Рішення

від 03.12.2024 по справі 916/2778/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2778/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бень В.Е.,

від відповідача: Карташов А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 про стягнення 2051745,92 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (надалі ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 (надалі ОСББ ДОВЖЕНКА 2, Відповідач) 2051745,92 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 позовній заяві ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2778/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 прийнято позовну заяву ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2778/24, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та викладено підготовче засідання на 10.09.2024.

10 вересня 2024 року ОСББ ДОВЖЕНКА 2 представлено відзив на позовну заяву.

Призначене на 10.09.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із технічними неполадками у роботі мережевого обладнання суду та відсутністю доступу до мережі інтернет.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 призначено підготовче засідання на 26.09.2024.

11 вересня 2024 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ представлено відповідь на відзив.

Призначене на 26.09.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 призначено підготовче засідання на 10.10.2024.

Призначене на 10.10.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 призначено підготовче засідання на 24.10.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, права на справедливий суд, рівності учасників справи перед законом та судом на підставі статей 80,119,165 ГПК України поновлено строк ОСББ ДОВЖЕНКА 2 для подачі відзиву на позовну заяву, долучено поданий із додатками відзив до матеріалів справи та прийнято його до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.12.2024.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, права на справедливий суд, рівності учасників справи перед законом та судом, враховуючи важливість справи для її учасників, та з метою надання можливості учасникам справи реалізувати права на викладення позиції у справі, представлення клопотань та заяв, виступу зі вступними словами, з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляду справи представник ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ОСББ ДОВЖЕНКА 2 підтримував викладену у відзиві позицію стосовно можливості часткового задоволення позовних вимог.

03 грудня 2024 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, позиції сторін, суд встановив:

Відповідно до пункту 1.1 типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, (Типовий Договір) типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником останньої надії (далі Постачальник).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2 Типового Договору)

Цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205,633,634,641,642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1.3 Типового Договору).

Терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення: ЕІС-код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача (пункт 1.4).

За цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 2.1).

Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1).

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (пункт 4.1).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2).

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 8.1).

Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником (пункт 11.1).

Протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

Цей Договір достроково припиняється між Споживачем, яким є оператор газорозподільної системи, та Постачальником на наступну газову добу після виключення оператора газорозподільної системи з реєстру споживачів Постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС з підстав, визначених Кодексом ГТС (пункт 11.3)

Усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (пункт 11.5).

Типовий Договір містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.

Положеннями статуту ОСББ ДОВЖЕНКА 2, затвердженого рішенням загальних зборів від 25 листопада 2016 року (протокол № 3) встановлено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, щодо користування, володіння і розпорядження спільним майном будинку, збереження і поліпшення техніко-економічних характеристик будинку з метою, комфортного проживання (перебування) користувачів житлових та нежитлових приміщень, зниження витрат і втрат ресурсів на утримання спільного майна і на споживання житлово-комунальних послуг, благоустрою прибудинкової території та побутового обслуговування населення (пункт 1 розділу ІІ).

Відповідно до довідки АТ ОДЕСАГАЗ споживачу ОСББ ДОВЖЕНКА 2 присвоєно ЕІС-код 56XQ0012R43W00I.

АТ ОДЕСАГАЗ як оператором ГРМ повідомлено 02.11.2021 ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ про реєстрацію споживача із ЕІС-код 56XQ0012R43W00I в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії.

ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виставлено ОСББ ДОВЖЕНКА 2 рахунок на оплату № 22730 загальною вартістю 33254,16 грн з ПДВ за спожитий впродовж 01-09.10.2021 природний газ загальним обсягом 2,77100 тис.м.куб. Вказаний рахунок на оплату разом із актом приймання-передачі природного газу № 13659 з аналогічними показниками спожитого впродовж вересня 2021 року природного газу надіслано ОСББ ДОВЖЕНКА 2 07.10.2021. При цьому акт приймання-передачі природного газу підписано представником ОСББ ДОВЖЕНКА 2.

ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виставлено ОСББ ДОВЖЕНКА 2 рахунок на оплату № 26431 загальною вартістю 184039,84 грн з ПДВ (+ 33254,16 грн заборгованості станом на 01.10.2021) за спожитий впродовж 01.10.2021-10.11.2021 природний газ загальним обсягом 4,39600 тис.м.куб. Вказаний рахунок на оплату разом із актом приймання-передачі природного газу № 15552 з аналогічними показниками спожитого впродовж 01-31.10.2021 природного газу надіслано ОСББ ДОВЖЕНКА 2 16.11.2021.

ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виставлено ОСББ ДОВЖЕНКА 2 рахунок на оплату № 30374 загальною вартістю 181569,06 грн з ПДВ (+ 184039,84 грн заборгованості станом на 01.11.2021) за спожитий впродовж 01.11.2021-10.12.2021 природний газ загальним обсягом 4,69100 тис.м.куб. Вказаний рахунок на оплату разом із актом приймання-передачі природного газу № 21192 з аналогічними показниками спожитого впродовж 02.11.2021-30.11.2021 природного газу надіслано ОСББ ДОВЖЕНКА 2 12.12.2021.

ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виставлено ОСББ ДОВЖЕНКА 2 рахунок на оплату № 2616 загальною вартістю 976511,00 грн з ПДВ (+ 365608,90 грн заборгованості станом на 01.12.2021) за спожитий впродовж 01.12.2021-12.01.2022 природний газ загальним обсягом 18,00300 тис.м.куб. Вказаний рахунок на оплату разом із актом приймання-передачі природного газу № 31977 з аналогічними показниками спожитого впродовж 01-31.12.2021 природного газу надіслано ОСББ ДОВЖЕНКА 2 11.01.2022.

14 червня 2023 року ОСББ ДОВЖЕНКА 2 звернулось до ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ із листом, в якому просить надати інформацію про заборгованість для вирішення відповідного питання на загальних зборах.

07 липня 2023 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ надано відповідь на звернення ОСББ ДОВЖЕНКА 2 (від 14.06.2023), в якій зазначає, що укладений між сторонами публічний Договір (Типовий Договір) є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

ОСББ ДОВЖЕНКА 2 отримано вимогу ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ від 27.09.2023, в якій останній посилається на споживання першим природного газу на умовах типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, у зв`язку із чим пропонує здійснити оплату вартості спожитого природного газу загальною вартістю 1342050,00 грн.

ОСББ ДОВЖЕНКА 2 складено листи до ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ, в яких посилаючись на приписи Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ, просить повідомити про можливість реструктуризації залишку боргу а також здійснити перерахування у відповідності до наведеного Закону.

12 грудня 2023 року та 25 грудня 2023 року ОСББ ДОВЖЕНКА 2 отримано супровідні листи ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ стосовно повторного надсилання актів приймання-передачі природного газу № 15552, 21192, 31977 та рахунків на оплату № 26431, 30374, 2616.

14 лютого 2024 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ звернулось до ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ із адвокатським запитом, в якому просить надати інформацію стосовно фактичних обсягів споживання природного газу споживачами, внесеними до Реєстру споживачів постачальника останньої надії, до кола яких входить ОСББ ДОВЖЕНКА 2 (ЕІС-код 56XQ0012R43W00I) з 01.09.2021 року.

20 лютого 2024 року ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ у відповідь на вищенаведений адвокатський запит ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ представлено інформацію, відповідно до якої в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0012R43W00I закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ, зокрема у періоди 07.09.2021-31.10.2021 та 02.11.2021-31.12.2021, обсяг спожитого споживачем (ЕІС-код 56XQ0012R43W00I) природного газу становить 2771 м.куб впродовж вересня 2021, 4396 м.куб впродовж жовтня 2021, 4691 м.куб впродовж листопада 2021, 18003 м.куб впродовж грудня 2021, який внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ.

21 травня 2024 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ надано відповідь на звернення ОСББ ДОВЖЕНКА 2 (від 01.05.2024), в якій посилається на те, що положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ мають ретроспективний характер, а механізм компенсації не передбачено. Повідомляє, що питання врегулювання заборгованості окремих ОСББ вирішується в судовому порядку.

Відповідно до представленої ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виписки по банківському рахунку ОСББ ДОВЖЕНКА 2 20.10.2021 сплачено 33254,16 грн із призначення платежу «Сплата за природний газ згідно рахунку № 22730 від 09.10.2021…».

Відповідно до представленого ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ розрахунку заборгованості ОСББ ДОВЖЕНКА 2 станом на 29.02.2024 її розмір становить 2051745,92 грн, з яких 1342050,00 грн вартості природного газу спожитого у жовтні-грудні 2021, 183975,25 грн пені, 85104,07 грн 3% річних та 440616,60 грн інфляційних нарахувань, нарахованих у зв`язку із відсутністю своєчасної оплати.

Пред`являючи позовну заяву до суду ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ просить стягнути з ОСББ ДОВЖЕНКА 2 2051745,92 грн заборгованості, з яких 1342050,00 грн основного боргу, 183975,25 грн пені, 85104,07 грн 3% річних та 440616,60 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із споживання природного газу впродовж жовтня-грудня 2021.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що ОСББ ДОВЖЕНКА 2 спожито впродовж жовтня-грудня 2021 природний газ за відсутності укладеного договору із відповідним постачальником, внаслідок чого Відповідача включено до портфеля постачальника останньої надії та віднесено спожитий газ до об`ємів, поставлених Позивачем.

Втім, Відповідачем обов`язку із своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого природного газу не виконано.

Пред`являючи відзив ОСББ ДОВЖЕНКА 2 зазначає про часткову незгоду із позицією ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ. Посилається на те, що приписами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що ОСББ оплачує природний газ за цінами (тарифами) встановленими для населення, крім частини послуг, що оплачується власниками нежитлових приміщень; те, що ОСББ ДОВЖЕНКА 2 задовольняє потреби побутових споживачів (співвласників) самостійно шляхом самозабезпечення, відтак виступає колективним споживачем природного газу у відносинах із Позивачем; зазначає про незгоду із визначеною ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ вартістю природного газу, спожитого впродовж жовтня-листопада 2021 року із посланням на приписи абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ; не заперечує проти того, що вартість спожитого природного газу впродовж жовтня-грудня 2021 року складає 1043936,54 грн та не ставить під сумнів заявлені обсяги, з яких 32618,32 грн за спожитий у жовтні природний газ обсягом 4396,00 м.куб, 34807,22 грн за спожитий у листопаді обсягом 4691,00 куб.м та 976511,00 грн за спожитий у грудні природний газ. Також наводить власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, посилаючись на те, що ОСББ ДОВЖЕНКА 2 використовує природний газ для забезпечення потреб мешканців багатоквартирного будинку, а не для реалізації отриманої теплової енергії. Зазначає, що вихідний залишок про рахунку становить 79900,18 грн, при цьому 679471,95 грн стягнуто в рахунок виконання судового рішення у справі № 916/3041/23 (що фактично позбавило накопичень, що склалися за останні 4 роки).

Також просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними щомісячними частинами.

Пред`являючи відповідь на відзив ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ зазначає, що споживання природного газу із реєстру постачальника останньої надії залежить від волі та поведінки споживача Відповідача; нарахування вартості спожитого газу здійснюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809; те, що нарахування вартості спожитого природного газу здійснено у відповідності до приписів законодавства України та враховує отриману від Оператора ГРМ інформацію; те, що відсутність коштів не є підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3010 прийнято остаточне рішення про сертифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 42795490) як сертифікованого оператора газотранспортної системи України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ постачальником останньої надії строком на три роки як переможця конкурсу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, Постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205,633,634, 641,642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 доповнено абзацом такого змісту: Переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 здійснюється постачальником останньої надії за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 передбачено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року: 1) Акціонерному товариству Магістральні газопроводи України, Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторам газорозподільних систем: забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач, зокрема побутові споживачі.

Оператори газорозподільних систем в одноденний строк забезпечують передачу постачальнику останньої надії інформацію про побутових споживачів, постачання яким розпочав постачальник останньої надії, зокрема ЕІС-код, прізвище, ім`я, по батькові, поштову адресу об`єкта споживача, з метою укладення договорів для забезпечення безперервності постачання природного газу..

Згідно із частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина 1 статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

За визначенням, зазначеним у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", виробництво теплової енергії це господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Приписами частини 7 статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Отже, в даному випадку ОСББ ДОВЖЕНКА 2 шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до статті 11 Закону України Про ринок природного газу з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про ринок природного газу, споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Статтею 15 Закону України Про ринок природного газу встановлено, що договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник останньої надії визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник останньої надії постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії. Після закінчення цього строку постачальник останньої надії зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник останньої надії має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником останньої надії, відповідно до типового договору постачання постачальником останньої надії.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії, з огляду на те, що ОСББ ДОВЖЕНКА 2 не представлено до матеріалів справи укладеного договору на поставку природного газу впродовж спірних періодів та не спростовано факту споживання заявленого обсягу природного газу.

При цьому ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов`язків за Типовим договором та поставку ОСББ ДОВЖЕНКА 2 природного газу впродовж спірного періоду обсягом 4,39600 тис.м.куб. у жовтні 2021 (01-31.10.2021), 4,69100 тис.м.куб у листопаді 2021 (02-30.11.2021) та 18,003 тис.м.куб. у грудні 2021 (01-31.12.2021), що підтверджується дослідженою в описові частині рішення відповіддю ТОВ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ як сертифікованого Оператора ГТС на адвокатський запит Позивача та не заперечується Відповідачем в процесі розгляду справи.

Внаслідок споживання природного газу ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ виставлено відповідні рахунки на оплату вартістю 184039,84 грн за жовтень 2021 року, 181499,16 грн за листопад 2021 року та 976511,00 грн за грудень 2021 року.

Також в матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ щодо архіву цін постачальника останньої надії для непобутових споживачів за жовтень-грудень 2021 року.

Поряд із наведеним, відповідно до абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2479-ІХ, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житловобудівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/ або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника останньої надії, підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В свою чергу, стаття 4 ЦК України передбачає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

На момент прийняття та набрання чинності Законом № 2479-IX, з урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку природного газу, які отримували газ за типовими договорами постачання природного газу постачальником "останньої надії" відповідно до Закону "Про ринок природного газу", - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку (подібні висновки щодо ринку електричної енергії викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21 тощо).

Оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» прямо передбачене Законом № 2479-IX, який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набранням ним чинності за ОСББ ДОВЖЕНКА 2 обліковувалася заборгованість за спожитий впродовж жовтня-листопада 2021 року природний газ, то ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ зобов`язаний здійснити списання кредиторської заборгованості за природній газ, спожитий впродовж жовтня-листопада 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, в силу приписів вищевказаного Закону.

Відтак, ОСББ ДОВЖЕНКА 2 має сплатити ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ за спожитий впродовж жовтня-листопада 2021 року природний газ 32618,32 грн (4396 м.куб* (7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних) = 32618,32 грн)) вартості спожитого у жовтні 2021 року природного газу та 34807,22 грн (4691 м.куб*(7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних) =34807,22 грн) вартості спожитого у листопаді 2021 року природного газу.

В свою чергу, ОСББ ДОВЖЕНКА 2 як Споживачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712,714 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Типового Договору вартість спожитого природного газу не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 ЦК України, пункту 4.4 Типового Договору строк виконання зобов`язання на суму 1043936,54 грн настав (вартість спожитого у жовтні 2021 року природного газу 32618,32 грн + вартість спожитого у листопаді 2021 року природного газу 34807,22 грн + 976511,00 грн вартість спожитого у грудні 2021 року природного газу).

Враховуючи викладене, позов ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ про стягнення з ОСББ ДОВЖЕНКА 2 основного боргу підлягає задоволенню у сумі 1043936,54 грн.

У зв`язку із порушенням ОСББ ДОВЖЕНКА 2 умов Типового Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого природного газу, ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ, окрім заявлених до стягнення 1342050,00 грн основного боргу, просить стягнути 183975,25 грн пені, 85104,07 грн 3% річних та 440616,60 грн інфляційних нарахувань.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Умовами пункту 4.5 Типового Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Ознайомившись із представленим ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ розрахунком пені, 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом не погоджується із ними, оскільки визначення вартості спожитого Відповідачем природного газу впродовж жовтня-листопада 2021 року здійснена без урахування приписів Закону України № 2479-IX.

Відтак, господарським судом здійснено власний розрахунок за допомогою Інформаційно-правової системи Прецедент в межах заявлених Позивачем періодів та сум, та встановлено наявність в нього права на пред`явлення вимог про стягнення з Відповідача 151571,29 грн пені, 65365,32 грн 3% річних та 338123,22 грн інфляційних нарахувань, з яких 11343,42 грн інфляційних втрат, 2200,63 грн 3% річних, нарахованих на суму 32618,32 грн за період 01.12.2021 - 29.02.2024/ 3153,70 грн пені нарахованих на суму 32618,32 грн за період 01.12.2021 - 31.05.2022; 11824,84 грн інфляційних втрат, 2259,62 грн 3% річних, нарахованих на суму 34807,22 грн за період 01.01.2022 - 29.02.2024/ 4215,01 грн пені нарахованих на суму 34807,22 грн за період 01.01.2022 - 30.06.2022; 314954,95 грн інфляційних втрат, 60905,08 грн 3% річних нарахованих на суму 976511,00 грн за період 01.02.2022 - 29.02.2024/ 144202,58 грн пені нарахованих на суму 976511,00 грн за період 01.02.2022 - 31.07.2022.

Однак, на переконання господарського суду, стягнення 151571,29 грн пені унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характе Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" …. - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характе Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Як зазначалось, ОСББ ДОВЖЕНКА 2 шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з Позивачем про постачання природного газу для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями ж Статуту ОСББ ДОВЖЕНКА 2 в редакції чинній на час виникнення спірний правовідносин встановлено, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, щодо користування, володіння і розпорядження спільним майном будинку, збереження і поліпшення техніко-економічних характеристик будинку з метою, комфортного проживання (перебування) користувачів житлових та нежитлових приміщень, зниження витрат і втрат ресурсів на утримання спільного майна і на споживання житлово-комунальних послуг, благоустрою прибудинкової території та побутового обслуговування населення.

Відтак, приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ , та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення ОСББ ДОВЖЕНКА 2 умов Типового Договору, те, що останній утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, те, що кошти на рахунок Об`єднання потрапляють шляхом їх сплати мешканцями, що є загальновідомими обставинами, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд реалізуючи дискреційні повноваження зменшує належну до стягнення суму пені до 15157,30 грн.

Також ОСББ ДОВЖЕНКА 2 заявлено у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними щомісячними частинами.

За приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський відмовляє у задоволенні заявленого клопотання, враховуючи те, що заявником не представлено відповідних доказів в обґрунтування заявленого клопотання, як-то доказів наявності дебетової заборгованості перед Об`єднанням, відповідної довідки з податкових органів відносно наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності коштів на них, довідка АТ КБ ПРИВАТБАНК не є належним доказом, підтверджуючим відсутність коштів на усіх наявних рахунках.

У той же час, відмова у задоволенні клопотання не позбавляє Об`єднання права на звернення із відповідним клопотанням повторно та/або укладення мирової угоди із ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ в процесі виконання судового рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 про стягнення 2051745,92 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОВЖЕНКА 2» (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 2, Код ЄДРПОУ 38976140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 40121452) 1043936/один мільйон сорок три тисячі дев`ятсот тридцять шість/грн 54 коп. основного боргу, 15157/п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят сім/грн 30 грн. пені, 65365/шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят п`ять/грн 32 коп. 3% річних, 338123/триста тридцять вісім тисяч сто двадцять три/грн 22 коп. інфляційних нарахувань та 19187/дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім/грн 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 13 грудня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут