Ухвала

від 11.12.2024 по справі 506/1296/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/2176/24

Справа № 506/1296/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Красноокнянського райсуду Одеської обл. від 01.07.2024 у к/п № 12023161180000981 від 23.10.2023 відносно:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Фрунзівського р-ну Одеської обл., громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.07.2023 Фрунзівським райсудом Одеської обл. за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Красні Окни, Одеської обл., громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 304 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинанням менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком та невідбутої частини покарання, призначеного вироком Фрунзівського райсуду Одеської обл. від 27.07.2023 призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили визначено обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Вирішено питання про долю речових доказів.

Зазначеним вироком також ОСОБА_9 визнаний винуватим вчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.289КК Українита йомупризначене відповіднепокарання,водночас відносно нього вирок не оскаржується.

Відповідно довироку суду1-оїінстанції,в період часу з 23 год. 18.10.2023 по 01 год. 19.10.2023 у ОСОБА_8 , який будучи раніше засудженим, перебував у свого знайомого ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на спільне з останнім незаконне заволодіння мопедом марки «Honda», який знаходився на огородженій території домоволодіння ОСОБА_10 , яке розташоване по АДРЕСА_4 , про що він повідомив ОСОБА_9 , запропонувавши вчинити таке незаконне викрадення транспортного засобу, на що останній дав згоду.

Реалізуючи зазначений злочинний намір, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно, за попередньою змовою між собою, діючи з урахуванням сприятливої для них обстановки, яка, на їх переконання, виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспіль-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, прибули до огородженого домоволодіння ОСОБА_10 за вищевказаною адресою, де, переконавшись, що їх дії є ніким не поміченими, всупереч волі власника, з корисливих мотивів, розподіливши ролі між собою, відповідно до яких ОСОБА_8 , залишаючись на вулиці біля вказаного домоволодіння, спостерігав за тим, щоб їх дії ніким не були поміченими, а ОСОБА_9 шляхом вільного доступу, через незачинену хвіртку проник на огороджену територію вказаного домогосподарства та, шляхом застосування сили, встановивши контроль над транспортним засобом, виштовхав мопед «Honda Dio 27» за межі домоволодіння. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почергово покотили вказаний мопед до місця проживання останнього, таким чином умисно незаконно заволодівши належним ОСОБА_11 транспортним засобом -мопедом марки «Honda Dio 27» чорного кольору, 2007 р.в., об`єм двигуна 49,9 см3, вартістю 10600 грн., а обвинувачений ОСОБА_8 повторно, заподіявши потерпілій шкоду на вказану суму. Вказаним транспортним засобом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпорядилися на власний розсуд.

Окрім того, в період часу з 23 год. 18.10.2023 по 01 год. 19.10.2023, ОСОБА_8 перебував у свого знайомого ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що останній є неповнолітнім , з метою втягнення ОСОБА_9 у злочинну діяльність, скориставшись своїм авторитетом як старшого за віком, діючи умисно, шляхом пропозиції та умовлянь, запропонував останньому разом проникнути на огороджену територію домоволодіння по АДРЕСА_4 та незаконно заволодіти мопедом «Honda», переконавши останнього в позитивних для нього наслідках кримінального правопорушення та безкарності діяння, чим схилив неповнолітнього ОСОБА_9 до вчинення тяжкого злочину.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_8 покарання є надто суворим у зв`язку із такими обставинами:

- обвинувачений ОСОБА_8 щиро розкаявся, визнав вину, активно сприяв слідству у розкритті злочину та дуже шкодує про вчинене. Обов`язки запобіжного заходу у виді домашнього арешту він не порушував.

- заподіяна вчиненим злочином шкода у повному обсязі відшкодована;

- відповідно до досудової доповіді орану пробації, ризик небезпеки ОСОБА_8 для суспільства є середнім;

За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду від 01.07.2024 та призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 304 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинанням менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком та невідбутої частини покарання, призначеного вироком Фрунзівського райсуду Одеської обл. від 27.07.2023 призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяця позбавлення волі без, конфіскації майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_8 .

На адресу апеляційного суду надійшли заперечення від прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_12 , в яких він просить залишити оскаржуваний вирок без змін, оскільки захисник в апеляційній скарзі не зазначені конкретні підстави для скасування або зміни судового рішення, фактично просить застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання, однак в апеляційній скарзі відсутнє будь-яке посилання на зазначений інститут призначення покарання. Більш того, покарання, яке призначене на підставі ст. 71 КК України має бути більшим від покарання, яке призначене за нове кримінальне правопорушення. В той же час, судом були враховані всі факти, які викладені захисником в апеляційній скарзі.

У судове засідання захисник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлена про дату та час судового засідання не з`явилася, із жодними клопотання не зверталася. При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 до суду із клопотаннями про участь у судовому засіданні не звертався, водночас прокурор ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечувала.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вказаного вироку свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає у повному обсязі з огляду на такі обставини.

Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 відносно суворості призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписами ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом 1-ої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого, який вчинив злочини в період іспитового строку, має місце реєстрації та проживання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав щире каяття, повне визнання вини та відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого майна.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого судом визначений рецидив злочинів.

Окрім того, судом була врахована досудова доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик повторного вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства як середній.

Водночас, поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Апеляційний суд враховує доводи захисника з приводу наявності обставин. які пом`якшують покарання обвинуваченого та з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_8 обов`язки запобіжного заходу у виді домашнього арешту він не порушував, водночас зауважує, що зазначені обставини були враховані судом при призначенні покарання.

При цьому, колегія суддів враховує, що інкриміновані злочини були вчинені обвинуваченим у період іспитового строку, що характеризує його як особу, яка шлях виправлення не стала по призначене покарання за попереднім вироком у виді іспитового строку вочевидь не схилило ОСОБА_8 до правослухняної поведінки.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що окрім вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України обвинуваченим були вчинені дії, спрямовані на втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність, що посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх.

В той же час, колегія суддів наголошує на тому, що фактично захисник просить призначити покарання обвинуваченому на підставі ст. 69 КК України, при цьому в апеляційній скарзі взагалі не посилається на зазначені норми кримінального законодавства.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує про відсутність правових підстав для застосування такого інституту призначення покарання у відповідності до ст.ст. 69, 69-1 КК України з огляду на відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу обвинуваченого та наявність обставини, яка обтяжує покарання.

Окрім того, судом 1-ої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 було призначене мінімальне покарання із передбачених санкцією статті.

Відповідно до п. 1) ч.1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.

За таких обставин, апеляційний суд, врахувавши характер, мотиви та обставин вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що призначене судом 1-ої інстанції покарання є справедливим, обґрунтованим та необхідним для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та зміни або скасування оскаржуваного вироку.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Красноокнянського районного суду Одеської обл. від 01.07.2024 яким ОСОБА_8 визнаний винуватиму вчиненні злочинів,передбачених ч.2ст.289,ч.1ст.304КК Українита ОСОБА_9 визнаний винуватим вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою, у той самий строк з дня отримання ним копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3