Рішення

від 16.12.2024 по справі 380/23493/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23493/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року.

Посилається на те, що 21.10.2023 року, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі №380/13683/22, відповідач виплатив позивачеві заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.02.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 45605,11 грн. Зазначив, що при нарахуванні та виплаті індексації відповідачем не було застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, у зв`язку з чим позивач отримав вказані вище грошові кошти без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Виходячи з наведеного, вказав, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, не поширюється дія норм Кодекс законів про працю України. Отже, законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у Військовій частині НОМЕР_1 немає. Просить відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, посилається на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 25.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2021 року №139 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.07.2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі №380/13683/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю. Зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.02.2017 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум.

20.09.2024 року представником позивача подано адвокатський запит, у якому просив надати інформацію та копії документів відносно ОСОБА_1 , а саме: 1) інформацію щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі № 380/13683/22; 2) інформацію про те, чи складався Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок виплат на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі №380/13683/22; 3) у разі складання Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку, вказаного у п.2 даного адвокатського запиту, надати його копію.

У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 01.10.2024 року надав інформацію та документи, зі змісту яких слідує, що відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №380/13683/22 було здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 45605,11 грн з призначенням платежу «виплата індексації грошового забезпечення згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року у справі №380/13683/22», підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

Вказані розрахунки та відповідь на адвокатський запит представник позивача отримав 05.10.2024 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією конверта зі штриховим кодом ідентифікатора та трекінгом відстежень Укрпошти (номер відправлення 7901600008610).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування передбаченої Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Так, у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць. Це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Водночас, як вже зазначено судом вище, основною умовою для виплати позивачеві компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду. Між тим, право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачеві 21.10.2023 року на виконання рішення суду виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.02.2017 року по 28.02.2018 року в розмірі 45605,11 грн.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення, а саме за період з 18.02.2017 року по 28.02.2018 року по дату фактичної виплати 21.10.2023 року.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, не поширюється дія норм КЗпП України, оскільки спір між сторонами у даному випадку виник щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що регулюється положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а не щодо наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що врегульовано положеннями статей 116 та 117 КЗпП України.

Враховуючи досліджені судом фактичні дані в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по 28.02.2018 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року не відповідає визначеним у п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах. А тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.

Як наслідок, підлягають задоволенню також похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує таке.

Верховний суд у постанові від 06.03.2024 року у справі №600/5050/23-а зазначив таке «…Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Отже, в аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у ч.2 ст.233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв`язку з чим, застосуванню належить тримісячний строк звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.».

Тому, з урахуванням предмету даного позову, а також вищенаведених правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2024 року у справі №600/5050/23-а, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст.123 КАС України, а саме залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 18.02.2017 року по день фактичної виплати 21.10.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.