Ухвала

від 10.12.2024 по справі 149/3738/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/3738/24

Провадження №11-сс/801/947/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2024 року про накладення арешту на майно в рамках кримінальному провадженні № 12024020210000489, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України

за участю сторін провадження:

прокурора: ОСОБА_6

представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт :

ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - ОСОБА_7 ,

ТОВ "РЕНЖ ОІЛ" - ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_9

встановив:

Ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2024 року задоволено частково клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року в рамках кримінальному провадженні № 12024020210000489, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2024 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора, яке уточнене під час судового засідання, задовольнити, накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

Автомобіль VOLVO FH 13 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , перебуває у користуванні ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1.

Причіп TRAILOR SYY 3CXAC330, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , перебуває у користуванні ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1.

Паливо дизельне об`ємом 31 000 літри, яке належить ТОВ «ДИЗЕЛЬ СМАРТ».

Документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14.11.2024.

Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що слідчим суддею зроблені невірні висновки, що дизельне пальне об`ємом 31 000 літрів не визнано речовим доказом, що спростовується наявністю постанови слідчого від 16.11.2024 про визнання речовими доказами рідини білого кольору, яка знаходиться на причіпі TRAILOR SYY 3CXAC330, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Також слідчим суддею безпідставно зроблені висновки про те, що огляд місця події був проведений без добровільної згоди на його огляд або ухвал слідчого судді, оскільки огляд проведено за участю представників, у тому числі, ТОВ «Дизель Смарт» та понятих, під час якого зауважень до протоколу не надходило.

До майна, яке належить ТОВ «Дизель старт» та ТОВ « РЕНЖ ОІЛ» ТОВ «Калинівський агрохім» не має ніякого відношення, а тому законні права та інтереси цього підприємства не були порушені.

Сам же огляд проводився з участю представників ТОВ «Дизель Смарт», які заперечень щодо вилучення майна не висловлювали. Факт проникнення на територію ТОВ «Калинівський агрохім» відсутнє, оскільки відповідно до протоколу огляду місця події в`їзд транспортних засобів на територію не є забороненим.

Автомобіль VOLVO FH 13 460 має ознаки тимчасово вилученого майна та відповідає критеріям речового доказу.

Зазначає, що відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт призведе до перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Дизель-старт» та ТОВ «РЕНЖ ОІЛ».

Представник ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" захисник ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, просив відмовити в задоволені апеляційної скарги старшого групи прокурорів прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024020210000489 від 15.11.2024 р. за ч. 5 ст. 190 КК України на ухвалу слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 від 22.11.2024 р. у справі № 149/3738/24, а зазначену ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт :ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - ОСОБА_7 ,ТОВ "РЕНЖ ОІЛ" - ОСОБА_8 , захисника - ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вищевказаних вимог закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволені клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у рамках зазначеного кримінального провадження.

З матеріалів судового провадження вбачається, що СД Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024020210000489 від 15 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.

21 листопада 2024 року прокурор Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням, про накладення арешту на автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_6 , паливо дизельне, об`ємом 31 000 л, що знаходиться в резервуарі на причепі НОМЕР_9 та сам резервуар, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року.

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні СД Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, перебувають матеріали кримінального провадження № 12024020210000489 від 15 листопада 2024 року, за ч. 5 ст. 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами у сумі 1 326 000,00 грн, які ОСОБА_10 перерахував на банківський рахунок ТОВ "Глобал Енерджі АЗС" за купівлю дизельного палива, при цьому бензовоз "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_6 , прибув у місце вигрузки палива у м. Хмільник по вул. І. Богуна, 4, однак після виконання операції по перерахунку вищевказаних грошових коштів, з місця події попрямував у невідомому напрямку, не вигрузивши паливо.

В подальшому, 15 листопада 2024 року в ході проведення огляду місця події вилучено автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_6 , у якому знаходиться речовина білого кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року. Також товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року було надано потерпілим ОСОБА_10 15 листопада 2024 року.

У випадку, передбаченому п. 1, 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати, в тому числі, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст клопотання слідчого апеляційний суд прийшов до висновку, що прокурором не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, належно перевірив наведені в клопотанні прокурора доводи щодо необхідності накладення арешту на майно, а саме: автомобіль VOLVO FH 13 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , перебуває у користуванні ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1., причіп TRAILOR SYY 3CXAC330, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , перебуває у користуванні ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1., паливо дизельне об`ємом 31 000 літри, яке належить ТОВ «ДИЗЕЛЬ СМАРТ», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та дійшов вірного висновку, що прокурором недоведено необхідності арешту майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав арешту майна у відповідності до вимог ст. 170, 171 КПК України.

Слідчий суддя вірно звернув увагу на той факт, що стороною обвинувачення недоведено дотримання визначеної КПК України процедури щодо проведення огляду володіння ТОВ "Калинівський агрохім", в ході якого було тимчасово вилучене майно, не надано доказів надання володільцем майна добровільної згоди на його огляд або ухвал слідчого судді ані в порядку ст. 237 КПК України, ані в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

Вказані обставини в сукупності, колегія суддів вважає такими, що підтверджують те, що прокурором недотримані вимоги ч. 2 ст. 237, ст.233 КПК України, згідно яких при підготовці клопотання про арешт майна і під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим.

В дотримання вимог ст. 170-173 КПК України рішення слідчого судді, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника та володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Згідно постанови старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_11 від 16.11.2024 року речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024020210000489 визнано: автомобіль VOLVO FH 13 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна; причіп TRAILOR SYY 3CXAC330, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на праві приватної власності належить ТОВ «РЕНЖ ОІЛ», адреса: Київська область, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1 у якому знаходиться рідина та документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14.11.2024.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у зазначеній постанові відсутня вказівка про визнання речовим доказом дизельного палива, об`ємом 31000 л в межах кримінального провадження №12024020210000489, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і що їх арешт є єдиним можливим засобом їх дослідження і збереження як доказів кримінального правопорушення.

Що стосується речових доказів, а саме автомобіля "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 , причіпа "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_6 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , як встановлено під час судового та апеляційного розглядів, вказане майно належить ТОВ "Калинівський агрохім",яке не є учасником провадження та стороною обвинувачення суду не надано доказів надання володільцем майна добровільної згоди на його огляд або ухвал слідчого судді ані в порядку ст. 237 КПК України, ані в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.

Крім того, посилання прокурора на те, що директор ТОВ " Дизель Смарт" ОСОБА_7 був присутній під час огляду 15.11.2024 ироку не вказує на те, що він надавав дозвіл на вилучення майна, оскільки вказаний дозвіл не долучений прокурором до клопотання про арешт майна.

В протоколі огляду від 15.11.2024 року про присутність представника володільця вилучених транспортних засобів автомобіля VOLVO FH 13 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіпа TRAILOR SYY 3CXAC330, реєстраційний номер НОМЕР_3 , взагалі не йдеться.

Враховуючи викладене, жодного доказу, який підтвердив би припущення прокурора про необхідність накладення арешту на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, матеріали клопотання не містять, не доведено підставу для такого арешту, а також не наведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Таким чином вірним є висновок слідчого судді, про відсутність підстав вважати, що майно, за винятком товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року, на яке прокурор просив накласти арешт, є доказом кримінального правопорушення та накладення арешту є необхідним для його збереження.

Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено.

Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 422 КПК України, суд апеляційної інстанції-

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора .

Ухвалу слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2024 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4