Рішення

від 16.12.2024 по справі 540/462/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/462/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу одноразової грошової допомоги за 14 повних років військової служби в розмірі 107228,38 гривень; визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно в розмірі 29323,20 гривень; визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки в розмірі 35232,09 гривень; зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки в розмірі 35232,09 гривень; визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні; зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в органах СБУ, однак при звільненні його зі служби Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) не проведено повний розрахунок, не виплативши одноразову грошову допомогу, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, а також грошову компенсацію за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні.

Представником відповідача Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що виплата грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2016-2019 роки у загальній сумі 35121,09 грн. здійснена управлінням у березні 2020 року, що підтверджується платіжною відомістю та платіжним дорученням. При цьому, на виконання нормативних положень управлінням видано наказ від 13.06.2019 № 105-ОС, яким ОСОБА_1 виключено зі списків та встановлено у зв`язку зі звільненням нарахування та виплату одноразові виплати у зв`язку із звільненням, компенсація за невикористану частину основної відпустки та інші. Тобто, право на виплату виникло на підставі наказу від 13.06.2019 № 105-ОС. Після надходження на казначейський рахунок замовлених коштів позивачу виплачено одноразові виплати у зв`язку із звільненням у сумі 107228 грн., компенсація за неотримане речове майно у сумі 29323 грн., компенсація за невикористану частину основної відпустки у сумі 35232,18 грн. Таким чином, на момент подання позивачем позову вказані кошти йому виплачені, а тому вимоги є необґрунтованими. Водночас протягом особливого періоду військовослужбовці учасники бойових дій не набувають права на додаткову відпустку, в тому числі передбачену ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки» та п. 12 ч. 1ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, ні Законом № 2011-ХІІ у ст. 9 та 9-1, ні у постанові № 704, ні у Інструкції № 515 не передбачена грошова компенсація за залучення військовослужбовців СБУ до виконання службових обов`язків понад службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні. При цьому, позивач отримував надбавку за особливості проходження служби, що передбачено гл. 2 розділу ІІІ Інструкції № 515/дск.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року відкрито провадження по справі № 540/462/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року зупинено провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справ Одеський окружний адміністративний суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 березня 2023 року адміністративну справу № 540/462/20 в електронному вигляді, без паперового примірника, передано головуючому судді Левчук О.А.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 18 липня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.12.2016 року (а.с. 30)

ОСОБА_1 проходи службу в органах Служби безпеки України та наказом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) від 13.06.2019 року № 105-ос звільнений з військової служби з 13.06.2019 року (а.с. 32-35, 102).

Не погодившись із невиплатою Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) одноразової грошової допомогу при звільненні, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, а також грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 68 Положення № 1262/2007 днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

Згідно ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Службу безпеки України» форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Центрального управління Служби безпеки України №515/ДСК від 10.04.2018 затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України.

Пунктом 2 розділу І Інструкції №515 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців СБ України складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі - Порядок №178).

Згідно п. 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) від 13.06.2019 року № 105-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 13.06.2019 року (а.с. 32-35, 102).

Вказаним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 14 календарних днів служби згідно з главою 1 розділу V Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України №515/ДСК-2018. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 69 днів щорічної основної невикористаної відпустки за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.

Також, згідно довідки-розрахунку № 3 від 18.06.2019 року ОСОБА_1 до виплати підлягає розрахункова сума вартості речового майна у розмірі 29323,20 грн. (а.с. 98).

При цьому, судом встановлено, що 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено 107228,38 грн. (з урахуванням податків та зборів) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (а.с. 93-95).

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено 29323,20 грн. (з урахуванням податків та зборів) компенсації за неотримане речове майно (а.с. 96-97).

25 березня 2020 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено 35232,18 грн. (з урахуванням податків та зборів) компенсації за невикористану частину основної відпустки (а.с. 90-92).

Таким чином, станом на теперішній час відповідачем, Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) в повному обсязі нараховано та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби, компенсацію за неотримане речове майно та компенсацію за невикористану частину основної відпустки, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки в розмірі 35232,09 гривень та зобов`язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки в розмірі 35232,09 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В той же час, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу одноразової грошової допомоги за 14 повних років військової служби в розмірі 107228,38 гривень; визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно в розмірі 29323,20 гривень.

При цьому, позовна заява не містить вимог щодо зобов`язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) вчинити певні дії та/або зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Водночас, позивачем ОСОБА_1 не доведено, яким чином оскаржувана бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) створюють для позивача юридичні наслідки та порушують його права та інтереси. Крім того, позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що задоволення заявлених позовних вимог в подальшому відновить його права, свободи та інтереси, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу одноразової грошової допомоги за 14 повних років військової служби в розмірі 107228,38 гривень; визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо несвоєчасної виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно в розмірі 29323,20 гривень, слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні; зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов`язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання на те, що відповідно до наказу № 22 співробітниками-військовослужбовцям, які залучаються у зв`язку зі службовою необхідністю до виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні та понад службовий час, надається інший час відпочинку в порядку, встановленому законодавством, оскільки ані приписами наказу № 22, ані Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані Інструкцією №515/ДСК не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач в період проходження військової служби залучався до виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні; зобов`язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за часи відпочинку, які не були йому надані за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність (дії) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Так, питання щодо правомірності ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій було розглянуто Верховним Судом у зразковій справі.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року по справі № 620/4218/18 , залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Вирішуючи спір по суті, Верховним Судом констатовано, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При вирішенні спору Верховним Судом зроблено висновок про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п. 12 ст. 12 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п. 8 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно п. 18 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у ЗУ від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ЗУ від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в 1 ЗУ «Про оборону України» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач, ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2016-2019 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) (код ЄДРПОУ 20001817, адреса місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 5) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук