Ухвала

від 16.12.2024 по справі 910/12800/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/12800/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/12800/24

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпауєр ЛЛС»

про стягнення 17 915 564,46 грн

За участю представників:

від позивача: Подольський А.А.;

від відповідача: Савченко О.В.;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпауєр ЛЛС» про стягнення 17 915 564,46 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно з отриманими від АКО сертифікованими даними комерційного обліку електричної енергії за період з липня 2022 року по березень 2023 року (за версією MMS 3) по окремих об`єктах генерації відповідача вказано нульові значення погодинного та сумарного обсягу відпуску/споживання електричної енергії. На підставі цих даних позивачем були складені та направлені відповідачу акти корегування до актів купівлі-продажу електроенергії за договором № 34/01/21 від 15.01.2021, які відповідач отримав, проте не підписав, не надав мотивовану відмову від їх підпису та не ініціював відповідний спір. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача кошти, сплачені понад фактичну вартість проданої за вказаний період електричної енергії відповідно до оновлених даних СУР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

25.10.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2024, та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

15.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.12.2024 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/12800/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовче засідання 05.12.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 05.12.2024 судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.12.2024 з метою надання позивачу можливості викласти письмові пояснення щодо заяви про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 16.12.2024.

13.12.2024 від позивача надійшли заперечення проти задоволення заяви про зупинення провадження у справі, які ґрунтуються на відсутності ознак подібності між справами № 910/12800/24 та № 908/1162/23.

У підготовче засідання 16.12.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 16.12.2024 представник відповідача надала пояснення щодо необхідності зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та просила суд задовольнити заяву про зупинення провадження у справі № 910/12800/24. Представник позивача заперечував проти задоволення заяви про зупинення провадження з підстав наведених у письмових запереченнях.

У підготовчому засіданні 16.12.2024 суд, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про зупинення провадження у справі.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпауєр ЛЛС» про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Так, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такі правові висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Судом встановлено, що на розгляді об`єднаної палати Верховного Суду перебуває справа № 908/1162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1 593 623,84 грн.

Так, ухвалою від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою справу № 908/1162/23 з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 (предмет позову - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості з оплати електричної енергії за зеленим тарифом) висновку про те, що достатнім для застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки, передаючи ухвалою від 27.03.2023 справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що положення статей 13 та 13-1 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 зазначених статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Станом на поточну дату перегляд судового рішення у справі № 908/1162/23 в касаційному порядку не закінчено.

За обставинами справи № 910/12800/24 позивач просить стягнути з відповідача кошти, сплачені понад фактичну вартість проданої за період з липня 2022 року по березень 2023 року електричної енергії відповідно до оновлених даних СУР, оскільки відповідач у цей період здійснював несинхронну роботу з ОЕС України.

При цьому, провадження господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпауєр ЛЛС» здійснюється з використанням об`єкту альтернативної електроенергетики - ІІІ пусковий комплекс СЕС (Запорізька обл., Токмацький р-н, с/рада Новенська, комплекс будівель і споруд, № 2), що розташований в Запорізькій області на території Токмацької міської територіальної громади, яка на даний час є окупованою територією.

Отже, предметом спору в справі № 910/12800/24 є зобов`язання, що виникли в період окупації Запорізької області, що є предметом регулювання Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зокрема його статей 13, 13-1, які визначають особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Таким чином, вирішення об`єднаною палатою Верховного Суду питання, чи поширюються норми статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади має істотне значення для розгляду даної справи.

Водночас, правильне (однотипне, передбачуване) застосування норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є запорукою ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.

Тому суд вважає, що правові висновки об`єднаної палати за результатами касаційного перегляду справи № 908/1162/23 можуть вплинути на вирішення цього спору по суті заявлених позовних вимог.

При цьому очевидною є правова проблема щодо кваліфікації спірних правовідносин при вирішенні питання щодо необхідності застосування норм частини другої статті 13-1 Закону, а саме у контексті визначення передбачених законодавцем за змістом цієї норми понять «переміщення робіт» та «переміщення послуг» між тимчасово окупованими та іншими територіями України. Зокрема, неврегульованим залишається питання, чи поширюються ці норми на правовідносини з виконання робіт та/або надання послуг суб`єктами господарювання на тимчасово окупованих територіях України.

Ураховуючи наведене та наявність спільних рис між спірними правовідносинами у справах № 910/12800/24 та № 908/1162/23 за їхнім змістом, суд встановив наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

У цьому висновку суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 25.09.2024 у справі № 916/5520/23 та від 14.10.2024 у справі № 908/2868/23 (910/9737/23), де Верховний Суд залишив без змін ухвали судів апеляційної інстанції про зупинення провадження з аналогічних підстав.

Натомість висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2024 у cправі № 907/1115/23, на яку посилається позивач, не можуть бути враховані судом через їх нерелевантність до обставин справи № 910/12800/24.

Так, як зазначено у цій постанові, предметом розгляду у справі № 907/1115/23, є позовні вимоги ДП «Гарантований покупець» про стягнення з ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» 2 321 315,55 грн переплати за куплену електричну енергію за договором від 20.07.2020 № 1691/01/20 за період квітень-червень 2023 року (після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309), тобто за період, який не є предметом розгляду у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі № 910/12800/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Керуючись статтями 228, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпауєр ЛЛС» про зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі № 910/12800/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2024.

Суддя Т.П. Капцова