Постанова

від 16.01.2025 по справі 923/69/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 923/69/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" - Руденко О.О. - адвокат (ордер від 12.11.2024 серія АА № 1506594),

відповідача - Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації - Голісова Н.М. - адвокат (ордер від 19.10.2024 серія ВТ № 1043646),

прокуратури - Турчин І.А. (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент)

на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024

(головуючий - суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю. і Принцевська Н.М.)

у справі № 923/69/22

за позовом приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" (далі - Товариство)

до Департаменту

про визнання недійсним правочину,

за участю заступника керівника Херсонської обласної прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Департаменту про визнання недійсним правочину Департаменту щодо односторонньої відмови від договору від 01.03.2021 № 1 на "Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту)", який оформлено листом від 03.12.2021 № 11-2649/0/21/314.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024: позов задоволено; визнано недійсним правочин Департаменту щодо односторонньої відмови від договору від 01.03.2021 № 1 на Будівництво шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна вул. Залаегерсег у м. Херсоні (коригування проекту), який оформлено листом від 03.12.2021 № 11-2649/0/21/314; стягнуто з Департаменту на користь Товариства витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2024 закрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Херсонської обласної прокуратури та Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024.

Товариство 30.09.2024 звернулося до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в якій просило стягнути з Департаменту витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн.

Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024: заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено; стягнуто з Департаменту на користь Товариства 33 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Департамент просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства; вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь Департаменту судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 126, 129 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 18.04.2024 у справі № 922/2822/23, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 31.01.2024 у справі № 910/14968/22, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 02.07.2024 у справі № 910/204/22 щодо не зобов`язання присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, необхідності суду при визначенні суми відшкодування виходити з критерію реальності адвокатських витрат, покладення обов`язку доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, та у постановах Верховного Суду від 11.09.2023 у справі № 916/2581/20, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) щодо застосування стандартів доказування та положень статей 79, 86, 99 ГПК України.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішенні і безпідставність доводів касаційної скарги щодо неправильної оцінки апеляційним судом доказів, які зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, крім того Товариство зазначає, що посилання скаржника на висновки Верховного Суду зроблені не у подібних правовідносинах з даною справою, просить закрити касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Товариство зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг адвоката складає 20 000 грн., а докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України.

При розгляді заяви Товариства про вирішення питання про судові витрати та ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості послуг адвоката складає 30 000 грн., а докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України.

Товариством до суду апеляційної інстанції 30.09.2024 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в якій позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано такі документи:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 16.11.2023 (далі - Договір), укладений Товариством (клієнт) і адвокатом Руденко О.О.;

- додатковий договір від 14.05.2024 №2-923/69/22 до Договору, за яким: клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу та представляти інтереси під час розгляду справи № 923/69/22 в суді апеляційної інстанції (пункт 1); сторони погодили, що загальна вартість однієї години правничої допомоги, що надається адвокатом складає 4 000 грн. (пункт 2.1); сторони погодили фіксовану вартість участі адвоката у судовому засіданні у розмірі 4 000 грн., якщо таке засідання триває менше ніж 1 година, а також якщо засідання не відбулося, однак була забезпечена явка адвоката (пункт 2.2);

- додатковий договір від 01.06.2024 № 2 до Договору, в якому сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2024;

- акт від 27.09.2024 № 2-923/69/22 до Договору, за яким адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу під час розгляду справи № 923/69/22 в суді апеляційної інстанції та сторони погодили, що вартість наданої правничої допомоги складає 33 000 грн.;

- анотований звіт від 27.09.2024 до Договору, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги:

21.05.2024 ознайомлення з апеляційними скаргами - 3 год, загальна вартість - 12 000 грн.;

13.06.2024 підготовка та подання клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції - 15 хв., загальна вартість - 1 000 грн.;

18.06.2024 підготовка та участь в судовому засіданні (відрядження) - 4 год., загальна вартість - 16 000 грн.;

24.09.2024 підготовка та участь в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) загальна вартість - 4 000 грн. Всього - 33 000 грн.

До суду апеляційної інстанції від Департаменту не надходило клопотання про зменшення заявлених витрат.

У судовому засіданні 05.11.2024 представниця Департаменту заперечувала щодо стягнення витрат та зазначила, що в судовому засіданні, яке відбулося 16.07.2024 представник позивача мав технічні проблеми, які пов`язані з проведенням судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим адвокатом витрачено менше робочого часу.

З приводу цього судом апеляційної інстанції зазначено, що умовами пункту 2.2 додаткового договору №2-923/69/22 до Договору сторони погодили фіксовану вартість участі адвоката у судовому засіданні у розмірі 4 000 грн., якщо таке засідання триває менше ніж 1 година, а також якщо засідання не відбулося, однак була забезпечена явка адвоката.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що Товариством підтверджено правовий статус адвоката, виходячи з факту підписання Товариством і адвокатом акта наданих послуг, що свідчить про погодження між сторонами усіх умов надання послуг на правову допомогу за Договором, враховуючи співмірність розміру витрат з наданими послугами, дійшов висновку про покладення на Департамент 33 000 грн. витрат на правову допомогу, які понесені Товариством під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Департаменту з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції від 05.11.2024.

Матеріалами справи підтверджується дотримання Товариством як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Щодо посилання Департаменту на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 не врахував правові позиції Верховного Суду, то Суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Норми ГПК України передбачають таке:

стаття 15:

- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

стаття 16:

- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

стаття 126:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

частини п`ята статті 129:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції встановивши, що Департаментом не подано до суду письмового клопотання про зменшення заявлених Товариством судових витрат, а заперечення Департаменту в судовому засіданні щодо стягнення витрат за судове засідання, яке відбулося 16.07.2024 спростовується умовами пункту 2.2 додаткового договору №2-923/69/22 до Договору; врахувавши підтвердження Товариством правового статусу свого адвоката, підписання сторонами акта наданих послуг, що свідчить про погодження між сторонами усіх умов надання послуг на правову допомогу за Договором, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, дійшов висновку про задоволення заяви та стягнення з Департаменту на користь Товариства 33 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Так при розгляді даної касаційної скарги Суд покликається до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22 в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК України.

Верховний Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також Верховний Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

З урахуванням наведеного Судом частково приймаються доводи, наведені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви про винесення додаткового судового рішення. Відповідно, при зверненні до суду касаційної інстанції, Департамент не зобов`язаний був сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024. Суд зазначає, що скаржник має право повернути сплачену суму судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 923/69/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова