Рішення

від 16.12.2024 по справі 128/2975/22

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2975/22

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кривоносі Д.О.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року адвокат Байдак В.П. в інтересах позивачів звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області із вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Представник вказує, що спадкоємцями першої черги за законом є позивачі по справі: син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 , яка у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийняв лише позивач по справі ОСОБА_3 , шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, при цьому позивач по справі ОСОБА_2 спадщину після смерті батька не прийняла та на неї не претендує, інших спадкоємців за заповітом та спадкоємців за законом, які б мали право на спадщину, не має.

Також зазначає, що позивач по справі ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі з 1974 року, проте 30 березня 2000 року шлюб між ними був розірваний. Таким чином, право на спадкове майно в порядку спадкування за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 має лише позивач по справі ОСОБА_3 , однак оформити у нотаріуса спадкові права після смерті батька ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_3 не має змоги, зважаючи на наступне.

Представник позивачів вказує, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відсутній правовстановлюючий документ, оскільки батько при житті не отримав його. Відповідно до записів в погосподарських книгах за 1980-1990 роки двір, в якому розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , відносився до категорії колгоспних, головою якого був ОСОБА_4 , а членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року згідно з записами в погосподарській книзі були: ОСОБА_1 - дружина голови двору, та їх діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право власності на майно колгоспного двору, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , набули : ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , тому частка кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала 1/4.

У 1993 році позивач по справі ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 і прийняла прізвище чоловіка. В 2004 році вона знялась з реєстрації в будинку та вибула із колгоспного двору. Зареєструвалась за адресою АДРЕСА_2 . Проте, хоча вона в спірному будинковолодінні не проживала з 2004 року, своєю працею і коштами вона постійно брала та бере участь у веденні спільного господарства двору, а тому вважає не втратила право на частку в майні колгоспного двору, тому частки колишніх членів колгоспного двору до дня смерті ОСОБА_3 залишались незмінними по .

Зазначає, що отримати свідоцтво про право власності на відповідні частки у праві власності на житловий будинок як члена колгоспного двору в сільській раді позивачі не в змозі, оскільки органи місцевого самоврядування відповідно до змін в законодавстві з 01 січня 2013 року позбавлені права оформлення права власності на нерухоме майно з видачою свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Представник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та оскільки спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв лише позивач - ОСОБА_3 , то йому як спадкоємцю за законом, належить право власності в порядку спадкування за законом на вказану частину житлового будинку.

Вважає, що оскільки ОСОБА_3 спірному будинку належить 1/4 частина як члену колгоспного двору та 1/4 частина в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , то його частина у праві власності на спірний будинок складає (1/4+1/4), а частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складають по у праві власності на спірний будинок як членів колгоспного двору.

Зазначає, що постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори від 04.02.2022 за № 196/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тих підстав, що спадкоємцем не надано документи, які посвідчують право масності спадкодавця на спадкове майно.

У зв`язку із чим представник позивачів просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 як члена колгоспного двору;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як члена колгоспного двору;

- визнати за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (1/4 частку як члена колгоспного двору та 1/4 часту в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 .

30.01.2024 у судовому засіданні представник позивачі адвокат Байдак В.П. позов підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у ньому. Суду доповнила, що позивач ОСОБА_3 з моменту народження по сьогоднішній день проживає у будинку АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_2 знялась з реєстрації у 1993 році, отже вона має право частку вказаного будинку, як член колгоспного двору. Також просила долучити до матеріалів справи копії погосподарських книг колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

20.11.2024 у судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представник адвокат Байдак В.П. не з`явилися, попередньо через канцелярію суду представник подала заяву, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивачів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Вороновицької селищної ради до судового засіданні також не з`явився; при цьому на електронну адресу суду селищний голова Ковінько Олександр скерував заяву, в якій просить здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника селищної ради, при вирішення вищевказаної справи Вороновицька селищна рала покладається на розсуд суду.

З урахування зазначених заяв, суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з`явившихся осіб .

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши наявні докази в справі в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 61 року помер ОСОБА_3 в с. Михайлівка, Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2015 виконкомом Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №03 (а.с.15).

ОСОБА_4 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним також були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина), про що свідчать довідки №1-35 та №1-36 від 07.02.2022, видані виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.23,24).

Після його смерті відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який належить до колгоспного двору, забудовником та головою якого був ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва на забудову індивідуальної садиби, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної Ради депутатів трудящих №222 від 08.07.1975 (а.с.77-78), а також копії погосподарських книг (а.с.27-32) та довідка №1-34 від 07.02.2022, видана виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.26).

Згідно відповіді начальника КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 31.11.2023, на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області, надати інвентаризаційну/реєстраційну справу для огляду в судовому засіданні не є можливим, оскільки, технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» не проводилася (а.с.96).

Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_10 на замовлення ОСОБА_3 , загальна площа будинку становить 94,2 кв.м., житлова (основна) площа 60,7 кв.м., допоміжна (підсобна) площа 33,5 кв.м., паспорт виготовлено станом на 21.02.2022 (а.с.37-39).

З копій погосподарських книг вбачається, що станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 , був ОСОБА_4 , а членами колгоспного двору були: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (донька) та ОСОБА_3 (син) (а.с.27-32, 98-113).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_2 , у зв`язку із реєстрацією шлюбів, змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копіями свідоцтв: про народження серії НОМЕР_2 від 10.10.1975 (а.с.16); про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.11.1999 (а.с.18); про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.07.2014 (а.с.19) та серії НОМЕР_5 від 10.08.2021 (а.с.20), а також копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00037551165 від 17.11.2022 (а.с.36).

Згідно погосподарських книг, позивач ОСОБА_2 , у 1993 році вибула із будинку АДРЕСА_1 (а.с.99) та відповідно до копії довідки про реєстрації місця проживання особи №1-629 від 26.10.2021, зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_2 (зворотній бік а.с.34).

Також, 30.03.2000 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 30.03.2000 Вінницьким районним відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №43 (а.с.22).

Крім цього, ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.12.2022 витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №360/2015, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.48).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 05.01.2023 з Вінницької районної державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №360/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , з якої убачається, що з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори дійсно звернувся син померлого, позивач по справі ОСОБА_3 (а.с.58); при цьому дочка померлого, яка також є позивачем у даній справі ОСОБА_11 , подала заяву про відмову від належної їй частки спадкового майна за законом, що залишилась після смерті батька ОСОБА_3 (зворотній бік а.с.58).

Той факт, що ОСОБА_4 був рідним батьком ОСОБА_3 , підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 , виданого 14.05.1980 Гуменською сільською радою Вінницького району Вінницької області, актовий запис №14, в якому батьком зазначений ОСОБА_3 (а.с.17).

Окрім того, постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. від 04.02.2022 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить померлому ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки представником спадкоємця не надано документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а право власності спадкодавця на нерухоме майно не зареєстровано відповідно до закону (а.с.40).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті не розподілив спадщину між ними.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З матеріалів справи судом установлено, що домоволодіння, яке розташоване за аресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії колгоспних дворів; станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору був ОСОБА_4 , членами колгоспного двору були ОСОБА_1 (дружина станом на 15.04.1991), ОСОБА_2 (донька) та ОСОБА_3 (син), тобто кожному з них належала 1/4 частина майна колгоспного двору.

Окрім того, судом установлено, що позивач ОСОБА_3 успадкував після смерті батька ОСОБА_4 належну померлому частку домоволодіння, так як ОСОБА_2 (також позивач по справі) відмовилась від прийняття спадщини після смерті її батька.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки можливість позасудового вирішення спору у позивачів не має; задоволення позову відповідає чинному законодавству України, є ефективним способом захисту невизнаних прав позивачів , а також не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.

При цьому, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат із відповідача на користь позивачів, оскільки представник позивачів у позовній заяві зазначила, що понесені судові витрати позивачі залишають за собою.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - як члена колгоспного двору.

Визнати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 , право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - як члена колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з яких: частина - в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та частина, - як члена колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО