Рішення
від 15.10.2024 по справі 911/902/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа № 911/902/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Трансвугілля"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 478 518,62 гривень

за участю представників:

від позивача - Сагайдак А.В. (ордер серії АЕ №1275845 від 08.04.2024)

від відповідача - Срібна О.О. (самопредставництво)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» (далі - ТОВ «ВП «Трансвугілля»/позивач) до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго"/відповідач) про стягнення 478 518,62 гривень, з яких: 448 200,00 грн заборгованості, 19 716,32 грн пені, 6 302,18 грн інфляційних втрат та 4 300,12 грн 3% річних.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.04.2024 у справі №911/902/24 прийняв позовну заяву ТОВ «ВП Трансвугілля» до розгляду та призначив підготовче засідання на 20.05.2024, а також:

- зобов`язав позивача у строк до 20.05.2024 надати суду: письмові пояснення стосовно періоду обрахунку інфляційних втрат; письмові пояснення про наявність у позивача та/або інших осіб оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- встановив сторонам строк для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяви та клопотання, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні - 20.05.2024, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшли:

- відзив на позовну заяву;

- заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 20.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.05.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 20.05.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 20.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.05.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» та постановив підготовче засідання, призначене на 20.05.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Сагайдак А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшли додаткові пояснення, зокрема щодо періоду нарахування заявленої до стягнення суми інфляційних втрат.

13.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшли:

- відповідь на відзив разом з доказами на підтвердження викладених у такій відповіді обставин та доводів;

- додаткові пояснення, зокрема про наявність у позивача та/або інших осіб оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1 .

Так, зокрема у відповіді на відзив позивач зазначив про недотримання відповідачем вимог суду та ч. 3 ст. 165 ГПК України при поданні відзиву, зокрема щодо зазначення відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету, що є підставою для повернення поданої відповідачем з порушенням вимог ч. 1 ст. 170 ГПК України заяви під назвою «Заява відзив на позовну заяву».

16.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, щодо обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також щодо підстав для зменшення штрафних санкцій та розстрочки судового рішення.

17.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшли додаткові пояснення, згідно яких позивач не погодився із наданими відповідачем 16.05.2024 доказами та доводами про наявність підстав для розстрочення рішення суду та зменшення штрафних санкцій, та як наслідок просив відмовити у задоволенні відповідних заяв.

20.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшли заперечення на клопотання відповідача, згідно яких позивач зазначив додаткові аргументи щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Водночас 20.05.2024 з 09:57 до 10:31 у місті Києві оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, як наслідок підготове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, оскільки розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

З огляду на вказане Господарський суд Київської області ухвалою від 20.05.2024 у справі №911/902/24 призначив підготовче засідання на 10.06.2024.

22.05.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 10.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.05.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 20.05.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.06.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 10.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.06.2024 у справі №911/902/24 залишив без розгляду заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 10.06.2024 судом прийнято до розгляду подані сторонами з 02.05.2024 по 20.05.2024 заяви по суті з доданими до них документами.

Доводи ж позивача про порушення відповідачем при поданні відзиву на позов вимог суду та ч. 3 ст. 165 ГПК України і, відповідно, наявність підстав для повернення такого відзиву відхиляються як неспроможні, позаяк відповідачем подано вказаний відзив через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС, тоді як ч. 8 ст. 6 ГПК України визначає, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2024, у справі №911/902/24 відклав підготовче засідання на 08.07.2024.

12.06.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 08.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.06.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» та постановив підготовче засідання, призначене на 08.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Сагайдак А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.06.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 08.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.06.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 08.07.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Водночас 08.07.2024 з 9:52 до 11:34 у місті Києві оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, як наслідок підготове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, оскільки розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

З огляду на вказане Господарський суд Київської області ухвалою від 08.07.2024 у справі №911/902/24 призначив підготовче засідання на 26.08.2024.

09.07.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 26.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.07.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» та постановив підготовче засідання, призначене на 26.08.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Сагайдак А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.07.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 26.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.07.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 26.08.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Водночас 26.08.2024 з 5:57 до 13:43 у місті Києві оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу міста, як наслідок підготове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, оскільки розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

З огляду на вказане Господарський суд Київської області ухвалою від 26.08.2024 у справі №911/902/24 призначив підготовче засідання на 09.09.2024.

27.08.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 09.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 28.08.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 09.09.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Господарський суд Київської області від 09.09.2024 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив справу №911/902/24 до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

09.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.09.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 17.09.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.09.2024 у справі №911/902/24 задовольнив заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» та постановив підготовче засідання, призначене на 17.09.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Сагайдак А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 17.09.2024, у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 15.10.2024.

19.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПАТ «Центренерго» надійшла заява про участь представника відповідача - адвоката Срібної О.О., у підготовчому засіданні 15.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

19.09.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «ВП «Трансвугілля» надійшла заява про участь представника позивача - адвоката Сагайдака А.В., у підготовчому засіданні 15.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Відповідно до результатів автоматизованого розподілу, оформлених протоколом автоматизованого розподілу б/н від 19.09.2024, вказані заяви передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. ухвалами від 19.09.2024 у справі №911/902/24 відповідно:

- задовольнив заяву ПАТ «Центренерго» та постановив підготовче засідання, призначене на 15.10.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Срібної О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

- задовольнив заяву ТОВ «ВП «Трансвугілля» та постановив підготовче засідання, призначене на 15.10.2024, провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/ за участі адвоката Сагайдак А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 15.10.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

10.10.2023 між ТОВ «ВП «Трансвугілля» як постачальником та ПАТ "Центренерго", в особі директора відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" Тарутіна С.Г., як покупцем укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №12/340 (далі - договір поставки) відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до пп. 2.5. та 12.1. договору поставки розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком №1 до договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку №1 до договору.

Так, згідно пунктів 1, 3, 9 додатку №1 до договору поставки сторони погодили:

- поставку товару - ролики конвеєрні, загальними кількістю та вартістю - 250 шт. на суму 448 200,00 грн з ПДВ;

- умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції за кожну партію;

- строк дії договору до 31.03.2024 включно, а в частині щодо виконання взаємних зобов`язань, розрахунків, гарантійних зобов`язань, до повного виконання зобов`язань їх сторонами.

Копії зазначених договору поставки та додатку №1 до нього наявні в матеріалах справи.

Мотивуючи своє звернення із позовом у цій справі, ТОВ «ВП «Трансвугілля» зазначило, що відповідно до замовлення відповідача №07/1126-4960 від 16.10.2023 та на виконання умов договору поставки 13.11.2023 відповідачу поставлено товар загальною вартістю 448 200,00 грн.

В підтвердження відповідних обставин позивачем надано копії підписаних представниками сторін:

- видаткової накладної №175 від 13.11.2023 на суму 448 200,00 грн (далі - накладна від 13.11.2023);

- акта від 13.11.2023 приймання-передачі продукції згідно договору №12/340 від 10.10.2023 на суму товару 448 200,00 грн (далі - акт від 13.11.2023);

- товарно-транспортної накладної №147 від 13.11.2023 (далі - ТТН від 13.11.2023).

Також до позовної заяви додано копії: замовлення ПАТ "Центренерго" №07/1126-4960 від 16.10.2023; довіреності №358 від 13.11.2023 на уповноваження особи отримати товар від імені ПАТ "Центренерго"; рахунку позивача на оплату №184 від 13.11.2023 на суму 448 200,00 грн.

Утім, за доводами позивача, відповідач не виконав покладений на нього договором поставки обов`язок по оплаті отриманого товару, як наслідок у відповідача перед позивачем виникло 448 200,00 грн заборгованості, в підтвердження чого до позовної заяви додано довідку за підписом директора ТОВ «ВП «Трансвугілля».

Як зауважив позивач:

- відповідач листом №25/344-1122 від 26.02.2024 відмовив у задоволенні претензії позивача з підстав відсутності у ній платіжних реквізитів, що свідчить про неправильні дії відповідача, внаслідок яких виник цей спір;

- такі дії відповідача є істотним порушенням, зловживанням правом в інших формах та суперечать умовам договору, а також є такими, що вчиняються з наміром завдати шкоди позивачу.

До позовної заяви додано копії: претензії ТОВ «ВП «Трансвугілля» №01/02-01 від 01.02.2024 та листа Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" №25/344-1122 від 26.02.2024.

Отже, посилаючись на те, що відповідач розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ПАТ "Центренерго" 448 200,00 грн заборгованості, а також нарахованих на цю суму боргу:

- з 14.12.2023 по 30.03.2024 - 19 716,32 грн пені;

- з 14.12.2023 по 08.04.2024 (згідно наданих представником позивача у судовому засіданні 17.09.2024 уточнень) - 6 302,18 грн інфляційних втрат та 4 300,12 грн 3% річних.

Не погодившись із викладеними позивачем обставинами та, відповідно, заявленими вимогами, відповідач зауважив, що з урахуванням умов пункту 2.5. договору поставки та пункту 3 додатку №1 зобов`язання щодо плати товару виникають виключно при виконанні двох істотних умов:

- на підставі рахунку (рахунку-фактури), який позивач в обов`язковому порядку мав надати відповідачу;

- протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції за кожну партію.

З огляду на вказане, на переконання відповідача без встановлення обставин надання позивачем рахунку на оплату здійснення оплати поставленого товару (продукції) є неможливим, відтак з огляду на невиконання позивачем однієї із вказаних вище умов на час розгляду цього спору у відповідача не виникло грошове зобов`язання за поставлений товар.

Ураховуючи вказане та посилаючись, зокрема, на приписи статей 612, 613 ЦК України в частині наслідків прострочення кредитора, відповідач зазначив про необґрунтованість та безпідставність вимоги позивача про стягнення заборгованості.

До того ж, викладаючи тезисно зміст постанови Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, відповідач зауважив, що ним не порушено права та інтереси позивача, а тому у останнього відсутнє законне право на звернення до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості, річних, інфляційних та пені.

В розрізі наведеного відповідач, посилаючись на те, що грошове зобов`язання за договором поставки у нього не виникло, додатково зауважив також на безпідставності вимог позивача про стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки стягнення таких сум можливе тільки у разі, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов`язання.

Поряд з тим у відзиві на позов відповідач зазначив про те, що ПАТ "Центренерго" є одним з найбільших сучасних підприємств електроенергетичної галузі країни і єдиною в Україні державною енергогенеруючою компанією, до складу якої входять три теплові електростанції - Вуглегірська, Трипільська та Зміївська, відтак з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Вуглегірська ТЕС була захоплена російськими окупантами, тоді як дві інші ТЕС протягом 2022-2023 піддалися масовим ракетним обстрілам та зазнали значних руйнувань.

Так, за доводами відповідача, станом на момент укладення договору поставки з позивачем ТЕС частково відновили свою роботу, попри те внаслідок ракетних обстрілів 22.03.2024 та 11.04.2024 зупинили свою роботу та перестали функціонувати, що призвело до зупинення виробних потужностей з виробництва електричної енергії.

Як зауважив відповідач, інформація стосовно пошкодження об`єктів енергетики є загальновідомою, а відповідні обставини є форс-мажорними та унеможливлюють ПАТ "Центренерго" виконувати свої договірні обов`язки.

Також відповідач звернув увагу на те, що товариство має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а період прострочення є незначним.

Ураховуючи вказане та посилаючись як на важливість господарської діяльності ПАТ "Центренерго", особливо в умовах воєнного стану, який є форс-мажорною та невідворотною обставиною, так і на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору та відсутність в його діях прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, відповідач просить суд на підставі ст. 233 ГК України та 551 ЦК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 99%.

Крім того, викладаючи зміст правової природи 3% річних та інфляційних втрат, а також позиції суду касаційної інстанції стосовно порядку та алгоритму обрахунку інфляції, відповідач вважає, що наведені ним екстраполюючі факти, як підстави для зменшення розміру пені, поширюють свою дію і на правовідносини з нарахування сум інфляційних втрат і 3% річних, а тому просить їх зменшити.

Усі покладені в основу відзиву доводи, зокрема щодо віднесення підприємства до критичної інфраструктури, знаходження його у скрутному фінансовому становищі внаслідок збройної агресії та, відповідно, відкриття кримінальних проваджень відповідач також просить суд розстрочити виконання рішення (у разі задоволення позовних вимог), у порядку п. 2 ч. 6 ст. 238, ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 331 ГПК України, рівними частинами на один рік.

Так, стверджуючи про наявність відповідних обставин, відповідач надав копії:

- наказу Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» №466 від 26.03.2024 «Щодо простою не з вини працівників»;

- наказу Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» №400 від 12.04.2024 «Щодо простою не з вини працівників»;

- складених у березні, квітні та травні 2024 року актів про початок простою: хімічного цеху Зміївської ТЕС, цеху теплової автоматики та вимірювань Зміївської ТЕС, лабораторії металів Зміївської ТЕС, будівельного цеху Зміївської ТЕС, ремонто-будівельного цеху Зміївської ТЕС, цеху централізованого ремонту устаткування Зміївської ТЕС, відділу по роботі на ринках електричної енергії Зміївської ТЕС, ПТЦ Зміївської ТЕС, редактора багатотиражної газети Зміївської ТЕС, по електричному цеху Зміївської ТЕС, ЦТІтаО Зміївської ТЕС;

- витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами кримінальних проваджень: 22024101110000320, 22024220000000192, 12022221260000164, 12022221260000220, 12022221260000228, 12022221260000267, 12022221260000294, 12022221260000298, 12022221260000313, 22022220000003380, 12022221260000354, 22022220000003672, 2202322000000106, 2202322000000225, 2202322000000330;

- витягу з наказу Міністерства енергетики від 19.02.2024 №73 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол №14)»;

- наказу ПАТ «Центренерго» №27-П від 12.04.2024 «Щодо оптимізації витрат на оплату праці»;

- листа Міністерства енергетики України №26/1.7-10.2-23482 від 20.11.2023 про внесення відомостей до реєстру об`єктів критичної інфраструктури;

- звіту ПАТ «Центренерго» про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2023 рік;

- інформації щодо діяльності відокремлених підрозділів ПАТ «Центренерго» в умовах воєнного стану станом на 13.05.2024 по Зміївській ТЕС;

- переліку пошкоджених об`єктів критичної інфраструктури станом на 19.02.2024 зокрема щодо Вуглегірської ТЕС ПАТ «Уентренерго» (до листа Міністерства енергетики України від 31.03.2022 №26/1.2-4.3-4045);

- переліку пошкоджених об`єктів критичної інфраструктури станом на 13.03.2023 (до листа Міністерства енергетики України від 31.03.2022 №26/1.2-4.3-4045).

Своєю чергою позивач не погодився із викладеними у відзиві доводами відповідача та, відповідно, заявленими клопотаннями з огляду на те, що зобов`язання відповідача по оплаті товару виникає безпосередньо з ч. 1 ст. 692 ЦК України, за якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

До того ж, за доводами позивача, відповідач ввів суд в оману, оскільки водій-експедитор Петренко Д.О. передав відповідальній особі вантажоодержувача Теслюку В.В. рахунок на оплату №184 від 13.11.2023, як додаток до видаткової накладної №175 від 13.11.2023, разом із екземплярами вказаної накладної, а також ТТН №147 від 13.11.2023, акта приймання-передачі продукції від 13.11.2023.

Як зазначив позивач, у графі видаткової накладної «умова продажу» зазначено ідентифікуючі відомості рахунку на оплату №184 від 13.11.2023, а обставини передачі уповноваженій особі відповідача видаткової та товарно-транспортної накладних, акта приймання-передачі продукції та рахунку на оплату підтверджуються заявою свідка ОСОБА_1 , оригінал якої додано до матеріалів цієї справи.

З-поміж вказаного вище позивач також зауважив на тому, що неотримання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, а тому відповідач помилково послався на ч. 4 ст. 612 та ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України, яким врегульовано наслідки прострочення кредитора.

Поряд з тим позивач у відповіді на відзив зазначив про те, що нестабільне фінансове становище відповідача не є випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, наслідками чого є нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат без врахування ступеня вини боржника.

Стосовно ж доводів відповідача про зупинення роботи ТЕС внаслідок ракетних обстрілів та віднесення таких обставин до форс-мажорних позивач зазначив, що уже після порушення провадження у цій справі відповідач направив повідомлення від 18.04.2024 №07/2172 про настання форс-мажорних обставин з подібних підстав, тоді як у відповідь на таке повідомлення позивачем надіслано лист вих. №19/04-01 від 19.04.2024 про недотримання відповідачем передбаченого договором порядку підтвердження настання обставин непереборної сили та, як наслідок, відсутність підстав для звільнення боржника від грошового зобов`язання.

Також, згідно доводів позивача, вказаним власним листом він повідомив відповідача, зокрема, про те, що:

- строк виконання грошового зобов`язання для відповідача сплив 13.12.2023, тоді як відповідач в порушення пунктів 10.2, 10.3 договору поставки - до 17.12.2023 не звертався до позивача з повідомленням про наявність непереборних обставин, які унеможливлюють виконання такого зобов`язання у строк, із наданням відповідних документів, що позбавляє відповідач посилатись на ці обставини наразі;

- ракетні обстріли, що сталися 11.04.2024, тобто вже після настання строку оплати - 13.12.2023, не є перешкодою у виконанні відповідачем грошового обов`язку з оплати отриманого товару;

- з публічно оприлюдненої інформації стало відомо про вартість активів ПАТ «Центренерго» за даними останньої річної фінансової звітності, яка склала 10 194 029, 00 грн та за рахунок якої можливо погасити заборгованість за отриманий товар і відшкодувати позивачу обраховані суми неустойки, відстоків та інфляції, а також судових витрат.

До відповіді на відзив позивачем додано копії листа №19/04-01 від 19.04.2024 та фото (скрін) з сторінки SMIDA в мережі Інтерент з відомостями під назвою «Особлива та інша нерегулярна інформація емітента».

Отже, позивач вважає, що мотивовані тотожними доводами відповідача, які позивачем вже відхилено у листі №19/04-01 від 19.04.2024, клопотання про зменшення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є необгрунтованими та суд може врахувати відсутність підстав для задоволення цих клопотань.

Крім того позивач не погодився і з клопотанням відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки з метою поставки відповідачу товару позивач, як виробник, за власний кошт закупив матеріали та за спеціально узгодженими кресленнями виготовив продукцію, яку доставив, задіявши власні та орендовані автомобілі, надалі сплатив відповідні податки, що склало позивачу збитки, завдані відповідачем внаслідок зволікання з оплатою такого товару.

З огляду на вказане позивач наголосив, що товар був виготовлений та поставлений у троки, а відповідач без жодних зауважень прийняв цей товар, попри те не оплатив, як наслідок спір виник виключно з вини ПАТ «Центренерго», який тому і не має права на відстрочку виконання рішення.

Також позивач зауважив, що його інтереси у заяві відповідача про відстрочку виконання рішення не враховано, оскільки ТОВ «ВП «Трансвугілля» не перебуває в кращому становищі порівняно з ПАТ «Центренерго», а події воєнної агресії впливають на фінансові можливості саме позивача, який за умов непогашеної заборгованості змушений працювати та сплачувати податки, тоді як наявність воєнного стану не свідчить про відсутність у відповідача коштів для сплати заборгованості.

Так, згідно доводів позивача, жодних доказів на підтвердження обставин відсутності коштів на рахунках та невідновлення виробничих потужностей відповідач не надав, а тому заява про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Згідно додаткових пояснень, окрім викладених у них доводів, тотожних вказаним вище аргументам, позивач також вважає надані відповідачем документи такими, що не стосуються і не входять в предмет доказування з огляду на 100%-ву ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також з огляду на те, що:

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань свідчать про те, що кримінальні провадження порушено до укладення договору поставки між сторонами спору;

- наказом ПАТ «Центренерго» від 12.04.2024 №27-П зупинено виплату працівникам надбавок, премій, доплат, матеріальної допомоги на оздоровлення, а тому такий документ не підтверджує відсутність коштів у відповідача для виконання рішення суду у цій справі та, водночас, свідчить про виплату працівникам таких коштів до 15.04.2024, тобто у час наявного грошового зобов`язання перед позивачем;

- витяг з наказу Міністерства енергетики від 19.02.2024 №73 свідчить про те, що військовозобов`язані працівники відповідача заброньовані від мобілізації, а тому ПАТ «Центренерго», на відміну від позивача, має змогу працювати без кадрового голоду;

- акти простою містять інформацію про нетривалий характер простою окремих працівників, що не впливатиме на виконання рішення у цій справі.

За доводами позивача, усі надані відповідачем документи не спростовують вартість активів ПАТ «Центренерго» за даними останньої річної звітності, тоді як згідно окремо поданих позивачем заперечень 17.05.2024 у засобах масової інформації, з посиланням на Прем`єр Міністра України, було опубліковано інформацію про те, що більш ніж 1,5 мільярда гривень виділили для відбудови Зміївської та Трипільської ТЕС, що на переконання позивача свідчить про відсутність станом на час розгляду цієї справи обставин, про які стверджує відповідач.

У розрізі наведеного позивач звернув увагу на те, що у засобах масової інформації також міститься оголошення про те, що загальна сума заробітної плати, нарахованої за квітень 2024 року голові та членам правління НЕК «Укренегерго», до структури якого входить ПАТ «Центренерго», склала 8 534 299,68 грн.

До вказаних заперечень позивачем додано фото (скрін) з вебсторінок в мережі Інтернет «Gazeta.ua» та «Слово і діло».

З огляду на вказане позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення штрафних санкцій та розстрочення рішення суду у цій справі.

У судовому засіданні під час розгляду цієї справи на питання представника позивача представниця відповідача пояснила, що виділені державою та іноземними партнерами кошти йдуть виключно на відновлення ТЕС, тоді як відповідач не має власних коштів для сплати боргу.

Водночас представник позивача зауважив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин відсутності коштів на рахунках, як і не виконано відповідачем за весь цей час грошове зобов`язання принаймні частково.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчи нити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статей 627, 655, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікати якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пунктів 5.3. та 5.8. договору поставки сторони дійшли згоди, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

При поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів:

- рахунку-фактуру;

- відповідних товаросупроводжувальних накладних;

- іншої документації на продукцію згідно договору.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору поставки без будь-яких зауважень щодо вказаних у ньому положень та, надалі, підписання відповідачем накладної і акта від 13.11.2023 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості переданого йому товару, а також щодо усіх необхідних документів на таку продукцію:

- свідчить про належне виконання позивачем власних договірних обов`язків щодо передачі відповідачу товару, у тому числі разом з передбаченою договором, у тому числі пунктом 5.8., документацією;

- породжує для ПАТ "Центренерго" обов`язок по сплаті вартості отриманого товару у визначений пунктом 3 додатку №1 до договору поставки строк - протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції та підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції, а саме: 448 200,00 грн до 13.12.2023 включно.

Висновуючи вказане, зокрема в частині моменту виникнення обов`язку зі сплати вартості отриманого за актом від 13.11.2023 товару, судом враховано, що початок обрахунку визначного пунктом 3 додатку №1 до договору поставки строку визначений моментом поставки товару та підписання акта про передачу товару, і не обумовлений такий строк виключно моментом передачі відповідачу рахунку на оплату.

З огляду наведеного судом визнаються неспроможними доводи відповідача про те, що відповідний рахунок на оплату йому передано не було, позаяк жодних зауважень стосовно відсутності цього документу під час прийняття продукції відповідачем не зроблено, тоді як згідно наявної в матеріалах заяви свідка - ОСОБА_1 , водія-експедитора згідно ТТН №147 від 13.11.2023, вказана особа разом з товаром передала уповноваженому на підставі довіреності №358 від 13.11.2023 представнику відповідача - Теслюку В.В., документи на товар, а також рахунок №184 від 13.11.2023 на оплату 448 200,00 грн.

Крім того судом враховано, що відповідач, будучи обізнаним з умовами договору в частині передачі продукції та реалізуючи добросовісно власні договірні права і обов`язки з прийняття товару, не був позбавлений права заявити про недоліки певних документів та/або їх відсутність на стадії отримання товару та/або у розумний строк.

Наявність/відсутність же рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату товару, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, тобто, носить інформаційний характер, відтак ненадання рахунку не є відкладальною умовою для відповідача при виконанні грошового обов`язку.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525,526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано належних доказів на підтвердження обставин виконання відповідачем грошового обов`язку по перерахуванню позивачу 448 200,00 грн за отриманий згідно накладної і акта від 13.11.2023 товар.

Стосовно ж посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку з збройною агресією росії, введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні та масовими ракетними обстрілами слід зазначити таке.

Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина ж 2 статті 218 ГК України презюмує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості, тоді як за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи, а кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, наявність форс-мажорних обставин не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань і це питання може бути досліджено саме в розрізі відповідальності особи за невиконання основного зобов`язання, а не в питанні звільнення особи від виконання, власне, основного зобов`язання.

Окрім вказаного вище судом також враховано, що:

- відокремлений підрозділ не є окремою юридичною особою та наділяється майном юридичної особи, яка його створила, відтак відповідальною за виконання грошових зобов`язань у спірних правовідносинах є саме юридична особа, від імені якої відокремленим підрозділом взято відповідні договірні зобов`язання;

- внутрішня організація роботи юридичної особи та її відокремлених підрозділів не звільняє від господарського зобов`язання, яке має бути виконано у погоджені сторонами у договорі поставки строки та не ставиться в залежність від функціонування окремих підрозділів юридичної особи;

- згідно статті 42 ГК України суб`єкт господарювання під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, як наслідок поведінка сторони у площині господарських правовідносин має бути такою, яка б не шкодила інтересам контрагентів та не ставила їх у нерівне фінансове становище.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач взяті на себе за договором грошові зобов`язання не виконав, вартість отриманого товару обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд висновує про задоволення вимоги позивача про стягнення з ПАТ "Центренерго" 448 200,00 грн заборгованості як обгрунтованої та доведеної належними, допустимими доказами і не спростованої відповідачем у встановленому законом порядку.

Приписами ст. ст. 612, 625 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем здійснено нарахування 6 302,18 грн інфляційних втрат та 4 300,12 грн 3% річних з 14.12.2023 по 08.04.2024 на 448 200,00 грн заборгованості.

З огляду на вказані вище норми права та договірні положення, оскільки відповідач порушив терміни виконання грошового зобов`язання за договором поставки, а заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахований судом за вказаний позивачем період, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 6 302,18 грн інфляційних втрат та 4 300,12 грн 3% річних.

Стосовно ж вимоги позивача про здійснення нарахування вказаних вище відсотків у порядку частини 10 статті 238 ГПК України до моменту виконання рішення суд зазначає таке.

Згідно частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Так, частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду.

Зокрема, визначено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що вони закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положеннями частини десятої статті 238 ГПК України.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних, суд висновує та ухвалює органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: сума процентів річних = Сx3xД :365:100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих процентів з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Виробниче підприємство "Трансвугілля" у порядку, передбаченому частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 716,32 грн пені, нарахованої на 448 200,00 грн заборгованості з 14.12.2023 по 30.03.2024, слід зазначити таке.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.10. договору поставки передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

З огляду на вказані вище норми права та договірні положення, оскільки відповідач порушив терміни виконання грошового зобов`язання за договором поставки, а заявлений до стягнення розмір пені, обрахований судом за вказаний позивачем період, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 716,32 грн пені.

Поряд з тим відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, а вказані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником, оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності:

- може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення;

- може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, відтак у таких випадках має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Так, поряд із такою засадою цивільного законодавства як свобода договору, частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

Оскільки неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов`язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків.

Так, зі встановлених у зазначеній справі обставин слідує, що:

- що ПАТ "Центренерго" має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та є однією з енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України, як Київська, Харківська та Донецька;

- внаслідок російської військової агресії ПАТ "Центренерго" та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують бути об`єктом масованих ракетних обстрілів, як частина енергетичної системи України;

- понесені позивачем витрати на виготовлення і доставку відповідачу товару згідно умов договору поставки закладено у вартість товару, як наслідок такі витрати не є збитками кредитора, які мали б бути покриті сумою неустойки;

- інших доказів на підтвердження наявності майнових збитків позивача від невиконання відповідачем грошового зобов`язання суду не надано, оскільки позивач вдався лише до оцінки наданих відповідачем документів та декларативного зазначення про власний фінансовий стан.

Ураховуючи наведене вище, доводи та інтереси сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги непідтвердженість розміру майнових збитків позивача через порушення відповідачем договірного обов`язку та, відповідно, недоведеність співмірності цим збиткам розміру нарахованої неустойки, суд дійшов висновку про зменшення в порядку ч. 1ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення пені на 90% - до 1 971,63 грн, що відповідно підлягають стягненню з відповідача.

В розрізі заперечень позивача щодо зменшення пені та зроблених висновків судом також враховано те, що:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, ураховуючи застосування судом процесуальних приписів частини десятої статті 238 ГПК України стосовно продовження нарахування 3% річних до моменту виконання рішення;

- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання неустойки як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань;

- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено;

- в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19 716,32 грн пені гривень штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 1 971,63 грн.

