Ухвала

від 26.11.2024 по справі 947/22449/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1822/24

Справа № 947/22449/24 1-кс/947/15368/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000000020 від 13 січня 2024 року відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Овідіополь Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, обіймаючого посаду міського голови Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та продовжено ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 29.12.2024 року включно в межах строку досудового розслідування.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в даний час відсутні будь-які ризики зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається орган досудового розслідування, та які за своєю суттю є припущеннями, без чіткого визначення та підтвердження.

ОСОБА_9 має постійне місце проживання та реєстрації, у нього наявні міцні соціальні зв`язки, а саме він одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір інваліда.

Також захисник звернув увагу на те, що ні в клопотанні про обрання запобіжного заходу, ані в оскаржуваній ухвалі слідчого не наведено жодної обставини, чому неможливо розглянути та застосувати альтернативний запобіжних захід у вигляді застави.

Просить скасувати ухвалу, застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний засіб у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того захисник просив розглянути можливість визначити в якості альтернативного запобіжного заходу підозрюваному заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 грн.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу із доповненням до неї.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що підозра є необґрунтованою, матеріали клопотання не містять жодних доказів причетності ОСОБА_9 до вчинення злочину, прокурором не враховано обставин, які характеризують особу підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, а саме наявність у нього родини та утриманців, факт перебування його на посаді головної посадової особи територіальної громади м. Білгород-Дністровський.

Також зазначає, що слідчий суддя не визначив альтернативи запобіжному заходу у вигляді застави.

Вважає клопотання прокурора невмотивованим та необґрунтованим за недоведеністю наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена незаконним складом суду.

Просить скасувати ухвалу, та постановити нову ухвалу, якою у задоволені клопотання старшого слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 відмовити у повному обсязі.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти їх задоволення, перевіривши доводи викладені в апеляційних скаргах та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу .

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з`ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.

Органом досудовогорозслідування ОСОБА_9 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілої ОСОБА_13 від 14.01.2024 року, 20.05.2024 року, 17.07.2024 року, 18.07.2024 року; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 від 18.07.2024 року; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 21.05.2024 року та 19.07.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.07.2024 року, протоколом затримання ОСОБА_9 , матеріалами НСРД.

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд,всупереч доводівапеляційних скаргзахисників,вважає,що наданому етапідосудового розслідуваннязазначені доказиє вагомимита достатнімидля обґрунтуванняпідозри ОСОБА_9 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи наведене, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

За таких обставин доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 є безпідставними.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом.

Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України апеляційний суд вважає обґрунтованим, оскільки досудове розслідування наразі триває, процес збирання доказів не закінчений, а тому ризик того, що підозрюваний може знищити або сховати речі, які містять відомості про злочин, у вчиненні якого він підозрюється наразі продовжує існувати.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки потерпіла та свідки не допитані судом, та ОСОБА_9 може впливати на них з погрозами застосування насильства з метою зміни їх показань в суді.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_9 не перебуваючи під вартою матиме можливість підтримувати зв`язок з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до скоєння злочину, тим самим сприяти їх переховуванню.

Висновок суду про недоведеність прокурором наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, з яким погоджується і апеляційний суд.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційних скарг про міцність соціальних зв`язків підозрюваного, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки судді та не дають достатніх підстав вважати, що це може мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 апеляційним судом не встановлено порушень порядку визначення слідчого судді для розгляду клопотання старшого слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

Доводи сторони захисту щодо не визначення розміру застави, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зважаючи на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв`язку з підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, слідчий суддя обґрунтовано вважав за необхідне не визначати розмір застави.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотання прокурора ризиків.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг захисників є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000000020 від 13 січня 2024 року відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4