Справа № 909/1024/24
У Х В А Л А
13.12.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України"
(пров. Сеньківський, буд. 3, м. Київ, 03190)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані"
(вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франіквськ, 76018)
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача:
Регіональне відділення Фонду державного майна України
по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
(вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франіквськ, 76019)
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація,
за участю:
від позивача: Шевчука Дениса Вікторовича (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Тарновської Олександри Михайлівни (в режимі відеоконференції),
від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: представник у судове засідання не з`явився,
В С Т А Н О В И В:
у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація.
Ухвалою від 11.12.2024 суд повернув без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18711/24 від 29.11.2024) про відкладення розгляду справи та відповідь на відзив Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (вх. № 18429/24 від 26.11.2024); задовольнив заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (від 29.11.2024 за вх. № 18712/24, вх. № 18714/24, вх. № 18716/24 та вх. № 18717/24) про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи по суті на 13.12.2024.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані клопотання та заяви, суд встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" до суду подано клопотання про встановлення добросовісності позивача (вх. № 18521/24 від 27.11.2024), в якому заявник посилаючись на відсутність доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний розгляд позовних вимог, просить суд встановити добросовісність позивача (належного позивача), при цьому:
- зобов`язавши ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" надати документи, які підтверджують поважність пропуску строків на пред`явлення позову;
- надати документи, якими підтверджується діагноз "ковід", і відсутність діяльності держустанови та працівників;
- надати документи, які б підтверджували бойові дії, чи окупацію території ДУ "Інститут охорони ґрунтів України".
Разом із тим, у поданому клопотанні відповідач вказує, що встановлення обставин щодо неналежності позивача та пропуску строку позовної давності, за умови обґрунтованості позовних вимог, є самостійними підставами для відмови у задоволенні позову, а встановлення обставин щодо зловживання процесуальними правами є підставою для залишення без розгляду або повернення, зокрема позовної заяви, чи застосування інших заходів процесуального примусу.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.
За правилами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід зазначити, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Проаналізувавши дії позивача суд не вбачає підстав для визнання його дій необґрунтованими.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Судом не встановлено недобросовісності дій позивача - Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" при зверненні з відповідним позовом до суду, в розумінні положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Так, Державна установа "Інститут охорони ґрунтів України" вперше звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень індексація.
Позовна заява містить предмет та підстави позову, обґрунтування щодо порушення норм законодавства при недотриманні умов договору оренди, в частині належної оплати за орендоване майно.
До позовної заяви долучено докази, котрі стосуються підстав виникнення спірних правовідносин, зокрема копія договору оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2018, копія акту приймання-передачі державного майна від 01.10.2018, копія розрахунку за базовий місяць оренди державного нерухомого мана та копія акту від 01.04.2019.
Також, позивачем вживались заходи щодо захисту своїх прав до подачі позову шляхом направлення відповідачу претензії від 14.03.2019 за вх. № 158-09/02/80.
Отже, суд не вбачає обставин зловживання процесуальними правами зі сторони позивача на момент звернення до суду.
При цьому, посилання відповідача на пропуск строків позовної давності також відхиляється судом, оскільки традиційним для національної правової системи є розуміння позовної давності як інституту матеріального, а не процесуального права.
Зокрема, сплив позовної давності не є процесуальною перешкодою для звернення особи до суду за захистом свого права чи інтересу.
Суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі з мотивів пропущення позовної давності, оскільки така підстава не передбачена законом.
Якщо позовні вимоги Господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Такі правові позиції послідовно викладалися ВС, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
Судова практика Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності гарантування доступу до правосуддя та неприпустимості встановлення формальних перешкод у ініціювання розгляду справи незалежним та безстроннім судом є усталеною.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про встановлення добросовісності позивача (вх. № 18521/24 від 27.11.2024) та витребування доказів, які підтверджують поважність пропуску строків на пред`явлення позову.
Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. № 18638/24 від 28.11.2024), в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали наступних документів:
- Рахунки - фактури на оплату орендної плати та комунальних послуг із розшифровкою;
- Рахунки-фактури до Договору, бухгалтерські довідки до Договору, Акти звірки до Договору;
- Рахунки-фактури про нарахування щомісячної індексації;
- Оборотно-сальдові відомості по рахунку, що здійснюється нарахування заборгованості;
- Листи претензії, поштову кореспонденцію про відправлення відповідачу рахунків-фактур та претензій;
- Документи, що підтверджують факт досудового врегулювання спору;
- матеріали справи № 909/413/19 (суддя Максимів Т. М.).
Згідно із частинами 1 - 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, статтями 77 - 78 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до частин 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд також зазначає, що в статті 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності, та визначено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
В даному випадку це стосується і позивача, який надає суду докази в обґрунтування своїх вимог за своїм внутрішнім переконанням, тоді як суд при винесенні рішення буде надавати цим доказам відповідну правову оцінку.
Завданням інституту витребування доказів є забезпечення змагальності сторін у випадку, якщо з об`єктивних причин учасник процесу не може самостійно отримати відповідні докази. При цьому такий учасник зобов`язаний довести суду як неможливість отримання доказів самостійно, так і той факт, що учасник процесу намагався отримати ці докази (чи звертався він до особи, в розпорядженні якої є відповідні докази чи інформація).
Недотримання сукупності обох цих умов виключає можливість задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки це буде порушувати принципи диспозитивності та змагальності сторін.
Усупереч наведеному, подане відповідачем клопотання про витребування доказів не містить відомостей про заходи, які ним вживалися для отримання таких доказів самостійно; доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів; також відсутня відмова у їх наданні.
Окрім того, щодо витребування матеріалів справи № 909/413/19 суд додатково відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", як сторона справи, не позбавлено права, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, на ознайомлення з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Відтак, зважаючи на невідповідність змісту клопотання вимогам частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18638/24 від 28.11.2024) про витребування доказів.
Згідно із частиною 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
З метою повного, об`єктивного встановлення обставин справи, господарський суд вважає за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 81, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18521/24 від 27.11.2024) про встановлення добросовісності позивача - відмовити.
2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18638/24 від 28.11.2024) про витребування доказів - відмовити.
3. Оголосити перерву в судовому засіданні до 23.01.2025 об 15:00 год.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 7.
4. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
5. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщеннями суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 23.04.2020 № 196.
6. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
7. Ухвала набирає законної сили 13.12.2024 та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Михайлишин
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2024 |
Оприлюднено | 18.12.2024 |
Номер документу | 123778418 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Михайлишин В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні