Ухвала

від 16.12.2024 по справі 914/3208/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3208/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (далі - ТОВ «Львівенергозбут», скаржник)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло»

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Львівенергозбут» 29.11.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, постанову суду апеляційної інстанції від 12.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024) у справі №914/3208/23 скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить зупинити дію оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №914/3208/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

ТОВ «Львівенергозбут» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини першої статті 63, абзацу 42 частини першої 1 статті 1, пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018, постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, статей 203, 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах щодо визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що укладений таким постачальником згідно з даних, наданих оператором системи розподілу, із споживачем, який на момент укладення договору насправді не був споживачем універсальної послуги.

Також скаржник у касаційній скарзі з посилання на пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення статті 86 ГПК України надано неправильну правову оцінку доказам у справі.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Львівенергозбут» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови, ураховуючи дату її прийняття та складання повного тексту.

Щодо клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови у цій справі.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджене належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням не свідчить про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення дії оскаржуваного судового рішення не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його дії та відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення дії оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №914/3208/23, з огляду на технічний стан функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №914/3208/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 14 січня 2025 року о 12:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.

3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 01 січня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №914/3208/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

6. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

7. Витребувати матеріали справи №914/3208/23 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112.

8. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець