Постанова

від 14.04.2025 по справі 520/28674/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 р. Справа № 520/28674/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

представника позивача: Голинського О. О.

представника відповідача: Логвінова О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 16.12.24 у справі № 520/28674/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУТОК" (далі також позивач, ПрАТ "УКРГАЗВИДОБУТОК") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), у якому просило:

1) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 у справі № 0001130-1310-2040;

2) зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" (ідентифікаційний код юридичної особи 25635581) за платежем "Рентна плата за використання надрами для видобування природного газу" шляхом виключення податкового боргу у сумі 282 379911,50 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 за № 0001130-1310-2040.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУТОК" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 16654 грн 00 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що підставою винесення спірної вимоги є те, що 29 січня 2024 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України, що внесені Законом України від 10.08.2023 за № 3317-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Закон № 3317-ІХ), зокрема, підпунктом 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що нараховані відповідно до цього підпункту податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного за обсяги закачаного газу природного за відповідні податкові (звітні) періоди, які залишилися несплаченими платником рентної плати на дату припинення його спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятих у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», підлягають сплаті платником рентної плати протягом 10 календарних днів з дня припинення відповідним дозвільним органом (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр) його спеціального дозволу на користування надрами, а у разі несплати вважаються податковим боргом.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування спірної податкової вимоги з огляду на їх обґрунтованість. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Укргазвидобуток» (далі - ПрАТ «Укргазвидобуток») є платником рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2007 за № 4404.

ПрАТ «Укргазвидобуток» відповідно до наданих податкових декларацій з рентної плати самостійно задекларовано рентну плату за користування надрами для видобування природного газу (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) на загальну суму 1 101 275,3 тис. грн за трьома територіальними громадами : Мереф`янська, Нововодолазька, Зміївська.

Нормами підпункту 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що обчислені відповідно до положень статті 252 та підпункту 69.31 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 квітня 2022 року до останнього дня (включно) місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, тимчасово не сплачуються в частині обсягів газу природного видобутого, але не реалізованого у відповідних податкових (звітних) періодах, та зазначеного в актах платника податків про рух природного газу в газосховищах учасника ринку природного газу та Оператора газосховищ України за календарний місяць, що відповідає податковому (звітному) періоду, як такий, що закачаний до газосховищ у податковому (звітному) періоді відповідно до здійснених Оператором газосховищ України алокацій згідно з розділом IX Кодексу газосховищ (далі - закачаний газ природний). Нараховані та не сплачені податкові зобов`язання за обсяги закачаного газу природного у відповідному податковому (звітному) періоді, що припадають на період, зазначений у цьому абзаці, не вважаються податковим боргом та підлягають сплаті відповідно до положень цього підпункту.

Фактично, відповідно до приписів підпункту 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України загальна сума податкових зобов`язань ПрАТ «Укргазвидобуток», що самостійно обчислена за обсяги закачаного природного газу (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) та не сплачена, становила 401 814 799,88 грн і не вважалась податковим боргом.

Водночас сума податкових зобов`язань ПрАТ «Укргазвидобуток» за обсяги природного газу, що реалізований із газосховищ (починаючи з вересня 2022 по квітень 2023) становить 116 141 061,50 гривень.

24 червня 2024 року позивач отримав від Головного управління ДПС у Харківській області лист № 27402/6/20-40-13-05-21, в якому повідомлялося, що станом на 11.06.2024 згідно з інтегрованими картками ІКС «Податковий блок» за позивачем обліковується податковий борг у сумі 282 379 911,50 грн, у зв`язку з чим відповідно до ст. 89 ПК України виникає право податкової застави.

Разом з цим листом у конверті знаходився дублікат податкової вимоги з детальним розрахунком суми податкового боргу до неї.

У дублікаті податкової вимоги зазначено про наявність у позивача податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 282 379 911,50 грн станом на 14 лютого 2024 року.

У дублікаті податкової вимоги також зазначено, що податкова вимога № 0001130-1310-2040 сформована Головним управління ДПС у Харківській області 15 лютого 2024 року. Водночас до отримання дубліката податкової вимоги 24.06.2024 ПрАТ "УКРГАЗВИДОБУТОК" оригінал цієї податкової вимоги не отримувало.

Не погоджуючись із наявністю податкового боргу, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкову вимогу (скарга від 03.07.2024 за № 105) .

Державна податкова служба України рішенням від 17.07.2024 за № 21865/6/99-00-06-03-03-06 продовжила розгляд скарги на податкову вимогу до 05.09.2024.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України рішенням від 05 вересня 2024 року № 26950/6/99-00-06-03-03-06 залишила податкову вимогу без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із такими рішеннями суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 за № 0001130-1310-2040 є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За матеріалами справи, за твердженням відповідача, податковий борг у позивача в сумі 282 379 911,50 грн виник на підставі поданих розрахунків з рентної плати за користування надрами для видобування сировини з визначенням податкових зобов`язань за звітні періоди: вересень, жовтень, грудень 2022 року та січень, березень 2023 року.

Також судом установлено, що підставою прийняття вказаної вимоги є посилання відповідача на ту обставину, що 29 січня 2024 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України, що внесені Законом України від 10.08.2023 № 3317-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Закон № 3317-ІХ), зокрема підпунктом 69.30 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що нараховані відповідно до цього підпункту податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного за обсяги закачаного газу природного за відповідні податкові (звітні) періоди, які залишилися несплаченими платником рентної плати на дату припинення його спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятих у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», підлягають сплаті платником рентної плати протягом 10 календарних днів з дня припинення відповідним дозвільним органом (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр) його спеціального дозволу на користування надрами, а у разі несплати вважаються податковим боргом.

Відповідно до інформації Держгеонадра ПрАТ «Укргазвидобуток» з 12.04.2023 зупинена дія спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2007 за № 4404 строком на 5 років (Наказ Держгеонадра від 12.04.2023 за №195) на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023.

Також судом установлено та вказана обставина не заперечувалася сторонами у справі, що Наказом Державної служби геології та надр України від 12.04.2023 за № 195 Спецдозвіл, виданий позивачу, було зупинено.

У зв`язку з цим 12 квітня 2023 року позивач зупинив діяльність із видобування природного газу і надалі взагалі цю діяльність не здійснював.

19 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2023 в межах кримінального провадження № 22023000000000248 на залишки природного газу, що знаходяться в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» та належать на праві власності позивачу, накладено арешт шляхом заборони продажу залишків природного газу.

В подальшому Наказом Державної служби геології та надр України від 26.06.2024 за № 293 дія Спецдозволу позивачу поновлена на підставі ч. 7 ст. 57 Кодексу України про надра та ч. 7 ст. 26 Закону України «Про нафту і газ».

Колегія суддів, аналізуючи зміст абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України, погоджується з судом першої інстанції, що абз. 15 зазначеної норми передбачає, що узгоджені податкові зобов`язання, які залишились несплаченими на дату припинення спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування санкцій, підлягають сплаті протягом 10 днів з дня припинення дозволу, а у разі несплати вважаться податковим боргом, тобто узгоджені податкові зобов`язання, які залишились несплаченими на дату припинення спеціального дозволу на користування надрами в результаті виконання рішень про застосування санкцій, підлягають сплаті протягом 10 днів з дня припинення дозволу, а у разі несплати вважаться податковим боргом.

Разом з цим термін «припинення спеціального дозволу на користування надрами» безпосередньо у Податковому кодексі України не визначений. Так, положенням п. 5.3 ст. 5 ПК України передбачено, що «інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами».

В цьому випадку такими іншими законами, де використовується відповідна термінологія, є Закон України «Про нафту і газ», Кодекс України про надра. Крім того, відповідні терміни застосовуються також і в Законі України «Про санкції».

Закон України «Про нафту і газ», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, розрізняє зупинення та припинення (анулювання) спеціального дозволу на користування надрами та передбачає різні правові наслідки цих заходів.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про нафту і газ», право користування нафтогазоносними надрами, серед іншого, може бути тимчасово заборонено (зупинено) у разі:

«3) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у виді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами;».

Така заборона (зупинення) права користування надрами здійснюється шляхом зупинення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, тобто Державною службою геології та надр України, дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами у зв`язку із застосуванням санкцій.

Водночас частинами 3 7 ст. 26 Закону України «Про нафту і газ» встановлено, що:

«Тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п`ятої - сьомої статті 13 Кодексу України про надра на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Протягом 20 календарних днів після зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами користувач нафтогазоносними надрами зобов`язаний зупинити на наданій йому у користування ділянці нафтогазоносних надр проведення робіт, передбачених спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами.

Зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не звільняє користувача нафтогазоносними надрами від обов`язку проводити на ділянці нафтогазоносних надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню на ділянці нафтогазоносних надр надзвичайної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не є підставою для переривання строку його дії.

Дія спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, після усунення користувачем нафтогазоносних надр порушень, що були підставою для прийняття таким органом або судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) права користування надрами, та (або) у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з відповідного надрокористувача чи усунення підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті».

Отже, аналізуючи наведені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення (заборона) спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами діє, як (1) тимчасовий захід, (2) який забороняє проведення робіт, передбачених дозволом, (3) однак не звільняє від обов`язку проведення робіт задля запобігання настання надзвичайних ситуацій, (4) і дія такого спеціального дозволу може бути поновлена.

Як установлено під час розгляду справи, дія Спецдозволу позивача вже поновлена.

Положенням ч. 1 ст. 27 Закону України «Про нафту і газ» встановлено, що право користування нафтогазоносними надрами, серед іншого, припиняється у разі анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами.

В свою чергу, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про нафту і газ», анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється виключно у разі:

9) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання дії спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами».

За наявності наведених підстав анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється також Державною службою геології та надр України.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про нафту і газ», у разі припинення права на користування нафтогазоносними надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування нафтогазоносними надрами або у разі анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у порядку, встановленому земельним законодавством».

Отже, припинення права користування надрами у разі, зокрема, анулювання спеціального дозволу, на відміну від його зупинення, є постійним заходом, та не передбачає відновлення права користування надрами після спливу певного строку, наприклад строку застосування санкцій.

У Законі України «Про санкції», і у Кодексі України про надра також має місце розмежування «зупинення» дії дозволу та його анулювання («припинення»).

Так, одними із видів санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про санкції» є зокрема:

«6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами».

Статтею 13 Кодексу України про надра визначено:

«У разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами».

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що «зупинення» спеціального дозволу на користування надрами на певний період до його поновлення є відмінним від анулювання («припинення» права користування надрами) з огляду на приписи спеціального законодавства.

Отже, «зупинення» не може вважатись «припиненням» для цілей абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Крім цього, на користь висновку суду про тимчасовість зупинення Спецдозволу у даному випадку, а не про його припинення (анулювання), свідчить і факт поновлення дії Спецдозволу Наказом Державної служби геології та надр України від 26 червня 2024 року № 293, згідно з яким підставою для поновлення дії такого дозволу слугувало рішення РНБОУ від 24.06.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента від 24.06.2024 за № 376/2024.

Текст зазначеного Указу Президента, а також рішення РНБОУ з відповідним Додатком 3 «Зміни, що вносяться в додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 січня 2023 року № 43/2023)» , розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Президента України за посиланням: https://www.president.gov.ua/documents/3762024-51081.

Зокрема, Додатком 3 до цього рішення РНБОУ внесено зміни до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в результаті чого п. 6 викладено у такій редакції редакції:

«6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами №№ 5408, 6652; зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №№ 6049, 6593)».

РНБОУ у цьому рішенні також розмежовує, які саме спеціальні дозволи на користування надрами підлягають анулюванню (тобто, припиняється право користування надрами), а які саме дозволи зупиняються. Разом з цим Спецдозвіл, виданий позивачу, у такому переліку відсутній.

Наведений підхід до застосування санкцій також свідчить про те, що «зупинення» дії спеціального дозволу є окремим поняттям, яке має відмінне значення від «припинення» (анулювання).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приписи абз. 15 пп. 69.30 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не поширюються на позивача, оскільки Спецдозвіл, виданий позивачу, не припинявся шляхом його анулювання, а його дію було зупинено.

Крім того, колегія суддів ураховує, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Реалізація цього принципу знаходить своє підтвердження у п. 56.21 ст. 56 ПК України, у якому закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Така позиція суду щодо застосування положень підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України знайшла своє відображення у правових висновках Верховного Суду, сформованих у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і законного висновку про те, що позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 15.02.2024 за № 0001130-1310-2040 підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 520/28674/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 17.04.2025