Рішення

від 12.12.2024 по справі 520/18159/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року № 520/18159/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання Штангей-Калініна Ю.А.,

за участі:

представника позивача - Бронової Ю.Г.;

представника відповідача - Жилко С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправним та недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та недійсним рішення Харківської міської ради Харківської області від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку запровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018».

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що на підставі позовної заяви Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.11.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова (справа № 638/19760/23) йому стало відомо про прийняття 18.12.2019 Харківською міською радою рішення № 1908/19 «Про затвердження Порядку запровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018». До позовної заяви було долучено Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 загальною площею 0,1080 га по АДРЕСА_2 , виданого відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Розрахунок ціни позову у справі № 638/19760/23 визначено міською радою у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земель, тобто розмір плати безпосередньо залежить від розміру нормативної грошової оцінки земель.

Вважає, що рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 є протиправним через порушення процедури його ухвалення, оскільки не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідно не було надано позивачеві строк для надання зауважень та пропозицій щодо прийняття оскаржуваного рішення.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України.

Ухвалою суду від 01.08.2024 постановлено перейти до розгляду справи № 520/18159/24 за правилами загального позовного провадження. З метою виконання вимог, передбачених ст. 173 КАС України, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання по адміністративній справі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

01.08.2024 до суду надійшло клопотання Харківської міської ради про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку з пропущенням строку для звернення із позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 задоволено клопотання представника Харківської міської ради про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення. Залишено без розгляду адміністративний представника Харківської міської ради про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та недійсним рішення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі № 520/18159/24 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи .

Ухвалою від 02.12.2024 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 12.12.2024 суд закрив підготовче провадження. Продовжив судовий розгляд адміністративної справи № 520/18159/24 по суті.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2003 № 5841, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.10.2003, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-5» загальною площею 4231,3 кв.м. по АДРЕСА_2 .

Нерухоме майно належне на праві власності позивачу розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111.

У грудні 2023 року Харківська міська рада звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1080 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 (справа № 922/3776/23).

При здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених коштів Харківською міською радою використовувалась нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно із пунктами 24, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою, п`ятою, дванадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні визначено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про оцінку земель» розробниками технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України «Про землеустрій» мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою. Відповідність технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок положенням нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Приписами частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Відповідно до Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації (частина перша статті 25).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина перша статті 26).

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією (частина третя статті 28).

Частинами першою третьою статті 201 Земельного кодексу України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Згідно із статтею 1 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частинами першою третьою статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Рішенням 25 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 цього рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Вказане рішення оприлюднено на офіційному інтернет сайті (https://www.city.kharkov.ua/) та міститься у Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради.

В оголошенні, текст розміщено на офіційному сайті Харківської міської ради, для платників земельного податку на території м. Харкова у розділі «Оголошення» розміщена інформація із Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, опис меж економіко-планувальних зон м. Харкова; значення зональних коефіцієнтів Км2 в межах економіко-планувальних зон. Зазначено, що відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням 32 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.

Пунктом 1.4. цього рішення зазначено, що відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

У справі, що розглядається, судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» є нормативно-правовим регуляторним актом та, відповідно, на процедуру його розробки, оприлюднення та прийняття поширюються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частинами першою третьою статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», в редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

Проект відповідного рішення було опубліковано у газеті «Харьквовские известия» від 16 грудня 2019 року № 117.

Частинами 6, 7 ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що 16 грудня 2019 року у газеті «Харьковские известия» № 117 опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту рішення сесії Харківської міської ради «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», яке відповідає вимогам ч. 5 ст. 9 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Надані відповідачем вищезазначені докази підтверджують доведення до відома населення у визначені законодавством строки рішення про скликання сесії ради та опублікування до проведення пленарного засідання проєкту спірного нормативно-правового регуляторного акта в засобах масової інформації. При цьому, за місяця з дати оприлюднення проекту відповідного рішення позивач не скористався своїм правом надати зауваження. Будь-які зауваження з приводу затвердженої технічної документації не містить і адміністративний позов.

Під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_2 , що рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» згідно із законом набирає чинності з 01.01.2021, проте відповідач ввів дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Харкова з 01.01.2020, зворотня дія в часі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що рішенням 25 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 цього рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Вказане рішення оприлюднено на офіційному інтернет сайті (https://www.city.kharkov.ua/) та міститься у Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради.

При цьому, рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1908/19 нормативна грошова оцінка земель міста Харкова впроваджувалась, а не затверджувалась.

Суд не вбачає підстав для врахування під час розгляду справи висновків, які містяться у постанові Верховного Суду України від 10 листопада 2023 року у справі № 140/304/23, оскільки обставини справи не є подібними.

У справі № 140/304/23 Верховний Суд, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладеного у постановах від 7 жовтня 2021 року у справі № 160/17179/20, від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18 та від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21 виходив з того, для встановлення того, чи є рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі регуляторним актом, необхідно визначити, чи затверджено цим рішенням одночасно показник базової вартості одного квадратного метра землі.

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі не мало впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінювало їх і не припиняло дію попередніх актів з цього питання, а відтак не могло порушувати прав позивача й не вимагало застосування спеціальних регуляторних процедур з огляду на існування іншого чинного рішення про уведення її в дію (впровадження) на території цієї адміністративно-територіальної одиниці та встановлення показника базової вартості одного квадратного метра землі.

У справі № 140/304/23 технічна документація затверджувалась та вводилась в дію одним рішенням міської ради. При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів доведення до відома населення у визначені законодавством строки рішення про скликання сесії ради та опублікування до проведення пленарного засідання проєкту спірного нормативно-правового регуляторного акта в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб, що позбавило, зокрема позивача права на участь в процесі прийняття цього рішення, надання зауважень і заперечень.

Таким чином, суд зазначає, що зазначене судове рішення у вказаній справі постановлене за інших фактичних обставин та не є релевантним до даної справи.

З приводу застосування вимог п. 271.2 ст. 271 ПК України суд враховує, що норми податкового законодавства регулюють порядок застосування рішень щодо нормативної грошової оцінки земель, а не порядок повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта, як процедури ухвалення рішення.

Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на судовий захист закріплено й статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист..

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправним та недійсним рішення, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року.

СуддяЗаічко О.В.