Постанова

від 11.12.2024 по справі 185/9701/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9701/23

провадження № 61-14153св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року у складі судді Врони А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокуу складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» (далі - ТОВ «Максимал-Агро») про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником двох земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме площею 2,70230 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0446 та площею 5,1469 га з кадастровим номером 1223584000:01:001:0462.

Вказувала, що 03 лютого 2009 року між нею та приватним підприємством Агрофірма «Старт» (далі - ПП Агрофірма «Старт») було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок зі строком дії на 15 років та розміром орендної плати за користування земельними ділянками - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується копіями зазначених договорів.

У жовтні 2022 року вона дізналася, що ПП Агрофірма «Старт» було визнано банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року у справі № 904/5760/20. У зв`язку з цим, вона звернулася до іншого фермерського господарства з метою сприяння їй у розірванні вищевказаних договорів оренди та укладення нових договорів оренди.

Позивачка зазначала, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що належні їй земельні ділянки наразі перебувають в оренді у ТОВ «Максимал-Агро» на підставі договорів оренди землі від 15 лютого 2021 року та 26 березня 2021 року, які нібито укладені із нею. Проте, ніяких договорів оренди земельних ділянок із ТОВ «Максимал-Агро» вона не укладала й не підписувала, укладені договори є неукладеними, а тому вказане товариство незаконно використовує належні їй земельні ділянки.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 5,1469 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0462, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зобов`язавши ТОВ «Максимал-Агро» повернути цю земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 34-12/20 від 15 лютого 2021 року № 34-12/20, укладеного між нею та ТОВ «Максимал-Агро», який зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліною О. В. 18 лютого 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56780079 від 24 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40702945;

- усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 2,7023 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0446, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зобов`язавши ТОВ «Максимал-Агро» повернути їй цю земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 березня 2021 року № 33-12/20, укладеного між нею та ТОВ «Максимал-Агро», який зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Семенюк Я. В. 27 квітня 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57930892 від 29 квітня 2021 року, номер запису про інше речове право: 41758656.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 5,1469 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0462, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Зобов`язано ТОВ «Максимал-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,1469 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0462.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2021 року № 34-12/20, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Максимал-Агро», який зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліною О. В. 18 лютого 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56780079 від 24 лютого 2021 року, номер запису про інше речове право: 40702945.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 2,7023 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0446, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Зобов`язано ТОВ «Максимал-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,7023 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0446.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 березня 2021 року № 33-12/20, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Максимал-Агро», який зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Семенюк Я. В. 27 квітня 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57930892 від 29 квітня 2021 року, номер запису про інше речове право: 41758656.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач вимоги ухвали суду від 11 жовтня 2023 року про витребування доказів не виконав, оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок суду не надав, хоча як сторона цих правочинів мав зберігати примірники договорів оренди протягом усього строку їх дії. Посилання відповідача на те, що оригінали договорів оренди земельних ділянок перебувають у ОСОБА_2 , який мав зберігати їх відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, а наразі місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме, є безпідставними, оскільки саме відповідач, як сторона договору, мав забезпечити належне зберігання договорів в архіві підприємства, тому зазначене не може вважатися поважною причиною ненадання доказів, витребуваних судом. При цьому, оригінали вказаних договорів оренди земельних ділянок витребовувалися з метою призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження чи спростування обставини щодо підписання цих договорів оренди іншою особою, а не позивачкою. Проте, за відсутності оригіналів договорів проведення почеркознавчої експертизи неможливо, тобто відповідачем не спростовано твердження позивачки про те, що договори оренди земельних ділянок не були підписані нею особисто. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що відповідачем використовуються земельні ділянки, які належать позивачці, без відповідної правової підстави, а тому позивачка, як власник земельних ділянок, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання належним їй майном згідно зі статтею 391 ЦК України.

Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Максимал-Агро» залишено без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачкою разом із позовом було подано клопотання, в якому вона просила суд з метою проведення відповідної експертизи витребувати у ТОВ «Максимал-Агро» оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок, оскільки вона таких не підписувала, тому у неї відсутні їх примірники. При цьому, зазначала, що для проведення почеркознавчої експертизи необхідно саме оригінали спірних договорів оренди, що підтверджується відповіддю експертної установи. Ухвалою суду першої інстанції від 11 жовтня 2023 року зазначене клопотання позивачки про витребування доказів задоволено, витребувано від ТОВ «Максимал-Агро» оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок. Проте, відповідачем не надано суду першої інстанції цих документів.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів. Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, а саме оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок, копії яких відповідачем також долучено до апеляційної скарги, виходив із того, що відповідачем не наведено жодних поважних причин неподання цих доказів суду першої інстанції, а тому апеляційний суд вважав за необхідне не брати їх до уваги.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд погодився із висновками міськрайонного суду про те, що відповідачем без відповідної правової підстави використовуються земельні ділянки, які належать позивачці, тому позивачка, як власник земельних ділянок, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном згідно зі статтею 391 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Максимал-Агро», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Підставами відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Максимал-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, за касаційною скаргою ТОВ «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокупризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Максимал-Агро» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що позивачка, як власник спірних земельних ділянок, починаючи з дати укладення із товариством договорів оренди (15 лютого 2021 року та 26 березня 2021 року), отримувала орендну плату за оренду вказаних земельних ділянок, що підтверджується відомостями товариства про видачу грошових коштів за оренду земельних паїв за 2021, 2022 роки. Заяв, клопотань про невиплату їй орендної плати позивачка товариству не заявляла. Так само позивачка не просила суд витребувати від товариства оригінали вищевказаних відомостей чи призначити їх експертизу. Отже, факт отримання позивачкою орендної плати за 2021, 2022 роки за оренду належних їй земельних ділянок є доведеними. Таки чином, судами не враховано фактичного виконання товариством спірних договорів оренди земельних ділянок та отримання позивачкою орендної плати за їх використання.

Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив товариству у долученні до матеріалів справи оригіналів спірних договорів оренди земельних ділянок, так як не врахував доводів товариства про неможливість надання таких у суді першої інстанції з об`єктивних причин, а саме у зв`язку із тим, що оригінали вказаних договорів оренди земельних ділянок перебували у ОСОБА_2 , який мав зберігати їх відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, тоді як місцезнаходження ОСОБА_2 на час розгляду справи судом першої інстанції було невідоме. Отже, апеляційним судом безпідставно не було досліджено оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок та не надано їм правової оцінки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу ТОВ «Максимал-Агро», в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання відповідача на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи. Твердження відповідача про нібито визнання сторонами факту виконання спірних договорів оренди земельних ділянок не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачка неодноразово заперечувала як факт укладення вказаних договорів оренди, так і факт їх виконання. Вона не зверталася до товариства із вимогою сплати орендної плати, оскільки із товариством договорів оренди не укладала і не була обізнана про їх існування, тому підстав для звернення до відповідача щодо сплати орендної плати вона не мала. При цьому, надані відповідачем відомості про видачу грошових коштів за оренду земельних паїв за 2021, 2022 роки не містять посилання на спірні договори оренди чи інші обставини, які можуть підтверджувати, що позивачка мала отримати грошові кошти саме в межах спірних договорів оренди, які нібито укладені з відповідачем. Натомість матеріали справи містять докази, що між позивачкою та ПП Агрофірма «Старт» існували правовідносини з укладених договорів оренди належних позивачці земельних ділянок, які мали бути чинними до 31 грудня 2035 року. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що причини неподання витребуваних судом першої інстанції оригіналів договорів оренди спірних земельних ділянок не є поважними та на стадії апеляційного перегляду справи не можуть братися до уваги вказані докази. Відповідач не довів поважності причин ненадання на вимогу суду першої інстанції оригіналів спірних договорів оренди для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державного акту серії ЯЕ № 158199 від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, площею 2,70230 га, з кадастровим номером 1223584000:01:001:0446.

Вказане підтверджується копією державного акту та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Старт» було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки зі строком дії на 15 років із розміром орендної плати за користування земельною ділянкою - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується копією зазначеного договору.

Згідно з акту прийому-передачі від 03 лютого 2009 року ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку ПП Агрофірма «Старт».

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка, площею 2,7023 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0446, що розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, перебуває в оренді ТОВ «Максимал-Агро» на підставі договору оренди землі від 26 березня 2021 року № 33-12/20.

Державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Семенюк Я. В. внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:0446 на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 березня 2021 року № 33-12/20, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» та ОСОБА_1 . Номер запису про інше речове право: 41758656.

Згідно з державного акту серії ЯЕ № 158212 від 25 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, площею 5,1469 га, з кадастровим номером 1223584000:01:001:0462. Вказане підтверджується копією свідоцтва та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма «Старт» було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, зі строком дії на 15 років із розміром орендної плати за користування земельною ділянкою - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується копією зазначеного договору.

Згідно з акту прийому-передачі від 03 лютого 2009 року ОСОБА_1 передала вказану вище земельну ділянку ПП Агрофірма «Старт».

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка, площею 5,1469 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0462, що розташована на території Кочережківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, перебуває в оренді ТОВ «Максимал-Агро» на підставі договору оренди землі від 15 лютого 2021 року № 34-12/20.

Державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліною О. В. внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:0462 на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2021 року № 34-12/20, укладеного між орендарем ТОВ «Максимал-Агро» та ОСОБА_1 , індексний номер рішення 56780079 від 24 лютого 2021 року. Номер запису про інше речове право 40702945.

Оригіналів договорів оренди вказаних земельних ділянок сторони не надали.

Згідно з пояснень директора ТОВ «Максимал-Агро» оригінали спірних договорів оренди перебувають у ОСОБА_2 , який мав зберігати вказані договори відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Максимал-Агро» підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Установлено, що позивачкою разом із позовом було подано клопотання, в якому вона просила суд з метою проведення відповідної експертизи витребувати у ТОВ «Максимал-Агро» оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок, оскільки вона таких не підписувала, тому у неї відсутні їх примірники. При цьому, зазначала, що для проведення почеркознавчої експертизи необхідно саме оригінали спірних договорів оренди, що підтверджується відповіддю експертної установи.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 жовтня 2023 року зазначене клопотання позивачки про витребування доказів задоволено, витребувано від ТОВ «Максимал-Агро» оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок. Проте, відповідачем не надано суду першої інстанції цих документів, пославшись на те, що оригінали спірних договорів оренди перебувають у ОСОБА_2 , який мав зберігати вказані договори відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, а місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме.

Під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ «Максимал-Агро» останнім було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок, пославшись на те, що товариство з об`єктивних причин не мало можливості надати такі до суду першої інстанції, оскільки вказані договори оренди знаходилися у ОСОБА_2 , який повернув їх товариству лише 19 квітня 2024 року.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, а саме вказаних вище оригіналів договорів оренди земельних ділянок, копії яких відповідачем також долучено до апеляційної скарги, виходив із того, що відповідачем не наведено жодних поважних причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, а тому апеляційний суд вважав за необхідне не брати їх до уваги.

Верховний Суд вважає зазначені висновки апеляційного суду передчасними, оскільки суд не врахував доводів товариства про неможливість надання оригіналів договорів оренди земельних ділянок до суду першої інстанції з об`єктивних причин, а саме у зв`язку із тим, що оригінали вказаних договорів перебували у ОСОБА_2 , який мав зберігати їх відповідно до умов укладеного із ним договору про надання послуг від 01 грудня 2020 року, що нормами ЦК України не заборонено. Місцезнаходження ОСОБА_2 на час розгляду справи судом першої інстанції було невідоме. Оригінали підписаних договорів оренди земельних ділянок були передані ОСОБА_2 товариству лише 19 квітня 2024 року, що унеможливило своєчасно надати їх суду першої інстанції.

На думку колегії суддів Верховного Суду, зазначені доводи відповідача про причини неподання цих доказів до суду першої інстанції є поважними, підтверджені доказами, і суд апеляційної інстанції мав їх врахувати, так як експертне дослідження вказаних договорів може підтвердити або спростувати доводи позивачки і саме на встановлення істини направлена мета судового розгляду, що передбачено частиною першою статті 2 ЦПК України

Отже, апеляційним судом безпідставно не було досліджено оригінали спірних договорів оренди земельних ділянок та не надано їм належної правової оцінки, враховуючи їх значення для правильного вирішення цієї справи.

Крім того, апеляційним судом не надано правової оцінки доводам відповідача та наданим на їх підтвердження доказам про те, що позивачка, як власник спірних земельних ділянок, починаючи з дати укладення із товариством договорів оренди (15 лютого 2021 року та 26 березня 2021 року), отримувала орендну плату за оренду вказаних земельних ділянок, що підтверджується відомостями товариства про видачу грошових коштів за оренду земельних паїв за 2021, 2022 роки.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21, виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Зазначені правові висновки також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 733/533/22, провадження № 61-7476св24, від 27 листопада 2024 року у справі № 567/1040/22, провадження № 61-935св24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зазначені вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець