Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/4398/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4398/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» - Білоусова В. І.,

відповідача: Антимонопольного комітету України - Чернюшок М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (колегія суддів: Шапран В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 (суддя Марченко О. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення від 27.12.2022 № 63-р/тк,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» (далі - позивач, ТОВ «УТЗ», Товариство) подало до господарського суду позов, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМКУ) від 27.12.2022 № 63-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - оспорюване рішення) в частині визнання винним Товариства у вчиненні порушень, передбачених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюване рішення АМКУ в частині, що стосується позивача, прийнято з не доведенням обставин, які мають значення для справи, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 2210-ІІІ є підставою для визнання його недійсним в оспорюваній частині.

Справу суди розглядали неодноразово.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 01.07.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 15.10.2024, у задоволенні позову відмовив.

Висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовані відсутністю підстав для визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення АМКУ відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 2210-ІІІ з огляду на встановлені відповідачем в антимонопольній справі обставини порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції у своїй сукупності.

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також на наявність підстав касаційного оскарження за пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постановлені у справі рішення, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суди:

- порушили п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ та не врахували правових висновків Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17 та від 07.12.2021 у справі № 910/10412/19;

- не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.

Мотивуючи підставу касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 99 ГПК України у контексті того, що ця норма права не обмежує право сторони звернутися до апеляційного суду з клопотанням про призначення експертизи у разі, коли такого звернення не було під час розгляду справи судом першої інстанції; на неправильне застосування апеляційним судом ст. 99 ГПК України.

Верховний Суд в ухвалі від 08.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

22.11.2024 відповідач направив засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу, який Суд отримав 27.11.2024. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що в квітні, травні, липня, жовтні та листопаді 2017 року та в квітні, червні, серпні, вересні 2018 року чотирма різними замовниками було проведено вісім процедур закупівлі, а саме:

1) «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби» (лоти № 1, 2), яку проводило ОКП «Донецьктеплокомуненерго», ідентифікатор закупівлі UA-2017-03-16-000162-c (далі - процедура закупівлі-1);

2) «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби» (лоти № 1, 2), яку проводило ОКП «Донецьктеплокомуненерго», ідентифікатор закупівлі UA-2017-04-27-000353-c (далі - процедура закупівлі-2);

3) «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби 44160000-9», яку проводило ОКП «Донецьктеплокомуненерго», ідентифікатор закупівлі UA-2018-03-16-000230-b (далі - процедура закупівлі-3);

4) «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», яку проводило ОКП «Донецьктеплокомуненерго», ідентифікатор закупівлі UA-2018-04-26-000352-a (далі - процедура закупівлі-4);

5) «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», яку проводило ОКП «Донецьктеплокомуненерго", ідентифікатор закупівлі UA-2018-07-20-000783-c (далі - процедура закупівлі-5);

6) «Труби сталеві безшовні та відводи сталеві цільнотянуті», яку проводило КП «Теплоенерго», ідентифікатор закупівлі UA-2017-08-29-001064-c (далі - процедура закупівлі-6);

7) «Код за ДК 021:2015 - 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби сталеві в асортименті)», яку проводило КП «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради, ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-27-001598-b (далі - процедура закупівлі-7);

8) «Труби вуглецеві в асортименті, або еквівалент», яку проводило ПАТ «Сумихімпром», ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-15-001035-b (далі - процедура закупівлі-8).

ТОВ «Укрстальпостач» і ТОВ «УТЗ» подали тендерні пропозиції для участі у вказаних торгах на закупівлю.

За результатами проведення торгів ТОВ «УТЗ» було визнано переможцем у процедурах закупівлі-2 (травень 2017 року), 3 (квітень 2018 року) та 6 (жовтень 2017 року), ТОВ «Укрстальпостач» - у процедурі закупівлі-7 (листопад 2017 року), ТОВ «Завод металевих профілів» - у процедурі закупівлі-5 (серпень 2018 року), ТОВ «Титан України» - у процедурі закупівлі-8 (липень 2017 року).

Процедури закупівлі-1 (квітень 2017 року) та 4 (квітень 2018 року) відмінені замовником 25.04.2017 та 02.07.2018, відповідно, у зв`язку з допущенням до оцінки менше двох тендерних пропозицій.

03.07.2017, 31.10.2017 та 07.05.2018 замовник уклав з ТОВ «УТЗ» відповідні договори.

27.12.2022 АМКУ прийняв рішення № 63-р/тк, яким визнав ТОВ «Укрстальпостач» та ТОВ «УТЗ» такими, що вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у торгах на закупівлю.

При прийнятті рішення АМКУ виходив зі встановлених на підставі зібраних в антимонопольній справі доказів обставин, а саме: відповідно до банківських виписок ТОВ «Укрстальпостач» і ТОВ «Українська трубопромислова компанія» (з 03.05.2019 змінене найменування на ТОВ «Український трубний завод») у 2017 році, у тому числі в період проведення процедур закупівель-1, 2, 6, 7, 8 надавали / повертали фінансову допомогу.

У період проведення процедур закупівель-3, 5 ТОВ «УТЗ» повертало ТОВ «Укрстальпостач» фінансову допомогу.

Отже, надання фінансової допомоги свідчить про єдність економічних інтересів учасників та відсутність конкуренції між ними.

За інформацією ТОВ «УТЗ» кінцевим бенефіціарним власником (контролером) у 2017 році й директором зазначеного товариства з 31.12.2014 і на момент надання інформації (26.02.2021) був ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 100 %, тобто ця особа мала одноосібний вирішальний влив на діяльність товариства.

Згідно з витягами з єдиного державного реєстру ОСОБА_1 у 2017 році був одним із засновників (учасників) із часткою у статутному капіталі 40 % ТОВ ГК «Пріоритет», яке 24.09.2020 змінило найменування на ТОВ «ТД БУД-ПЗП 2013».

Отже, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) і директор ТОВ «УТЗ» із часткою у статутному капіталі 100 % був одним із засновників (учасників) із часткою у статутному капіталі 40 % ТОВ ГК «Пріоритет» (ТОВ «ТД БУД-ПЗП 2013»), юридичною адресою якого у період проведення процедур закупівель-1, 2 була: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26-Б, офіс № 218, що збігається з фактичним місцем знаходження ТОВ «УТЗ» протягом 2017 року, у тому числі під час участі у процедурах закупівель, за винятком номера офісу - ТОВ «УТЗ» було суборендарем ТОВ ГК «Пріоритет» офісу № 217 за договором суборенди від 19.07.2016, строк дії якого становив до 31.12.2018.

За умовами договору суборенди юридична адреса Товариства і ТОВ ГК «Пріоритет»: м. Дніпропетровськ, вул. Лібкнехта, буд. 43.

Отже, ТОВ «УТЗ» та ТОВ ГК «Пріоритет» (ТОВ «ТД БУД-ПЗП 2013») здійснювали господарську діяльність за однією адресою, що свідчить про наявність умов для обміну інформацією між вказаними суб`єктами господарювання під час проведення процедур закупівлі-3, 5.

ТОВ ГК «Пріоритет» і ТОВ «Укрстальпостач» у 2017 році, у тому числі в період проведення процедур закупівель надавали / повертали фінансову допомогу, що свідчить про фінансову підтримку ТОВ ГК «Пріоритет» ТОВ «Укрстальпостач» і навпаки.

ТОВ НВП «Інформаційні технології» надало інформацію, зокрема, щодо сум платежів та дат зарахування коштів, які ТОВ «Укрстальпостач» перераховувало для участі в процедурах закупівель: процедура закупівлі-1: сума платежу - 3 400,00 грн, дата зарахування коштів - 12.04.2017; процедура закупівлі-2: сума платежу - 3 400,00 грн; дата зарахування коштів - 16.05.2017; процедура закупівлі-3: сума платежу - 1 700,00 грн; дата зарахування коштів - 30.03.2018; процедура закупівлі-4: сума платежу - 11 900,00 грн; дата зарахування коштів - 17.04.2018; процедура закупівлі-5: сума платежу - 11 900 грн; дата зарахування коштів - 17.04.2018; процедура закупівлі-8: сума платежу - 5 100,00 грн; дата зарахування коштів - 07.07.2021.

Так, для участі у процедурі закупівлі-1 ТОВ «Укрстальпостач» надавало забезпечення тендерної пропозиції у вигляді банківської гарантії від 14.04.2017, виданої AT «Банк інвестицій та заощаджень».

Для здійснення реєстрації на майданчику і внесення забезпечення для участі у процедурі закупівлі-1 ТОВ «Укрстальпостач» використовувало надану ТОВ «УТЗ» фінансову допомогу:

- на 07.04.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 6 157,41 грн. Цього ж дня на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від Товариства у розмірі 5 000,00 грн (надання фінансової допомоги згідно з договором позики), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику ТОВ НВП «Інформаційні технології» у розмірі 3 400,00 грн; на 12.04.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 4 092,09 грн (операцій за рахунком з 08.04.2017 по 11.04.2017 не відбувалось);

- на 12.04.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 592,97 грн. 13.04.2017 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від Товариства у розмірі 15 000,00 грн (надання фінансової допомоги згідно з договором позики), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати комісійної винагороди в сумі 12 837,45 грн за надання банківської гарантії відповідно до договору та рахунка від 13.04.2017 (отримувач - AT «Банк інвестицій та заощаджень»).

Для участі у процедурі закупівлі-2 ТОВ «Укрстальпостач» надавало забезпечення тендерної пропозиції у вигляді банківської гарантії № 71.00.001247 без дати, виданої АТ «АКБ «Конкорд».

Для здійснення реєстрації на майданчику і внесення забезпечення для участі у процедурі закупівлі-2 ТОВ «Укрстальпостач» використовувало повернену ТОВ «УТЗ» і ТОВ ГК «Пріоритет» фінансову допомогу:

- 15.05.2017 ТОВ ГК «Пріоритет» повертає ТОВ «Укрстальпостач» фінансову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. На 16.05.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 8 225,12 грн. 16.05.2017 ТОВ «Укрстальпостач» використовує ці кошти для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику у сумі 3 400,00 грн;

- на 24.05.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 2 762,18 грн (операцій за рахунком 25.07.2017 не відбувалось). 26.05.2017 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від ТОВ «УТЗ» у сумі 17 000,00 грн (повернення фінансової допомоги), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати комісійної винагороди у сумі 16 500,00 грн за надання банківської гарантії згідно з договором від 26.05.2017 № 71.00.001247 (отримувач - АТ «АКБ «Конкорд»).

Для здійснення реєстрації на майданчику для участі у процедурах закупівель-3, 4, 5, 8 ТОВ «Укрстальпостач» використовувало отриману від ТОВ ГК «Пріоритет» фінансову допомогу:

- на 30.03.2018 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 500,19 грн (операцій за рахунком з 15.03.2018 по 30.03.2018 не відбувалось). 30.03.2018 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від ТОВ ГК «Пріоритет» у сумі 13 000,00 грн (надання фінансової допомоги), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику у сумі 1 700,00 грн (у процедурі закупівлі-3);

- на 16.04.2018 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 157,73 грн. 17.04.2018 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від ТОВ ГК «Пріоритет» у сумі 12 000,00 грн (надання фінансової допомоги), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику у сумі 11 900,00 грн (у процедурі закупівлі-4);

- на 16.04.2018 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 157,73 грн. 17.04.2018 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від ТОВ ГК «Пріоритет» у сумі 12 000,00 грн (надання фінансової допомоги), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику у сумі 11 900,00 грн (у процедурі закупівлі-5);

- на 05.07.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 5 002,28 грн (операції за рахунком 06.07.2017 не відбувались). 07.07.2017 на рахунок ТОВ «Укрстальпостач» надходять кошти від ТОВ ГК «Пріоритет» у сумі 10 000,00 грн (повернення фінансової допомоги), які в подальшому ТОВ «Укрстальпостач» використовує для оплати послуги з реєстрації пропозиції на майданчику у сумі 5 100,00 грн (у процедурі закупівлі-8).

Отже, участь ТОВ «Укрстальпостач» у процедурах закупівель-1, 2, 3, 4, 5, 8 стала можливою завдяки перерахуванню коштів ТОВ «УТЗ», що свідчить про єдність інтересів учасників та відсутність між ними конкуренції.

Для участі у процедурі закупівлі-6 ТОВ «Укрстальпостач» надавало забезпечення тендерної пропозиції у вигляді банківської гарантії від 04.10.2017, виданої AT «Банк інвестицій та заощаджень».

Для внесення забезпечення для участі у процедурі закупівлі-6 ТОВ «Укрстальпостач» використовувало повернену ТОВ ГК «Пріоритет» фінансову допомогу. ТОВ ГК «Пріоритет» 28.09.2017 повертає ТОВ «Укрстальпостач» фінансову допомогу в сумі 20 000,00 грн. На 29.09.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ «Укрстальпостач» становив 1 995,68 грн (операції за рахунком з 30.09.2017 по 04.10.2017 не відбувались). 04.10.2017 ТОВ «Укрстальпостач» використовує ці кошти для оплати комісійної винагороди у сумі 250,00 грн за надання банківської гарантії згідно з договором та рахунком від 11.09.2017 (отримувач - AT «Банк інвестицій та заощаджень»).

З наведеного вбачається, що участь ТОВ «Укрстальпостач» у процедурі закупівлі-6 стала можливою завдяки перерахуванню коштів від ТОВ ГК «Пріоритет», що свідчить про єдність інтересів відповідачів та відсутність між ними конкуренції.

ТОВ «УТЗ» протягом 2017- 2018 р.р., у тому числі в період проведення процедури закупівлі-1, а також на наступний день після проведення процедури закупівлі-2, сплачувало директору ТОВ «Укрстальпостач» Хараїму В. В. кошти за оренду приміщення, послуги з прибирання згідно з договором від 01.10.2014, що свідчить про існування господарських відносин між директором ТОВ «Укрстальпостач» та ТОВ «УТЗ» у вигляді оплати за оренду приміщення, послуги з прибирання до та під час проведення процедур закупівель-1, 3, 4, 5, 6 та наступного дня після проведення процедури закупівлі-2.

Тобто, ще до подання своїх пропозицій та під час участі у процедурі закупівлі-1, учасники були пов`язані господарськими відносинами, що надавало їм можливість домовитися про результати процедур закупівель.

Відповідно до інформації від ДП «Прозорро» ТОВ «Укрстальпостач» і ТОВ «УТЗ» свої пропозиції для участі у процедурах закупівель подавали з електронного майданчика ТОВ «Смарттендер», за інформацією від якого товариства для участі у всіх процедурах закупівлі, подачі тендерних пропозицій, заходження в аукціон використовували одну й туж саму ІР-адресу НОМЕР_1 , з якої також у період 2017- 2018 р.р., у тому числі в період проведення процедур закупівель, подавали фінансову звітність, а у період проведення процедур закупівель-1, 2, 3, 4, 5, 6, 8 - керували своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк» в одні й ті ж дати, в близькі / одні проміжки часу.

За інформацією від ТОВ «Укрстальпостач» протягом 2017- 2018 р.р. товариство використовувало електронну адресу usp.truba@ukr.net. У заяві для отримання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів ТОВ «УТЗ» вказало електронну адресу 10706@ukr.net. Доступ до зазначених електронних адрес здійснювався товариствами з ІР-адреси НОМЕР_1 , послуги з доступу до мережі «Інтернет» з якої надавало ТОВ «Телеміст».

ТОВ «Телеміст» у листі від 22.11.2019 повідомило, що у 2017 році ІР-адреса НОМЕР_1 була надана в користування ТОВ ГК «Пріоритет», адреса надання послуг: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26-Б, офіс 218. Вказана адреса надання послуг є адресою місцезнаходження ТОВ «УТЗ»: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26-Б, офіс 217.

ТОВ ГК «Пріоритет» із вказаної ІР-адреси у 2017 - 2018 р.р. подавало фінансову звітність та здійснювало керування своїми банківськими рахунками.

ТОВ «Укрстальпостач» і ТОВ «УТЗ» повідомили, зокрема, що протягом 2017 року: не укладали договорів із суб`єктами господарювання щодо отримання послуг із доступу до мережі «Інтернет»; не зверталися до сторонніх організацій тощо з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності; не залучали будь-яких юридичних або фізичних осіб для завантаження документів до електронної системи «Prozorro», що входили до складу пропозицій, які були надані для участі у процедурі закупівлі-1. Також учасники протягом 2017- 2018 р.р. не знаходились і не орендували приміщення за однією адресою (відповіді учасників).

Втім, ТОВ «Укрстальпостач» і ТОВ «УТЗ» під час участі у процедурах закупівель здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк» і доступу до електронних адрес, подавали фінансову звітність і свої тендерні пропозиції з однієї ІР-адреси, яка належала товариству, що знаходилося за однією адресою із ТОВ «УТЗ» та один із засновників (учасників) якого мав одноосібний вирішальний вплив на діяльність одного з учасників - ТОВ «УТЗ», і якому інший учасник ТОВ «Укрстальпостач» надавав / повертав фінансову допомогу.

Отже, викладене свідчить про спільне здійснення учасниками господарської діяльності, доступ до інформації про господарську діяльність один одного, а також про сприяння в обміні інформацією між ними під час підготовки до участі в процедурах закупівель.

Крім того, за результатами аналізу файлів, завантажених учасниками до системи «Prozorro» для участі в процедурах закупівель-2, 3, АМКУ встановив, що частина зазначених файлів, завантажених учасниками, створена з однаковою датою та з мінімальною різницею у часі.

Також, за результатами аналізу файлів, завантажених учасниками до системи «Prozorro» для участі в процедурах закупівель-3, 4 встановлено, що вони мають спільні властивості, які свідчать про єдине джерело походження цих файлів, а саме: у процедурі закупівлі-3 в описі файлів параметр «Виробник» містить значення « 3-Heights (ТМ) PDF Security Shell 4.8.25.2»; у процедурі закупівлі-4 в описі файлів параметр «Виробник» містить значення « 3-Heights (ТМ) PDF Security Shell 4.8.25.2».

Тобто, частина файлів, завантажених учасниками до системи «Prozorro», створена з однаковою датою та з мінімальною різницею в часі, що свідчить про спільне використання учасниками однієї й тієї ж комп`ютерної техніки й спільну підготовку до процедур закупівель-2, 3, 4.

Наведені АМКУ факти (встановлені обставини) у своїй сукупності щодо наявності між Товариством та ТОВ «Укрстальпостач» спільних інтересів і взаємозв`язків, обізнаності та системності поведінки їх під час підготовки та проведення торгів, слугували підставою для висновків АМКУ, що відповідачі антимонопольної справи мали можливість узгодити й узгодили свою поведінку під час участі у процедурах закупівель, змінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, яка призвела до усунення між ними конкуренції під час усіх процедур закупівель, відповідно, вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за що, зокрема, на ТОВ «УТЗ» накладено штраф в загальному розмірі 94 890 000,00 грн (згідно з резолютивної частини оспорюваного рішення АМКУ), який розраховано відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону № 2210-ІІІ та розміру чистого доходу ТОВ «УТЗ» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2021 рік згідно з фінансової звітності.

Посилаючись на те, що рішення АМКУ в частині, що стосується ТОВ «УЗТ», прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного визначення питання узгодженості дій, що стосуються спотворення результатів торгів, за недоведеності обставин, що покладені в основу рішення, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 18.07.2023, яке залишене без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 названі судові рішення скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди попередніх інстанцій:

- порушили приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, коли самостійно досліджували ринок металевих труб, аналізуючи інформацію в мережі «Інтернет», що свідчить про збирання доказів з власної ініціативи, разом з тим, дослідження ринку товарів / послуг не входить до предмета доказування стосовно вчинення чи не вчинення суб`єктом господарювання узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;

- не врахували правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі № 907/284/19 стосовно того, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію;

- вийшли за межі підстав позову, в результаті чого протиправно здійснили дослідження питання щодо розміру штрафу, нарахованого АМКУ.

Підсумовуючи, Верховний Суд виснував, що суди не дотримались приписів ст. 86 ГПК України, не здійснили належної оцінки всіх встановлених обставин справи на підставі доказів і аргументів сторін, у їх сукупності та взаємозв`язку, не дослідили та не перевірили покладені в основу рішення АМКУ висновки в аспекті того, чи є у цьому випадку встановлені обставини пов`язаності суб`єктів господарювання та чи виключає така сукупність (обставин) у взаємозв`язку з вірогідністю саме у контексті позивача та осіб, які брали участь у торгах, наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у рішенні АМК обставини підтвердженням тієї обставини, яка надавала б їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність під час підготовки та участі у торгах.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Верховного Суду щодо дослідження та перевірки покладених в основу оспорюваного рішення АМКУ висновків в аспекті, вказаному судом касаційної інстанції, Господарський суд міста Києва у рішенні від 01.07.2024 за результатами нового розгляду справи у задоволенні позову відмовив та вказав, що у цьому випадку встановлені АМКУ у своїй сукупності обставини наявності у ТОВ «УТЗ» та ТОВ «Укрстальпостач» спільних інтересів і взаємозв`язків, обізнаність та системність поведінки їх під час підготовки та проведення процедур закупівель свідчить про те, що ці товариства мали можливість узгодити й узгодили свою поведінку, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, яка призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення процедур закупівель, тому вимоги Товариства задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд у постанові від 15.10.2024 погодився з такими висновками місцевого господарського суду та з урахуванням доводів апеляційної скарги додатково зазначив, що обставини відміни частини процедур закупівлі за рішенням замовника, визнання іншої частини торгів такими, що не відбулися, на підставі відмови від сплати належної грошової суми, перемоги в деяких процедурах закупівлі третіх осіб, участь в торгах третіх осіб, які не були відповідачами антимонопольної справи, не є підставою для встановлення відсутності узгодженості дій відповідачів антимонопольної справи у вигляді спотворення результатів закупівлі.

Для кваліфікації поведінки суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим безпосередній результат у вигляді визначення його переможцем торгів. Також для такої кваліфікації дій суб`єкта господарювання не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

При цьому апеляційний суд врахував висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.03.2020 у справі № 907/284/19.

Факти та обставини, встановлені АМКУ в оспорюваному рішенні, щодо відсутності в діях ТОВ «УТЗ» та ТОВ «Укрстальпостач» змагальності не можуть бути пояснені простим збігом і є ознакою, що учасники спільно (узгоджено) здійснювали ведення господарської діяльності та між ними відбувався обмін інформацією в період до та під час проведення торгів, отже, учасники не змагалися між собою, нівелюючи таким чином саму суть поняття економічна конкуренція.

Твердження ТОВ «УТЗ» в апеляційній скарзі про недослідження судом першої інстанції оспорюваного рішення АМКУ в частині визначення розміру штрафу позивача, суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на те, що вказане позивач не визначив як підставу позову при зверненні до суду, а суд в силу процесуального закону не може виходити за межі позову, тому місцевий господарський суд правомірно не досліджував питання розміру штрафу.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення попередніх інстанцій у справі № 910/4398/23, якими за результатами нового розгляду відмовлено Товариству у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення АМКУ в частині.

У розгляді доводів та вимог касаційної скарги ТОВ «УТЗ» Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на принцип диспозитивності, підстава, вимоги та межі касаційного оскарження визначаються самим скаржником у касаційній скарзі, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Щодо підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у якому передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.

Термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є суб`єкти правовідносин, їх об`єкти та юридичний зміст, яким водночас є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Верховний Суд не раз наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Скаржник посилається на порушення судами п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ та застосування цієї норми Закону без врахування висновку Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17 та від 07.12.2021 у справі № 910/10412/19, згідно з яким «будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватись на припущеннях чи досліджених не в повній мірі фактах та обставинах, що стали підставою для ухвалення певного рішення. Схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятись у простому збігу дій суб`єктів господарювання, зумовленому специфікою відповідного товарного ринку. Перебування суб`єктів господарювання у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням дій між ними» (саме на цей висновок здійснено покликання).

У контексті наведеного скаржник вказав, що (1) надання фінансової допомоги, (2) взаємовідносини фінансової допомоги між одним із відповідачів і товариством, де засновником був директор і кінцевий бенефіціарним власник іншого відповідача, (3) господарські відносини між одним із відповідачів та директором іншого відповідача, (4) саме по собі отримання ТОВ «Укрстальпостач» коштів на сплату гарантійного внеску від ТОВ «УЗТ» та ТОВ ГК «Пріоритет» не свідчить про узгодженість антиконкурентних дій; використання відповідачем та третьою особою однієї і тієї ж ІР-адреси не доводить погодження між ними дій під час підготовки та участі у торгах; спільні властивості файлів не є достатнім доказом наявності попередньої змови.

У справі, яка розглядається, предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення АМКУ в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, як і у справі Верховного Суду № 917/1357/17, на яку посилається скаржник.

Висновки судів № 917/1357/17 про часткове задоволення позову мотивовані встановленими у цьому конкретному випадку обставин, зокрема, недоведення АМКУ існування інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів, які б впливали на поведінку суб`єктів господарювання у формуванні ними своїх конкурсних пропозицій під час участі у торгах на закупівлю послуг з капітального ремонту, не здійснення АМКУ комплексного економічного аналізу щодо формування розрахунку цінової складової пропозицій, недослідження відносин між позивачем та третьою особою, які мали різних засновників та юридичні адреси, а певна схожість в оформленні учасниками торгів їхніх конкурсних пропозицій без дослідження суті самої конкурсної пропозиції не свідчить про наявність антиконкурентних узгоджених дій та про спрямованість цих дій на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Звідси Суд зазначає, що вказана справи № 917/1357/17 і справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМКУ в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення - за п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ, однак відмінні за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність правовідносин у вказаній справі та у справі, яка розглядається за змістовним критерієм.

При цьому Верховний Суд виходить з того, що кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Норми права, за якими відповідач здійснив кваліфікацію правопорушення (п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ) та про неправильне застосування яких зазначає скаржник, є загальними і універсальними нормами при розгляді справ за участю органів АМКУ, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів, втім, їх застосування залежить від обставин, установлених в кожній конкретній справі.

Отже, застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ не суперечить висновкам Верховного Суду у справі № 917/1357/17, суди не здійснили й іншого її тлумачення, а застосування цієї норми Закону у справі, яка розглядається, залежало від встановлених і доведених обставин справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

Загалом аргументи касаційної скарги позивача в цій частині спрямовані на необхідність переоцінки Судом доказів і встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

У справі № 910/10412/19 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними пунктів рішення АМКУ, яким позивача була визнано таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції за п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожості дій щодо встановлення та підтримки на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину, які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами через мережі стаціонарних АЗС, при тому що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій.

Тобто, спір у названій справі суду касаційної інстанції, на яку посилається скаржник, стосувався правомірності кваліфікації АМКУ дій (бездіяльності) позивача на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції).

З огляду на вказане, висновки Верховного Суду у справі № 910/10412/19 не стосуються питання застосування п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ при вирішенні спорів про оскарження рішень АМКУ, отже, нерелевантні до правовідносин у справі, яка розглядається.

Також скаржник вказує на неврахування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, у якій наголошено на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМКУ має враховувати при ухваленні рішень, в результаті чого суди не зважили на суперечливу інформацію в оспорюваному рішенні щодо розміру накладеного штрафу, адже в самому рішенні вказано, що на порушників накладено штраф у розмірі 8 366 000,00 грн, однак загальний його розмір згідно з резолютивною частиною оспорюваного рішення становить 94 890 000,00 грн, що становить 10 % доходу суб`єкта господарювання за останній звітній рік, при цьому такий розмір є надмірним, несправедливим, непропорційний шкоді та характеру порушення, виконує каральну, а не виховну роль та немає стримуючого ефекту для суб`єкта господарювання.

Слід звернути увагу, що при вирішенні спору у справі, яка розглядається, суди встановили, що згідно з резолютивної частини оспорюваного рішення АМКУ на позивача накладено штраф в загальному розмірі 94 890 000,00 грн. Вказуючи в касаційній скарзі на несправедливу позицію АМКУ щодо визначення розміру штрафу, позивач фактично не погоджується з таким розміром.

Разом з тим під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій, зваживши на вказівки Верховного Суду у постанові від 27.02.2024 у цій справі, не досліджували питання щодо правомірності / неправомірності розміру штрафу з огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України (неприпустимість виходу судом за межі позовних вимог) та на те, що Товариство серед підстав позову не визначило обставину допущення АМКУ порушень стосовно розміру нарахованого штрафу, адже підстави позову зводяться виключно до недоведеності АМКУ в оспорюваному рішенні обставин, які мають значення для справи, що вказує на можливість його скасування відповідно до ст. 59 Закону № 2210-ІІІ, з чим суди попередніх інстанцій не погодились з огляду на встановлені протилежні обставини і відмовили у позові з цієї підстави.

Ураховуючи наведене, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені ч. 3 ст. 300 ГПК України (у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції), Суд не надає юридичного аналізу аргументам скаржника щодо неврахування судами правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 у контексті порушеного в касаційній скарзі питання щодо визначення АМКУ необґрунтованого розміру штрафу, оскільки це питання суди не вирішували, зважаючи на підстави позову та висновки за результатами нового розгляду справи.

У п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Ураховуючи що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Товариства в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України

Підстава касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 99 ГПК України у контексті того, що ця норма права не обмежує право сторони звернутися до апеляційного суду з клопотанням про призначення експертизи у разі, коли такого звернення не було під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 99 ГПК України, адже відповідач не спростував, що наявність однієї ІР-адреси не свідчить про доступ ТОВ «Укрстальпостач» та ТОВ «УТЗ» до ПК один одного. Можливо товариства подавали свої пропозиції для участі в торгах з одного авторизованого електронного майданчика, однак це не свідчить про узгодженість їх дій чи про обізнаність їх про участь один одного в торгах. ІР-адреса є лише засобом виходу в мережу «Інтернет», доступ до якого має кожен користувач, який опинився в зоні дії роутера, тому факт використання товариствами спільної ІР-адреси не свідчить про підготовку тендерної документації з використанням одного й того ж комп`ютерного обладнання.

