Постанова

від 11.12.2024 по справі 564/2100/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 564/2100/18

провадження № 61-10846св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

особа, яка звернулася до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп»,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вегас-Агро» (боржники), приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у складі судді Олійник П. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У серпні 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегас-Агро» (далі - ТОВ «Вегас-Агро») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2018 року у цивільній справі № 564/2100/18 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «Вегас-Агро» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 011/17530/335128 від 08 грудня 2016 року у розмірі 2 014 761,69 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 січня 2019 року Костопільським районним судом Рівненської області видано виконавчі листи у справі № 564/2100/18.

11 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С. П. відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 з виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2018 року у цивільній справі № 564/2100/18.

23 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК Укрфінанс Груп») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Заява мотивована тим, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 011/17530/335128 від 08 грудня 2016 року.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 12 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження.

28 лютого 2024 року ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» повторно звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року заяву ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України (із застосуванням аналогії закону).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що аналогічна заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» вже перебувала у провадженні суду та за наслідками її розгляду 12 липня 2023 року Костопільським районним судом Рівненської області у справі № 564/2100/18 постановлено ухвалу, яка набрала законної сили.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» оскаржило її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» залишено без задоволення, ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 липня 2024 року ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у цій справі.

У касаційній скарзі заявник просить суд скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 564/2100/18 за заявою ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Вегас-Агро» в особі директора Тхорика О. В., про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24).

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 564/2100/18 за заявою ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Вегас-Агро» в особі директора Тхорика О. В., про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

До процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, належить звернення судових рішень до виконання, виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, мирова угода в процесі виконання, відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, зупинення виконання судового рішення, тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, оголошення розшуку боржника або дитини, привід боржника, вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заміна сторони виконавчого провадження, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, поворот виконання рішення, постанови (розділ VІ ЦПК України).

Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень (стаття 442 розділу VI ЦПК України).

Залишаючи без розгляду заяву ТОВ «ФК Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України (із застосуванням аналогії закону), Костопільський районний суд Рівненської області, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що аналогічна заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» вже перебувала у провадженні суду та за наслідками її розгляду 12 липня 2023 року Костопільським районним судом Рівненської області у справі № 564/2100/18 постановлено ухвалу, яка набрала законної сили.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можливо з наступних підстав.

Суди дійсно повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета.

Так, пункт 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Крім того, пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Водночас, пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ці підстави спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Разом із тим, як вже було зазначено вище, розділ VI ЦПК України регулює розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), і розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) виснувала, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій знаправленням справи за заявою ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» задовольнити.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2024 року скасувати.

Справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов