Рішення

від 16.12.2024 по справі 754/1288/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2045/24

Справа №754/1288/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне виготовлено 16.12.2024)

16 грудня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко, справа № 754/1288/24

ОСОБА_1 - позивач

Київська міська рада - відповідач 1

Обслуговуючий кооператив «Гаражний кооператив «Десна» - відповідач 2

П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора - третя особа

Вимоги позивача: визнання права власності в порядку спадкування за законом

Каращенко Ю.В. - адвокат позивача

Золотарьова Ю.А. - представник відповідача 1

Худяков А.Г. - адвокат відповідача 2

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов, вимоги якого щодо правового статусу учасників і предмета спору змінювались і в якому посилаючись на порушення своїх спадкових прав із-за відсутності оригіналу документа про право власності і державної реєстрації права власності на спадкове майно позивач просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 92,1 кв. м., який складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.) у ОК «ГК «Десна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А, ЄДРПОУ 22868408).

Ухвалою суду від 26.01.2024 відкрито провадження (загальне).

Ухвалою суду від 26.01.2024 витребувано докази.

Ухвалою суду від 26.01.2024 витребувано докази.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 10.06.2024 задоволено клопотання сторони позивача про виключення ОК «ГК «Десна» із складу третіх осіб та залучення ОК «ГК «Десна» до участі у справі в якості відповідача 2.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні адвокат позивача позов підтримав, а адвокат відповідача 2 позовні вимоги не визнав посилаючись на їхню недоведеність і безпідставність, а також адвокати позивача і відповідача 2 не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача 1 і третьої особи.

Відповідач 1 і третя особа в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали.

Відповідачем 1 подано відзив з проханнями відмовити в задоволенні позову із-за відсутності державної реєстрації права власності та розгляд справи за відсутності відповідача 1.

Третьою особою подано листа з проханням про розгляд справи її відсутності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача 1 і третьої особи.

Вислухавши адвокатів позивача і відповідача 2, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

25.02.1987 ОСОБА_2 (спадкодавець) зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_3 (свідоцтво про укладення шлюбу від 23.06.1988).

16.12.2004 розірвано шлюб між ОСОБА_2 (спадкодавець) та ОСОБА_5 (свідоцтво про розірвання шлюбу від 16.12.2004).

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач) є сином ОСОБА_2 (спадкодавець) та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження від 20.10.1998).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (спадкодавець) помер (свідоцтво про смерть від 29.12.2021).

Відповідно до довідки ГБК «Десна» від 15.01.2005 № 9 видано члену ГБК «Десна» ОСОБА_1 , останній є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 з надбудовою і підвалом загальною площею 92 кв. м., ряд НОМЕР_2 в Деснянському районі м. Києва. Сума пайового внеску 100 грн. сплачена 10.10.2000 у повному обсязі. Рішення ВК Київміськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 23.12.1999 № 167/669. Гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» побудований господарським способом та введений в експлуатацію 10.01.2000. Вказаний гаражний бокс не проданий, під забороною чи арештом не знаходиться.

Відповідно до виданого Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва ордера № 811 від 16.06.2000 ОСОБА_1 (спадкодавець) має право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» Ватутінського району м. Києва. Ордер виданий згідно розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва від 28.01.2000 № 54 і є єдиним документом на право зайняття боксу та користування ним.

Відповідно плану за поверхами на гараж № НОМЕР_1 і експлікації площа гараж 92,1 кв. м. і складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.).

Відповідно до листа КП КМР «КМ БТІ» ГЖ-2022 № 1610 від 15.08.2022 третій особі (15 КДНК) повідомлено, що даними реєстрових книг бюро гаражний бокс № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 в ГБК «Десна» (м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А) на праві власності не зареєстрований.

20.04.2022 в 09:00 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

ОСОБА_5 (мати позивача) звернувся до нотаріуса із заявою в якій повідомила, що після смерті колишнього чоловіка - ОСОБА_1 (спадкодавець) вона не претендує на отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, яке набуте за час шлюбу.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.12.2023 державним нотаріусом 15 КДНК позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс № НОМЕР_3 (попередній № НОМЕР_3) ГБК «Десна» (у подальшому ОК ГК «Десна») у зв`язку з відсутністю факту належності вказаного майна спадкодавцю, документів, що посвідчують право власності та їх державної реєстрації за спадкодавцем.

Згідно ст. 1216 ЦК України, 1. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, 1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, 1. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України, 1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1273 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. 2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. 3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. 4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. 5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. 6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-ХІІ (який діяв на час повної виплати пайового внеску за спірний гаражний бокс), «Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 № 997- V визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-ХІІ.

Згідно п. 1 і п. 4 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України, 1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. 4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вищевикладене свідчить, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_1 (спадкодавець).

Суду не надано доказів оспорювання/невизнання прав спадкодавця на гаражний бокс за життя спадкодавця.

З урахуванням викладеного суд вважає спадкові права позивача порушеними, а тому, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими.

Доводи відзиву відповідача 1 про відсутність державної реєстрації права власності на спадкове майно не є підставою для відмови у захисті спадкових прав, оскільки після набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 року № 435-ІV продовжувало існувати право власності спадкодавця на спірний гаражний бокс.

Посилання адвокат відповідача 2 на неповноту довідки відповідача 2 щодо права власності на гаражний бокс спадкодавця не свідчить про відсутність права на гаражний бокс і в той же час довідку видавав сам відповідач 2, який самостійно визначав інформацію, яку вважав за необхідне вказувати у своїй довідці.

За таких обставин позов задовольняється.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 3. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 6, ч. 7 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У позові стороною позивача не заявлено вимог про відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні сторона позивача просила судові витрати понесені позивачем покласти на позивача.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 92,1 кв. м., який складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.) у Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «Десна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А, ЄДРПОУ 22868408).

Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: