Ухвала

від 10.12.2024 по справі 752/23273/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/7766/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/23273/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000024 від 11.01.2024 року та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004, які на праві комунальної власності належать Одеській міській раді та перебувають в оренді у ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), накладено арешт на нежитлову будівлю (аеросолярій), загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-Б, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), а також накладено арешт на нежитлову будівлю (рятувальна станція), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-А, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), із забороною проведення будівельних, земельних, підготовчих робіт на цих земельних ділянках, розпоряджатися та використовувати вказане майно, а також забороною органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000024 від 11.01.2024 року.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що всупереч доводам прокурора наведеним в клопотанні про арешт майна, слід зазначити, що наміри забудови відповідають містобудівній документації, функціональному та цільовому призначенню земельних ділянок, їх виду використання, тобто будь-яких протиправний дій чи намірів зі сторони ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» не було.

Звертає апелянт увагу суду і на те, що в описовій частині оскаржуваної ухвали йдеться про наявність постанови слідчого про визнання вказаного нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні. При цьому сам по собі факт наявності постанови про визнання речовим доказом не є ключовим фактором, адже, якщо виходити з структурного змісту норми ч.3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 Кримінального процесуального кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання майна речовим доказом. Водночас, описова частина клопотання не містить інформації, яка б в повній мірі визначала і обґрунтовувала позицію прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно на даній стадії досудового розслідування.

Наголошує директор ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД», що у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, хоча слідство триває понад 10 місяців - з 11.01.2024 року.

Таким чином зазначає, що в порушення ст. 172 КПК України слідчий суддя не перевірив відповідність клопотання про арешт майна вимогам ст. 171 КПК України, належним чином не дослідив надані матеріали та не перевірив інші докази, і не повернув клопотання на доопрацювання.

В судове засідання представник ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД»не з`явився, хоча був завчасно повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від представника ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення призначеного судового засідання у зв`язку з тим, що останній за станом здоров`я не має можливості прибути в судове засідання, однак будь-яких підтверджень цьому суду не надав. Водночас, представник мав можливість направити клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, чого також зроблено не було.

Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання представника ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» - адвоката ОСОБА_8 є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення, а відтак вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю представника, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві, за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000024 від 11.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України та за фактом зловживання владою та службовим становищем посадовими особами контролюючих органів у сфері містобудування.

Досудовим розслідування зазначено, що 03.08.2018 року ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» придбало у ТОВ «Українська логістична компанія» нежитлові будівлі (рятувальну станцію та аеросолярій) на пров. Кренкеля 2-А, 2-Б в місті Одеса.

Окрім того, Одеською міською радою рішеннями від 18.04.2019 передано ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» в оренду дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004 що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Кренкеля, земельні ділянки 2-А, 2-Б.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 18.11.2019 за № 01-06/295 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 229 - «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б».

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.09.2021 надано ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД», як замовнику, дозвіл (реєстраційний номер ІУ013210903560) на виконання будівельних робіт, назва об`єкта будівництва: «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б» за класом наслідків СС3 на земельних ділянках з кадастровими номерами та 5110137500:37:004:0002 та 5110137500:48:006:0004 за адресами: м. Одеса, пров. Кренкеля, 2-А та 2-Б відповідно (далі - Дозвіл).

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні виявлено численні порушення містобудівного законодавства під час прийняття рішення про видачу дозволу на будівництво ІУ013210903560, які відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» були підставою для відмови у його видачі, що може свідчити про зловживання службовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД».

Дозвіл на виконання будівельних робіт видано стосовно об`єкта, будівництво якого заплановано на території двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110137500:37:004:0002 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, 2-А, та 5110137500:48:006:0004 за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, 2-Б, однак вказані земельні ділянки передані у користування ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку.

Аналогічно, умовами п. 5.1 Договорів оренди землі передбачено, що «земельна ділянка передається в оренду ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, допоміжних споруд, підприємства громадського харчування та інфраструктури для відпочинку».

Отже, вказані земельні ділянки передавалися у користування ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» виключно для «експлуатації» та «обслуговування» будівель і споруд, а проведення будівельних робіт з нового будівництва об`єкта на території цих земельних ділянок не передбачено та не дозволяється умовами Договорів оренди землі.

