Рішення

від 10.12.2024 по справі 520/28674/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" грудня 2024 р. № 520/28674/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко А.В.

представника позивача - Голинського О.О.,

представника відповідача - Логвінова О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою додатку Easycon в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" (вул. Пушкінська, буд. 7,м. Київ, 01001) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057) провизнання протиправною та скасування податкової вимоги ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУТОК", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 року по справі № 0001130-1310-2040.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК", (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581) за платежем "Рентна плата за використання надрами для видобування природного газу" шляхом виключення податкового боргу у сумі 282 379 911.50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 року № 0001130-1310-2040 є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржувана позивачем вимога Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 року № 0001130-1310-2040 є такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини дійшов наступних висновків та мотивів.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Укргазвидобуток», (далі - ПрАТ «Укргазвидобуток») є платником рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2007 № 4404.

ПрАТ «Укргазвидобуток», відповідно до наданих податкових декларацій з рентної плати, самостійно задекларовано рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) на загальну суму 1 101 275,3 тис. грн. за трьома територіальними громадами : Мереф`янська, Нововодолазька, Зміївська.

Згідно з нормами підпункту 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що обчислені відповідно до положень статті 252 та підпункту 69.31 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 квітня 2022 року до останнього дня (включно) місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, тимчасово не сплачуються в частині обсягів газу природного видобутого, але не реалізованого у відповідних податкових (звітних) періодах, та зазначеного в актах платника податків про рух природного газу в газосховищах учасника ринку природного газу та Оператора газосховищ України за календарний місяць, що відповідає податковому (звітному) періоду, як такий, що закачаний до газосховищ у податковому (звітному) періоді відповідно до здійснених Оператором газосховищ України алокацій згідно з розділом IX Кодексу газосховищ (далі - закачаний газ природний). Нараховані та не сплачені податкові зобов`язання за обсяги закачаного газу природного у відповідному податковому (звітному) періоді, що припадають на період, зазначений у цьому абзаці, не вважаються податковим боргом та підлягають сплаті відповідно до положень цього підпункту.

Фактично, відповідно до вимог підпункту 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України загальна сума податкових зобов`язань ПрАТ «Укргазвидобуток», що самостійно обчислена за обсяги закачаного природного газу (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) та не сплачена становила 401 814 799,88 грн. і не вважалась податковим боргом.

При цьому, сума податкових зобов`язань ПрАТ «Укргазвидобуток» за обсяги природного газу, що реалізований із газосховищ (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) становить 116 141 061,50 гривень.

Також судом встановлено, що 24 червня 2024 року позивач отримав від Головного управління ДПС у Харківській області лист № 27402/6/20-40-13-05-21 в якому повідомляється, що станом на 11.06.2024 згідно з інтегрованими картками ІКС «Податковий блок» за позивачем обліковується податковий борг у сумі 282 379 911,50 грн., у зв`язку з чим відповідно до ст. 89 ПК України виникає право податкової застави.

Разом з цим листом у конверті знаходився дублікат податкової вимоги з Детальним розрахунком суми податкового боргу до неї. У дублікаті податкової вимоги зазначено, що Податкова вимога № 0001130-1310-2040 сформована 15 лютого 2024 року Головним управління ДПС у Харківській області.

У дублікаті Податкової вимоги зазначено про наявність у Товариства податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 282 379 911,50 грн. станом на 14 лютого 2024 року. При цьому до отримання дубліката Податкової вимоги 24.06.2024 Товариство оригінал цієї Податкової вимоги не отримувало.

Не погоджуючись із наявністю податкового боргу, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на Податкову вимогу (скарга від 03.07.2024 № 105) .

Державна податкова служба України рішенням від 17.07.2024 № 21865/6/99-00-06-03-03-06 продовжила розгляд скарги на Податкову вимогу до 05.09.2024.

За результатами розгляду скарги на Податкову вимогу Державна податкова служба України Рішенням від 05 вересня 2024 року за № 26950/6/99-00-06-03-03-06 залишила без змін Податкову вимогу, а скаргу позивача без задоволення.

Судом встановлено, що за даними відповідача податковий борг у позивача в сумі 282 379 911,50 грн. виник на підставі поданих розрахунків з рентної плати за користування надрами для видобування сировини з визначенням податкових зобов`язань за звітні періоди: вересень, жовтень, грудень 2022 року та січень, березень 2023 року.

Також судом встановлено, що підставою винесення вище вказаної вимоги є посилання відповідача на ту обставину, що 29 січня 2024 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України, що внесені Законом України від 10.08.2023 № 3317-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Закон № 3317-ІХ), зокрема підпунктом 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що нараховані відповідно до цього підпункту податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного за обсяги закачаного газу природного за відповідні податкові (звітні) періоди, які залишилися несплаченими платником рентної плати на дату припинення його спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятих у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», підлягають сплаті платником рентної плати протягом 10 календарних днів з дня припинення відповідним дозвільним органом (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр) його спеціального дозволу на користування надрами, а у разі несплати вважаються податковим боргом.

Відповідно до інформації Держгеонадра підприємству ПрАТ «Укргазвидобуток» з 12.04.2023 зупинена дія спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2007 № 4404 строком на 5 років (наказ Держгеонадра від 12.04.2023 №195), в результаті виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023.

Також судом встановлено та вказана обставина не заперезалась сторонами по справі, що наказом Державної служби геології та надр України від 12.04.2023 року № 195 Спецдозвіл, виданий Позивачу, було зупинено.

У зв`язку із цим, 12 квітня 2023 року позивач зупинив діяльність із видобування природного газу і надалі взагалі не провадив цю діяльність.

19 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2023 року в межах кримінального провадження № 22023000000000248 на залишки природного газу, що знаходяться в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» та належать на праві власності позивачу, накладено арешт шляхом заборони продажу залишків природного газу.

В подальшому наказом Державної служби геології та надр України від 26.06.2024 року № 293 дія Спецдозволу була поновлена на підставі ч. 7 ст.57 Кодексу України про надра та ч. 7ст. 26 Закону України «Про нафту і газ».

Суд аналізуючи зміст абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України зазначає, що абз. 15 передбачає, що узгоджені податкові зобов`язання, які залишились несплаченими на дату припинення спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування санкцій, підлягають сплаті протягом 10 днів з дня припинення дозволу, а у разі несплати вважаться податковим боргом тобто, узгоджені податкові зобов`язання, які залишились несплаченими на дату припинення спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування санкцій, підлягають сплаті протягом 10 днів з дня припинення дозволу, а у разі несплати вважаться податковим боргом.

Суд зазначає, що термін «припинення спеціального дозволу на користування надрами» безпосередньо у ПК України не визначений. Положенням п. 5.3 ст. 5 ПК України визначено, що «Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.».

Враховуючи вище викладене суд зазначає, що в даному випадку такими іншими законами, де використовується відповідна термінологія, є Закон України «Про нафту і газ», Кодекс України про надра. Крім того, термінологія застосовується також і в Законі України «Про санкції».

Закон України «Про нафту і газ», який підлягає застосуванню до даних правовідносин, розрізняє зупинення та припинення (анулювання) спеціального дозволу на користування надрами та передбачає різні правові наслідки цих заходів.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.26 Закону України «Про нафту і газ» право користування нафтогазоносними надрами, серед іншого, може бути тимчасово заборонено (зупинено) у разі:

« 3) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України"Про санкції" у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами;».

Така заборона (зупинення) права користування надрами здійснюється шляхом зупинення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, тобто Державною службою геології та надр України, дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами у зв`язку із застосуванням санкцій.

При цьому, чч. 3 7 ст.26 Закону України «Про нафту і газ» встановлено, що:

«Тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п`ятої - сьомої статті 13 Кодексу України про надра на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Протягом 20 календарних днів після зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами користувач нафтогазоносними надрами зобов`язаний зупинити на наданій йому у користування ділянці нафтогазоносних надр проведення робіт, передбачених спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами.

Зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не звільняє користувача нафтогазоносними надрами від обов`язку проводити на ділянці нафтогазоносних надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню на ділянці нафтогазоносних надр надзвичайної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не є підставою для переривання строку його дії.

Дія спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, після усунення користувачем нафтогазоносних надр порушень, що були підставою для прийняття таким органом або судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) права користування надрами, та (або) у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з відповідного надрокористувача чи усунення підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті.».

Отже суд аналізуючи вище вказані положення приходить до висновку, що зупинення (заборона) спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами діє, як (1) тимчасовий захід,(2) який забороняє проведення робіт, передбачених дозволом, (3) однак не звільняє від обов`язку проведення робіт задля запобігання настання надзвичайних ситуацій,(4) і дія такого спеціального дозволу може бути поновлена.

Як вже було встановлено вище дія Спецдозволу позивача вже поновлена.

Так положенням ч. 1 ст.27 Закону України «Про нафту і газ» встановлено, що право користування нафтогазоносними надрами, серед іншого, припиняється у разі анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами.

В свою чергу, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про нафту і газ»

«Анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється виключно у разі:

9) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання дії спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами».

За наявності наведених підстав анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється також Державною службою геології та надр України.

Водночас, згідно з ч. 5 ст.27 Закону України «Про нафту і газ»:

«У разі припинення права на користування нафтогазоносними надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування нафтогазоносними надрами або у разі анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у порядку, встановленому земельним законодавством».

Відтак, припинення права користування надрами у разі, зокрема, анулювання спеціального дозволу, на відміну від його зупинення, є постійним заходом, та не передбачає відновлення права користування надрами після спливу певного строку, наприклад строку застосування санкцій.

У Законі України «Про санкції», і у Кодексі України про надра також має місце розмежування «зупинення» дії дозволу та його анулювання («припинення»).

Так, одними із видів санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції» є зокрема:

« 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.».

Статтею 13 Кодексу України про надра закріплено:

«У разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами».

З огляду на зазначене суд зазначає, що «зупинення» спеціального дозволу на користування надрами на певний період до його поновлення є відмінним від анулювання («припинення» права користування надрами), виходячи із спеціального законодавства.

Отже, «зупинення» не може вважатись «припиненням» для цілей абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Крім цього висновок суду про тимчасовість зупинення Спецдозволу у даному випадку, а не про його припинення (анулювання), свідчить і факт поновлення дії Спецдозволу наказом Державної служби геології та надр України від 26 червня 2024 року № 293 яким підставою для поновлення дії такого дозволу слугувало рішення РНБОУ від 24.06.2024 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента від 24.06.2024 року № 376/2024.

Текст зазначеного Указу Президента, а також рішення РНБОУ з відповідним Додатком 3 «Зміни, що вносяться в додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 січня 2023 року № 43/2023)» розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Президента України за посиланням: https://www.president.gov.ua/documents/3762024-51081.

Зокрема, Додатком 3 до цього рішення РНБОУ внесено зміни до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 , в результаті чого п. 6 обмежень щодо зазначеної особи викладено у наступній редакції:

« 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами №№ 5408, 6652; зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №№ 6049, 6593)».

Як вбачається, РНБОУ у цьому рішенні також розмежовує, які саме спеціальні дозволи на користування надрами підлягають анулюванню (тобто, припиняється право користування надрами), а які саме дозволи зупиняються. При цьому Спецдозвіл, виданий Позивачу, у даному переліку відсутній.

Такий підхід до застосування санкцій також свідчить про те, що «зупинення» дії спеціального дозволу є окремим поняттям, яке має відмінне значення від «припинення» (анулювання).

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що приписи абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не поширюються на позивача, оскільки Спецдозвіл, виданий позивачу не припинявся шляхом його анулювання, а його дію було зупинено.

Крім того, суд зазначає, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Реалізація цього принципу знаходить своє підтвердження у п. 56.21 ст. 56 ПК України, у якому закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вище вказані висновки суду щодо застосування положень підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України знайшли своє відображення у висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 року № 0001130-1310-2040.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК", (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581) за платежем "Рентна плата за використання надрами для видобування природного газу" шляхом виключення податкового боргу у сумі 282 379 911.50 грн. то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки після скасування податкової вимоги у відповідача виникає обов`язок самостійно скорегувати данні в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК", (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581) за платежем "Рентна плата за використання надрами для видобування природного газу" шляхом виключення податкового боргу у сумі 282 379 911.50 грн..

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст.. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" (вул. Пушкінська, буд. 7,м. Київ, 01001) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 року № 0001130-1310-2040.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 16654 (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 16 грудня 2024 року.

Суддя Спірідонов М.О.