ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2101/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. (головуючий), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.)
та рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2024 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс"
про заміну товару неналежної якості
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 22.02.2024 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - Позивач, АТ "Укрзалізниця", Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" (далі - ТОВ "Одумаді-Транс", Відповідач), у якому просить зобов`язати Відповідача здійснити заміну товару неналежної якості, а саме рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4 в кількості 23 одиниці відповідно до договору поставки № ЦБРК-21-187 від 24.11.2021 (далі - Договір поставки).
1.2. Позивач в обґрунтування своїх вимог стверджує, що Відповідач не усунув виявлених у спірних рихтувальниках недоліків та не здійснив заміну поставленого товару на товар належної якості.
1.3. До позовної заяви Позивач додав клопотання про призначення у справі судової інженерно-механічної експертизи для вирішення наступних питань:
1. Чи відповідають 23 рихтувальники гідравлічні групові моторні КВ.РГГМ-4, що поставлені АТ "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" в рамках виконання умов Договору поставки, технічним завданням КВ.РГГМ 4.000ТЗ Додаток № 1 Договору про закупівлю товару № ЦБРК 21-187 від 24.11.2021 року Специфікація № 1 (відповідно Додатку № 1)?
2. Чи відповідає технічне завдання КВ.РГГМ 4.000ТЗ 23 рихтувальників гідравлічних, що поставлені Акціонерному товариству "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" в рамках виконання умов Договору поставки, вимогам нормативних документів технологічного регламенту з питань забезпечення безаварійних та безпечних умов експлуатації?
3. Чи відповідає конструкція 23 рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4, що поставлені Акціонерному товариству "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" за Договором поставки вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності та безпечних умов експлуатації?
4. Чи можлива безпечна експлуатація 23 рихтувальників гідравлічних групових моторних КВ.РГГМ-4, що поставлені Акціонерному товариству "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" за Договором поставки, а саме: які дефекти має конкретний товар? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива експлуатація товару за наявності виявлених дефектів у тому числі (з урахуванням дефектів, зазначених в акті випробувань обладнання від 12.08.2022)?
5. Чи виконує рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4, поставлений Акціонерному товариству "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" за Договором поставки, своє призначення, а саме: рихтування залізничної колії та стрілочних переводів, укладених на дерев`яних і залізобетонних шпалах при поточному утриманні та ремонті колії з урахуванням технологічних вимог?
6. Чи відповідає рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4, поставлений Акціонерному товариству "Українська залізниця" від ТОВ "Одумаді-Транс" за Договором поставки, після усунення недоліків (модернізації) вимогам по зазначеним вище п`яти питанням?
1.4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області, яким 01.04.2024 відкрито провадження у справі.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. При цьому суди виходили з того, що надані Позивачем докази щодо неналежної якості поставленого Відповідачем за Договором поставки товару не доводять того факту, що такі недоліки товару є істотними, тобто товар має невиправні недоліки або недоліки, які усунути економічно недоцільно.
2.3. При цьому суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Позивача про призначення у справі судової експертизи, а також відмовив у відкладенні розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 06.11.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця" просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2024 і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
3.3. При цьому підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є, за доводами Скаржника, неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування статті 269 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 та від 14.09.2021 у справі № 927/787/19.
Підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Позивач визначив неправомірну, на його думку, відмову у задоволенні його клопотань про призначення у справі судової експертизи та про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника у судове засідання.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Одумаді-Транс" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
3.5. 04.12.2024, в день судового засідання, через підсистему "Електронний суд" та на електронну адресу Суду надійшло клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, яке мотивоване хворобою представника - адвоката Процька А.В.
Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, а також враховуючи, що: Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; позиція Скаржника викладена у його касаційній скарзі; АТ "Укрзалізниця" не було позбавлене можливості залучити іншого представника взяти участь у судовому засіданні 04.12.2024; відповідно до ухвали Верховного Суду від 06.11.2024 про відкриття провадження у справі № 910/2101/24 явка учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 24.11.2021 між АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (далі - Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Одумаді-Транс" (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №ЦБРК-21-187, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію (далі - Товар) відповідно до специфікації №1 (Додаток №1 до Договору поставки як невід`ємна його частина), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 Договору поставки найменування Товару: рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4; виробник Товару: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП "Квазар" (Україна м. Київ); рік виготовлення Товару: 2021 рік.
4.2. На виконання умов Договору поставки Відповідач 29.12.2021 поставив структурним підрозділам Позивача Товар у кількості 27 штук рихтувальників, а саме: СП "Криворізька колійна машинна станція" - 11 штук, СП "Козятинська колійна машинна станція" - 11 штук та СП "Усатівська колійна машинна станція" - 5 штук.
4.3. За умовами пункту 2.1 Договору поставки Постачальник повинен поставити Покупцеві Товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1, та технічним вимогам тендерної документації.
При цьому у специфікації №1 вказано такий нормативно-технічний документ, як Технічне завдання КВ.РГГМ-4.000ТЗ, копія якого додана до позовної заяви. Водночас тендерну документацію з технічними вимогами до товару позивач до суду не надав.
4.4. Умовами Договору поставки передбачено, що вхідний контроль, приймання Товару по якості проводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом Покупця згідно із Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" від 25.04.1966 №П-7 (далі Інструкція П-7) (пункти 2.3, 6.7 Договору поставки).
4.5. При цьому суди проаналізували зміст Інструкції П-7 та послалися на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, згідно якого вона застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).
4.6. Відповідно до частини шостої статті 269 Господарського кодексу України та чинного на даний час Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
4.7. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі, обумовлений у специфікації №1 Товар структурні підрозділи Позивача отримали 29.12.2021.
4.8. 30.12.2021 комісією Криворізької колійної машинної станції складено акт №1 про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції, а саме: відсутність паспортів та інструкцій; технічна невідповідність рихтувальних домкратів. Про призупинення приймання спірної продукції в кількості 11 штук та необхідність направлення представників для участі у вхідному контролі 01.01.2022 вказаний структурний підрозділ повідомив Відповідача на електронну пошту листом-повідомленням від 30.12.2021 №134, що Відповідачем не заперечується.
4.9. У листі від 04.11.2022 структурний підрозділ "Козятинська колійна машинна станція" зазначив про проведення комісійної перевірки з вхідного контролю якості спірних рихтувальників та виявлення певних недоліків, про що було складено акт від 29.12.2021 (вказаного акта Позивачем до суду не надано).
4.10. Структурний підрозділ Позивача "Усатівська колійна машинна станція" у листі від 31.10.2023 також вказав про проведення вхідного контролю рихтувальника та виявлення певних недоліків. Проте доказів проведення такого контролю (акта тощо) Позивачем до суду також не надано.
4.11. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема претензій Позивача щодо якості спірних рихтувальників, які мали місце під час досудового врегулювання спору, недоліки поставленого Відповідачем Товару полягають у наступному:
- поганий доступ до заливної горловини паливного баку (неможливо виконувати дозаправлення в польових умовах, а без спеціальних засобів - взагалі неможливо);
- зона управління двигуном та зона управління гідросистемою знаходяться у протилежних частинах рихтувальника;
- перед кожним поверненням штоку у нижнє положення потрібно вимикати двигун;
- для примусового повернення штоків у нижнє положення необхідно застосовувати (як приклад) масу тіла людини, час примусового повернення штоків в нижнє положення складає 3 хвилини, що є неприпустимим в процесі виконання колійних робіт;
- діаметр основи циліндра недостатній, що призводить до занурення в щебеневий баласт;
- зона управління обертами двигуна знаходиться у незручному місці;
- недостатня вихідна потужність гідравлічного насосу, що не забезпечує одночасно роботи гідравлічних домкратів;
- незручність у експлуатації рихтувальники через його масу (134 кг).
4.12. За доводами Позивача, згідно з пунктом 6.5.1 Технічного завдання КВ.РГГМ 4.000ТЗ на рихтувальники гідравлічні групові моторні КВ.РГГМ-4 конструкційні розташування всіх елементів повинно забезпечувати максимальну безпеку та зручність в процесі експлуатації, водночас Технічне завдання КВ.РГГМ 4.000ТЗ не відповідає вимогам нормативних документів технологічного регламенту з питань забезпечення безаварійних та безпечних умов експлуатації, а також містить невідповідність щодо дати його розроблення.
При цьому будь-яких обґрунтувань, яким саме вимогам нормативних документів технологічного регламенту з питань забезпечення безаварійних та безпечних умов експлуатації не відповідає Технічне завдання, Позивач суду не навів.
4.13. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами певний час велися перемовини щодо здійснення модернізації поставлених рихтувальників, а у подальшому Відповідач здійснив таку модернізацію однієї одиниці Товару з урахуванням вимог Позивача, про що складено акт випробувань від 12.08.2022.
Водночас, як встановлено судами за наданими Позивачем документами та наведеними доводами, спірні рихтувальники працюють, проте в процесі їх експлуатації виникають певні незручності (незручне дозаправлення в польових умовах, знаходження зон управління двигуном та управління гідросистемою в протилежних частинах, необхідність вимикати двигун перед кожним поверненням штоку, застосування значних зусиль при примусовому поверненні штоків у нижнє положення, занурення в щебеневий баласт, вага рихтувальника), що стало підставою для звернення до Відповідача з проханням/вимогою про їх модернізацію.
4.14. За таких обставин побажання Позивача модернізувати спірні (поставлені) рихтувальники, про що також зазначено в акті випробувань обладнання від 12.08.2022, за своєю суттю, є його суб`єктивною оцінкою зручності у їх користуванні, проте зовсім не свідчить про наявність істотних недоліків щодо якості Товару.
Судами також враховано, що Позивач замовив конкретно визначений товар - рихтувальник гідравлічний груповий моторний КВ.РГГМ-4 виробництва ТОВ "СВП "Квазар" згідно з Технічним завданням КВ.РГГМ-4.000ТЗ, а тому повинен бути обізнаний з технічними характеристиками та конструкцією цього товару. Відтак усі ризики, пов`язані з незручною, на думку Позивача, конструкцією рихтувальника повинен нести саме він.
4.15. При цьому Технічне завдання КВ.РГГМ-4.000ТЗ, наявне у матеріалах справи, не містить детального опису, характеристик та креслення розташування складових частин рихтувальника, а Позивач не надав суду належних доказів, які свідчать про невідповідність конструкції або окремих елементів поставленого виробу оригінальному прототипу його виробника.
4.16. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, Відповідач добровільно погодився здійснити модернізацію усіх поставлених рихтувальників, тобто доопрацювати їх на підставі наданих Позивачем побажань, однак у подальшому відмовився від її проведення з посиланням на несплату останнім коштів за поставлений товар. Водночас така добровільна згода Відповідача на проведення модернізації Товару не може бути розцінена як визнання ним наявності істотних недоліків щодо якості, а свідчить, за висновками судів попередніх інстанцій, про добросовісність його поведінки.
4.17. Щодо посилань про недостатню вихідну потужність гідравлічного насоса суди зазначили, що Позивач не надав жодних доказів, які підтверджують реальну потужність цього насоса (яким чином виконувалось вимір потужності, у чому полягає така невідповідність тощо), а тому прийшли до висновку, що Позивач не довів наявності такого недоліку.
4.18. З огляду на викладене судами попередніх інстанцій виснувано, що надані Позивачем докази неналежності якості поставленого Відповідачем Товару за Договором поставки не доводять того факту, що такі недоліки товару є істотними, тобто товар має невиправні недоліки або недоліки, які усувати економічно недоцільно, а відтак позовна вимога про зобов`язання Відповідача здійснити заміну товару є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
4.19. Доводи Відповідача щодо застосування наслідків позовної давності судами не оцінювалися з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Касаційне провадження у справі залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21.
5.3. Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема договори та інші правочини.
5.4. Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, що не передбачені законом, проте йому не суперечать.
5.5. Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
5.6. За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
5.7. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, які узгоджені з нормами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
5.8. Відповідно до частини першої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. При цьому за частиною першою статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
5.9. Згідно з вимогами статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
5.10. Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.
5.11. З абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України вбачається, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини п`ятої статті 268 цього ж кодексу у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Тобто частина п`ята статті 268 Господарського кодексу України унормовує поведінку покупця у момент прийняття ним товару (до оформлення первинних документів, якими зафіксовано факт передачі і отримання товару), у який він має перевірити товар на предмет його відповідності якості, які ставляться стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), а у випадку невідповідності товару таким вимогам покупець набуває право відмовитися від прийняття і оплати такого товару, або вимагати повернення сплаченої суми.
5.12. При цьому статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості: у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
5.13. Тобто відповідно до вимог закону істотними недоліками вважаються: невиправні недоліки, які визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару; недоліки, усувати які економічно невигідно, зумовлюють наявність такого порушення вимог щодо якості товару, усунення якого пов`язане із значними витратами, замість яких доцільніше придбати інший товар; повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення.
5.14. У разі застосування судом вимог частини другої статті 678 Цивільного кодексу України для вирішення спору слід з`ясовувати обставини істотності порушення вимог щодо якості товару. Виявлення у проданому товарі звичайних (несуттєвих) недоліків не надає покупцеві право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми або вимагати заміни товару. Такі висновки сформовано у постановах Верховного Суду у справах №№ 910/7195/21, 921/765/20, 910/10585/23, 910/13396/23.
5.15. Згідно зі статтею 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
5.16. Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі стало неналежне, на думку Позивача, виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки, а саме поставка Товару неналежної якості. При цьому у якості доводів на підтвердження позовних вимог АТ "Укрзалізниця" зазначає наявність у поставлених рихтувальниках певних недоліків, що спричиняють незручності у їх експлуатації.
Такі доводи Позивача суди попередніх інстанцій оцінили критично та виснували про недоведеність ним обставин того, що такі недоліки є істотними.
5.17. Розглянувши відповідні доводи касаційної скарги Позивача, колегія суддів зазначає наступне.
5.18. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зі змісту вказаної статті випливає, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
5.19. В такий спосіб, зважаючи на вимоги вказаних норм закону та беручи до уваги доведені зібраними у справі доказами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зобов`язання Відповідача замінити поставлений Товар. Зокрема згідно акту випробувань обладнання від 12.08.2022 сторони встановили, що всі функції рихтувальника працюють задовільно, кількісні та якісні показники відповідають технічним завданням.
5.20. Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22 за позовом ТОВ "Одумаді-Транс" (Відповідача у цій справі) до АТ "Укрзалізниця" (Позивача у цій справі), за наслідками розгляду якої встановлено відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин між сторонами висновків Верховного Суду, викладених у зазначених Скаржником постановах від 13.12.2019 у справі №904/5002/18 та від 14.09.2021 у справі №927/787/19 щодо застосування статті 679 Цивільного кодексу України. З огляду на це колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у вищевказаних справах.
5.21. За таких обставин, зважаючи на укладення договору про поставку саме обумовленого товару Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у позові.
Іншими словами, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що якщо покупець самостійно визначає конкретний товар, який підлягає поставці та який, відповідно, вже має визначені виробником характеристики, то, за умови відсутності іншої домовленості (зокрема щодо модернізації такого товару) він не має права вимагати відповідності зазначеного товару іншим характеристикам, ніж визначені виробником.
5.22. Розглянувши доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Такими підставами Скаржник визначив неправомірну, на його думку, відмову у задоволенні його клопотань про призначення у справі судової інженерно-механічної експертизи та про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника у судове засідання.
5.23. Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.
Порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
При розгляді справи по суті суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у матеріалах справи достатніх доказів, які у своїй сукупності та кожен окремо зможуть надати суду цілісне уявлення про обставини справи та про відсутність необхідності спеціальних знань для вирішення спору.
5.24. За таких обставин та зважаючи на дискрецію суду у вирішенні процесуального питання про задоволення клопотання щодо призначення у справі судової експертизи Верховний Суд не вбачає у таких діях суду першої інстанції порушень вимог процесуального права, що призвели до ухвалення неправосудного рішення.
5.25. Відповідно до пункту частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За положеннями статей 56, 58 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник. Тобто наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як шляхом самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
В такий спосіб представництво інтересів Позивача у цій справі могло бути здійснено або адвокатом як представником юридичної особи, який не обов`язково має бути у штаті підприємства, або керівником чи іншою уповноваженою особою відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва, що має підтверджуватись статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).
5.26. З урахування зазначених норм закону судом першої інстанції виснувано про необґрунтованість доводів Позивача про неможливість взяти участь у судовому засіданні у порядку, зокрема, самопредставництва іншою особою з числа його працівників. Також не обґрунтовано неможливості взяти участь у розгляді справи адвокатом саме у день судового засідання, зокрема з використанням засобів відеоконференцзв`язку.
Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає порушень вимог Господарського процесуального кодексу України при проведенні судового засідання без участі представника Позивача за наявними у справі доказами.
5.27. Інші доводи касаційної скарги Позивача зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та прийнятими ними рішеннями, а також до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки зібраних у справі доказів, що є неприпустимим в силу імперативних вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.28. За таких обставин касаційна скарга АТ "Укрзалізниця" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За вимогами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що викладені Скаржником доводи не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому скаргу АТ "Укрзалізниця" слід залишити без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2024 у справі №910/2101/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
О. Случ
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123779809 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Зуєв В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні