянки за Договором №26/22 від 28.07.2022 року), яка перебуває в проваджені Господарського суду Запорізької області (суддя Давиденко І. В.), на зазначених нижче умовах:

1) Відповідач визнає, що 28.07.2022 року Позивачем, ПрАТ «Запоріжавтотранс», було відчужено ТОВ «ВЮН» об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці 2310100000:07:052:0040, за нотаріально посвідченим Договором купівлі продажу (реєстр № 582).

2) Відповідач визнає, що з 28.07.2022 року він став фактичним користувачем частини земельної ділянки 2310100000:07:052:0040, та повинен був сплачувати орендні платежі власнику земельної ділянки , та податок на землю.

3) ТОВ «ВЮН» визнає, що між ним та ПрАТ «Запоріжавтотранс», 28.07.2022 року було укладено Договір №26/22, за яким у Відповідача виник обов`язок з відшкодування Позивачу платежів за користування частиною земельної ділянки (орендні платежі), які замість нього виконував ПрАТ «Запоріжавтотранс».

4) ТОВ «ВЮН» визнає, що в нього з грудня 2023 року виникла заборгованість перед ПрАТ «Запоріжавтотранс» у загальній сумі 30 352,75 грн. (тридцять тисяч триста п`ятдесят дві грн. 75коп.)з відшкодування Позивачу платежів за користування земельною ділянкою згідно Договору №26/22 від 28.07.2022 року, та підтверджує правильність розрахунків й період нарахувань.

5) ТОВ «ВЮН» визнає, що згідно п.4.1. Договору №26/22 від 28.07.2022 року, в нього виник обов`язок по оплаті Позивачу пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення за кожним не здійснений щомісячним платежем, яка згідно розрахунку дорівнює 18734,79 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири грн.79 коп.) та підтверджує правильність розрахунків й період нарахувань вказаний у позовній заяві по справі, здійснений ПрАТ «Запоріжавтотранс».

6) Відповідач, ТОВ «ВЮН», ЄДРПОУ 32895737, зобов`язується сплатити Позивачу ПрАТ «Запоріжавтотранс», будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, суму заборгованості 30 352,75 грн. (тридцять тисяч триста п`ятдесят дві грн. 75коп.) наступними платежами:

- 30 352,75 грн. (тридцять тисяч триста п`ятдесят дві грн. 75коп.) в день затвердження Господарським судом цієї мирової угоди, але в будь-якому разі не пізніше ніж 30 календарних днів з дня затвердження цієї мирової угоди Господарським судом Запорізької області;

7) Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості у розмірі 18734,79 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири грн.79 коп.).

8) Відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України Сторони передбачили наступний порядок розподілу судових витрат:

- 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн.00 коп.) підлягають поверненню Позивачу з державного бюджету згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір як 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову;

- 1514,00 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн.00 коп.) підлягають сплаті Позивачу Відповідачем до 30 жовтня 2024 року, як відшкодування 50 відсотків витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви;

9) Позивач заявляє, що з моменту належного виконання Відповідачем обов`язків по сплаті ним сум визначених пунктами 6 та 8 цієї мирової угоди, не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості за Договором № №26/22 від 28.07.2022 року , що виникла станом на день звернення до суду за період з грудня 2023 року по серпень 2024 року включно, у тому числі щодо стягнення штрафних санкцій(0.5% пені).

10) Сторони дійшли згоди, що інших, ніж зазначені у пунктом 6 та 8 цієї Мирової угоди, платежів чи будь-яких інших фінансових зобов`язань за Договором за вказаний період заборгованості Відповідач Позивачу не сплачує та перед Позивачем не несе.

11) Сторони підтверджують, що після виконання ними умов даної мирової угоди не матимуть одна до одної будь - яких претензій щодо виконання зобов`язань, які стали предметом розгляду справи № 908/2344/24.

12) Ця Мирова угода подається до Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/2344/24 для її затвердження.

13) Сторони цієї Мирової угоди визнають, що у відповідності статті 193 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Закону України Про виконавче провадження ухвала Господарського суду Запорізької області про затвердження цієї Мирової угоди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у випадку невиконання та/абе, неналежного виконання ТОВ ВЮН, ЄДРПОУ 32895737, умов цієї Мирової угоди.

14) Сторони однаково розуміють значення і умови цієї мирової угоди та її правові наслідки, волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі.

15) Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності стосовно укладення цієї мирової угоди.

16) Дану мирову угоду укладено в 3-х примірниках - по одному для кожної із Сторін та один примірник для Господарського суду Запорізької області.

17) Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом Запорізької області та діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за даною Мировою Угодою.

18) Відповідач і Позивач заявляють, що правові наслідки укладення Мирової угоди, передбачені ст. 129, 130, 192, 193, 231, 327 ГПК України їм відомі.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

Закрити провадження у справі №908/2415/24(908/2344/24) за позовом Приватного акціонерного товариства Запоріжавтотранс до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЮН про стягнення 49 087,54 грн.

Повернути Приватному акціонерному товариству Запоріжавтотранс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 03116795) з Державного бюджету України 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп., як 50% сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом, відповідно до платіжної інструкції № 2817 від 29.08.2024.

Відповідно до ст. ст. 235, 255 ГПК України ухвала суду набрала законної сили 05.12.2024р. та підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано-16.12.2024.

Суддя О.О. Юлдашев