Таким чином, забудова земельних ділянок, згідно виданого дозволу на будівництво, суперечить їх цільовому використанню, а також меті, для якої ці земельні ділянки передавалися в оренду. Здійснення нового будівництва на цих земельних ділянках не відповідає меті, для якої ці земельні ділянки передавалися в оренду а також порушує не тільки умови договорів оренди земельних ділянок, а й вимоги земельного законодавства, що у відповідності до ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Окрім того, в Містобудівних умов та обмежень, зазначено наступне: «Враховуючи, що згідно з «Планом зонування території м. Одеси» (зонінг), затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 р. № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-А, яка планується для розміщення адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення, розташована у проектній рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-Зп); а земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля, земельна ділянка 2-Б, яка планується під благоустрій, розташована у проектній рекреаційній зоні активного відпочинку (Р-2п), в межах водоохоронної зони моря і лиманів, пропозиції якої наведені у Генеральному плані, будівництво об`єкту необхідно вести відповідно до вимог Водного Кодексу України».

Положеннями земельного та водного законодавства встановлено заборону здійснювати будівництво на землях, що знаходяться в межах прибережної захисної смуги, та визначено виключний перелік об`єктів, будівництво яких дозволяється.

Таким чином, будівництво «адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення», щодо яких видано оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт, не належить до жодного із об`єктів, що перераховані у статті 90 Водного кодексу України та статті 61 Земельного кодексу України, а отже такий дозвіл видано в порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, земельні ділянки, щодо яких видано дозвіл на виконання будівельних робіт, знаходяться у пляжній зоні на відстані, яка не перевищує 100 метрів від урізу води.

Будівництво «адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення», на яке видано спірний дозвіл, не належить до жодного із перерахованих у статті 90 Водного кодексу України об`єктів, та порушує вимоги, встановлені Водним кодексом України щодо об`єктів, будівництво яких дозволяється у пляжній зоні.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видано на будівництво на двох земельних ділянках за кадастровими номерами: 5110137500:37:004:0002 та 5110137500:48:006:0004. Означені земельні ділянки не є суміжними між собою та знаходяться на відстані близько 50 м. одна від одної. Між ними розташована паркова зона та зона громадського відпочинку тобто їх об`єднання неможливе та суперечить нормам земельного та містобудівного законодавства.

Таким чином, в діях службових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції України вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. ст. 364 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що об`єкт «Нове будівництво адміністративної будівлі з об`єктами рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кренкеля, 2-А, 2-Б» розташовується на земельних ділянках з кадастровими номерами та 5110137500:37:004:0002 та 5110137500:48:006:0004 за адресами: м. Одеса, пров. Кренкеля, 2-А та 2-Б, які на праві комунальної власності належать Одеській міській раді та перебувають в оренді у ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207).

12.11.2024 слідчим СУ ГУ НП у м. Києві земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004, нежитлова будівля (аеросолярій), загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-Б, нежитлова будівля (рятувальна станція), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-А, в порядку ст.ст. ст. 40, 98, 110 КПК України визнано речовим доказом.

13.11.2024 року заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42024100000000024 від 11.01.2024 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004, які на праві комунальної власності належать Одеській міській раді та перебувають в оренді у ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), накладено арешт на нежитлову будівлю (аеросолярій), загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-Б, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), а також накладення арешту на нежитлову будівлю (рятувальна станція), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-А, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), із забороною проведення будівельних, земельних, підготовчих робіт на цих земельних ділянках, розпоряджатися та використовувати вказане майно, а також забороною органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000024 від 11.01.2024 року та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:37:004:0002, 5110137500:48:006:0004, які на праві комунальної власності належать Одеській міській раді та перебувають в оренді у ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), накладено арешт на нежитлову будівлю (аеросолярій), загальною площею 181,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-Б, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), а також накладено арешт на нежитлову будівлю (рятувальна станція), загальною площею 363,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Кренкеля 2-А, яка на праві власності належать ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» (код за ЄДРПОУ: 39048207), із забороною проведення будівельних, земельних, підготовчих робіт на цих земельних ділянках, розпоряджатися та використовувати вказане майно, а також забороною органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вищезазначених об`єктів нерухомого майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» - ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4