Ухвала

від 10.12.2024 по справі 926/2217/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

10 грудня 2024 року Справа № 926/2217/24

Господарський суд Чернівецької області в складі судді Т.І. Ковальчук, розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовною заявою

Керівника Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Мельничука Олександра Івановича

в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах:

1) Вижницької міської ради, м. Вижниця Чернівецької області,

2) Західного офісу Держаудитслужби України, м. Львів,

до відповідачів:

1) Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Вижницької міської ради, м. Вижниця Чернівецької області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", м. Київ,

про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів на суму 6035,20 грн.,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін:

прокурор - Маріуца Р.А.,

Вижницька міська рада - не з`явився,

Західний офіс Держаудитслужби України - Андріюк К.Г., самопредставництво (витяг з ЄДРЮОФОПГФ від 23.10.2021);

Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Вижницької міської ради - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" - Попов В.Д., адвокат, дов. № 412/24 від 27.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вижницької окружної прокуратури Чернівецької області Мельничук Олександр Іванович звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах, Вижницької міської ради, Західного офісу Держаудитслужби України до Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Вижницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів на суму 6035,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що всупереч чинному законодавству та застосованим до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" ОСОБА_1 персональним спеціальним економічним та іншим обмежувальним заходам відповідачами за результатами закупівлі укладено договір постачання природного газу № 41АВ200-1371-23 від 27.04.2023 за кошти місцевого бюджету, розпорядником яких є Вижницька міська рада, при цьому позивачами як органами, уповноваженими державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах, не вжито заходів до усунення порушення, в зв`язку з чим прокурор звертається з відповідним позовом і просить визнати недійсним спірний договір, стягнути з ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь КУ "Центр надання соціальних послуг" Вижницької міської ради кошти в сумі 6035,20 грн. та стягнути з КУ "Центр надання соціальних послуг" Вижницької міської ради одержані нею за рішенням суду 6035,20 грн. у дохід держави.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 позовну заяву Керівника Вижницької окружної прокуратури передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 09.09.2024 зазначену позовну заяву залишено без руху, прокурору встановлено 10-тиденний строк для усунення недоліків позовної заяви

Супровідним листом від 19.09.2024 № 50-106-2322ВИХ-24 прокурор своєчасно усунув недоліки позовної заяви відповідно до вимог ухвали від 09.09.2024, з урахуванням чого ухвалою від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2024 за участю прокурора і представників сторін, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов, прокурору і позивачам встановлено строк для подання відповіді на відзив.

09.10.2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області подало до суду лист від 07.10.2024, в якому проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надіслало відзив від 09.10.2024 на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечило з посиланням на те, що, зокрема:

- прокурором не зазначені обставини, які свідчать про невиконання або неналежне виконання позивачами та відповідачем-1 своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів, що є передумовою для звернення прокурора до суду в інтересах держави;

- у позові відсутні обґрунтування правових підстав позовної вимоги про стягнення з ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь КУ "Центр надання соціальних послуг" коштів у сумі 6035,20 грн. та стягнення з КУ "Центр надання соціальних послуг" одержаних нею за рішенням суду 6035,20 грн. в дохід держави;

- позовна заява не містить зазначення порушених прав або інтересів позивачів, способу їх захисту, переліку дій, які відповідач-2 має вчинити на їх користь; в порушення вимог ГПК України прокурором заявлено позовні вимоги, за змістом яких відповідач-2 має вчинити певні дії на користь відповідача-1, а не на користь позивачів;

- у Західного офісу Держаудитслужби були відсутні правові підстави для проведення моніторингу закупівлі природного газу у зв`язку із завершенням закупівлі та виконанням договору, з огляду на що цей орган у даному випадку не уповноважений державою здійснювати захист її інтересів у спосіб, обраний прокурором, та у прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби;

- Вижницька міська рада є неналежним позивачем в силу тих обставин, що між нею і відповідачем-2 відсутні спірні правовідносини та вона не є отримувачем коштів за договором;

- на час проведення закупівлі до відповідача-2 не були застосовані санкції у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт, послуг, а накладення санкцій на кінцевого бенефіціара не є підставою для відхилення тендерних пропозицій ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ";

- у разі визнання недійсним договору обов`язковим наслідком є двостороння реституція, однак в порушення статті 216 ЦК України прокурор просить застосувати односторонню реституцію, сформулювавши відповідну позовну вимогу всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор подав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", зазначив, що моніторинг публічної закупівлі прокурором здійснено шляхом аналізу загальнодоступної інформації, навів обставини, які надають прокурору право звернутися до суду з позовом в інтересах держави унаслідок неналежного здійснення такого захисту позивачами у справі, вказав, що позаяк кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" ОСОБА_1 є підсанкційною особою та обсяг застосованих до нього санкцій не є вичерпним, виконання ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" зобов`язань за договором закупівлі приводить до збагачення ОСОБА_2 , що суперечить меті та завданню застосування таких санкцій, а відмежування юридичної особи від її бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції за здійснення діяльності, спрямованої на заподіяння шкоди державним інтересам, є штучним та становить прояв надмірного формалізму, позаяк не враховує правової та майнової залежності юридичної особи від її власника.

Ухвалою від 22.10.2024 підготовче засідання відкладено на 14.11.2024 за клопотанням представника ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" для ознайомлення з відповіддю прокурора на відзив.