Ухвалюючи рішення у цій справі в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, 3% річних, пені, судом враховано, що:

- відповідачем доказово не підтверджено та не доведено, що обставини повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення воєнного стану мали непереборний характер для відповідача саме при виконанні ним грошового зобов`язання з оплати товару за договором поставки у цій справі, зокрема наявність форс-мажорних обставин саме для відповідача та саме за відповідним договором в частині грошового обов`язку не підтверджено відповідним сертифікатом торгово-промислової палати України;

- зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, як і 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто такі нарахування входять до складу грошового зобов`язання і не є штрафними санкціями, як наслідок не підлягає вирішенню питання звільнення відповідача від сплати сум інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок обставин непереборної сили, а також зменшення таких сум у порядку зменшення сум неустойки.

Суд звертає увагу відповідача на те, що екстраполяції підлягають різні частини одного явища, тоді як неустойка та передбачені статтею 625 ЦК України є окремими правовими категоріями і не можуть розглядатись як одне правове поняття.

Стосовно ж клопотання відповідача про розстрочення рішення у вказаній справі рівними частинами на один рік слід зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписи статей 76, 86 ГПК України презюмують, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Однак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі та сплату присуджених до стягнення коштів, зокрема доказів відсутності у ПАТ "Центренерго" коштів на банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення з метою виконання вказаного рішення.

Усі ж надані відповідачем документи не є тими документами, які б об`єктивно містили інформацію про відсутність у відповідача майнових ресурсів для виконання рішення суду у цій справі.

Так, не є доказами, які б підтвердили відсутність у відповідача майнових активів для задоволення грошових вимог кредитора, надані відповідачем внутрішні розпорядчі накази про оголошення простою, а також не є такими доказами і витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами кримінальних проваджень та звіт ПАТ «Центренерго» про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2023 рік, зокрема останній не містить достовірної інформації про відсутність у відповідача коштів для виконання грошового зобов`язання перед позивачем та рішення суду у цій справі.

Суд зауважує, що доказово не підтверджені посилання відповідача на складний фінансовий стан, а також на відсутність коштів на рахунках, які б за цільовим призначенням не були призначені для відновлення руйнувань внаслідок ракетних обстрілів, не є винятковими обставинами, за наявності яких можливе розстрочення виконання рішення суду у цій справі.

Не свідчать про винятковість обставин і доводи відповідача про те, що він є товариством стратегічного значення, позаяк у відповідному питанні про розстрочку виконання рішення слід довести саме неможливість виконання рішення з об`єктивних причин, зокрема неможливість сплатити кошти та/або реалізувати майно для виконання такого зобов`язання, тоді як сам по собі статус юридичної особи не може протиставлятись інтересам кредитора, позаяк сторони за вказаним спором є рівними господарюючими суб`єктами.

Беручи до уваги наведене, оскільки покладені відповідачем в основу обґрунтування заявленого клопотання обставини не свідчать про наявність підстав, за наявності яких можливе розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у повному обсязі, виходячи з розміру заявлених до стягнення та обґрунтованих сум боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, без урахування зменшення розміру останньої.

Що ж до витрат позивача на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у позовній заяві ТОВ «ВП «Трансвугілля» зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає, окрім судового збору, складає 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У змісті з прохальної частини позову ТОВ «ВП «Трансвугілля» просив стягнути з відповідача 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

До позовної заяви ТОВ «ВП «Трансвугілля» надано копії таких документів:

- договору №0404/01 про надання правової (правничої) допомоги від 04.04.2024, укладеного між ТОВ «ВП «Трансвугілля» та Адвокатським об`єднанням «Біднягін і партнери;

- рахунку №01 від 04.04.2024 на оплату гонорару за правничу допомогу згідно договору №0404/01 від 04.04.2024 на суму 40 000,00 грн;

- платіжної інструкції №365 від 08.04.2024 на суму 40 000,00 грн.

Своєю чергою у відзиві на позов відповідач зауважив на тому, що у матеріалах справи відсутні докази реального виконання адвокатом позивача робіт із їх конкретним переліком, зокрема щодо підготовки та складання заяв по суті.

Також, за доводами відповідача, позивач не надав жодного детального опису робіт/наданих послуг, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу, що ставить під сумнів обґрунтованість таких витрат.

Крім того відповідач зауважив, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг процесуальних документів не є значним, а тому обсяг наданих адвокатом послуг не є співмріним складності цієї справи.

Ураховуючи наведене, відповідач вважає, що є усі підстави як для відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення 40 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, так і для зменшення розміру таких витрат.

Позивач же вважає понесені ним витрати на правому допомогу співмірними, оскільки 40 000,00 грн від ціни позову складає всього 8,36%, тобто, на переконання позивача, такі витрати є значно нижчими ніж ціна позову.

Також, на переконання позивача, суд не вправі втручатись у правовідносини сторін договору про надання правової допомоги, тоді як витрати позивача були фактичними і неминучими, оскільки він сплатив адвокатському об`єднанню передбачені договором 40 000,00 грн.

Крім того позивач вважає, що:

- процесуальна поведінка відповідача з подання заяв та клопотань викликала необхідність у підготуванні представником позивача відповідних заперечень, що потребувало вивчення та спростування доводів та, власне, збільшило обсяг і складність процесуальних документів;

- в силу ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на вказане позивач зазначив, що процесуальна поведінка відповідача та його вина у виникненні спору є підставою для покладення на нього усіх судових витрат.

Частинами 2, 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В розрізі наведеного вище суд вважає за необхідне вказати, що:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, як наслідок суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи;

- у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі №911/2652/17 (911/3581/20).

До того ж з огляду наведеного суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №915/517/21 та від 16.02.2023 у справі №911/1779/21 правової позиції, згідно якої:

- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно статті 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою;

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як слідує зі змісту договору №0404/01 про надання правової (правничої) допомоги від 04.04.2024, зокрема пунктів 1.2. та 5.2. позивачем та адвокатським об`єднанням погоджено, відповідно, що адвокатське об`єднання надає наступну правову (правничу) допомогу, зокрема:

- підготовка та подання позовної заяви клієнта до ПАТ «Центренерго» на підставі неналежного виконання договору №12/340 від 10.10.2023;

- захист законних прав та інтересів клієнта у відповідній господарській справі;

- представлення інтересів клієнта під час розгляду та вирішення вищезазначеної справи у господарських судах всіх інстанцій;

- підготовка та подання необхідних процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом вищезазначеної справи у Господарському суді Київської області.

За надану в межах цього договору правову допомогу клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі: 70 000,00 грн, яка перераховується на банківський рахунок адвокатського об`єднання у наступному порядку, зокрема: 40 000,00 грн фіксований гонорар за правову допомогу в господарській справі, надану клієнту в суді першої інстанції

З наведеного слідує, що укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням договором погоджено вартість правничої допомоги, зокрема, у твердій/фіксованій сумі - 40 000,00 грн.

За таких обставин, виходячи з наведених вище критеріїв розподілу судових витрат, враховуючи складність спору у даній справі та обсяг позовних матеріалів, у тому числі і самого позову, враховуючи заперечення відповідача щодо суми заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду позову у зазначеній справі є витрати ТОВ «ВП «Трансвугілля» на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В розрізі вказаного вище судом враховано, що:

- пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом;

- критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №922/4022/20.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує такі ж критерії, як критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Підсумовуючи зазначене, суд висновує, що надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній в таких документах сумі, позаяк розмір витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21.

З огляду наведеного судом відхиляються усі доводи позивача про те, що його витрати на правову допомогу у сумі 40 000,00 грн були неминучими та реально необхідними, позаяк у вказаному аспекті дослідженню підлягає не лише фіксована договором та сплачена позивачем сума гонорару, але і критерій розумної необхідності витрат, який оцінюється судом за внутрішнім переконанням, зокрема, виходячи зі специфіки спірних правовідносин та процесуальної поведінки обох сторін.

Також визнаються судом неспроможними посилання позивача на ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки така норма передбачає не обов`язок, а право суду, незалежно від результату спору, розподілити судові витрати та покласти їх повністю або частково на ту сторону, яка зловживає процесуальними правами або внаслідок неправильних дій якої виник спір, попри те вказана норма не нівелює передбачений статтею 126 порядок та критерії первинного визначення судом дійсної суми таких витрат, зокрема і з точки зору їх співмірності, пропорційності та розумної необхідності.

Судом також відхиляються викладені відповідачем доводи про відсутність переліку наданих адвокатом послуг та їх вартості з огляду на те, що розмір гонорару адвоката у вказаному спорі є фіксованим та не залежить від кількості наданих послуг та/або витрачених адвокатом годин.

Водночас, прохаючи відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу повністю, відповідач не обґрунтував та не надав суду доказів, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність та/або нереальність заявлених до стягнення витрат на всю заявлену суму, що попри те не спростовує зробленого судом вище висновку про співмірність, пропорційність та необхідну розумність під час розгляду первісного позову у зазначеній справі витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають частковому розподілу в пропорційному і співмірному розмірі - 20 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, 49, смт Козин, Обухівський район, Київська обл., 08711, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Трансвугілля" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, ВУЛИЦЯ 21 КМ. ЖИТОМИРСЬКОГО ШЛЯХУ, ідентифікаційний код 24887568):

- 448 200 (чотириста сорок вісім тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованості;

- 1 971 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну) грн 63 коп. пені;

- 6 302 (шість тисяч триста дві) грн 18 коп. інфляційних втрат;

- 4 300 (чотири тисячі триста) грн 12 коп. 3% річних;

- 5 742 (п`ять тисяч сімсот сорок дві) грн 22 коп. судового збору;

- 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання цього рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/902/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: сума процентів річних = Сx3xД :365:100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих процентів з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, 49, смт Козин, Обухівський район, Київська обл., 08711, ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Трансвугілля" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, ВУЛИЦЯ 21 КМ. ЖИТОМИРСЬКОГО ШЛЯХУ, ідентифікаційний код 24887568) у порядку, передбаченому частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.12.2024.

Суддя В.А. Ярема

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення15.10.2024
Оприлюднено18.12.2024
Номер документу123778796
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —911/902/24

Рішення від 15.10.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 19.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 19.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 09.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 28.08.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 26.08.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 10.07.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

Ухвала від 08.07.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Ярема В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні