Рішення

від 03.12.2024 по справі 380/26570/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 рокусправа № 380/26570/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Согор А.Н.,

за участі:

представника позивача Пащинської А.О., згідно договору,

представника відповідача П`ятигорця Д.А., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» до Головного управління ДПС України у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» (далі ТзОВ «Мега Холдінг Україна», позивач) до Головного управління ДПС України у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області, відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 175250705, прийняте на підставі акту від 01.09.2023 №18511/10-36- 07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з питань, що стали предметом заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» від 20.07.2023 №15443/10-36-07- 05/45073702»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 № 193440705, прийняте на підставі акту перевірки від 17.08.2023 № 17641/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 № 199130705, № 199150705, прийняті на підставі акту перевірки від 09.10.2023 №21204/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за квітень, травень, липень 2023 року,

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ГУ ДПС у Київській області проведено документальні позапланові виїзні перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2023 року. За результатами перевірок складено: акт документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» від 20.07.2023 №15443/10-36-07- 05/45073702»; акт від 01.09.2023 №18511/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з питань, що стали предметом заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» від 20.07.2023 №15443/10-36-07- 05/45073702»; акт перевірки від 17.08.2023 № 17641/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету»; акт перевірки від 09.10.2023 №21204/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету». На підставі виза вказаних актів перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийняло: податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 175250705; податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 № 193440705; податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 № 193440705. Позивач вважає, що висновки в актах не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Так, представник позивача в позові зазначив, що основним чинником виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання різноманітного одягу жіночого, чоловічого та дитячого, взяття, сумки , побутової техніки у платників податку на додану вартість (далі ПДВ) та відсутність подальшої реалізації. Всі господарські операції із вказаними контрагентами є реальними, підтвердженими всіма необхідними первинними документами. При цьому, податковий орган припускає порушення позивачем податкового законодавства на тій підставі, що документальною перевіркою встановлено відсутність товару на складах ТзОВ «Мега Холдінг Україна», оскільки акти інвентаризації містить у собі недостовірні відомості та ту подію, що до інвентаризації не було допущено представників податкового органу. Представник позивача з такими доводами податкового органу не погоджується, посилаючись на те, що ані Податковий кодексу України, ані інші нормативно-правові акти не містять вимог щодо оформлення та змісту вимоги про проведення інвентаризації. Водночас, у п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Мінфіном від 09.07.2014 №°879 зазначається, що інвентаризація на вимогу контролюючого органу проводиться на підставі належним чином оформленого документу. Звертає увагу, що внаслідок проведення інвентаризації можливо встановити залишки ТМЦ лише станом на день проведення інвентаризації, однак предметом перевірки може бути період, в який не входить проміжок часу проведення податкової перевірки та, відповідно, й сама інвентаризація. Тому логічно стверджувати, що наявність або відсутність залишків ТМЦ на момент проведення інвентаризації однозначно не може свідчити про наявність або відсутність залишків ТМЦ у період, що перевіряється, а отже, вимога контролюючого органу щодо проведення інвентаризації за таких обставин може свідчити про формальну поведінку представників податкового органу та створення штучних передумов для притягнення платника податків до відповідальності. Натомість, представник позивача звертає увагу, що директором товариства до перевірки було подано усі необхідні документи, які засвідчують правомірність відображення показників у податковій декларації з ПДВ. Також представник позивача не погоджується з доводами податкового органу щодо відсутності у ТзОВ «Мега Холдінг Україна» власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товарів, оскільки позивачем було укладено договори безпроцентної поворотної фінансової допомоги. На думку представника позивача, є безпідставними посилання контролюючого органу на те, що товариством не надано належним чином оформлених документів (банківських виписок, платіжних доручень), а надані до перевірки документи не містять відміток (штампів, печаток) банківської установи, оскільки чинне законодавство не містить таких вимог, а платіжні інструкції, долучені до матеріалів перевірки, на думку представника позивача, є належними та допустимими доказами оплати. З урахуванням фактичних обставин, представник позивача вважає, що відмова відповідача у заявленому позивачем розмірі бюджетного відшкодування за квітень, травень та липень 2023 року є необґрунтованою, а складені відповідні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Також представник позивача зазначає, що вимога про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування належних позивачу задля забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування, для подальшого виконання є вірним способом захисту порушеного права позивача. Враховуючи наведене, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху .

Позивач у встановлений суддею строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою від 11.12.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження в адміністративній справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 07.02.2024 суд у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю відмовив.

Ухвалою від 28.03.2024 суд задоволив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 17.07.2024 суд поновив провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві від 23.01.2024 (вх. №5374). Вказав, що проведено документальні позапланові виїзні перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень, травень та липень 2023 року у податкових деклараціях з податку на додану вартість, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами яких складено акти від 20.07.2023 №15443/10-36-07- 05/45073702, від 01.09.2023 №18511/10-36- 07-05/45073702 та від 17.08.2023 № 17641/10-36-07-05/45073702. Щодо порушень встановлених в акті перевірки від 01.09.2023 №18511/10-36-07-05/45073702, то зазначає, що попередня документальна позапланова виїзна перевірка товариства була проведена щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за квітень 2023 року у розмірі 9967849,00 грн. Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 20.07.2023 №15443/10-36-07-05/45073702 ТзОВ «Мега Холдінг Україна» подано заперечення від 07.08.2023 б/н (вхідний номер до ГУ ДПС у Київській області від 08.08.2023 №48700/6), за результатами розгляду якого комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Київській області з урахуванням норм п.п .78.1.5. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести додаткову перевірку, виключно з питань, що стали предметом оскарження з 24.08.2023. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за квітень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за квітень 2023 року у розмірі 9967849,00 грн. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за травень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за травень 2023 року у розмірі 17000010,00 грн. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за липень 2023 року у розмірі 19109032,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено суму від`ємного значення у розмірі 188,00 грн. Представник відповідача наголошує, що дослідивши показники фінансової звітності та статутний фонд ТзОВ «Андермет», ТзОВ «Західсоцпостач», ТзОВ «Інтер-С Компані», ТзОВ «Вінтаж Прайм», ТзОВ «Гуру Пром», ТзОВ «Софім-А», ТзОВ «Фокус-Стар», ТзОВ «Ланвест», ТзОВ «Дельта-С Компані», ТзОВ «Аскет трейд», ТзОВ «Промисловий шлях», не можливо підтвердити надання фінансової допомоги позивачу в розмірі, вказаному у договорах безпроцентної поворотної фінансової допомоги. Наголошує, що ТзОВ «Мега Холдінг Україна», створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, зокрема в частині реального придбання одягу в асортименті, одягу вживаного, ручних інструментів, ковдр постільних, взуття в асортименті, побутової техніки та іншого подібного товару без подальшої реалізації, без зберігання на орендованих складах (відсутність посадових осіб, відсутність даних, що свідчать про знаходження даного платника та ведення його діяльності, відсутності вивіски із зазначенням назви платника, працівників та будь-яких дій, що свідчать про здійснення діяльності), реального транспортування товару (не можливістю перевізником здійснити перевезення власними силами), правомірності та можливості походження коштів, не можливістю проведення інвентаризації у присутності осіб, що здійснюють перевірку та іншого. Оформивши документально господарські операції, які не існували, та у подальшому відобразивши їх у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та, як наслідок, не сплатив кошти до бюджету та заявив до бюджетного відшкодування суми ПДВ. Представник відповідача вважає, що документальною перевіркою неможливо підтвердити, що результати інвентаризації є достовірними з огляду на недоліки в матеріалах інвентаризації та той факт, що до проведення інвентаризації не було допущено представників податкового органу. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за квітень, травень та липень 2023 року, то зазначає, що вимога є передчасною, оскільки з огляду на положення п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, які зобов`язують контролюючий орган внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника лише на наступний робочий день після отримання, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили. Зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Відповідач також наголошує, що надані ТзОВ «Мега Холдінг Україна» первинні документи на підтвердження виконання умов договорів поставок, укладених з контрагентами складені з порушенням вимог ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 та містять недостовірні відомості, а відтак, не мають юридичної сили для підтвердження фінансово-господарських операцій та не можуть бути відображені у податковому і бухгалтерському обліку.

Протокольною ухвалою від 01.10.2024 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача правову позицію. викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТзОВ «Мега Холдінг Україна» було зареєстровано 16.02.2023. Основний вид економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області ТзОВ «Мега Холдінг Україна» складено акт від 20.07.2023 №15443/10-36-07-05/45073702, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за квітень 2023 року у розмірі 9967849,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 20.07.2023 №15443/10-36-07-05/45073702, ТзОВ «Мега Холдінг Україна» подано заперечення від 07.08.2023 б/н (вхідний номер до ГУ ДПС у Київській області від 08.08.2023 №48700/6).

За результатами розгляду заперечення комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Київській області з урахуванням норм п.п. 78.1.5. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести додаткову перевірку, виключно з питань, що стали предметом оскарження з 24.08.2023.

За результатом додаткової перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 01.09.2023 №18511/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТА ХОЛДІНГ УКРАЇНА» (податковий номер 45073702) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з питань, що стали предметом заперечень на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГА ХОЛДІНГ УКРАЇНА» (податковий номер 45073702) від 20.07.2023 №15443/10-36-07- 05/45073702» (далі акт перевірки за квітень 2023 року).

На підставі акта перевірки за квітень 2023 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 175250705.

Крім того, за результатами перевірки дотримання податкового законодавства ТзОВ «Мега Холдінг Україна» ГУ ДПС у Київські області було складено акт перевірки від 17.08.2023 № 17641/10-36-07-05/45073702 (далі акт перевірки за травень 2023 року), у висновку якого встановлено порушення товариством податкових норм по операціях з контрагентами ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» (45117084), ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (44474063), ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЕЛИЧ» (44891023), в зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за травень 2023 року у розмірі 17000010,00 грн.

На підставі акта перевірки за травень 2023 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 № 193440705.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мега Холдінг Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2023 № 9212074625 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатом вказаної перевірки було прийнято акт від 09.10.2023 №21204/10-36-07-05/45073702 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГА ХОЛДІНГ УКРАЇНА» (податковий номер 45073702) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі по тексту акт перевірки за липень 2023 року).

На підставі акта перевірки за липень 2023 року ГУ ДПС у Київській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 № 199130705 та № 199150705.

Позивач, не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх незаконними, безпідставними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення у цій справі, суд врахував таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (ч. 2 ст. 92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України передбачені підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Пунктами 78.2 78.9 ст. 78 ПК України визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені ст. 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст. ст. 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених ст. 39 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України встановлені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (п. 81.1 ст. 81 ПК України).

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 81.2 ст. 81 ПК України).

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу (п. 81.3 ст. 81 ПК України).

Суд зазначає, що позивачем не оскаржуються та не ставляться під сумнів підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тому судом не досліджується питання підстави правомірності винесення наказу про проведення перевірок та дії, вчинені під час проведення перевірок.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 (далі - Порядок 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 2 п. 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Під постачанням товарів розуміється, зокрема передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Постачання послуг будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При цьому, відповідно до п. 189.4 ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статті 188 Податкового кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів/послуг згідно з пункту 187.1 статті187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Ураховуючи викладене, у комісіонера на дату першої з подій, визначених пункту 187.1 статті 187 ПК України, виникають податкові зобов`язання з ПДВ:

- з операції з реалізації товару, переданого йому на реалізацію комітентом в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної пункту 189.4 статті 189 Кодексу;

- з послуг комісії, наданих комітенту в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної статті 188 Кодексу.

За положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статті 198 ПК України.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

За змістом п. 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.

Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; форму розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3 ); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); 6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; 7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); 8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8); 9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

В свою чергу, платники податку, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) - додаток 3 та (Д4) - додаток 4. Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) - додаток 3 переноситься до рядка 20.2 декларації.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від`ємного значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови наявності у платника податку належно оформлених податкових накладних та відсутності спору щодо реальності господарських операцій із поставки товарів, робіт, послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV (далі Закон №996-XIV) господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно зі ст.. 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Оскільки видаткова накладна використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені видаткові накладні.

Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі договору оренди №1/04-мх від 01.04.2023 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (орендодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення. Зокрема, орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування складське приміщення. Об`єкт знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, буд. 205. Загальна площа орендованого об`єкта 250 м. кв. Строк оренди становить до 31.12.2023. Орендна плата встановлена за домовленістю сторін і становить 22500 грн. за один місяць.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено договір, акти звірки взаємних розрахунків, акти прийому передачі, платіжні доручення.

На підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення №28/02/23-1 від 28.02.2023 ТзОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА КОМПАНІЯ «ЮРСІТІ» (податковий номер 39377474) (орендар) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) (суборендар) уклали договір суборенди нежитлового приміщення. Зокрема, орендар надає, а суборендар приймає в платне строкове користування нежитлове приміщення та інші приміщення загального користування, яке розташоване на першому поверсі в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими офісними та громадськими приміщеннями за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Партизанська, буд. 1-А, нежитлове приміщення 121/8, що є у користуванні орендаря на підставі договору №1 від 07.11.2020.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено договір, акти звірки взаємних розрахунків, акти прийому передачі, платіжні доручення.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП у ТзОВ «Мега Холдінг Україна» також наявні наступні об`єкти: склад за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вул. Янівська, 101а, який перебуває у оренді на підставі договору оренди частини нежитлового приміщення №10 від 01.05.2023, укладеного з ПП «ФОРТУНА+» (податковий номер 36618233) (орендодавець). Нежитлове приміщення площею 259,9 м. кв. надається для використання орендарю для здійснення господарської діяльності.

На виконання умов договору оренди надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оплата орендної плати за нежитлове приміщення підтверджується платіжними дорученнями.

Судом також встановлено, що 17.04.2023 №17/04/1 між ТзОВ «ГУРУ ПРОМ» (постачальник) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (покупець) укладено договір про наступне: постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.2. договору поставки №13/04к встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), можуть визначитися заявкою, або специфікацією, та/або видатковою накладною.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки №13/04к загальна ціна товару за договором може складатися з вартості всіх товарів, вказаних у специфікації або заявці, але у будь-якому випадку, остаточно може визначатися на підставі підписаних актів приймання-передачі товару, або видаткових накладних.

Оплата за договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківській рахунок постачальника, або шляхом післяплати протягом п`яти днів з дати поставки товару, за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та/або видатковій накладній.

На виконання умов договору поставки №13/04к надано видаткові накладні: №РН-38/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1027055,76 грн.; №РН-39/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 840375,60 грн.; №РН-40/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 824776,80 грн.; №РН-41/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 947891,88 грн; №РН-42/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 945450,00 грн.; №РН-43/04 від 17.04.2023 на загальну суму з ПДВ 818210,40 грн.; №РН-68/04 від 19.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1187596,80 грн.; №РН-69/04 від 19.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1137235,20 грн.; №РН-70/04 від 19.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1055340,00 грн.; №РН-71/04 від 19.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1023426,00 грн.; №РН-72/04 від 19.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1069660,80 грн; №РН-84/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1073289,60 грн; №РН-85/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 881516,40 грн. №РН-86/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 834321,60 грн.;№РН-87/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1181863,20 грн.; №РН-88/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1065523,20 грн.; №РН-89/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1171300,80 грн.; №РН-90/04 від 20.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1168998,00 грн.; №РН-120/04 від 21.04.2023 на загальнусуму з ПДВ 1038201,60 грн.; №РН-121/04 від 21.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1140625,20 грн.; №РН-122/04 від 21.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1214743,20 грн.; №РН-142/04 від 25.04.2023 на загальну суму з ПДВ 190546,80 грн.; №РН-140/04 від 25.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1125648,00 грн.; №РН-141/04 від 25.04.2023 на загальну суму з ПДВ 949216,80 грн.; №РН-200/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1074902,40 грн.; №РН-201/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 849242,40 грн.; №РН-202/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1148640,24 грн.; №РН-203/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 878097,60 грн.; №РН-204/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1122120,00 грн.; №РН-205/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1204458,00 грн.; №РН-206/04 від 28.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1106496,00 грн.; №РН-250/04 від 29.04.2023 на загальну суму з ПДВ 1014249,60 грн.

Факт транспортування товару засвідчується товарно транспортними накладними, де замовником та товаровідправником виступає ТзОВ «ГУРУ ПРОМ», перевізником - ТзОВ «ТРАНСГРУП ПРОЕКТ» (податковий номер 43921879), вантажоодержувач - ТзОВ «Мега Холдінг Україна».

Оплата зазначених операцій (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями: від 17.04.2023 №6 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн.; від 19.04.2023 №9 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн.; від 20.04.2023 №10 на загальну суму з ПДВ 7000000 грн.; від 21.04.2023 №14 на загальну суму з ПДВ 3000000 грн.; від 25.04.2023 №19 на загальну суму з ПДВ 3896770,28 грн.; від 28.04.2023 №23 на загальну суму з ПДВ 7400000 грн. від 01.05.2023 №28 на загальну суму з ПДВ 1014249,60 грн.

ТзОВ «ГУРУ ПРОМ» (податковий номер 44829827) на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано наступні податкові накладні, зазначені на стр. 12-15 акта перевірки за квітень, що не заперечується сторонами.

17.04.2023 між ТзОВ «ПРОМИСЛОВА ДЕРИКТИВА» (постачальник) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (покупець) було укладено договір № 2 про наступне: постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.2. договору поставки встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), можуть визначитися заявкою, або специфікацією, та/або видатковою накладною.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки загальна ціна товару за договором може складатися з вартості всіх товарів, вказаних у специфікації або заявці, але у будь-якому випадку, остаточно може визначатися на підставі підписаних актів приймання-передачі товару, або видаткових накладних.

Оплата за договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківській рахунок постачальника, або шляхом післяплати протягом п`яти днів з дати поставки товару, за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та/або видатковій накладній (п. 2.2. договору поставки).

На виконання умов договору поставки у квітні 2023 року надано видаткові накладні: від 17.04.2023 №26 на загальну суму з ПДВ 1083160,00 грн.; від 17.04.2023 №27 на загальну суму з ПДВ 1093040,00 грн.; від 18.04.2023 №28 на загальну суму з ПДВ 1084200,00 грн.; від 18.04.2023 №29 на загальну суму з ПДВ 1222968,00 грн.; від 19.04.2023 №30 на загальну суму з ПДВ 1268190,00 грн.; від 19.04.2023 №31 на загальну суму з ПДВ 1251810,00 грн.; від 20.04.2023 №22 на загальну суму з ПДВ 1265442,00 грн.; від 20.04.2023 №32 на загальну суму з ПДВ 960960,00 грн.; від 21.04.2023 №34 на загальну суму з ПДВ 1066800,00 грн.; від 21.04.2023 №33 на загальну суму з ПДВ 1052240,00 грн.; від 24.04.2023 №35 на загальну суму з ПДВ 900720,00 грн.; від 24.04.2023 №36 на загальну суму з ПДВ 1092600,00 грн.; від 25.04.2023 №37 на загальну суму з ПДВ 1088100,00 грн.; від 25.04.2023 №38 на загальну суму з ПДВ 1211964,00 грн.; від 25.04.2023 №39 на загальну суму з ПДВ 1141140,00 грн.; від 26.04.2023 №23 на загальну суму з ПДВ 1073233,00 грн.; від 26.04.2023 №10 на загальну суму з ПДВ 1129740,00 грн.; від 27.04.2023 №24 на загальну суму з ПДВ 1024048,00 грн.; від 27.04.2023 №41 на загальну суму з ПДВ 986784,00 грн.; від 27.04.2023 №42 на загальну суму з ПДВ 1097250,00 грн.; від 28.04.2023 №25 на загальну суму з ПДВ 1201402,00 грн.; від 28.04.2023 №43 на загальну суму з ПДВ 1179900,00 грн. від 28.04.2023 №44 на загальну суму з ПДВ 1085850,00 грн.; від 28.04.2023 №45 на загальну суму з ПДВ 603900,00 грн.; від 28.04.2023 №46 на загальну суму з ПДВ 1330635,00 грн.

Оплата зазначених операцій (надання послуг) за квітень 2023 року підтверджується платіжними дорученнями: від 18.04.2023 №7 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 20.04.2023 №11 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 24.04.2023 №16 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 25.04.2023 №17 на загальну суму з ПДВ 3000000,00 грн., від 26.04.2023 №20 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 27.04.2023 №22 на загальну суму з ПДВ 5000000,00 грн., від 28.04.2023 №24 на загальну суму з ПДВ 5496076,00 грн.

Транспортування товару за квітень 2023 року відбувалося автомобільним перевізником ТзОВ «Трансгруп Проект» на замовлення та від вантажовідправника ТзОВ ««ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА» вантажоодержувачу ТзОВ «Мега Холдінг Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН від 17.04.2023 №ТТН-000026; ТТН від 17.04.2023 №ТТН-000027; ТТН від 18.04.2023 №ТТН-000028; ТТН від 18.04.2023 №ТТН-000029; ТТН від 19.04.2023 №ТТН-000030; ТТН від 19.04.2023 №ТТН-000031; ТТН від 20.04.2023 №ТТН-000022; ТТН від 20.04.2023 №ТТН-000032; ТТН від 21.04.2023 №ТТН-000034; ТТН від 21.04.2023 №ТТН-000033; ТТН від 24.04.2023 №ТТН-000035; ТТН від 24.04.2023 №ТТН-000036; ТТН від 25.04.2023 №ТТН-000037; ТТН від 25.04.2023 №ТТН-000038; ТТН від 25.04.2023 №ТТН-000039; ТТН від 26.04.2023 №ТТН-000023; ТТН від 26.04.2023 №ТТН-000040; ТТН від 27.04.2023 №ТТН-000024; ТТН від 27.04.2023 №ТТН-000041; ТТН від 27.04.2023 №ТТН-000042; ТТН від 28.04.2023 №ТТН-000025; ТТН від 28.04.2023 №ТТН-000043; ТТН від 28.04.2023 №ТТН-000044; ТТН від 28.04.2023 №ТТН-000045; ТТН від 28.04.2023 №ТТН-000046.

ТзОВ «ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА» (податковий номер 44095086) як постачальником на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені на стр. 17-23 акту перевірки за квітень 2023 року, які зареєстровані належним чином у ЄРПН, що не заперечується сторонами.

Згідно з актом взаємних розрахунків заборгованість щодо взаємних розрахунків за даними обліку відсутня.

24.05.2023 між ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (податковий номер 44474063) (постачальник) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» «покупець» укладено договір №24/05/23/1 про наступне: постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки загальна ціна товару за договором може складатися з вартості всіх товарів, вказаних у специфікації або заявці, але у будь-якому випадку, остаточно може визначатися на підставі підписаних актів приймання-передачі товару, або видаткових накладних.

Оплата за договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківській рахунок постачальника, або шляхом післяплати протягом п`яти днів з дати поставки товару, за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та/або видатковій накладній (п. 2.2. договору поставки).

На виконання умов договору поставки у травні 2023 року надано видаткові накладні: №РН-520/05 від 24.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1104825,60 грн., №РН-522/05 від 24.05.2023 на загальну суму з ПДВ 994048,20 грн., №РН-523/05 від 24.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1039815,00 грн., №РН-524/05 від 24.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1172899,80 грн., №РН-525/05 від 24.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1076317,80 грн., №РН-563/05 від 25.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1132954,20 грн., №РН-564/05 від 25.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1028464,20 грн., №РН-565/05 від 25.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1138555,80 грн., №РН-566/05 від 25.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1047940,20 грн., №РН-567/05 від 25.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1141371,00 грн., №РН-568/05 від 25.05.2023 на загальну суму зПДВ 1004383,80 грн., №РН-616/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1117629,00 грн., №РН-617/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1126288,80 грн.; №РН-618/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1103008,20 грн.; №РН-619/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1025629,20 грн.; №РН-620/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1010304,00 грн.; №РН-621/05 від 26.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1086958,20 грн., №РН-657/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1116235,80 грн., №РН-658/05 від 29.05.2023 на загальну суму зПДВ 1120444,20 грн., №РН-659/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1158089,40 грн., №РН-660/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1209636,60 грн., №РН-661/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1092089,40 грн.; №РН-662/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ1093545,00 грн., №РН-663/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1060137,00 грн., №РН-664/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1023482,40 грн., №РН-665/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1034578,80 грн., №РН-666/05 від 29.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1000768,80 грн., №РН-710/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1051857,00 грн., №РН-711/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1206982,62 грн.; №РН-712/05від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1089582,60 грн., №РН-713/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1120385,40 грн.; №РН-714/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1085016,60 грн.; №РН-715/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1189904,88 грн.; №РН-716/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 1016299,20 грн.; №РН-717/05 від 30.05.2023 на загальну суму з ПДВ 853564,32 грн.

Оплата зазначених операцій (надання послуг) за травень 2023 року підтверджується платіжними дорученнями: від 24.05.2023 №67 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн., від 25.05.2023 №73 на загальну суму з ПДВ 6000000 грн., від 25.05.2023 №77 на загальну суму з ПДВ 1000000 грн., від 26.05.2023 №81 на загальну суму з ПДВ 1000000 грн., від 26.05.2023 №83 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн., від 29.05.2023 №87 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн., від 30.05.2023 №88 на загальну суму з ПДВ 2000000 грн., від 30.05.2023 №95 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн., від 31.05.2023 №100 на загальну суму з ПДВ 5000000 грн., від 31.05.2023 №105 на загальну суму з ПДВ 2873993.02 грн.

Транспортування товару за травень 2023 року відбувалося автомобільним перевізником ТзОВ «Трансгруп Проект» на замовлення та від вантажовідправника ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» вантажоодержувачу ТзОВ «Мега Холдінг Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН від 24.05.2023 №ТТН-520/05, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-522/05, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-523/05, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-524/05, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-525/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-563/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-564/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-565/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-566/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-567/05, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-568/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-616/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-617/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-618/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-619/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-620/05, ТТН від 26.05.2023 №ТТН-621/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-657/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-658/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-659/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-660/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-661/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-662/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-663/05, ТТН від 29.05.2023 №ТТН-664/05. ТТН від 29.05.2023 №ТТН-665/05. ТТН від 29.05.2023 №ТТН-666/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-710/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-711/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-712/05. ТТН від 30.05.2023 №ТТН-713/05. ТТН від 30.05.2023 №ТТН-714/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-715/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-716/05, ТТН від 30.05.2023 №ТТН-717/05.

Судом досліджено, що згідно акта взаємних розрахунків станом на 31.05.2023 між ТзОВ «Мега Холдінг Україна» та ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» обороти за період травень 2023 року склали 37873993,02 грн. (заборгованість відсутня ).

ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (податковий номер 44474063) як постачальником на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені на стр. 10-13 акта перевірки за травень 2023 року, які зареєстровані належним чином у ЄРПН, що не заперечуються сторонами.

Також судом встановлено, що 23.05.2023 між ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЕЛИЧ» (податковий номер 44891023) (постачальник) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (покупець) укладено договір №С180/05, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. договору поставки загальна ціна товару за договором може складатися з вартості всіх товарів, вказаних у специфікації або заявці, але у будь-якому випадку, остаточно може визначатися на підставі підписаних актів приймання-передачі товару, або видаткових накладних.

Оплата за договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківській рахунок постачальника, або шляхом післяплати протягом п`яти днів з дати поставки товару, за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та/або видатковій накладній (п. 2.2. договору поставки).

На виконання умов Договору поставки у травні 2023 року надано видаткові накладні: від 23.05.2023 №РН-80/05 на загальну суму з ПДВ 1341609,60 грн., від 23.05.2023 №РН-77/05 на загальну суму з ПДВ 1396802,40 грн., від 23.05.2023 №РН-78/05 на загальну суму з ПДВ 1322079,84 грн., від 23.05.2023 №РН-79/05 на загальну суму з ПДВ 1305097,44 грн., від 23.05.2023 №РН-81/05 на загальну суму з ПДВ 1399349,76 грн., від 23.05.2023 №РН-82/05 на загальну суму з ПДВ 1408690,08 грн., від 23.05.2023 №РН-83/05 на загальну суму з ПДВ 1383216,48 грн., від 24.05.2023 №РН-85/05 на загальну суму з ПДВ 1382367,36 грн., від 24.05.2023 №РН-86/05 на загальну суму з ПДВ 1216788,96 грн., від 24.05.2023 №РН-87/05 на загальну суму з ПДВ 1373876,16 грн., від 24.05.2023 №РН-88/05 на загальну суму з ПДВ 1392556,80 грн., від 25.05.2023 №РН-90/05 на загальну суму з ПДВ 1361988,48 грн., від 25.05.2023 №РН-89/05 на загальну суму з ПДВ 1337364,00 грн., від 25.05.2023 №РН-97/05 на загальну суму з ПДВ 1462184,64 грн., від 25.05.2023 №РН-98/05 на загальну суму з ПДВ 1446900,48 грн., від 25.05.2023 №РН-75/05 на загальну суму з ПДВ 1378121,76 грн., від 25.05.2023 №РН-76/05 на загальну суму з ПДВ 1350949,92 грн.

Оплата зазначених операцій (надання послуг) за травень 2023 року підтверджується платіжними дорученнями від 23.05.2023 №57 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 24.05.2023 №66 на загальну суму з ПДВ 5000000,00 грн., від 26.05.2023 №80 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 29.05.2023 №83 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 30.05.2023 №91 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 31.05.2023 №104 на загальну суму з ПДВ 4259944,16 грн., від 28.04.2023 №24 на загальну суму з ПДВ 5496076,00 грн.

Транспортування товару за травень 2023 року відбувалося автомобільним перевізником ТзОВ «Трансгруп Проект» на замовлення та від вантажовідправника ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЕЛИЧ» (податковий номер 44891023) вантажоодержувачу ТзОВ «Мега Холдінг Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000086, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000087, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000088, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000089, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000090, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000091, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000092, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000093, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000094, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000095, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000096, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000097, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000098, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000099, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-0000100, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-0000101, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-0000102.

Суд дослідив, що згідно акту взаємних розрахунків станом на 31.05.2023 між ТзОВ «Мега Холдінг Україна» та ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЕЛИЧ» (податковий номер 44891023) обороти за період травень 2023 року склали 23259944,16 грн. (заборгованість відсутня ).

ТзОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЕЛИЧ» (податковий номер 44891023), як постачальником, на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені на стр. 15-16 акта перевірки за травень 2023 року, які зареєстровані належним чином у ЄРПН, що не заперечується сторонами.

18.05.2023 між ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» (податковий номер 45117084) (постачальник) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (покупець) укладено договір №ПІ11/18 про наступне: постачальник зобовязується передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки загальна ціна товару за договором може складатися з вартості всіх товарів, вказаних у специфікації або заявці, але у будь-якому випадку, остаточно може визначатися на підставі підписаних актів приймання-передачі товару, або видаткових накладних.

Оплата за договором може здійснюватися за домовленістю сторін, згідно виставленого покупцю рахунку, або шляхом авансового платежу на банківській рахунок постачальника, або шляхом післяплати протягом п`яти днів з дати поставки товару, за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та/або видатковій накладній (п. 2.2. договору поставки).

На виконання умов договору поставки у травні 2023 року надано видаткові накладні: від 18.05.2023 №РН-11/05 на загальну суму з ПДВ 841748,18 грн., від 18.05.2023 №РН-12/05 на загальну суму з ПДВ 1122420,00 грн., від 18.05.2023 №РН-13/05 на загальну суму з ПДВ 1299923,78 грн., від 18.05.2023 №РН-14/05 на загальну суму з ПДВ 1141920,89 грн., від 18.05.2023 №РН-15/05 на загальну суму з ПДВ 995885,87 грн., від 18.05.2023 №РН-16/05 на загальну суму з ПДВ 574646,35 грн., від 22.05.2023 №РН-31/05 на загальну суму з ПДВ 1037557,88 грн., від 22.05.2023 №РН-32/05 на загальну суму з ПДВ 877021,98 грн., від 22.05.2023 №РН-33/05 на загальну суму з ПДВ 1443425,29 грн., від 22.05.2023 №РН-34/05 на загальну суму з ПДВ 1086726,98 грн., від 22.05.2023 №РН-35/05 на загальну суму з ПДВ 1036495,32 грн., від 22.05.2023 №РН-36/05 на загальну суму з ПДВ 1077675,01 грн., від 22.05.2023 №РН-37/05 на загальну суму з ПДВ 1117979,95 грн., від 22.05.2023 №РН-38/05 на загальну суму з ПДВ 1084865,72 грн., від 22.05.2023 №РН-39/05 на загальну суму з ПДВ 941464,54 грн., від 22.05.2023 №РН-40/05 на загальну суму з ПДВ 1202071,34 грн., від 23.05.2023 №РН-50/05 на загальну суму з ПДВ 1175821,84 грн., від 23.05.2023 №РН-51/05 на загальну суму з ПДВ 1088726,24 грн., від 23.05.2023 №РН-52/05 на загальну суму з ПДВ 1065550,92 грн., від 23.05.2023 №РН-53/05 на загальну суму з ПДВ 1095332,66 грн., від 23.05.202 №РН-54/05 на загальну суму з ПДВ 999538,43 грн., від 23.05.2023 №РН-55/05 на загальну суму з ПДВ 1134749,24 грн., від 23.05.2023 №РН-56/05 на загальну суму з ПДВ 968867,86 грн., від 23.05.2023 №РН-57/05 на загальну суму з ПДВ 999998,52 грн., від 23.05.2023 №РН-58/05 на загальну суму з ПДВ 918448,67 грн., від 24.05.2023 №РН-65/05 на загальну суму з ПДВ 967162,26 грн., від 24.05.2023 №РН-66/05 на загальну суму з ПДВ 1086516,60 грн., від 24.05.2023 №РН-67/05 на загальну суму з ПДВ 1244623,48 грн., від 24.05.2023 №РН-68/05 на загальну суму з ПДВ 1017474,91 грн., від 24.05.2023 №РН-69/05 на загальну суму з ПДВ 1099165,37 грн., від 24.05.2023 №РН-70/05 на загальну суму з ПДВ 1160444,34 грн., від 24.05.2023 №РН-71/05 на загальну суму з ПДВ 900174,68 грн., від 24.05.2023 №РН-72/05 на загальну суму з ПДВ 899968,44 грн., від 24.05.2023 №РН-73/05 на загальну суму з ПДВ 959356,31 грн., від 25.05.2023 №РН-82/05 на загальну суму з ПДВ 1004273,52 грн., від 25.05.2023 №РН-83/05 на загальну суму з ПДВ 1153970,51 грн., від 25.05.2023 №РН-84/05 на загальну суму з ПДВ 1000905,61 грн., від 25.05.2023 №РН-85/05 на загальну суму з ПДВ 1002294,94 грн., від 25.05.2023 №РН-86/05 на загальну суму з ПДВ 1040927,84 грн.

Оплата зазначених операцій (надання послуг) за травень 2023 року підтверджується платіжними дорученнями: від 18.05.2023 №47 на загальну суму з ПДВ 3000000,00 грн., від 19.05.2023 №48 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 22.05.2023 №54 на загальну суму з ПДВ 6000000,00 грн., від 23.05.2023 №58 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 23.05.2023 №60 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 24.05.2023 №62 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 24.05.2023 №64 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 25.05.2023 №71 на загальну суму з ПДВ 3000000,00 грн., від 25.05.2023 №75 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 30.05.2023 №94 на загальну суму з ПДВ 4000000,00 грн., від 29.05.2023 №84 на загальну суму з ПДВ 2000000,00 грн., від 31.05.2023 №102 на загальну суму з ПДВ 4866122,47 грн.

Суд дослідив, що згідно акту взаємних розрахунків станом на 31.05.2023 між ТзОВ «Мега Холдінг Україна» та ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» обороти за період травень 2023 року склали 40866122,27 грн. (заборгованість відсутня ).

Транспортування товару за травень 2023 року відбувалося автомобільним перевізником ТзОВ «Трансгруп Проект» на замовлення та від вантажовідправника ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» (податковий номер 45117084) вантажоодержувачу ТзОВ «Мега Холдінг Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000047, ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000048,ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000049, ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000050, ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000051, ТТН від 18.05.2023 №ТТН-000052, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000053, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000054, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000055, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000056, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000057, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000058, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000059, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000060, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000061, ТТН від 22.05.2023 №ТТН-000052, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000063, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000064, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000065, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000066, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000067, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000068, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000069, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000070, ТТН від 23.05.2023 №ТТН-000071, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000072, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000073, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000074, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000075, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000076, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000077, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000078, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000079, ТТН від 24.05.2023 №ТТН-000080, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000081, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000082, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000083, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000084, ТТН від 25.05.2023 №ТТН-000085.

ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» (податковий номер 45117084), як постачальником на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені на стр. 19-36 акта перевірки за травень 2023 року, які зареєстровані належним чином у ЄРПН,що не заперечуються сторонами.

Крім того, до договору поставки від 24.05.2023 №24/05/23/1 укладеного між ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (податковий номер 44474063) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» було укладено додаткову угоду про наступне: у разі відвантаження товару два і більше разів на місяць, складається зведена податкова накладна з урахуванням всього обсягу постачання товару.

На виконання умов договору поставки надано видаткові накладні: №РН-155/06 від 16.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3783775,84 грн., №РН-156/06 від 16.06.2023, №РН-157/06 від 16.06.2023, №РН-177/06 від 19.06.2023, №РН-178/06 від 19.06.2023, №РН-179/06 від 19.06.2023, №РН-198/06 від 20.06.2023, №РН-199/06 від 20.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4247952,48 грн., на загальну суму з ПДВ 4104700,85 грн., на загальну суму з ПДВ 3938224,86 грн., на загальну суму з ПДВ 4087850,95 грн., на загальну суму з ПДВ 4251010,63 грн., на загальну суму з ПДВ 4131425,14 грн., на загальну суму з ПДВ 4186407,50 грн., №РН-200/06 від 20.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3993368,99 грн., №РН-224/06 від 21.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3944434,78 грн., №РН-225/06 від 21.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4024874,63 грн., №РН-226/06 від 21.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4030103,82 грн., №РН-246/06 від 22.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3783814,25 грн., №РН-247/06 від 22.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4109916,10 грн., №РН-248/06 від 22.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4116871,61 грн., №РН-267/06 від 23.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4146255,36 грн., №РН-268/06 від 23.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3785382,30 грн., №РН-269/06 від 23.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3794446,51 грн., №РН-288/06 від 26.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4084159,37 грн., №РН-289/06 від 26.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4027034,66 грн., №РН-290/06 від 26.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3977371,50 грн., №РН-309/06 від 27.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4124738,08 грн., №РН-310/06 від 27.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4007855,20 грн., №РН-311/06 від 27.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4149349,49 грн., №РН-330/06 від 28.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4081677,13 грн., №РН-331/06 від 28.06.2023 на загальну суму з ПДВ 4036742,41 грн., №РН-332/06 від 28.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3906573,58 грн., №РН-351/06 від 29.06.2023 на загальну суму з ПДВ 2783536,56 грн., №РН-352/06 від 29.06.2023 на загальну суму з ПДВ 3014338,99 грн.

Факт оплати підтверджений наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Судом досліджено, що згідно акту взаємних розрахунків станом на 30.06.2023 між ТзОВ «Мега Холдінг Україна» та ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» обороти за період червень 2023 року склав 114654193,53 грн. (заборгованість відсутня ).

Транспортування товару за червень 2023 року відбувалося автомобільним перевізником ТзОВ «Трансгруп Проект» на замовлення та від вантажовідправника ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (податковий номер 44474063), вантажоодержувачу ТзОВ «Мега Холдінг Україна», що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН від 16.06.2023 №ТТН-155/06,ТТН від 16.06.2023 №ТТН-156/06, ТТН від 16.06.2023 №ТТН-157/06, ТТН від 19.06.2023 №ТТН-177/06, ТТН від 19.06.2023 №ТТН-178/06, ТТН від 19.06.2023 №ТТН-179/06, ТТН від 20.06.2023 №ТТН-198/06, ТТН від 20.06.2023 №ТТН-199/06, ТТН від 20.06.2023 №ТТН-200/06, ТТН від 21.06.2023 №ТТН-224/06, ТТН від 21.06.2023 №ТТН-225/06, ТТН від 21.06.2023 №ТТН-226/06, ТТН від 22.06.2023 №ТТН-246/06, ТТН від 22.06.2023 №ТТН-247/06, ТТН від 22.06.2023 №ТТН-248/06, ТТН від 23.06.2023 №ТТН-267/06, ТТН від 23.06.2023 №ТТН-268/06, ТТН від 23.06.2023 №ТТН-269/06. ТТН від 26.06.2023 №ТТН-288/06, ТТН від 26.06.2023 №ТТН-289/06, ТТН від 26.06.2023 №ТТН-290/06, ТТН від 27.06.2023 №ТТН-309/06, ТТН від 27.06.2023 №ТТН-310/06, ТТН від 27.06.2023 №ТТН-311/06, ТТН від 28.06.2023 №ТТН-330/06, ТТН від 28.06.2023 №ТТН-331/06, ТТН від 28.06.2023 №ТТН-332/06, ТТН від 29.06.2023 №ТТН-351/06 ТТН від 29.06.2023 №ТТН-352/06.

ТзОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (податковий номер 44474063), як постачальником на адресу ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (податковий номер 45073702) виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені на стр. 9-43 акта перевірки за липень 2023 року, які зареєстровані належним чином у ЄРПН, що не заперечуються Сторонами.

Щодо тверджень податкового органу про неможливість підтвердження надання поворотної фінансової допомоги ТзОВ «Мега Холдінг Україна» у визначених сумах в договорах безпроцентної поворотної фінансової допомоги, оскільки позикодавці не мали достатнього статутного фонду та обігових коштів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0103 від 01.03.2023 ТзОВ «ВІНТАЖ ПРАЙМ» (податковий номер 44679641) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 30000000,00 грн. без ПДВ.

Згідно додаткової угоди від 01.05.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0103 від 01.03.2023 сторони дійшли згоди, що сума позики становить 50000000 грн.

Згідно додаткової угоди від 01.06.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0103 від 01.03.2023 сторони дійшли згоди, що сума позики становить 90000000 грн.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304 від 03.04.2023 ТзОВ «АНДЕРМЕТ» (податковий номер 44325433) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 20000000,00 грн. без ПДВ.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304/2 від 03.04.2023 ТзОВ «НЕОМЕТПРОМ ПЛЮС» (податковий номер 44308156) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 20000000,00 грн. без ПДВ.

Згідно додаткової угоди від 01.05.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304 від 03.04.2023 сторони дійшли згоди, що сума позики становить 80000000 грн.

Згідно додаткової угоди від 01.06.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304 від 03.04.2023 сторони дійшли згоди, що сума позики становить 110000000 грн.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304/2 від 03.04.2023 ТзОВ «НЕОМЕТПРОМ ПЛЮС» (податковий помер 44308156) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 20000000,00 грн. без ПДВ.

Згідно додаткової угоди від 01.05.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304/2 від 03.04.2023 року сторони дійшли згоди, що сума позики становить 60000000 грн.

Згідно додаткової угоди від 01.06.2023 до договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №0304/2 від 03.04.2023 сторони дійшли згоди, що сума позики становить 95000000 грн.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №19/05 від 19.0.2023 ТзОВ «ГУРУ ПРОМ» (податковий номер 44829827) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 1000000,00 грн. без ПДВ.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №А23 від 03.07.2023 ТзОВ «АКТИВ-ПРЕМІУМ» (податковий номер 44386721) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 2000000,00 грн. без ПДВ.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №АМ23 від 03.07.2023 ТОВ «АСКЕТ-ТРЕЙД» (податковий номер 45156406) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 5000000,00 грн. без ПДВ.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №П23 від 03.07.2023 ТзОВ «ПРОМИСЛОВИЙ ШЛЯХ» (податковий номер 45117084) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 10000000,00 грн. без ПДВ.

На підставі договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги №М23 від 03.07.2023 ТзОВ «СОФІМ-А» (податковий номер 43577678) (позикодавець) та ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (позичальник) уклали договір про наступне: позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 1000000,00 грн. без ПДВ.

Податковим законодавством не передбачено обов`язок здійснювати перевірку статутного капіталу та обігових коштів позикодавця для встановлення спроможності суб`єкта господарювання надавати кошти в позику.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд зазначає, що у справі немає доказів, які б свідчили про те, що договори безпроцентної поворотної фінансової допомоги розірвані сторонами або визнані в судовому порядку недійсними, у зв`язку з чим суд критично оцінює зазначені вище доводи податкового органу, з огляду на те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Також суд вказує, що перевірка та дослідження фінансових спроможностей та можливості належного виконання зобов`язань платника податків не є компетенцією податкових органів та не відноситься до фіскальної та розподільчо-регулюючої функцій податкової. Доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на інформації, яка зазначена в акті перевірки, та ніяк не підтверджена документально.

Щодо певних недоліків змісту деяких із цих документів, суд зазначає, що вказані недоліки не є суттєвими, тобто, не є такими, що зумовлюють втрату ними юридичної сили та містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.

Зазначений висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26.01.2023 у справі №804/7948/16, де зазначено, що наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів платника податків та відсутність товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про нереальність господарської операції, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, при цьому перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Також відповідач ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача, з огляду на те, що у товарно-транспортних накладних наявні неточності (розбіжності).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товаротранспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують твердження відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 27.11.2018 у справі №826/11629/16, від 12.04.2019 у справі №821/474/16, від 25.02.2020 у справі №826/4914/16.

Також суд вважає, що податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства.

Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16, в якій Верховний Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд також враховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Посилання на податкову інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

У випадку посилання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі №200/2903/22 зазначив, що перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків також виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, наведені відповідачем схеми співставлення реалізації та придбання товарів (робіт, послуг) по контрагентах не є належними доказами, оскільки такі схеми є лише узагальненням інформації, що наявна в інформаційних базах, з таких не вбачається, що вони базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб`єктів.

При цьому слід зазначити, що судами встановлена наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ».

Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі №320/15012/21 зазначив, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2021 у справі №640/19745/18, від 10.09.2020 у справі №640/2722/19 та від 29.10.2019 у справі №823/1436/13-а.

Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

У постанові від 27.09.2023 у справі №380/14750/21 Верховний Суд виснував, що ТТН на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків (як на це звертав увагу податковий орган) не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Тому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявність недоліків у наданих первинних документах (зокрема товарно-транспортних накладних), оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Щодо інвентаризації, суд зазначає таке.

Податковий орган наголошує на тому, що документальною перевіркою неможливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності шляхом відповідних замірів (перерахунку, перевантаження, тощо) на певну дату, у певному місці, як наслідок неможливо підтвердити, що акт інвентаризації містить у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках.

Згідно з п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 (далі - Положення №879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення залишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до п. п. 16, 18, 19, 20 розділу II, п. 1 розділу IV Положення №879 в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

За змістом п. 4 розділу І Положення №879 проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Мінфіном від 09.07.2014 №879 зазначається, що інвентаризація на вимогу контролюючого органу проводиться на підставі належним чином оформленого документу.

Вимога про проведення інвентаризації надається під час перевірки отже, коло об`єктів такої інвентаризації повинно бути пов`язане саме з предметом такої перевірки.

Внаслідок проведення інвентаризації можливо встановити залишки ТМЦ лише станом на день проведення інвентаризації, однак предметом перевірки може бути період, в який не входить проміжок часу проведення податкової перевірки та, відповідно, й сама інвентаризація. Тому, наявність або відсутність залишків ТМЦ на момент проведення інвентаризації однозначно не може свідчити про наявність або відсутність залишків ТМЦ у період, що перевіряється, а отже, вимога контролюючого органу щодо проведення інвентаризації за таких обставин може свідчити про формальну поведінку представників податкової та створення штучних передумов для притягнення платника податків до відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі №640/19859/21 вказав, що посадові особи контролюючого органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації за їх згодою, проте така присутність не є обов`язковою.

Вищезазначені висновки Верховного Суду, в силу ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України щодо застосування норм права є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, посилання відповідача на те, що акти інвентаризації містять у собі недостовірні відомості через те, що до інвентаризації не були залучені представники ГУ ДПС у Львівській області, яких було залучено до проведення перевірки, зокрема проведення інвентаризації ТМЦ, є безпідставними та не ґрунтуються на жодній правовій нормі.

При цьому, ні ГУ ДПС у Львівській області, ні ГУ ДПС у Київській області під час проведення перевірки не висловлювали зауважень щодо зазначених матеріалів інвентаризації та не висували вимог щодо її повторного проведення.

Щодо відсутності на платіжних дорученнях, які були надані до перевірки, штампів, печаток банка і підписів уповноважених осіб суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Користування системою «Клієнт-Банк», «Клієнт-Internet-Банк» регулюється, крім договору між банком та клієнтом, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

Отже, суд дійшов висновку, що при виконанні платіжних доручень банком було проведено перевірку електронного підпису позивача та встановлено, що документ підписаний ЕЦП директора ТзОВ «Мега Холдінг Україна» (підпис дійсний не скомпрометований), тобто ідентифіковано особу підписанта, перевірено та встановлено наявність всіх необхідних для платіжного доручення реквізитів та його відповідність вимогам чинного законодавства (наявні дата і номер, назва, код платника та номер його рахунку, код банку платника, назва, код одержувача платежу та номер його рахунку, код банку одержувача, сума цифрами, призначення платежу). Отже банком було перевірено електронний підпис, перевірено цілісність, достовірність, авторство електронного документа на переказ та відповідність вимогам чинного законодавства України.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.

Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги (пункту 9 Інструкції).

Відповідно до пункту 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника;4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 8 цього ж Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Кожний документ, сформований в системі «Клієнт-Банк», повинен бути посвідчений шляхом накладення електронно-цифрового підпису. Після створення документу на нього накладається ЕЦП осіб, що мають право підпису фінансових документів згідно наявних в банку зразків підписів з відтиском печатки. Обмін інформацією між клієнтом та банком встановлюється у зашифрованому вигляді.

Платіжні доручення, подані до банку місять окрім того електронний цифровий підпис директора підприємства.

Електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувану. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача (ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Як встановлено судом, відповідачем у акті перевірки не заперечується факт надання платіжних доручень, однак ставиться під сумнів їх реальність.

Разом з тим, податковим органом не надано докази, які свідчать про те, що кошти (суми), які вказані в платіжних дорученнях не надходили до контрагентів та не списувалися з рахунку позивача на рахунки контрагентів.

Суд зазначає, що в разі коли розрахункові документи подані з порушенням, банк повертає їх без виконання. Тобто, вказані платіжні доручення, пройдені на оплату, вважаються такими, що оформлені вірно.

Суд дійшов висновку, що здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що вищезазначений платіж був підписаний легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача.

Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему «Клієнт-Банк» не встановлено.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Аналогічний правовий висновок підтриманий Верховним Судом в постанові від 28.07.2022 у справі №380/5389/20.

Таким чином, наявні в матеріалах справи платіжні доручення містять всі необхідні реквізити.

Щодо посилання податкового органу про наявність кримінальних проваджень, фігурантом яких є контрагенти-постачальники позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Інформації щодо наявності вироків, винесених судом за результатами вищевказаних кримінальних проваджень, які набрали законної сили, податковим органом у акті перевірки не вказано.

Водночас наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції про що викладена Верховним Судом правова позиція у постанові від 06.08.2019 по справі №520/8681/18.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 №420/20757/21 зазначив, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Ба більше, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності».

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди, у зв`язку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо наявності кримінальної справи відносно контрагента позивача.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме - платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом у визначеному законодавством порядку наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, навіть у випадку встановлення порушень певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зазначене не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Ба більше, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає необхідним зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у ч. 2 ст. 77 КАС України.

Непідтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст. 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Водночас, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Варто вказати, що встановлено рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.

Вказані обставини є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що узгоджується зі змістом постанов Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/22154/15 та від 26.06.2018 у справі №826/13029/14.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу Першого, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу Першого, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Не подано ГУ ДПС у Київській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТзОВ «Мега Холдінг Україна» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТзОВ «Мега Холдінг Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ТзОВ «Мега Холдінг Україна» та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 визначено, що обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни, є неприпустимим. У Рішенні зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності

Аналогічну правову позицію викладено у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, у постановах Верховного Суду від 20.06.2022 у справі №826/7997/18, від 03.08.2022 у справі №520/5056/2020, від 26.01.2023 у справі №804/7948/16, від 23.02.2023 у справі №520/6200/19.

Крім цього, у п. 13 постанови від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» вказано, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Також суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

У свою чергу, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. А тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність п. 201.10 ст. 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 04.10.2023 у справі №822/1616/17.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем виконано усі умови, необхідні для отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за змістом ст. 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що недоліки в оформленні документів за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.

04.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №0440/5658/18 вказав на те, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п. 85.2 ст. 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку.

Верховний Суд також зауважує, що неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого п.п. п.п. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №805/1690/16-а.

Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01.2019 у справі №820/12113/15, від 12.02.2019 у справі №820/6512/16.

Таким чином, висновки, викладені в актах перевірки, не підтверджуються матеріалами справи, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що долучені до матеріалів справи документи свідчать про здійснення господарської діяльності та наявності права на бюджетне відшкодування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за квітень, травень, липень 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав позивача в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.012003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги ст. 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі ОСОБА_5 проти України, №40450/04, п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), №21987/93, п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Задоволення вказаної позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ «Мега Холдінг Україна» за квітень, травень, липень 2023 року, на переконання суду, гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечує його виконання та унеможливлює необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічний висновок викладений також Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №380/14264/21.

Звідси, позовна вимога про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за квітень, травень, липень 2023 року підлягає задоволенню.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що однією з основних засад податкового законодавства України відповідно до п. 4.1.4 ст. 4 ПК України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Правовий порядок в Україні відповідно до ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 175250705 та від 17.10.2023 № 193440705, прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023 № 199130705 та № 199150705, прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» (м. Львів, вул. Бескидська, буд. 41, код ЄДРПОУ 45073702)за квітень, травень, липень 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Холдінг Україна» (м. Львів, вул. Бескидська, буд. 41, код ЄДРПОУ 45073702) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 29524 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна