УХВАЛА
12 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 923/69/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. та Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" - Руденко О.О. - адвокат (ордер від 12.11.2024 серія АА № 1506594),
відповідача - Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації - Голісова Н.М. - адвокат (ордер від 19.10.2024 серія ВТ № 1043646),
прокуратури - Турчин І.А. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційні скарги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - Прокурор) та Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент)
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024
(суддя Шаратов Ю.А.) та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024
(головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді Аленін О.Ю. і Принцевська Н.М.)
у справі № 923/69/22
за позовом приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"
до Департаменту
про визнання недійсним правочину,
за участю Прокурора.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до суду з позовом до Департаменту про визнання недійсним правочину Департаменту щодо односторонньої відмови від договору від 01.03.2021 № 1 на "Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)", який оформлено листом від 03.12.2021 № 11-2649/0/21/314.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням правочину щодо односторонньої відмови від договору з порушенням частини другої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і за відсутності підстав визначених умовами договору про закупівлю робіт від 01.03.2021 № 1.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024: позов задоволено; визнано недійсним правочин Департаменту щодо односторонньої відмови від договору від 01.03.2021 № 1 на Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту), який оформлено листом від 03.12.2021 № 11-2649/0/21/314; стягнуто з Департаменту на користь Товариства витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн.
Судові рішення мотивовані невідповідністю правочину Департаменту нормам частин другої, третьої статті 849 ЦК України і наявністю підстав для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі Департамент просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подала касаційні скарги
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Департамент посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, зокрема, статті 5, 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, частина друга статті 849 ЦК України, а також пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.04.2023 у справі № 910/18029/21, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 08.11.2022 у справі № 904/8119/21, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 28.01.2020 у справі № 910/15489/18, від 11.09.2023 у справі № 916/2581/20, від 23.12.2021 № 5015/45/11(914/1919/20).
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми статей 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, що призвело до невірного застосування судами частини другої статті 849 ЦК України та невірно застосовано судами статтю 5 ГПК України щодо неефективного способу захисту Товариством свого права або інтересу. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 25.10.2023 у справі № 925/1095/21, від 24.09.2024 у справі № 925/1095/21, від 20.04.2023 у справі № 910/18029/21 щодо обов`язку судів досліджувати обставини та підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору та від 08.11.2022 у справі № 904/8119/21, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо неефективності обраного позивачем способу захисту своїх інтересів та обов`язку судів встановлювати та зазначати у рішенні, чи порушуються права позивача оспорюваним правочином на час пред`явлення позову, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення та яким чином прийняте у справі рішення суду може бути виконано, тобто які саме майнові права позивача буде захищено та відновлено внаслідок задоволення позовних вимог.
Доводи іншого учасника справи
Товариство у відзиві на касаційні скарги зазначає, що підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржниками у касаційних скаргах, не знайшла свого підтвердження, і просить касаційні скарги залишити без задоволення та закрити касаційне провадження. Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг адвоката складає 40 000 грн., а докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Департаментом (замовник) і Товариством (підрядник) 01.03.2021 укладено договір на закупівлю робіт № 1 (далі - Договір від 01.03.2021), за умовами якого:
- замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт, пов`язаних з будівництвом шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег у м. Херсоні. Об`єкт будівництва: "Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег у м. Херсоні" (коригування проекту) за кодом СРУ за ДК 021:2015 -45221000-2 - будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів (далі - Об`єкт), адреса розташування об`єкта: 73000, просп. Адмірала Сенявіна - вул. Залаегерсег, м. Херсон (пункти 1.1, 1.2);
- початок та закінчення робіт, зазначених у пункті 1.2 договору визначається календарним графіком виконання робіт (Додаток 2), який є невід`ємною частиною договору. Початок робіт - не раніше 7 (семи) днів з дня виконання замовником зобов`язань щодо: передачі проектної документації; передачі дозвільної документації; надання будівельного майданчика та/або фронту робіт (пункт 2.1);
- строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин, передбачених пунктом 19 Загальних умов. Замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт із внесенням у встановленому порядку змін у Договір, у тому числі до календарного графіка виконання робіт, договірної ціни, тощо (пункти 2.4, 2.5);
- договірна ціна робіт є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1), і складає 1 116 392 421 грн., у тому числі ПДВ 186 065 403,50 грн. Договірна ціна тверда (пункти 3.1, 3.2);
- контроль замовника за якістю робіт, матеріалів, устаткування буде здійснюватися згідно з нормативними вимогами та положеннями Загальних умов (пункт 10.1);
- метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за будівництвом у порядку, встановленому законодавством (пункт 10.2);
- метою контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проектній документації замовник забезпечує здійснення авторського нагляду протягом усього періоду будівництва шляхом укладення договору з відповідальним розробником проектної документації (генеральним проектувальником). Авторський нагляд під час будівництва об`єктів здійснюється в порядку, встановленому законодавством (пункт 10.3);
- замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до частини першої статті 849 ЦК України та у порядку, передбаченому договором (пункт 10.4);
- підрядник зобов`язаний усувати недоліки у виконаних роботах, матеріалах, устаткуванні, виявлених замовником, відповідними державними органами, авторським наглядом у строки, визначені актами перевірок, вказівок та приписів, та інформувати замовника про це в інформації, передбаченій пунктом 9.4 даного договору (пункт 10.6 Договору);
- фінансування робіт (будівництва об`єкта) у 2021 році складає 55 590 426,28 грн., у тому числі ПДВ - 9 265 071,05 грн. та здійснюється за рахунок: коштів спеціального фонду - 55 590 426,28 грн., у тому числі ПДВ - 9 265 071,05 грн. (пункт 11.1);
- зобов`язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями Загальних умов та планом фінансування робіт, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток 3; пункт 11.2);
- розрахунки за виконані роботи здійснюються із урахуванням положень Загальних умов на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від підрядника актів та довідок форми КБ-2в та КБ-3 підписує вказані акти та довідки, та проводить розрахунки за виконані роботи, або надає мотивовану відмову від підписання зазначених актів. У випадку відсутності мотивованої відмови замовника від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат протягом 5 робочих днів, вказані акти та довідки вважаються підписаними та підлягають оплаті зі сторони замовника у строк, передбачений підпунктом 12.7 пункту 12 даного договору. (пункт 12.1);
- замовник здійснює оплату виконаних робіт за договором протягом 5 робочих днів після підписання акту та довідки, при наявності бюджетного фінансування. Всі виплати здійснюються після отримання замовником відповідних бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування та/або нездійснення платежів не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування та/або можливості здійснити платежі. У разі зміни бюджетного фінансування замовника, він письмово повідомляє про це підрядника (пункт 12.7);
- приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію (пункт 13.1);
- недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених замовником. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути ці недоліки, замовник може попередити підрядника про порушення ним своїх зобов`язань і, якщо підрядник без затримки не вживе необхідних заходів для виправлення ситуації, може усунути недоліки своїми силами або із залученням третіх осіб за рахунок підрядника (пункт 13.2);
- замовник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (підпункт 15.4.1 пункту 15.4);
- замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт. Вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень (підпункти 15.4.2, 15.4.5 пункту 15.4);
- замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає неможливим (підпункт 15.4.6 пункту 15.4);
- за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, замовником можуть застосовуватися такі оперативно-господарські санкції, зокрема, одностороння відмова від цього договору у повному обсязі або частково (розірвання договору; підпункт 16.5.1 пункту 16.5);
- за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, замовником можуть застосовуватися така оперативно-господарська санкція: відмова від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання може застосовуватися замовником до підрядника за невиконання підрядником будь-якого одного чи одночасно кількох зобов`язань, передбачених умовами цього договору в будь-який спосіб (порушення порядку та строків виконання робіт, якості робіт, порушення порядку та строків передачі первинних та інших документів, тощо). Замовник має право в будь-який час як протягом строку дії цього Договору, так і протягом одного року після спливу строку дії цього договору, застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію у формі відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин (підпункт 16.5.1.2 пункту 16.5);
- у разі застосування оперативно-господарської санкції, цей договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дня направлення управненою стороною письмового повідомлення, незалежно від того чи отримано таке письмове повідомлення іншою стороною (підпункт 16.5.6 пункту 16.5);
- замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва; якщо підрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом семи днів з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання; якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у визначений строк стає явно неможливим; Підрядник виконав роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк; підрядник допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання Об`єкта для вказаної в Договорі мети та не можуть бути усунені підрядником (пункт 17.4);
- даний договір набуває чинності з моменту його укладення, у частині зобов`язань щодо додаткових робіт діє до 30.12.2022, у інших частинах до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (пункт 18.2).
У пункті 21 Договору від 01.03.2021 визначено, що додатками до нього є: Додаток 1 - Договірна ціна; Додаток 2 - Календарний графік виконання робіт; Додаток 3 - План фінансування робіт.
Відповідно до Додатку № 2 "Календарний план Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Договору від 01.03.2021 виконання робіт планувалось у період з 01.03.2021 по 30.12.2022.
Згідно з Додатком № 3 "План фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Договору від 01.03.2021 заплановано фінансування у березні 2021 року у розмірі 55 590 426,28 грн.
Потім Департаментом і Товариством укладено низку додаткових угод до Договору від 01.03.2021, якими, зокрема, внесено зміни до пункту 11.1 Договору від 01.03.2021 (фінансування робіт), Додатку № 2 "Календарний план "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)", Додатку № 3 "План фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)", Додатку № 4 "План фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)".
Так, 21.09.2021 Департаментом і Товариством укладено Додаткову угоду № 10 до Договору від 01.03.2021. Згідно з пунктом 1 якої сторони за Договором від 01.03.2021 домовилися внести зміни до пункту 11.1 зазначеного договору та викласти його у наступній редакції: "Обсяг фінансування об`єкту будівництва у 2021 році становить 444 803 824,72 грн. у тому числі ПДВ 74 133 970,79 грн. та здійснюється за рахунок: коштів спеціального фонду - 414 803 824,72 грн. у тому числі ПДВ 69 133 970,79 грн.; коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - 30 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 5 000 000,00 грн."
До Додаткової угоди від 21.09.2021 № 10 додані: Додаток 1 "Договірна ціна"; Додаток 2 "Календарний графік виконання робіт"; Додаток 3 "План фінансування робіт"; Додаток 4 "План фінансування робіт".
Як вбачається з Додатку № 2 "Календарний план "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Додаткової угоди від 21.09.2021 № 10 виконання робіт планувалось у період з 01.03.2021 по другу декаду грудня 2021 року.
У Додатку № 3 "План фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Додаткової угоди від 21.09.2021 № 10, заплановане наступне фінансування у 2021 році: квітень 61 599 175,93 грн., травень 30 958 657,81 грн., червень 26 132 978,57 грн.; липень 135 773 987,00 грн.; серпень 39 706 325,41 грн.; вересень 135 172 700,05 грн.; жовтень 15 500 000,00 грн.
Відповідно до Додатку № 4 "План фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Додаткової угоди від 21.09.2021 № 10, заплановане наступне фінансування: 118 690 812,31 грн. ІІ квартал 2021 року; 310 613 012,41 грн. ІІІ квартал 2021 року; 15 500 000,00 грн. IV квартал 2021 року; 231 272 149,07 грн. І квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІV квартал 2022 року.
Додаткову угоду без дати № 11 до Договору від 01.03.2021 суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки позивачем подано заяву від 15.09.2023 про виключення цього доказу з числа доказів відповідно до частини одинадцятої статті 80 ГПК України.
Крім того, Департаментом і Товариством укладено Додаткову угоду від 20.12.2021 № 12 до Договору від 01.03.2021, якою сторони домовилися внести зміни до пункту 11.1 зазначеного Договору та викласти його в такій редакції: "Обсяг фінансування об`єкту будівництва у 2021 році становить 445 883 824,72 грн. у тому числі ПДВ 74 313 970,79 грн. та здійснюється за рахунок: коштів спеціального фонду - 415 883 824,72 грн. у тому числі ПДВ 69 313 970,79 грн.; коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - 30 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 5 000 000,00 грн."
У Додатку № 2 "Календарний план" до Додаткової угоди від 20.12.2021 № 12 визначено, що виконання робіт планувалося у період з 01.03.2021 по третю декаду грудня 2021 року.
У Додатку № 3 "План фінансування робіт" до Додаткової угоди від 20.12.2021 № 12, заплановане наступне фінансування у 2021 році: квітень 61 599 175,93 грн., травень 30 958 657,81 грн., червень 26 132 978,57 грн.; липень 135 773 987,00 грн.; серпень 39 706 325,41 грн.; вересень 135 172 700,05 грн.; жовтень 55 061 213,02 грн.; грудень 17 334 004,41 грн.
Відповідно до Додатку № 4 "План фінансування робіт" до Додаткової угоди від 20.12.2021 № 12 заплановане наступне фінансування: 118 690 812,31 грн. ІІ квартал 2021року; 254 797 794,98 грн. ІІІ квартал 2021 року; 72 395 217,43 грн. IV квартал 2021 року; 230 192 152,07 грн. І квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІV квартал 2022 року.
Департаментом і Товариством 28.12.2021 укладено Додаткову угоду № 13 до Договору від 01.03.2021, якою сторони домовилися внести зміни до пункту 11.1 зазначеного Договору та викласти його у наступній редакції: "Обсяг фінансування об`єкту будівництва у 2021 році становить 447 163 824,72 грн. у тому числі ПДВ 74 527 304,12 грн. та здійснюється за рахунок: коштів спеціального фонду - 417 163 824,72 грн. у тому числі ПДВ 69 527 304,12 грн.; коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - 30 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 5 000 000,00 грн."
Як вбачається з Додатку № 2 "Календарний план" виконання робіт планувалося у період з 01.03.2021 по третю декаду грудня 2021 року. У Додатку № 3 "План фінансування робіт" заплановане наступне фінансування у 2021 році: квітень 61 599 175,93 грн., травень 30 958 657,81 грн., червень 26 132 978,57 грн.; липень 135 773 987,00 грн.; серпень 39 706 325,41 грн.; вересень 79 357 482,57 грн.; жовтень 55 061 213,02 грн.; грудень 18 614 004,41 грн.
Відповідно до Додатку № 4 "План фінансування робіт" заплановане наступне фінансування: 118 690 812,31 грн. ІІ квартал 2021 року; 254 797 794,98 грн. ІІІ квартал 2021 року; 73 675 217,43 грн. IV квартал 2021 року; 228 912 152,07 грн. І квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІІІ квартал 2022 року; 146 722 149,07 грн. ІV квартал 2022 року.
У матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підписані представниками сторін із проставленням їх печаток, за період квітня - грудня 2021 року на загальну суму 444 603 382,57 грн.
Також, у матеріалах справи наявна підписана представниками сторін із проставленням їх печаток Довідка про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2021 року, згідно з якою вказана вартість за звітній місяць становить 26 202 547,45 грн., а з початку року (початку будівництва) 473 364 751,88 грн.
Відповідно до довідки АТ "БАНК ТРАСТ - КАПІТАЛ" від 21.01.2022 № 009-017/028 Товариство у період з 15.04.2021 по 28.12.2021 (дата останнього платежу) отримало на свій поточний рахунок кошти від Департаменту за Договором від 01.03.2021 у сумі 313 721 057,01 грн. Крім того, відповідачем сплачено позивачу суму в розмірі 133 441 147,42 грн., що підтверджується банківськими виписками. Отже, всього за Договором від 01.03.2021 Департаментом сплачено Товариству 447 162 204,43 грн.
