Постанова

від 12.12.2024 по справі 1423/19804/2012

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.12.24

22-ц/812/1778/24

Провадження № 22-ц/812/1778/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Миколаїв

справа № 1423/19804/2012

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Носіковим І.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 17 листопада 2023 року під головуванням судді Шолох Л.М., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС).

В обґрунтуванняскарги зазначив,що рішеннямЦентрального районногосуду м.Миколаєва від21березня 2013року стягнутоз Кредитноїспілки «Флагман»на йогокористь заборгованістьу розмірі68626грн 00коп.На виконаннявказаного рішення12червня 2013року буловидано виконавчийлист №1423/19804/2012.19червня 2013року старшимдержавним виконавцемЦентрального ВДВСбуло відкритовиконавче провадження№38510955з примусовоговиконання виконавчоголиста.29вересня 2017року постановоюголовного державноговиконавця ЦентральногоВДВС ЮдіноїІ.М.виконавчий документповернуто стягувачубез виконанняна підставіп.2ч.1ст.47Закону України«Про виконавчепровадження».29листопада 2017року вінзвернувся досуду зскаргою таухвалою Центральногорайонного судум.Миколаєва від08липня 2020року,яка набралазаконної сили07серпня 2020року,вищевказану постановускасовано тазобов`язано державноговиконавця відновитивиконавче провадженняз виконаннявиконавчого листау справі№1423/19804/2012. Як вказав ОСОБА_1 , станом на 25 серпня 2020 року виконавче провадження відновлено не було, тому він звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з заявою про направлення йому та Центральному ВДВС копії ухвали суду від 08 липня 2020 року. Вказану ухвалу він отримав 27 вересня 2020 року, однак Центральний ВДВС стверджував, що вони не отримували ухвалу суду, а тому не можуть відновити виконавче провадження. Листом Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2023 року надано відповідь на його звернення від 14 грудня 2022 року, про те, що відділом ДВС отримано ухвалу суду 22 січня 2021 року. А відтак, отримавши щонайменше 22 січня 2021 року ухвалу суду, Центральний ВДВС виконавче провадження у строки передбачені ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» не відновив. Також Центральний ВДВС не повідомив ні його, ні суд про виконання ухвали суду в десятиденний строк з дня одержання ухвали суду, з урахуванням положень ч. 1 ст. 453 ЦПК України. Постанову про відновлення виконавчого провадження від 01 березня 2021 року він отримав лише 27 травня 2023 року (через 2 роки та 10 місяців) та 30 травня 2023 року на виконання ухвали головного державного виконавця Центрального ВДВС направив оригінал виконавчого листа, який був отриманий державним виконавцем 02 червня 2023 року.

Посилаючись на викладене, скаржник просив: визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС в зв`язку з невиконанням ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року за період з 08 липня 2020 року по 02 червня 2023 року; визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року (справа №1423/19804/2012) у виконавчому провадженні № 53782999 за період з 30 вересня 2017 року по 02 червня 2023 року.

У відзиві на скаргу Центральний ВДВС вказував на необґрунтованість скарги, оскільки ухвала Центрального районного суду від 08 липня 2020 року надійшла до відділу 01 березня 2021 року та цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та повідомлено стягувача.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано бездіяльність Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012, виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з Кредитної спілки "Флагман" на користь ОСОБА_1 68 626,00 грн у період з 01 березня 2021 року до 02 червня 2023 року неправомірною. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що на час розгляду скарги виконавче провадження відновлено, а тому підстав для визнання неправомірною бездіяльності щодо не відновлення виконавчого провадження суд не вбачає. Також суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги в частині визнання неправомірної бездіяльності Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012 у період з 01 березня 2021 року до 02 червня 2023 року, оскільки доказів вчинення державним виконавцем будь-яких заходів щодо виконання виконавчого листа суду не надано.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 ,посилаючись нанезаконність танеобґрунтованість ухвали Центральногорайонного судум.Миколаєва від17листопада 2023року вчастині відмовиу задоволенніскарги щодовизнання неправомірноюбездіяльності ЦентральногоВДВС узв`язку зневиконанням ухвалисуду від08липня 2020року щодовідновлення виконавчогопровадження,просив їїскасувати вцій частині та ухвалити у відповідній частині нове рішення, згідно якого: визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС в зв`язку з невиконанням ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року за період з 17 серпня 2020 року по 02 червня 2023 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що ним до скарги на бездіяльність Центрального ВДВС було додано його заяву до Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2022 року та лист-відповідь від 03 січня 2023 року з підтверджуючими документами, які свідчать про отримання відділом ДВС ухвали суду 22 січня 2021 року. Але, незважаючи на це, в оскаржуваній ухвалі суд стверджує, що ним не надавалось доказів отримання Центральним ВДВС ухвали суду саме 22 січня 2021 року, а не 01 березня 2021 року, як про це стверджував представник Центрального ВДВС в судовому засіданні. Окрім того, суд не звернув увагу, що він отримав ухвалу суду від 08 липня 2020 року ще 27 вересня 2020 року рекомендованим листом, але посадові особи Центрального ВДВС відмовлялися приймати від нього копію ухвали суду, посилаючись на норми ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, за твердженням апелянта, про ухвалу суду від 08 липня 2020 року Центральний ВДВС знав від нього ще в жовтні 2020 року, проте виконавче провадження було відновлено лише 01 березня 2021 року, а постанову про відновлення виконавчого провадження йому було направлено лише 23 травня 2023 року, більше ніж через два роки.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції головний державний виконавець Центрального ВДВС Лінник А.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить трекінг поштового відправлення про особисте його отримання апелянтом (т. 2 а.с. 56), клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Так, відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 вказаного Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового ви конання рішень (далі Інструкція) виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року у цивільній справі №1423/19804/2012 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з КС «Флагман» 68626 грн 00 коп. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Гаврилюк В.І. від 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1423/19804/2012 від 12 червня 2013 року.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Іккес Н.О. від 25 грудня 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Іккес Н.О. від 05 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 41903243 з виконання виконавчого листа №1423/19804/2012.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Звіревич Д.Ю. від 11 грудня 2015 року виконавчий лист № 1423/19804/2012 від 12 червня 2013 року повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53782999 з виконання виконавчого листа № 1423/19804/2012.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29 вересня 2017 року повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю майна боржника.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на вищевказану постанову, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального Відділу ДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області під час здійснення виконавчого провадження ВП №53782999 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №1423/19804/2012 виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва в період з 19 червня 2013 року по 29 вересня 2017 року. Постанову від державного виконавця 29 вересня 2017 року - скасовано та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження.

Ця ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили 07 серпня 2020 року.

Частково задовольняючи вимоги скарги, та визнаючи неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012 у період з 01 березня 2021 року до 02 червня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, з пояснень державного виконавця слідує, що копію ухвали суду від 08 липня 2020 року він отримав 01 березня 2021 року та цього ж дня виніс постанову про відновлення виконавчого провадження, і матеріалами справи це не спростовується.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду про початок періоду неправомірної бездіяльності Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012.

Так, з досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів виконавчого провадження № 53782999 слідує, що воно не містить підтвердження коли саме виконавчою службою була отримана ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2020 року про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження.

З пояснень головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. у суді апеляційної інстанції вбачається, що вказане виконавче провадження було прийняте ним на виконання на підставі постанови від 08 травня 2023 року та не містять матеріалів до цієї дати строк зберігання яких сплив.

Разом із тим з відповіді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2023 року за № 07-02/4/23 на звернення ОСОБА_1 слідує, що згідно, даних які містяться в автоматизованій системі документообігу суду КП «Д-3» (далі АСДС) копія ухвали суду від 08.07.2020 року по цивільній справі № 1423/19804/2012 за позовом ОСОБА_1 , до КС «Флагман» була направлена до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (супровідні листи від 12.01.2021 за вих. №99/21-вих. провадження № 2/490/1790/2013, 14.04.2021 №1688/21-вих. провадження № 2/490/1790/2013). Крім того в розносному журналі вихідної кореспонденції суду містяться відомості щодо отримання Центральним ВДВС копій вказаних документів.

Викладені факти підтверджуються прикладеними до вищевказаного листа Центрального районного суду м. Миколаєва копіями супровідних листів та витягом з розносного журналу вихідної кореспонденції за 22 січня 2021 року (т. 1 а.с. 149-152).

Втім колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта, що про ухвалу суду від 08 липня 2020 року Центральний ВДВС знав від нього ще в жовтні 2020 року, але відмовились приймати від нього копію цієї ухвали, оскільки такі факти ніякими доказами не підтверджено.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на викладені вимоги Закону та враховуючи, що 22 січня 2021 року було п`ятницею, то наступним робочим днем з дня одержання виконавцем ухвали суду від 08 липня 2020 року про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження був понеділок 25 січня 2021 року.

Проте постанова про відновлення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем 01 березня 2021 року.

За такихобставин оскаржувана ухвала суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частинівизначеного судомперіоду неправомірноїбездіяльності ЦентральногоВДВС щодоневиконання виконавчоголиста №1423/19804/2012 підлягає зміні: з визначенням початку такого строку 25 січня 2021 року замість 01 березня 2021 року.

Отже апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи встановлені ст. 367 ЦПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2023 року в не оскаржуваній ОСОБА_1 частині апеляційним судом не переглядалась.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2023 року в частині визначеного судом періоду неправомірної бездіяльності Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012, виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва, змінити.

Визнати бездіяльність Центрального ВДВС щодо невиконання виконавчого листа №1423/19804/2012, виданого 12 червня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з Кредитної спілки "Флагман" на користь ОСОБА_1 68 626,00 грн у період з 25 січня 2021 року до 02 червня 2023 року неправомірною.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 16 грудня 2024 року