Тому відповідні висновки АМКУ в оспорюваному рішенні не можуть вважатися належними доказами, оскільки в основу оспорюваного рішення покладено висновки у сфері телекомунікаційних систем, які потребують спеціальних знань. Позивач має право у визначений законом спосіб доводити свою правову позицію та встановлювати обставини справи в частині використання товариствами однієї й тієї ж ІР-адреси, відповідно, висновки апеляційного суду про залишення клопотання позивача про призначення судової експертизи без розгляду є порушенням принципу змагальності сторін. Одночасно скаржник здійснив посилання на постанову Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 910/14429/21.

Разом з тим зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що під час нового розгляду справи Товариство звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової експертизи відповідно до ст. 99 ГПК України щодо з`ясування обставин використання ТОВ «Укрстальпостач» та ТОВ «УТЗ» однієї й тієї ж ІР-адреси, що потребує спеціальних знань.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ні під час первісного, ні під час нового розгляду справи не звертався до суду першої інстанції з аналогічним клопотанням на будь-якій стадії судового провадження.

А звертаючись з названим клопотання до суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, не обґрунтовує та не надає належних доказів, які б підтверджували, що позивач при вирішенні справи місцевим господарським судом здійснив всі залежні від нього процесуальні дії, спрямовані на подання клопотання про проведення судової експертизи та отримання відповідних доказів, як і не наводить поважних причин пропуску строку подання названого клопотання до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції виснував про залишення клопотання позивача без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України з огляду на його подання з порушенням п. 8 ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, зазначивши, що неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій), до того ж недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, апеляційний суд керувався положеннями ч. 2 ст. 207 ГПК України у сукупності з п. 8 ч. 2 ст. 182 цього Кодексу та залишив клопотання позивача про призначення судової експертизи без розгляду, а не ст. 99 ГПК України, яку суди застосовують при розгляді такого клопотання учасника справи як це було у справі № 910/14429/21, на яку покликається скаржник, де вирішувалось питання правомірності скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про призначення судової експертизи.

Однак скаржник не наводить будь-яких аргументів про порушення апеляційним судом саме ч. 2 ст. 207 ГПК України у сукупності з п. 8 ч. 2 ст. 182 цього Кодексу з урахуванням того, що до стадії розгляду клопотання апеляційний суд не перейшов.

Також Товариство не вказує, в чому ж полягає неправильне застосування судом цих норм процесуального права, враховуючи що клопотання позивача було залишено без розгляду на їх підставі, не спростовує висновків суду, які в своїй сукупності слугували причиною залишення клопотання без розгляду, а доводи касаційної скарги в цій частині передусім зводяться до того, що залишення судом без розгляду клопотання Товариства унеможливило при новому розгляді справи на стадії апеляційного провадження встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, Суд не перевіряє доводи позивача про неправильне застосування апеляційним судом ст. 99 ГПК України та вказує на відсутність підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаної норми процесуального права у контексті спірних правовідносин, а з огляду на ст. 300 ГПК України та доводи касаційної скарги позбавлений можливості оцінити дії апеляційного суду на предмет правильності застосування ч. 2 ст. 207 ГПК України у сукупності з п. 8 ч. 2 ст. 182 під час залишення клопотання про призначення судової експертизи без розгляду.

Одночасно Суд, ураховуючи приписи ст.ст. 300, 310, 311 ГПК України, звертає увагу на логічну несумісність доводів касаційної скарги в цій частині про те, що залишення апеляційним судом без розгляду клопотання позивача унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, з бажаними підсумками касаційного перегляду (вимогами касаційної скарги) - скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні позову, в тому числі з підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з прийняттям нового рішення про його задоволення.

Поряд з цим колегія суддів наголошує, що саме на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 27.02.2024 та приписів ст. 59 Закону № 2210-ІІІ суди при новому розгляді справи проаналізували зміст оспорюваного рішення АМКУ, перевірили дотримання відповідачем вимог законодавства, дослідили і оцінили наведені сторонами аргументи та наявні у матеріалах справи докази, і дійшли висновку про повноту дослідження відповідачем дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви прийняття оспорюваного рішення АМКУ, які можуть бути достатніми для викладених у ньому висновків і не встановили підстав, передбачених ст. 59 Закону № 2210-ІІІ, для визнання цього рішення недійсним та скасування.

За наведеного скаржник не довів наявності підстави касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що вказує на відсутність підстав для скасування судових рішень, прийнятих за результатами нового розгляду цієї справи, з визначеної підстави.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не зазначає.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ «УТЗ».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ «УЗТ», дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін, у зв`язку із чим судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4398/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос