Рішення

від 19.12.2024 по справі 916/2778/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2778/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши зареєстровану 09.12.2024 р. за вх. № 2-1866/24

заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 916/2778/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 2, Код ЄДРПОУ 38976140)

про стягнення 2051745,92 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Бень В.Е.,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (надалі ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 (надалі ОСББ ДОВЖЕНКА 2, Відповідач) 2051745,92 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 позовній заяві ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2778/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 прийнято позовну заяву ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2778/24, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

10 вересня 2024 року ОСББ ДОВЖЕНКА 2 представлено відзив на позовну заяву, в якому із посиланням на частину 8 статті 129 ПК України зроблено заяву, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі становить 50000,00 грн та те, що відповідні докази буде представлено протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

11 вересня 2024 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ представлено відповідь на відзив, в якому зазначає, що Відповідачем не представлено відповідних доказів в обґрунтування заявленої суми відшкодування вартості витрат на професійну правничу допомогу.

03 грудня 2024 року у справі № 916/2778/24 ухвалено рішення, за яким заявлені позовні вимоги ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ задоволено частково, стягнуто з ОСББ ДОВЖЕНКА 2 1043936,54 грн основного боргу, 15157,30 грн пені, 65365,32 грн 3% річних, 338123,22 грн інфляційних нарахувань та 19187,96 грн витрат зі сплати судового збору.

При цьому судом зазначено про наявність у ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ права на пред`явлення вимог про стягнення з ОСББ ДОВЖЕНКА 2 1043936,54 грн основного боргу, 151571,29 грн пені, 65365,32 грн 3% річних та 338123,22 грн інфляційних нарахувань, у той же час, суд реалізуючи дискреційні повноваження зменшим належну до стягнення суму пені до 15157,30 грн.

09 грудня 2024 року ОСББ ДОВЖЕНКА 2 звернулось до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Фактичними підставами ухвалення додаткового рішення визначено укладений 09.08.2024 із адвокатом Каршовим А.Г. договір про надання професійної правничої допомоги, який передбачає оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі (гонорарі) 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 розгляд заяви ОСББ ДОВЖЕНКА 2 призначено на 19.12.2024.

17 грудня 2024 року ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ представлено заперечення на заяву ОСББ ДОВЖЕНКА 2, в яких просить відмовити у задоволення заяви.

Зазначає, що на переконання Позивача, розмір заявлених Відповідачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи є неспівмірним обсягу робіт адвоката, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи; те, що представником Відповідача не доведено необхідність та не надано доказів стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. Надані ж докази не надають можливості визначити, що представником Відповідача надані саме ті послуги, які він зазначив у акті за результатами виконання Договору та відсутні підтвердження оплати саме у тому розмірі за вказані послуги у акті.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.

У призначене на 19 грудня 2024 року судове засідання представник ОСББ ДОВЖЕНКА 2 не з`явився, перед засіданням від заявника надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника.

В процесі розгляд заяви ОСББ ДОВЖЕНКА 2 про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ заперечував проти її задоволення.

19 грудня 2024 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Відповідно до виданої 10.04.2024 в електронній формі довіреності ОСББ ДОВЖЕНКА 2 уповноважено Карташова А.Г. представляти інтереси в судах України.

09 серпня 2024 року між адвокатом Карташовим А.Г. (Адвокат) та ОСББ ДОВЖЕНКА 2 (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту консультаційні послуги та професійну правничу допомогу (надалі може іменуватися Послуги), на умовах та обсязі визначених цим Договором. Для надання професійної правничої допомоги та виконання отриманих доручень Клієнтом надаються Адвокату такі повноваження:

-консультування з правових питань, складання документів юридичного характеру (наприклад: договір, претензія, протокол, звернення, запит, заява, клопотання, аналіз, узагальнення, консультація, тощо) та звернення з адвокатськими запитами а також іншими процесуальними документами, у тому числі щодо отримання копій документів та інформації з питань, що стосуються отриманого від Клієнта доручення за цим Договором, без будь-яких обмежень за видом, об`ємом та обсягом запитуваної інформації та документів, у т.ч з обмеженим доступом або встановленими законом чи договором умовами конфіденційності, чи інших встановлених обмежень у доступі до такої інформації або документів, на що Клієнт надає свою згоду без будь-яких обмежень;

-представництво інтересів Клієнта у судах господарської юрисдикції у статусі Позивача, Відповідача, третіх осіб без будь-яких обмежень…

Для виконання умов даного Договору Адвокат має право самостійно визначати об`єм виконання взятого від Клієнта; доручення по цьому Договору.

Адвокат вільний в методах і способах здійснення своїх зобов`язань за Договором, в т.ч. у кількості необхідних документів, які складаються та необхідних діях щодо збору даних та доказів, а також в залученні третіх осіб для виконання даного Договору.

Замовник у свою чергу зобов`язується оплатити гонорар у розмірі і в термін, визначений цим Договором, а також своєчасно та у повному обсязі забезпечити Адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених цим Договором, у тому числі надавати за його вказівкою або письмовим запитом документи та інформацію у потрібній кількості примірників та обсязі (пункт 1.2).

Предметом професійної правничої допомоги представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі № 916/2778/24 за позовом ТОВ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 39922866) з щодо стягнення заборгованості (участь у судових засіданнях, складення та подання процесуальних документів, реалізації прав та обов`язків учасника/представника учасника справи (Клієнта), передбачених Господарським процесуальним кодексом України, тощо) (пункт 1.3).

Сторони домовились про те, що Адвокат надає професійну правничу допомогу за цим договором за гонорар у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, який є фіксованим та не залежить від обсягу наданої професійної правничої допомоги (кількості процесуальних документів, судових засідань, тощо) (пункт 2.1).

Клієнт здійснює оплату гонорару за цим Договором, не раніше отримання повного тексту рішення суду у безготівковій формі (пункт 2.2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і може бути розірваний як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку зі сторони Адвоката, або ж на вимогу Клієнта за умови попередження про це відповідною стороною. Клієнт не може вимагати повернення суми сплачено| о гонорару, крім випадків, коли Адвокат не приступив до надання правової допомоги. Адвокат, в свою чергу, зобов`язаний повідомити Клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) цього Договору (пункт 3.1).

Якість наданих Адвокатом Послуг, передбачених цим Договором, повинна відповідати умовам, визначеним цим Договором, а також вимогам, що звичайно ставляться до послуг відповідного характеру. Здача та приймання наданих Послуг за цим Договором може здійснюватися уповноваженими представниками Сторін шляхом підписання Акту здачі-приймання наданих правових послуг (правової допомоги) протягом 3 (трьох) днів з дня проголошення рішення суду (пункт 3.3).

Договір містить підписи представників сторін.

06 грудня 2024 року між Адвокатом Карташовим А.Г. та ОСББ ДОВЖЕНКА 2 підписано акт за результатами виконання Договору про надання професійної правничої допомоги, яким передбачено, що відповідно до Розділу 3 Договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 09 серпня 2024 року, підписанням цього Акту Сторони засвідчують те, що Адвокат на виконання умов даного Договору виконав належним чином без зауважень зі сторони Клієнта наступний обсяг професійної правничої допомоги:

Підготовча робота впродовж 22 годин: Надання попередньої консультації клієнту; Опрацював наданої клієнтом документації (позовної заяви ня наданої клієнтом документації та додатків, матеріалів листування); Опрацювання судової практики щодо подібних правовідносин зокрема, але не обмежуючись Верховного Суду; Складення відзиву на позовну заяву.

Після вступну у справу впродовж 30 годин: Опрацювання наданих представником ТОВ ГК „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ відповіді на відзив; складення заперечення на відповідь на відзив; підготовка, прибуття й очікування та подальша участь у судових засіданнях у Господарському суді Одеської області у справі № 916/2778/24 протягом 2024 року (10.10, 24.10, 05.11, 03.12.2024).

Відповідно до 3.1. Договору сума гонорару адвоката становить 50000 гривень (пункт 2).

Сторони додатково домовилися про те, що Клієнт не відшкодовує витрати на складення заяви про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (пункт 3).

Підписанням цього Акту Клієнт засвідчує свою згоду на подання цього акту та Договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 09 серпня 2024 року до Господарського суду Одеської області та відповідачу у справі № 916/2778/24 з метою подання заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (пункт 4).

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

В ході розгляду справи ОСББ ДОВЖЕНКА 2 пред`являючи відзив на позовну заяву, зроблено заяву в порядку частини 8 статті 129 ГПК України стосовно того, що докази понесених стороною судових витрат будуть надані Відповідачем у визначені чинним процесуальним законодавством строки.

03 грудня 2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 916/2778/24, у відповідному судовому засіданні приймали участі як представник Позивача, так і представник Відповідача.

Вже 09 грудня 2024 року до господарського суду надійшла заява ОСББ ДОВЖЕНКА 2 про ухвалення додаткового рішення, тобто заявником дотримано встановлений частиною 8 статті 129 ГПК України строк.

Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.

Господарським судом встановлено, що 09 серпня 2024 року між адвокатом Карташовим А.Г. (Адвокат) та ОСББ ДОВЖЕНКА 2 (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги. При цьому предметом професійної правничої допомоги визначено представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі № 916/2778/24 за позовом ТОВ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 39922866) з щодо стягнення заборгованості (участь у судових засіданнях, складення та подання процесуальних документів, реалізації прав та обов`язків учасника/представника учасника справи (Клієнта), передбачених Господарським процесуальним кодексом України, тощо).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 у справі № 910/5543/21, від 15.06.022 у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Відтак, відсутність оплати вартості фактично наданих послуг не є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

За змістом частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Поряд із наведеним, умовами укладеного між адвокатом Карташовим А.Г. та ОСББ ДОВЖЕНКА 2 Договору передбачено, що Замовник (ОСББ ДОВЖЕНКА 2) зобов`язується оплатити гонорар у розмірі і в термін, визначений цим Договором, а також своєчасно та у повному обсязі забезпечити Адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених цим Договором, у тому числі надавати за його вказівкою або письмовим запитом документи та інформацію у потрібній кількості примірників та обсязі.

А також передбачено, що Адвокат надає професійну правничу допомогу за цим договором за гонорар у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, який є фіксованим та не залежить від обсягу наданої професійної правничої допомоги (кількості процесуальних документів, судових засідань, тощо).

Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між адвокатом Карташовим А.Г. та ОСББ ДОВЖЕНКА 2 Договору, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ОСББ ДОВЖЕНКА 2 та Адвокатом у Договорі про надання правової допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Відповідачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначена кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката (представленому акті за результатами виконання Договору).

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між ОСББ ДОВЖЕНКА 2 та Адвокатом в Договорі про надання правничої допомоги у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 р. у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось, пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись із позовною заявою ТОВ ГК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ заявлено до стягнення 2051745,92 грн заборгованості з ОСББ ДОВЖЕНКА 2, втім в процесі розгляду справи судом встановлено наявність у Позивача права на пред`явлення вимог про стягнення 1043936,54 грн основного боргу, 151571,29 грн пені, 65365,32 грн 3% річних та 338123,22 грн інфляційних нарахувань (що у відсоткову відношенні становить 77,93%).

При цьому, господарський суд зазначає, що у разі коли зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Дане положення висвітлено у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.

Відтак, порядок розподілу судового збору при зменшенні судом розміру неустойки не впливає на розподіл інших судових витрат, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ ГК НАФТОГАЗ УКРАЇНИ 11035,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2778/24, тобто пропорційному розміру задоволених позовних вимог. Решта витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2778/24 покладається на ОСББ ДОВЖЕНКА 2.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, суд не вбачає інших підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати ОСББ ДОВЖЕНКА 2 у розмірі 11035,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката є пов`язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Відповідачем розмірі 50000,00 грн не відповідає критеріям пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Відповідача на правничу допомогу, про що також клопотав Позивач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Відповідача на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2778/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ НАФТОГАЗ УКРАЇНИ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 40121452) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОВЖЕНКА 2 (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 2, Код ЄДРПОУ 38976140) 11035/одинадцять тисяч тридцять п`ять/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2778/24.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 24 грудня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут