Ухвала

від 16.12.2024 по справі 922/4161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі про банкрутство

(підготовче засідання)

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4161/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши заявуФізична особа-підприємець Нікітін Олег Валентинович про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" , код ЄДРПОУ 35698868 за участю :

заявника - не з`явився

боржника - не з`явився

арбітражного керуючого - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Нікітін Олег Валентинович звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження провадження у справі про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" (код ЄДРПОУ 35698868).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 22.11.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4161/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 26.11.2024 було залишено заяву без руху.

02.12.2024 заявником були усунені недоліки заяви, надані докази сплати судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого, також в заяві запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

Ухвалою суду від 03.12.2024 прийнято заяву Нікітіна Олега Валентиновича про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання по справі призначено на 16.12.2024.

Арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. подано до суду заяву (вх. №30277 від 02.12.2024) про його участь у справі в якості розпорядника майна.

Учасники справи в засідання не з`явилися.

ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартону" подано суду відзив на заяву (вх. №31526 від 16.12.2024) в якому він не заперечує проти заяви ФОП Нікітіна О.В. та визнає свою заборгованість перед кредитором.

Заявник звернувся до суду з заявою (вх. №31524 від 16.12.2024) про розгляд справи без його участі.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

Частиною другою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання сторонам достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши та перевіривши у підготовчому засіданні суду обґрунтованість грошових вимог заявника до боржника, здійснивши повну та всебічну оцінку поданих учасниками справи доказів, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" з огляду на таке.

Частиною 1ст. КУзПБпередбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з преамбулоюКУзПБ, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно дост. 1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з ч. 2, 3ст. 39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

З поданих до заяви доказів, судом встановлено, що між ФОП Нікітін Олег Валентинович (Постачальник) та ТОВ Дергачівська фабрика гофрокартону (Покупець) 01 лютого 2024 року було укладено Договір поставки № 01/02 (далі - Договір) за яким Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата вартості товару здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання представником покупця.

Так, постачальником було здійснено ряд поставок товару на суму 3 330 360 грн, що підтверджується наступними накладними:

- 21.02.2024 накладна № PH - 000014 (281 160 грн)

- 23.02.2024 накладна № PH - 000015 (285 120 грн)

- 27.02.2024 накладна № PH - 000016 (261 360 грн)

- 28.02.2024 накладна № PH - 000017 (277 200 грн)

- 01.03.2024 накладна № PH - 000018 (277 200 грн)

- 04.03.2024 накладна № PH - 000019 (297 000 грн)

- 07.03.2024 накладна № PH - 000020 (285 120 грн)

- 11.03.2024 накладна № PH - 000021 (281 160 грн)

- 13.03.2024 накладна № PH - 000022 (269 280 грн)

- 15.03.2024 накладна № PH - 000023 (261 360 грн)

- 15.02.2024 накладна № PH - 000012 (285 120 грн)

- 19.02.2024 накладна № PH - 000013 (269 280 грн)

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88: 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Дослідивши накладні, на які заявник посилається як на доказ отримання товару боржником, суд встановив, що вони містить підпис представника відповідача в графі отримання та вказаний підпис скріплено печаткою відповідача.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що боржник прийняв товар у власність та зобов`язався здійснити його оплату, про що свідчить підписані без зазначення недоліків представником та скріплені печаткою підприємства видаткові накладні, надані до заяви.

Також, заявником подані до заяви товарно-транспортні накладні, що свідчать про здійснення між сторонами за договором операції з поставки товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між заявником та боржником виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого боржник повинен оплатити отриманий товар, а заявник має право вимагати виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Станом на момент прийняття судом даної ухвали в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником на користь кредитора заборгованості.

Зважаючи на викладене, враховуючи що вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 330 360,00 грн підтверджені наданими сторонами до матеріалів справи доказами та не спростовані боржником, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають визнанню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

З аналізу приписів статей34,39 Кодексу України з процедур банкрутстваможна дійти до висновку, що при подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.

Слід зазначити, щоКодекс України з процедур банкрутствавстановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу). Метою відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом через застосування процедур банкрутства передбачених Кодексом, є саме задоволення вимог кредиторів.

У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбаченихКодексом України з процедур банкрутстває альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/19).

Під час підготовчого засідання судом не встановлено підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених у частині шостійстатті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 10ст. 39 КУзПБпередбачене право господарського суду в ухвалі про відкриття провадження у справі зобов`язати боржника провести аудит.

Згідно з ч. 2ст. 41 КУзПБ, одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч. 1ст. 41 КУзПБ).

З огляду на наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ФОП Нікітіна О.В. про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартону", оскільки до суду не надано доказів погашення боржником перед ініціюючим кредитором заборгованості в розмірі3 330 360 грн, яка виникла на підставі договору від 01.02.2024 №01/02.

Враховуючи викладене, суд на підставі ч. 8ст. 39 КУзПБвважає за можливе відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартону", визнати заявлені ініціюючим кредиторомвимоги до боржника на суму3 330 360, та на підставі ст. ч. 13 ст.39, ст.41, ч. 2 ст.44 КУзПБввести процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, враховуючи неподання боржником витребуваних судом доказів згідно з вимогамист. 36 КУзПБ, що наразі унеможливлює здійснення господарським судом перевірки в порядку ч. 3ст. 39 КУзПБщодо можливості боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, та факт спроможності чи неспроможності боржника виконати свої зобов`язання та погасити наявну у нього кредиторську заборгованість, з огляду на положення ч. 10ст. 39 КУзПБ, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати боржника провести аудит своєї фінансово-господарської діяльності та отриманий за результатами аудиту висновок надати суду і розпоряднику майна.

Заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, крім відомостей, передбачених ч. 1ст. 34 КУзПБ, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна, з поданням заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство, яка повинна відповідати вимогам, встановленим ч. 3ст. 28 цього Кодексу.

У разі, якщо заява ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених ч. 3ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цьогоКодексув дію, шляхом застосування автоматизованої системи.

Частиною 3ст. 28 КУзПБвстановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

За приписами ч. 1, 2ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1-6Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.

За приписами ч. 8ст. 39 КУзПБ, вухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство суд зазначає, зокрема про призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати.

Ініціюючий кредитор просить призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича свідоцтво на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №983 від 23.05.2013 р. та надав докази сплати авансування його винагороди на депозитний рахунок суду в розмірі 63 900,00 грн.

Арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. надав до суду заяву зі згодою вказаного арбітражного керуючого на участь у даній справі в якості розпорядника майна боржника

Відомостей про те, що арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. здійснював управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судом не встановлено, а також не встановлено обмежень, визначених ч. 3ст. 28 КУзПБ, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.

На підставі викладеного суд призначає розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паркулаба В.Г.

Згідно з частиною дев`ятоюстатті 39 Кодексу України з процедур банкрутстваз метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та закінчення підготовчого засідання.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 28, 30, 34, 36, 39, 41, 44, ч. 1, 5 ст. 45 та п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 6, 42, 73-79, 86, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону", код ЄДРПОУ 35698868.

Визнати вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Нікітіна Олега Валентиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" в розмірі 3 330 360,00 грн заборгованості, 63 900,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого та 30 280,00 грн витрат по сплаті судового збору за звернення до суду.

Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" строком до 170 календарних днів.

Призначити розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича (свідоцтво на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №983 від 23.05.2013 р.

Встановити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.

Здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону".

Встановити розпоряднику майна строк до 01.02.2025 для:

- подання до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів боржника;

- проведення інвентаризації майна боржника та подання до суду матеріалів інвентаризації з доказами, що підтверджують встановлені в ході інвентаризації дані;

- проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановити за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;

- звіту про проведену роботу в межах процедури розпорядження майном та доказів на підтвердження проведеної розпорядником роботи та обставин, викладених у звіті.

Зобов`язати боржника у строк до 01.02.2025 провести аудит своєї фінансово-господарської діяльності; аудиторський висновок надати суду та розпоряднику майна.

Призначити попереднє засідання суду на "10" лютого 2025 р. о(б) 10:45 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8 під`їзд, 1-й поверх, зал № 110.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 16.12.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано 16.12.2024.

СуддяПрохоров С.А.