24.10.2024 ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" подало заперечення на відповідь на позов, де зазначило, зокрема, що доводи прокурора не спростовують заперечення відповідача проти позову, моніторинг закупівлі здійснено прокурором за відсутності підстав та з порушенням встановлених строків, прокурор не надав доказів на підтвердження, що визначені ним позивачами юридичні особи є належними позивачами, не обґрунтував підстав для застосування наслідків недійсності договору, які передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України.

13.11.2024 ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" подало письмові пояснення, в яких додатково зазначило, що ані до Товариства, ані до кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 не застосовувався такий вид санкцій як "заборона на здійснення публічних закупівель", зокрема й з огляду на відсутність у санкційному переліку застосованих до ОСОБА_1 санкцій, що свідчить про занадто широкий розсуд прокурора у цьому питанні.

Ухвалою від 14.11.2024 підготовче засідання відкладено на 28.11.2024.

27.11.2024 від ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23, обставини в якій є подібними обставинам справи № 926/2217/24 та від висновків якої залежить правильне вирішення цієї справи.

У підготовчому засіданні 28.11.2024 оголошувалася перерва до 15-00 год. 10.12.2024.

Представники Вижницької міської ради і КУ "Центр надання соціальних послуг" у судове засідання 10.12.2024 не з`явилися, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення зазначених учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні 12.12.2024 року представник ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" заяву про зупинення провадження у справі підтримав, пояснив, що в межах справи № 922/3456/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішуватиметься, зокрема, питання про застосування правових наслідків недійсних правочинів, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, що надає підстави для зупинення провадження у справі № 926/2217/24.

Прокурор і представник Західного офісу Держаудитслужби України в судовому засіданні 12.12.2024 у вирішенні питання про зупинення провадження у справі поклалися на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши заяву ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.

Так, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів вирішено передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Предметом спору у справі № 922/3456/23, яка переглядається Верховним судом, є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП "Харківзеленбуд", оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627 як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2370000,00 грн, а з відповідача-1 - в дохід державного бюджету (на підставі частини третьої статті 228 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення тендерного комітету СКП "Харківзеленбуд", оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338; визнано недійсним договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627; стягнуто з ПП "ЛСВ Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" 2370000,00 грн.; стягнуто з СКП "Харківзеленбуд" одержані ним за рішенням суду 2370000,00 грн. у дохід держави; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У пункті 42 ухвали від 13.11.2024 року у справі № 922/3456/23 колегія суддів зазначила, що не погоджується з висновками, викладеними у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, вважаючи, що до таких правовідносин сторін положення частини третьої статті 228 ЦК України та частини першої статті 208 ГК України є незастосовними, з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України, яка є подібною за змістом до частини першої статті 208 ГК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23, пункти 70, 86, такий спосіб захисту інтересів як визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам. Оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).

Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України не є компенсаційними, а є конфіскаційними санкціями, які застосовуються не на користь суб`єкта цивільних правовідносин, а на користь держави. Ці санкції спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Колегія суддів констатує, що критерій ґрунтування втручання на національному законі виконаний, оскільки зазначені санкції передбачені законом.

Критерій легітимної мети теж виконаний, оскільки держава може забезпечувати дотримання закону відповідно до загальних інтересів, зокрема, санкціями майнового характеру.

Але критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення - не виконаний.

Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24.06.2021 (заява № 77668/14) зробив висновки, що для того, щоб бути пропорційним, суворість покарання має відповідати тяжкості правопорушення, за яке воно призначене покарання (пункт 71); що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі, оцінюючи пропорційність конфіскації частини готівки, яку заявник перевозив через кордон без декларування, ЄСПЛ взяв до уваги, що заявник не мав судимості і що кримінальне провадження, яке було порушено проти нього, було припинено через відсутність доказів (пункт 88), проти нього не було порушено кримінальну справу за відмивання грошей (пункт 91), шкода, яку заявник міг завдати владі, була незначною (пункт 92), і дійшов висновку, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 94).

Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах, вказаних ЄСПЛ: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.

Санкції визначаються в розмірі вартості предмету договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства. Відтак не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.

Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги, наприклад, чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою, без врахування форми вини тощо.

При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює санкції у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним, тобто суд не має розсуду для визначення розміру санкцій.

Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (скоєному іншою стороною), а є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні. Цілком можливі ситуації, за яких з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного, але стягнути майно з винної сторони на користь добросовісної неможливо внаслідок неплатоспроможності останньої. У таких випадках санкція фактично застосовується не до порушника, а до добросовісної сторони.

Такі правила суперечать практиці ЄСПЛ, за висновками якого справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з ПП "ЛСВ Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" ХМР 2370000 грн., а з СКП "Харківзеленбуд" одержані ним за рішенням суду 2370000 грн. в дохід держави.

Відтак колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 ЦК України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки, як зазначено вище, майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України, не підлягають застосуванню, то в разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 ЦК України.

Зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. У випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Враховуючи предмет позову у справі № 926/2217/24 (визнання недійсним договору, як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності цього договору (ч. 3 ст. 228 ЦК України), шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів, отриманих за результатами виконання даного договору, а з відповідача-1 - в дохід державного бюджету) з огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд доходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до розгляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 15, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 926/2217/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 у справі № 922/3456/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом 10 днів до Західного апеляційного господарського суду у письмовій формі.

У судовому засіданні 10.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали підписано 13.12.2024.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.