Департамент 16.11.2021 направив Товариству електронний документ - претензію № 11-2522/0/21/314 щодо порушення умов Договору від 01.03.2021 (далі - Претензія), у якій Департамент послався на пункти 1.1, 3.1, 8.1, 9.2, 9.3, 9.4, 10.4 підпункти 15.1.1, 15.1.2, 15.1.3, 15.1.4, 15.1.5, 15.1.6, 15.1.7, 15.1.8, 15.1.9, 15.1.10, 15.1.11 пункту 15.1, підпункти 15.4.1, 15.4.2, 15.4.4, 15.4.5, 15.4.6, 15.4.7 пункту 15.4, пункт 16.2, підпункт 16.4.1 пункту 16.4, пункти 17.4, 18.2, 18.3 Договору від 01.03.2021. А також зазначив, що Товариством порушуються істотні умови договору, а саме графік та темпи виконання робіт, що в свою чергу дає підстави вважати, що закінчення будівництва у строк визначений договором стає неможливим.
У зв`язку із наведеним, Департамент з посиланням на статті 525, 526, 626, 629 ЦК України, статтю 222 Господарського кодексу України, статтю 19 ГПК України, вимагав від Товариства до 17.11.2021 надати необхідні підтверджуючі документи щодо ходу виконання робіт, у тому числі щодо дотримання календарного плану робіт та максимально прискорити виконання робіт.
Крім того, Департамент наголосив, що у разі невиконання вимоги, викладеної у цій претензії, або залишення її без відповіді, він буде вимушений звернутися до господарського суду з позовною заявою за захистом порушених прав та додатково стягнути усі штрафні санкції що передбачені Договором від 01.03.2021 разом із витратами, пов`язаними із судовим врегулюванням.
Також, Департамент зазначив, що буде змушений розірвати договір в односторонньому порядку та звернутися до відповідних правоохоронних органів за захистом своїх прав та законних інтересів.
Товариство 16.11.2021 на електронну адресу Департаменту направило відповідь № 192 на Претензію, у якій зазначило, що з ініціативи замовника неодноразово змінювався календарний графік виконання робіт у зв`язку зі зміною фінансування на поточний рік або необхідністю прискорити виконання робіт. А відповідно до Календарного графіку виконання робіт, який є додатком до Додаткової угоди № 11, яка укладена між сторонами, підрядником виконуються роботи відповідно до термінів, визначених замовником, а частина будівельних робіт на Об`єкті будівництва виконана з випередженням календарного графіку. Тобто, станом на 16.11.2021 Товариство у повній мірі дотримано актуальний графік виконання робіт.
Крім того, Товариство з посиланням на попереднє листування, зазначило про відсутність сприяння замовника у виконанні робіт, зокрема, затримки у вирішенні питань, які належать до компетенції замовника. А саме, відсутність погодження з експлуатуючими організаціями перенесення мереж, відсутність проектної документації, обов`язок розроблення та передачі якої покладено на замовника будівництва. При цьому, підрядник навів розділи проектної документації, яка станом на 16.11.2021 не була передана замовником.
Також, Товариство просило надати інформацію щодо обсягів фінансування на наступний бюджетний період (2022 рік) для формування календарного графіку виконання робіт на 2022 рік та планування видів та обсягів закупівлі будівельних матеріалів, залучення необхідної кількості робочої сили, машин та механізмів до виконання будівельних робіт з будівництва шляхопроводу. До відповіді на Претензію Товариством додано фотофіксацію виконаних робіт згідно з календарного графіку.
Департамент 03.12.2021 направив Товариству лист-повідомлення № 11-2649/0/21/314 (далі - Повідомлення) про відмову на підставі пунктів 15.4.6 та 17.4 Договору від 01.03.2021.
У Повідомленні послався на пункти 1.1, 9.2, 9.4, 10.4 підпункти 15.1.1, 15.1.10, 15.1.11 пункту 15.1, підпункти 15.4.1, 15.4.2, 15.4.6, 15.4.7 пункту 15.4, пункти 17.4, 18.3 Договору від 01.03.2021 та зазначив, що Товариством порушуються істотні умови договору, а саме, пункт 16.5.1.2 щодо якості робіт: "1.Перший пусковий комплекс: За результатами проведеного науково-технічного супроводу улаштування земляного полотна та дорожнього одягу: науково-технічний супровід влаштування шарів дорожнього одягу, відібрані зразки-кернів шару дорожнього одягу не відповідають фізичним показникам по водонасиченню, порівняно з нормативними, на подовженні проспекту Адмірала Сенявіна. 2. У зв`язку із підвищенням вартості будівельних матеріалів, неможливість виконання підрядником умов Договору у межах твердої Договірної ціни, визначеної за результатами тендеру."
Департамент повідомив, що з огляду на вказане, він як замовник змушений скористатися своїм правом передбаченим пунктами 15.4.6 та 17.4. Договору від 01.03.2021 та статтею 849 ЦК України та відмовитись від Договору від 01.03.2021 в односторонньому порядку.
Також Відповідач зазначив, що враховуючи викладене вважає, що зобов`язання сторін припинилися, а тому запропонував Товариству в найкоротші строки:
1. Надати акти виконаних робіт на роботи, які виконані підрядником, але не оплачені замовником, для їх підписання та оплати.
2. За участі представників замовника, підрядника та особи, яка здійснювала технічний нагляд за будівництвом, скласти перелік матеріальних цінностей щодо кожного виду матеріальних цінностей, які залишаються на об`єкті будівництва та скласти на них акт прийому передачі, відомість стану об`єкта, що підлягає передачі, відомість незмонтованих конструкцій, устаткування.
3. За участі представників замовника та підрядника скласти акт приймання-передачі будівельного майданчику.
4. Звільнити будівельний майданчик від будівельної техніки та робітників.
5. Передати замовнику проектну та дозвільну документацію по об`єкту будівництва.
6. Повернути на поточний рахунок замовника суму невикористаного авансу, що був наданий для придбання матеріалів 25.10.2021 у сумі 26 997 401,37 грн.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з такого.
У разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другу статті 849 ЦК України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору.
Право замовника на одностороннє розірвання (відмову) встановлено й самим Договором від 01.03.2021, зокрема, підпунктом 16.5.1 пункту 16.5, підпунктом 15.4.6 пункту 15.4, пунктом 17.4.
Зі змісту Повідомлення про відмову на підставі пунктів 15.4.6. та 17.4. від Договору від 01.03.2021 вбачається, що у ньому фактично заначено три підстави для відмови від даного договору:
1) виконання підрядником робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає явно неможливим (частина друга статті 849 ЦК України, підпункт 15.4.6 пункту 15.4, пункт 17.4 Договору від 01.03.2021);
2) порушення істотних умов договору, а саме, підпункт 16.5.1.2 пункту 16.5, щодо якості робіт;
3) неможливість виконання підрядником умов договору у межах твердої договірної ціни, визначеної за результатами тендеру, у зв`язку із підвищенням вартості будівельних матеріалів.
Щодо першої підстави для відмови від Договору від 01.03.2021 суди зазначили, що її наявність у тексті Повідомлення можна встановити лише з огляду на цитування пунктів 15.4.6 та 17.4 Договору від 01.03.2021, використання їх у назві цього листа та посилання на них для обґрунтування права на відмову. Однак, замовником не зазначено конкретних обставин повільності у виконанні робіт, зокрема, із посиланням на Календарний графік виконання робіт, та його недотримання.
Первісно у Додатку № 2 "Календарний план "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)" до Договору від 01.03.2021 визначено період виконання робіт з 01.03.2021 по 30.12.2022. Однак у подальшому, починаючи з Додаткової угоди від 19.03.2021 № 2, між сторонами склалася практика визначення Календарних графіків та Планів фінансування конкретних робіт у 2021 році шляхом укладення додаткових угод до Договору від 01.03.2021.
При цьому, Календарні графіки у Додаткових угодах від 30.06.2021 № 5, від 30.06.2021 № 6, від 07.07.2021 № 7, від 09.08.2021 № 8, від 18.08.2021 № 9, від 21.09.2021 № 10 передбачають виконання робіт у другій та третій декаді грудня 2021 року включно. Тобто у періодах, що знаходяться після дати 03.12.2021, коли відповідач відмовився від договору.
Отже, відмовляючись від Договору від 01.03.2021 з підстав передбачених частиною другою статті 849 ЦК України, підпунктом 15.4.6 пункту 15.4, пунктом 17.4 Договору від 01.03.2021, Департамент не зазначив у Повідомленні обставини, які свідчили б про виконання підрядником робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений у Календарних графіках на 2021 рік (друга та третя декада грудня 2021 року), встановлених у наведених додаткових угодах, або ж у строк визначений у Додатку № 2 до Договору (до 30.12.2022), стає явно неможливим.
Щодо другої підстави для відмови від договору суди зазначили, що підпункт 16.5.1.2 пункту 16.5 Договору від 01.03.2021, на який наявне посилання у Повідомленні, встановлює можливість застосування оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин. Тобто, умови цього пункту не є істотними, не встановлюють вимог щодо якості робіт і строків їх виконання, та взагалі не можуть бути порушені буд-якою стороною у зв`язку із неналежним виконанням договору, зокрема, підрядником.
Фактично Департаментом стверджується про недоліки у виконанні робіт, а саме, невідповідності відібраних зразків-кернів шару дорожнього одягу фізичним показникам по водонасиченню, порівняно з нормативними.
Право на відмову від договору підряду, у зв`язку із неусуненням недоліків за відповідною вимогою замовника та у визначений ним строк, встановлено частиною третьою статті 849 ЦК України і пунктом 17.4 Договору від 01.03.2021. Однак, необхідною передумовою для такої відмови є наявність вимоги замовника про усунення недоліків із визначенням необхідного для цього строку. У даному випадку, така вимога відсутня, а строк для усунення недоліків замовником не встановлювався. Окрім того, наявність цих недоліків не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Отже, відмова від договору у зв`язку із незадовільною якістю робіт у Повідомленні не відповідає нормам частини третьої статті 849 ЦК України і положенням пункту 17.4 Договору від 01.03.2021.
Щодо третьої підстави для відмови від договору суди зазначити, що Департамент не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливість виконання підрядником умов договору у межах твердої договірної ціни, визначеної за результатами тендеру, у зв`язку із підвищенням вартості будівельних матеріалів. Крім того, неможливість виконати роботи у межах твердої договірної ціни не є встановленою законом або Договором від 01.03.2021 підставою для відмови від договору замовником. А навпаки є підставою для вимоги саме підрядника про розірвання договору відповідно до норм частини п`ятої статті 844 ЦК України. Зі змісту Повідомлення вбачається, що воно застосовувалося як оперативно-господарська санкція у зв`язку із твердженням про порушенням підрядником умов Договору від 01.03.2021.
Повідомлення як правочин що спрямований на припинення прав та обов`язків за раніше укладеним договором, не вчинявся з підстав передбачених частиною четвертою статті 849 ЦК України як реалізація безумовного права замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов). Вказівка на це у самому повідомленні відсутня.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невідповідність правочину Департаменту щодо односторонньої відмови від Договору від 01.03.2021, оформленого Повідомленням, нормам частин другої, третьої статті 849 ЦК України, а тому наявні підстави для визнання його недійсними відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження за касаційними скаргами Прокурора і Департаменту в даній справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самими скаржниками у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржників.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Предметом розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним правочину Департаменту щодо односторонньої відмови від Договору від 01.03.2021 (на будівництво шляхопроводу), який оформлено листом-повідомленням з підстав: 1) виконання підрядником робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає явно неможливим (частина друга статті 849 ЦК України, підпункт 15.4.6 пункту 15.4, пункт 17.4 Договору від 01.03.2021); 2) порушення істотних умов договору, а саме, підпункт 16.5.1.2 пункту 16.5, щодо якості робіт; 3) неможливість виконання підрядником умов договору у межах твердої договірної ціни, визначеної за результатами тендеру, у зв`язку із підвищенням вартості будівельних матеріалів.
Скаржники посилаються на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у цій постанові, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, зокрема, статті 5, 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, частина друга статті 849 ЦК України.
У справі № 910/18029/21 (постанова від 20.04.2023) розглядався спір про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням від 07.09.2017 вих.№Е.65.0.0.0/3-106726 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 саме кредитного договору від 20.10.2016 №4Б16088Г. До того ж у даній справі не досліджувалося питання одностороннього розірвання договору на підставі частини другої статті 849 ЦК України.
Отже, справа № 910/18029/21 та дана справа № 923/69/22 прийняті за різного правового регулювання та містять різні договірні підстави.
У справі № 918/150/19 розглядався спір про визнання рішення протиправним. Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.02.2019 ЖКП "Перспективне" листом №28/02/19/1 повідомило ТОВ "АРМ-ЕКО" про розірвання в односторонньому порядку підрядного договору №ТО-55 від 31.12.2015 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, укладеного між ТОВ "АРМ-ЕКО" та ЖКП "Перспективне". Як стверджує позивач, ТОВ "АРМ-ЕКО" виконує взяті на себе зобов`язання належним чином, зауважень щодо неналежної роботи по обслуговуванню ліфтів не надходило. Вважає, що вказане рішення ЖКП "Перспективне" є протиправним.
У цій справі суди дійшли висновку що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправним рішення ЖКП "Перспективне", викладеного в листі ЖКП "Перспективне" 28/02/19/1 від 28.02.2019, згідно якого розірвано підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів є неефективним, оскільки в разі його задоволення не призведе до поновлення прав позивача.
У справі № 910/7981/17 розглядався спір про розірвання договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 13.07.2003 №6242/1 та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 114,2 кв.м, розташованого у будинку № 19-а по вул. Володимирській у м. Києві.
У справі № 913/703/20 первісний позов подано про стягнення авансу, посилаючись на безпідставне набуття майна відповідачем (статті 1212 ЦК України). А зустрічний позов - про стягнення заборгованості за договором генерального підряду, із ствердження про використання всього авансу і виконання належним чином частини ремонтних робіт, передбачених договором.
У справі № 916/2581/20 розглядався спір про стягнення заборгованості у розмірі 1 937 637,95 грн. та розірвання договору. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за додатковим договором №2 до договору будівельного підряду.
Верховний Суд скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції зазначив, що судом не було спростовано факту, встановленого судом першої інстанції щодо виконання робіт за укладеним між сторонами договором, а він лише послався на неможливість визначити чи виконані ці роботи саме позивачем. При цьому апеляційним судом не враховано, що сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для несплати вартості фактично виконаних позивачем робіт, тоді як, нездійснення оплати таких робіт, строк виконання за якими настав, є порушенням умов договору і положень статей 525, 526 ЦК України. Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема в частині того чи відповідає відмова від підписання актів, зокрема, критеріям вмотивованості, обґрунтованості, необхідності, а також встановлення того чи виконані спірні роботи взагалі (повністю або частково) та ким саме вони виконані.
У справі № 5015/45/11 (914/1919/20) ТОВ "Мєгал" звернулося з позовом до ВАТ "Львівскладмаш" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради), в якому просило суд: припинити право власності ВАТ "Львівскладмаш" на об`єкт нерухомого майна; скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю. Оскільки щодо відповідача 1 - ВАТ "Львівскладмаш" здійснювалося провадження у справі про банкрутство, суд розглянув позов ТОВ "Мєгал" в межах справи № 5015/45/11 про банкрутство ВАТ "Львівскладмаш".
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах №№ 910/18029/21, 918/150/19, 910/7981/17, 913/703/20, 916/2581/20, № 5015/45/11 (914/1919/20), - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.
У справі № 911/1433/18 (постанова від 13.09.2019) розглядався спір про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору підряду від 08.08.2017 № 37-14.2/5-13 "Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 4551) (будівельні роботи)", який оформлено листом аеропорту від 07.05.2018 № 01-22-2130 "Про розірвання договору". Позов обґрунтовано безпідставністю відмови замовника робіт від договору підряду, оскільки прострочення виконання підрядних робіт та непродовження строку дії банківської гарантії повернення авансового платежу зі сторони підрядника, які слугували підставою для відмови від договору підряду за спірним одностороннім правочином, були обумовлені діями самого замовника. Так, за твердженнями позивача, порушення виконання зобов`язань за договором підряду виникли у зв`язку з недотриманням замовником умов пункту 7.2.3 договору підряду в частині надання доступу техніці та працівникам підрядника до будівельного майданчика. Підрядник втратив можливість продовжити дію банківської гарантії саме через попередню вимогу замовника до банківської установи про повернення авансу.
Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій і направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.
У даній же справі № 923/69/22 судами попередніх інстанцій встановлено, що одностороння відмова від договору відбулась на підставі саме частини другої статті 849 ЦК України. Проте під час вчинення оскаржуваного правочину відповідачем не зазначено і не доведено чим саме обґрунтовується повільність будівельних робіт, внаслідок чого суд позбавлений можливості надати їм оцінку та встановити повільність/неповільність таких робіт, тобто не доведена правомірність відмови у контексті наявності частини другої статті 849 ЦК України.
У справі № 925/1095/21 розглядався спір про визнання недійсним правочину, оформленого повідомленням № 1/1-03 від 05.07.2021 про розірвання договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 та про визнання недійсним правочину, оформленого повідомленням № 1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини вчинено відповідачем протиправно. Позивач стверджує, що він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за умовами укладених сторонами договорів, тому у відповідача були відсутні підстави розривати ці договори в односторонньому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від договору підряду та договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до частини другої статті 849 ЦК України, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів. Верховний Суд, скасовуючи таке рішення зазначив, що для правильного вирішення спору у справі суду апеляційної інстанції необхідно було з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду та договору про пайову участь, яке відповідно до частини другої статті 849 ЦК України (визначена апеляційним господарським судом як підстава для відмови замовника від вказаних договорів), не є безумовним і пов`язано із діями генпідрядника/пайовика (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим). Чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.
Справа № 910/16750/18 розглядалася за позовом відділу капітального будівництва Миргородської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Груп ЛТД" про розірвання договору підряду та стягнення 186 816,96 грн. штрафних санкцій. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що строк дії договору підряду закінчився 31.05.2018. Між тим, з позовною заявою про його розірвання позивач звернувся у грудні 2018 року, тобто після закінчення строку дії. За вказаних обставин суди дійшли висновку, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак вимога позивача про розірвання договору підряду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім цього, позивачем не долучено ні до матеріалів позовної заяви, ні в процесі розгляду справи пояснень та обґрунтованого розрахунку, яким чином встановлено вартість кожного невиконаного етапу робіт, на основі якого ним здійснено розрахунок розміру неустойки та штрафу. За відсутності погодження між сторонами вартості кожного окремого етапу виконання робіт, неможливо встановити, на яку суму та який саме етап робіт не був виконаний відповідачем. Отже, з поданих до матеріалів справи доказів не вбачається можливим встановити які саме роботи, згідно з умовами договору, і якої вартості були виконані відповідачем, та які він не виконав.
У справі № 910/15489/18 товариство з обмеженою відповідальністю "БМС БУД" звернулося до Міністерства оборони України та Північного територіального квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом про визнання недійсним вчиненого відповідачем-2 правочину у формі листа "Про розірвання договору" щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку. Позовні вимоги мотивовані тим, що правочин про розірвання договору підряду в односторонньому порядку вчинений з порушенням умов цього договору, частин першої, другої, четвертої статті 203, пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, частини першої статті 188 Господарського кодексу України.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив про не дослідження ними доказів і не надання оцінки поведінці позивача та відповідача з урахуванням принципу добросовісності, на якому ґрунтується зобов`язання відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України, та з якого походить доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Суди не перевірили та не надали оцінки також і доводам позивача, які стосуються недотримання відповідачем погодженого сторонами умовами договору підряду порядку повідомлення про дострокове розірвання цього договору.
У цій справі № 923/69/22 суди попередніх інстанцій дослідивши і оцінивши доводи і заперечення сторін дійшли висновку, що відмовляючись від договору з підстав передбачених частиною другою статті 849 ЦК України, підпунктом 15.4.6 пункту 15.4, пунктом 17.4 Договору від 01.03.2021, Департамент не зазначив у Повідомленні обставини, які свідчили б про виконання підрядником робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений у Календарних графіках на 2021 рік (друга та третя декада грудня 2021 року), встановлених у наведених додаткових угодах, або ж у строк визначений у Додатку № 2 до договору (до 30.12.2022), стає явно неможливим. Крім того, відмова від договору у зв`язку із незадовільною якістю робіт у Повідомленні не відповідає нормам частини третьої статті 849 ЦК України і положенням пункту 17.4 Договору від 01.03.2021. А неможливість виконати роботи у межах твердої договірної ціни не є встановленою законом або договором підставою для відмови від договору замовником. А навпаки є підставою для вимоги саме підрядника про розірвання договору відповідно до норм частини п`ятої статті 844 ЦК України. Таким чином, суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли висновку про невідповідність правочину Департаменту щодо односторонньої відмови від Договору від 01.03.2021, оформленого Повідомленням, нормам частин другої, третьої статті 849 ЦК України та знайшли підстави для визнання його недійсними відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Викладені в постановах Верховного Суду №№ 911/1433/18, 910/16750/18, 910/15489/18, 925/1095/21 висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які були зроблені за інших фактичних обставин справи, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.
У справі № 905/77/21 (постанова від 26.05.2023) керівник Слов`янської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби України з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Автомагістраль" про: 1) визнання недійсним рішення тендерного комітету Служби автодоріг у Донецькій області про відхилення тендерної пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проектування інфраструктури транспорту", оформленого протоколом № 406 засідання тендерного комітету Служби від 17.09.2020; 2) визнання недійсним рішення тендерного комітету Служби автодоріг у Донецькій області про визнання переможцем відкритих торгів № UA-2020-08-25-006392-a ТОВ "ІК "Автомагістраль", оформленого протоколом № 407 засідання тендерного комітету Служби від 17.09.2020; 3) визнання недійсним договору про закупівлю від 29.09.2020 № 2-132 на суму 2 870 000 грн., з посиланням, зокрема, на положення Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про прокуратуру". Позовна заява обґрунтовується допущенням відповідачем-1 численних порушень при проведенні Службою автодоріг у Донецькій області торгів.
У наведеній справі позивачем виступав прокурор і суд дійшов висновку про відмову в задоволені вимоги прокурора з підстав того, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави в особі Держаудитслужби України чи Служби автодоріг у Донецькій області, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові.
Cправа № 904/8119/21 (постанова від 08.11.2022) розглядалася про визнання недійсними односторонніх правочинів державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" щодо відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи від 31.08.2006 № 6-32/003, вчинених 10.06.2021 і 18.06.2021. Позов обґрунтовано невідповідністю оспорюваних правочинів положенням цивільного законодавства, оскільки дії відповідача щодо відмови від виконання робіт за договором на виконання дослідно - конструкторських робіт не узгоджуються з вимогами частини четвертої статті 849 ЦК України, тому що вчинені після припинення дії договору підряду.
У цій справі стояло питання одностороннього розірвання договору на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, що є зовсім іншою підставою в порівнянні з питанням, яке розглядалося в даній справі (частина друга статті 849 ЦК України). В частині четвертій статті 849 ЦК України законодавець врегулював випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника, тобто у даному випадку одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону. Отже, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Тобто, ця підстава є безумовною та передбачає компенсацію збитків іншій стороні ініціатором одностороннього розірвання.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що положення частин другої та четвертої статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої цієї статті ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватися" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої.
Як вже зазначалося, у цій справі № 923/69/22, одностороння відмова від спірного договору відбулася на підставі саме частини другої статті 849 ЦК України, а у справі № 904/8119/21 стояло питання одностороннього розірвання договору на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, що є зовсім іншою підставою в порівнянні з питанням, яке розглядалося в даній справі, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.
Крім того, у касаційних скаргах Прокурор та Департамент з посиланням на наведену постанову Верховного Суду № 904/8119/21, вказував на не встановлення та не зазначення судами попередніх інстанцій у своїх рішеннях, чи порушуються права позивача оспорюваним правочином.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач послідовно зазначав у своїх документах, які подавав до суду, про порушення своїх прав внаслідок безпідставного та необґрунтованого розірвання Договору від 01.03.2021, який був чинним на момент розірвання відповідачем, що відповідає принципу правової визначеності. Верховний Суд вбачає порушення права позивача внаслідок односторонньої відмови відповідача від договору, стороною якого він є, який (договір) діяв в період, коли відповідач хотів від нього відмовитися та виконувався позивачем, очевидним.
Що ж до посилання скаржників на неефективність обраного позивачем способу захисту Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права визначається в залежності від предмета і підстави позову. Оскільки у справах № 904/8119/21, 905/77/21 та у даній справі № 923/69/22 предмет і підстави позовів є різними, то і способи захисту не можуть бути тотожними.
Верховний Суд наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та наявність/відсутність правових висновків, які невраховано судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій ухвалі, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржником для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених ним постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що посилання скаржників на викладені у постановах Верховного Суду висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
Верховний Суд звертає увагу скаржників, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 923/69/22.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 923/69/22 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржники у касаційних скаргах не наводять.
З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Товариства на касаційні скарги, у частині, яка узгоджується з даною ухвалою.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Херсонської обласної прокуратури та Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 зі справи № 923/69/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123779660 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Булгакова І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні