Рішення

від 23.01.2025 по справі 909/1024/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1024/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України"

(пров. Сеньківський, буд. 3, м. Київ, 03190)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані"

(вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України

по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

(вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019)

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати, 1 244, 78 гривень пеня, 7 831, 94 гривень - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: Шевчука Дениса Вікторовича (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Тарновської Олександри Михайлівни,

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: представник у судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У жовтні 2024 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Державна установа "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати; 1 244, 78 гривень - пеня; 7 831, 94 гривень - індексація.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 01.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; задовольнив заяву в. о. генерального директора Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" Романа Паламарчука про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вулиця Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код: 42891875); розгляд справи по суті призначив на 29.11.2024; запропонував відповідачу подати суду: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, в строк п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 5 - ти днів з дня вручення даної ухвали.

6. 20.11.2024 за вх. № 18122/24 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшов відзив на позовну заяву.

7. 20.11.2024 за вх. № 18120/24 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

8. Ухвалою від 21.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18120/24 від 20.11.2024) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

9. 26.11.2024 за вх. № 18490/24 через підсистему "Електронний суд" від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшли пояснення третьої особи щодо позову.

10. 26.11.2024 за вх. № 18428/24 на електронну пошту суду від в. о. генерального директора Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" Романа Паламарчука надійшла заява про участь представника Шевчука Дениса Вікторовича у судових засіданнях по справі № 909/1024/24 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

11. 26.11.2024 за вх. № 18429/24 на електронну пошту суду від Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" надійшла відповідь на відзив.

12. 27.11.2024 за вх. № 18521/24 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшло клопотання про встановлення добросовісності позивача.

13. 28.11.2024 за вх. № 18638/24 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшло клопотання про витребування доказів.

14. Ухвалою від 28.11.2024 суд повернув без розгляду заяву в. о. генерального директора Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" Романа Паламарчука про участь представника Шевчука Дениса Вікторовича (вх. № 18428/24 від 26.11.2024) у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15. 29.11.2024 за вх. № 18711/24 на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

16. 29.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшло ряд заяв про відкладення розгляду справи, які обґрунтовані аналогічними обставинами (вх. № 18712/24, вх. № 18714/24, вх. № 18716/24, вх. № 18717/24).

17. Ухвалою від 29.11.2024 суд, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18711/24 від 29.11.2024) про відкладення розгляду справи та відповідь на відзив Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (вх. № 18429/24 від 26.11.2024) - повернув без розгляду; задовольнив заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (від 29.11.2024 за вх. № 18712/24, вх. № 18714/24, вх. № 18716/24 та вх. № 18717/24) про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи по суті на 13.12.2024.

18. 03.12.2024 за вх. № 18994/24 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшла заява про застосування строку позовної давності.

19. 04.12.2024 за вх. № 19064/24 до канцелярії суду від Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

20. 04.12.2024 за вх. № 19072/24 через підсистему "Електронний суд" від Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" надійшла заява про участь представника Шевчука Дениса Вікторовича у судових засіданнях по справі № 909/1024/24 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

21. 09.12.2024 за вх. № 19210/24 через підсистему "Електронний суд" від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" Тарновської Олександри Михайлівни надійшло клопотання про участь у судових засіданнях по справі № 909/1024/24 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

22. Ухвалою від 11.12.2024 суд задовольнив клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" Тарновської Олександри Михайлівни (вх. № 19210/24 від 09.12.2024) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести розгляд справи № 909/1024/24, призначеної на 13.12.2024 об 12:00 год та усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

23. Ухвалою від 11.12.2024 суд задовольнив заяву в. о. генерального директора Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" Романа Паламарчука (вх. № 19072/24 від 04.12.2024) про участь у судових засіданнях представника Шевчука Дениса Вікторовича в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести розгляд справи № 909/1024/24, призначеної на 13.12.2024 об 12:00 год та усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

24. 13.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18521/24 від 27.11.2024) про встановлення добросовісності позивача; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 18638/24 від 28.11.2024) про витребування доказів; оголосив перерву в судовому засіданні до 23.01.2025.

25. 23.01.2025 за вх. № 1119/25 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" надійшли письмові пояснення по справі.

26. Присутня в судовому засіданні 23.01.2025 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" Тарновська Олександра Михайлівна заявила усне клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, задовольнив означене клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" Тарновської Олександри Михайлівни та долучив подані документи до матеріалів справи № 909/1024/24.

27. За наслідком судового засідання 23.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28. Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2018, в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, що призвело до виникнення боргу у розмірі 10 178, 27 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України та статтями 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Керуючись пунктом 3.6. вказаного договору, за порушення строків оплати позивач нарахував 1 244, 78 гривень пені та 7 831, 94 гривень - інфляційних втрат.

29. Позиція відповідача. У відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначаючи зокрема, що позивачем до позову не надано фінансових документів, які б підтверджували наявність заборгованості за договором. Також, на думку відповідача, зміст позовних вимог та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є розмитими та нечіткими, а також не підтвердженими доказами.

30. Окрім того, відповідач стверджує, що жодних рахунків щодо оплати за означеним договором чи претензій протягом більше ніж п`яти років в період з квітня місяця 2019 року по 18 листопада 2024 року останнім не отримувалось.

31. Разом із тим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

32. 01.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (Орендарем) та Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (Балансоутримувачем) укладено договір оренди державного майна № 38/18 (далі договір) (том 1, а. с. 66 - 71).

33. Пунктом 1.1. договору сторони передбачили, що Орендодавець за участю Балансоутримувача передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 12, 1 кв. м. (кімната згідно техпаспорта: № 50) на другому поверсі адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 2 та перебуває на балансі Івано-Франківської філії держаної установи "Інститут охорони ґрунтів України", реєстровий номер 22167462.1.1.БЕШНСП5358 (надалі - Майно), вартість якого, згідно Звіту про незалежну оцінку станом на 31.07.2018, складає 126 546 грн. без ПДВ.

34. Згідно пункту 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) і за базовий місяць оренди серпень 2018 року становить 1 898, 19 гривень без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2018 на індекси інфляції за вересень, жовтень 2018.

35. У пункті 3.2. Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

36. Відповідно до пункту 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

37. Орендна плата перерахована до Державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачем, у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати (п. 3.6. договору).

38. Зобов`язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується внесенням завдатку у розмірі орендної плати за базовий місяць, протягом місяця з моменту укладення цього Договору. Ці кошти зараховуються у рахунок сплати Орендарем орендної плати в останньому періоді дії Договору оренди (п. 3.8. договору).

39. За пунктом 3.9. Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення будівлі за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

40. Приписами пункту 5.4. Договору, орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та компенсовувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю незалежно від господарської діяльності.

41. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 жовтня 2018 року до 01 вересня 2021 року (п. 11.1. договору).

42. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу за участю Орендодавця (п. 11.9. Договору).

43. 01.10.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за участю позивача передало, а відповідач прийняв майно визначене в п. 1.1. Договору, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна, підписаним представниками сторін договору та скріпленим печатками, копія якого приєднана до матеріалів справи (том 1, а. с. 72).

44. 14.03.2019 позивач в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони грунтів України" звернувся до відповідача з листом № 158-09/02/80 із вимогою погасити заборгованість з орендної плати та попередив, що в разі неоплати договір оренди буде розірваний (том 1, а. с. 76).

45. Згідно з актом від 01.04.2019 затвердженого в. о. директора Івано-Франківської філії ДУ "Держгрунтохорона" О. Й. Стринадко встановлено факт, що відповідач з 01.04.2019 в орендованому приміщенні не перебуває, а тому підстав виставляти рахунки на орендну плату та на відшкодування використаних комунальних послуг немає (том 1, а. с. 74).

46. Позивач вказує, що договір оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2018 є розірваним з 17.03.2019 на підставі п. 11.8. договору, яким встановлено, що договір оренди розривається Орендодавцем у разі несплати орендної плати за 3 місяці.

47. Проте, в порушення умов договору оренди відповідач взяті на себе зобов`язання в частині оплати орендної плати позивачу за період з 01.10.2018 по 01.03.2019 не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 19 254, 99 гривень, з яких 10 178, 27 гривень - сума заборгованості за орендну плату, 7 831, 94 гривень - індексації та 1 244, 78 гривень - пені.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

48. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

49. За приписами частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

50. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

51. Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній власності, врегульовані також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", де в частині 1 статті 2 цього Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

52. Згідно приписів статті 759 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

53. Частинами 1, 3, 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

54. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

55. За правилами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

56. За статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статтях 179, 193 Господарського кодексу України.

57. Приписами пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов`язанні передбачено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

58. Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

59. Як встановлено з матеріалів справи, 01.10.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (Орендарем) та Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (Балансоутримувачем) укладено договір оренди державного майна № 38/18, та на підставі якого 01.10.2018 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі державного майна за яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за участю позивача передало, а відповідач прийняв майно визначене в п. 1.1. Договору. Зазначені обставини встановлені також у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 по справі № 909/413/19, яке набрало законної сили 05.12.2029.

60. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

61. Окрім того, в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 по справі № 909/413/19 встановлено, що договір оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2018 є розірваним з 17.03.2019 на підставі п. 11.8. договору, яким встановлено, що договір оренди розривається Орендодавцем у разі несплати орендної плати за 3 місяці.

62. Розмір орендної плати, її індексування, строки та порядок її внесення сторони погодили в розділі 3 договору оренди державного майна.

63. Так, згідно пункту 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) і за базовий місяць оренди серпень 2018 року становить 1 898, 19 гривень без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2018 на індекси інфляції за вересень, жовтень 2018.

64. У пункті 3.2. Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

65. Відповідно до пункту 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

66. Так, позивачем до матеріалів справи надано розрахунок орендної плати ТОВ "Інвест Фінанс Компані" за період з жовтня місяця 2018 року по лютий місяць 2019 року, згідно з яким орендна плата за означений період становить 5 972, 48 гривень, з яких:

- орендна плата до державного бюджету 50 % в сумі 2 986, 24 гривень;

- орендна плата 50 % в сумі 6 026, 45 гривень.

67. Окрім того, в розрахунку вказано суму ПДВ в розмірі 1 004, 42 гривень, плата за землю в розмірі 61, 63 гривень та відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 085, 77 гривень.

68. Судом самостійно здійснено розрахунок заборгованості з орендної плати, з урахуванням умов визначених пунктами 3.1. - 3.2. договору, та встановлено, що розмір орендної плати є наступним:

- за жовтень місяць 2018 року: орендна плата в розмірі 50 % - 983, 58 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 1 180, 28 гривень;

- за листопад місяць 2018 року: орендна плата в розмірі 50 % - 997, 34 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 1 196, 81 гривень;

- за грудень місяць 2018 року: орендна плата в розмірі 50 % - 1 005, 32 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 1 206, 38 гривень;

- за січень місяць 2019 року: орендна плата в розмірі 50 % - 1 015, 37 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 1 218, 44 гривень;

- за лютий місяць 2019 року: орендна плата в розмірі 50 % - 1 020, 45 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 1 224, 54 гривень.

Всього розмір орендної плати за договором становить: 5 022, 03 гривень без ПДВ, всього з ПДВ 6 026, 45 гривень.

69. За наведеного, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості з орендної плати в сумі, за договором оренди державного майна № 38/18 у загальному розмірі 6 026, 45 гривень, доказів оплати означеної заборгованості до суду не надано.

70. Разом із тим, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості з орендної плати в розмірі 10 178, 27 гривень, до якої згідно з розрахунком включено: 1 004, 42 гривень ПДВ, 61 63 гривень плата за землю, а також 3 085, 77 гривень відшкодування комунальних витрат.

71. При цьому, як уже встановлено судом, оренда плата в розмірі 6 026, 45 гривень вже включає в себе ПДВ, а отже стягнення додатково ПДВ в сумі 1 004, 42 гривень за період з жовтня місяця 2018 року по лютий місяць 2019 року може призвести до ситуації, в якій з одного суб`єкта двічі стягується ПДВ за один і той самий період, а отже спричиняє подвійне оподаткування, що прямо заборонено законодавством України, зокрема частиною 2 статті 17 Господарського кодексу України.

72. У контексті наведеного, суд приходить до висновку, що у позовних вимогах в частині стягнення 1 004, 42 гривень ПДВ слід відмовити.

73. Положеннями пункту 5.4. Договору закріплено, що орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та компенсовувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю незалежно від господарської діяльності.

74. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

75. Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

76. Положеннями пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

77. Отже, плата за землю здійснюється залежно від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі орендна плата.

78. Статтею 289 Податкового Кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

79. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 зазначено, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

80. Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів якими б підтверджувався розмір плати за землю в формі земельного податку чи орендної плати в сумі 61 63 гривень.

81. Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

82. Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

83. За правилами пунктів 2.1., 2.2., 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

84. Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

85. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

86. За визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

87. Cтаттею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік житлово-комунальних послуг, за яким до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

88. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

89. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

90. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

91. При цьому, позивачем не надано до суду доказів споживання відповідачем комунальних послуг за об`єктом оренди.

92. У постанові від 07.06.2022 у справі № 911/27/21 Верховний Суд вказав, що правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - позадоговірний. Тобто, за відсутності доказів факту наданння/отриманння та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати не виникає.

93. Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір. А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

94. Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

95. За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення 61 63 гривень плати за землю, а також 3 085, 77 гривень відшкодування комунальних витрат, а отже в їх задоволенні слід відмовити.

96. За правилами частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

97. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

98. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

99. За змістом частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

100. Враховуючи порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 01.10.2018 по 01.02.2019 в розмірі 1 244, 78 гривень.

101. В частині 1 статті 216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

102. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

103. Згідно частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

104. З розрахунку суми пені, доданого позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що пеня в сумі 1 244, 78 гривень нарахована на суму боргу 10 178, 00 гривень (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період прострочення зобов`язання з 01.10.2018 по 01.02.2019.

105. Так, за частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

106. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

107. Відповідно до пункту 3.4. Договору, орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

108. Враховуючи наведене, прострочення заборгованості з орендних платежів згідно умов Договору необхідно обчислювати з 16-го числа місяця, наступного за звітним.

109. Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок пені було здійснено з першого дня звітного місяця, та на суму боргу 10 178, 00 гривень, що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства та умовам Договору.

110. Враховуючи викладене вище, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний перерахунок пені за порушення встановленого умовами Договору строку здійснення орендних платежів, врахувавши суми заборгованості з орендної плати за означені періоди і не виходячи за визначені позивачем межі прострочення, та встановлено, що обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача за період з 16.11.2018 по 01.02.2019 є пеня в розмірі 167, 68 гривень:

- за період з 16.11.2018 - 15.12.2018 на суму боргу 1 180, 28 гривень = (1 180, 28 * 2 *18.0 * 30)/(365* 100) = 34, 92 гривень;

- за період з 16.12.2018 - 15.01.2019 на суму боргу 2 377, 09 гривень = (2 377, 09 * 2 *18.0 * 15)/(365* 100) = 72, 68 гривень;

- за період з 16.01.2019 - 01.02.2019 на суму боргу 3 583, 47 гривень = (3 583, 47 * 2 *18.0 * 17)/(365* 100) = 60, 08 гривень.

Отже, сукупний розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ = 34, 92 гривень + 72, 68 гривень + 60, 08 гривень = 167, 68 гривень.

111. Окрім того, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 7 831, 94 гривень інфляційних втрат за період з 01.10.2018 по 21.10.2024 на суму боргу 10 178, 00 гривень.

112. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

113. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

114. Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

115. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат в сумі 7 831, 94 гривень, суд вважає їх такими, що не повністю відповідають приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкової дати періоду прострочення та суми боргу за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаних компенсаційних виплат у завищеному розмірі.

116. Враховуючи викладене вище, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за порушення встановлених умовами Договору строку здійснення сплати орендних платежів та встановлено, що обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є 4 168, 33 гривень - інфляційних втрат:

- за період прострочення з 16.11.2018 - 30.09.2024 на суму боргу 1 180, 28 гривень з урахуванням сукупного індексу інфляції за усі місяці 1, 71589576 % становить: 1 180, 28 * 1, 71589576 - 1 180, 28 = 844, 96 гривень;

- за період прострочення з 17.12.2018 - 30.09.2024 на суму боргу 1 196, 81 гривень з урахуванням сукупного індексу інфляції за усі місяці 1, 70227754 % становить: 1 196, 81 * 1, 70227754 -1 196, 81 = 840, 49 гривень;

- за період прострочення з 16.01.2019 - 30.09.2024 на суму боргу 1 206, 38 гривень з урахуванням сукупного індексу інфляції за усі місяці 1, 70227754 % становить: 1 206, 38 * 1, 70227754 - 1 206, 38 = 847, 21 гривень;

- за період прострочення з 18.02.2019 - 30.09.2024 на суму боргу 1 218, 44 гривень з урахуванням сукупного індексу інфляції за усі місяці 1, 67703812 % становить: 1 218, 44 * 1, 67703812 - 1 218, 44 = 824, 93 гривень;

- за період прострочення з 18.03.2019 - 30.09.2024 на суму боргу 1 224, 54 гривень з урахуванням сукупного індексу інфляції за усі місяці 1, 66207940 % становить: 1 224, 54 * 1, 66207940 - 1224, 54 = 810, 74 гривень.

Відтак, всього інфляційні нарахування становлять = 844, 96 гривень + 840, 49 гривень + 847, 21 гривень + 824, 93 гривень + 810, 74 гривень = 4 168, 33 гривень.

117. При цьому, суд бере до уваги, що відповідачем подано заяву про застосування судом спливу строку позовної давності щодо усіх позовних вимог.

118. За приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

119. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

120. За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

121. Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

122. Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

123. За пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

124. Згідно із частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу.

125. За приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

126. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, право на нарахування пені виникає щодня на відповідну суму боргу, тому ці нарахування підлягають стягненню лише в межах одного року до дня пред`явлення позову.

127. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у жовтні місяці 2024 року, при цьому просить стягнути пеню, нараховану по 01.02.2019 (включно).

128. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за період з 16.11.2018 по 01.02.2019 (включно), заявлені з пропуском строку позовної давності.

129. За правилами частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

130. Зважаючи на наведені норми чинного законодавства суд зазначає, що вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

131. Поряд із цим, суд зазначає, що до вимог про стягнення основного боргу та інфляційних втрат встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

132. Так, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020.

133. У подальшому карантин неодноразово продовжувався. Так, в останнє Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 № 1236, карантин продовжено до 30.06.2023.

134. Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

135. Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

136. Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в подальшому продовжувався Указами Президента України та він діє до даного часу.

137. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

138. За цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з вимогами про стягнення основної заборгованості з орендної плати та інфляційних втрат у межах позовної давності.

139. Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

140. За правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

141. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

142. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

143. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

144. За пунктом 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

145. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновок суду.

146. На підставі вищенаведеного, розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

147. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

148. За подання позову сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 гривень (платіжна інструкція № 1729 від 21.10.2024).

149. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 1 424, 68 гривень залишається за позивачем, а судовий збір в розмірі 1 603, 32 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254, 99 гривень, з яких: 10 178, 27 гривень - заборгованість з орендної плати, 1 244, 78 гривень пеня, 7 831, 94 гривень - інфляційні втрати задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франіквськ, 76018; ідентифікаційний код: 35915829) на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (пров. Сеньківський, буд. 3, м. Київ, 03190; ідентифікаційний код: 25835792) 10 194, 78 гривень (десять тисяч сто дев`яносто чотири гривні сімдесят вісім копійок) з яких: 6 026, 45 гривень - заборгованість з орендної плати, 4 168, 33 гривні - інфляційні втрати, а також 1 603, 32 гривень (одну тисячу шістсот три гривні тридцять дві копійки) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 4 151, 82 гривень - заборгованості з орендної плати, 1 244, 78 гривень - пені та 3 663, 61 гривень - інфляційних втрат - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 1 424, 68 гривень залишити за позивачем.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено - 28.01.2025.

Суддя В. В. Михайлишин