Постанова

від 16.12.2024 по справі 280/455/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/455/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року (суддя Мінаєва К.В.)

у справі №280/455/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор»

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор», в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачці додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень за березень, квітень, травень та червень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за березень, квітень, травень та червень 2022 року в розмірі 30000,00 гривень щомісячно;

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби в ДУ «ЗСІ» позивачка мала законні підстави на отримання додаткової грошової винагороди в період з 24.02.2022 по 07.07.2022 щомісячно в розмірі 30000 гривень, та в період з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168. Однак, відповідно до довідки про грошове забезпечення за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року відповідач не здійснив жодної виплати позивачці відповідно до Постанови №168, чим допустив протиправну бездіяльність.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачці додаткової винагороди за період з березня 2022 року по червень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з березня 2022 року по червень 2022 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у відповідному місяці, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо не нарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

Зобов`язано Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка.

Суд визнав такими, що не узгоджується з приписами ані Постанови №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ані з положеннями Порядку №925/5, нарахування відповідачем позивачці додаткової винагороди пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). При цьому судом враховано надану Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі №160/11851/22 оцінку поняттям «несення служби» та «проходження служби» і констатовано про застосування неправильного методу обчислення належної до виплати позивачці додаткової винагороди.

Суд також зауважив, що зміст внесених змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не змінили обсягу права позивачки на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.

Щодо права позивачки на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 суд встановив, що у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 Запорізька міська територіальна громада була включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, і вказавши на принцип дії незворотності нормативно-правових актів у часі та зауваживши що постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 набрала чинності 18.10.2022, суд дійшов висновку, що у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 позивачка мала право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що він правомірно здійснив виплату позивачці додаткової винагороди, оскільки в листі Міністерства юстиції України вказано, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Зазначає, що за період з 30.08.2022 по 17.10.2022 позивачці не виплачена додаткова винагорода через зміни у Постанові №168.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка 22.12.2015 була прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України (Державна установа «Запорізький слідчий ізолятор») на посаду молодшого інспектора 1-ої категорії відділу режиму і охорони, що підтверджується записами у трудовій книжці.

08.11.2023 на підставі наказу №222/ос-23 ДУ «ЗСІ» позивачка звільнена за власним бажанням у запас Збройних Сил України.

Згідно довідки про грошове забезпечення, позивачці передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода виплачувалась пропорційно відпрацьованому часу за травень 2022 року 16490,88 грн, серпень 2022 року 11397,60 грн, вересень 2022 року 4838,40 грн, жовтень 2022 року 4596,48 грн.

Наказом начальника СІЗО №94/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.05.2022 за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 позивачці нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (з 24.02.2022 до 28.02.2022 34 год., з 01.03.2022 до 31.03.2022 206 год., 01.04.2022 до 25.04.2022 160 год.) у розмірі 16490,88 грн.

Наказом начальника СІЗО №156/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 18.08.2022 за період з 26.04.2022 по 06.06.2022 позивачці нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу: з 26.04.2022 до 30.04.2022 40 год. 1666,80 грн; з 01.05.2022 до 31.05.2022 200 год. 8064,00 грн; з 01.06.2022 до 06.06.2022 40 год. 1666,80 грн.

Наказом начальника СІЗО №176/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 23.09.2022 за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 позивачці нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (з 14.07.2022 до 31.07.2022 120 год.) у розмірі 4838,40 грн.

Наказом начальника СІЗО №204/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.10.2022 за період з 01.08.2022 по 09.08.2022, з 23.08.2022 по 31.08.2022 позивачці нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (114 год.) у розмірі 4596,48 грн.

Вважаючи дії державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі додаткової винагороди згідно із Постановою №168 протиправними, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Позиція відповідача у спірному випадку полягає в тому, що додаткова винагорода має виплачуватися пропорційно фактичному часу несення служби, розрахованого у годинах в місячному періоді проходження служби, виходячи з 24 годин на добу, оскільки час несення служби позивачки в державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор» визначається конкретною кількістю робочих годин, протягом яких позивачка виконувала свої безпосередні посадові обов`язки.

Як встановлено вище, позивачка проходила службу в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора 1-ої категорії відділу режиму і охорони.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV.

Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2 ст.14 Закону №2713-IV).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. До такого переліку включено Запорізьку область.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно.

Постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується, як в ній зазначено, з 01.06.2022, внесені зміни до пункту 1 Постанови №168, згідно яким в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

З приводу дії вказаної постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 в часі суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

У рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи

Крім того, суд першої інстанції ґрунтовно послався на ч.1 ст. 52 Закону України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України», якою встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, з 01.06.2022, оскільки до 08.07.2022 відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови №168 призведе до звуження прав позивача.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним вище правовим нормам в контексті спірних правовідносин, зазначивши, що зміст внесених змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Наведене вище свідчить про наявне у позивачки право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, у зв`язку з несенням нею служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка» (Запорізька область) в розмірі до 30000,00 грн пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у відповідному місяці.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо таких понять як «несення» та «проходження служби», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, суд першої інстанції правильно врахував, що вказане питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02.11.2023 (справа №160/11851/22) зазначив, що поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.

Отже, є помилковою позиція, згідно якої під «несенням служби» слід розуміти лише несення служби в нічний час, виконання завдань в складі оперативної групи, несення вахти, перебування на блокпостах, тощо, оскільки лише вказані види несення служби вказують на особливий характер служби. До того ж законодавство не містить визначення терміну «несення служби» відмінного від загального поняття проходження служби. Окремі норми «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, не свідчать про наявність такого розмежування понять, а лише вказують, що Порядок визначає різні розміри та порядки обрахунку оплати праці за різні форми несення служби.

Щодо права позивачки на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у вказаний нею період з 30.08.2022 по 17.10.2022, за позицією відповідача у зазначений період виплати не передбачені у зв`язку зі змінами до Постанови №168, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 за №1146, які застосовуються з 01.09.2022, про виключення Державної кримінально-виконавчої служби з вище зазначеної постанови №168.

Судом з цього приводу з`ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 внесені зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема: в абзаці першому слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено.

У пункті 2 цієї постанови №1146 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.

Разом з тим, застосовуючи означений вище принцип дії незворотності нормативно-правових актів у часі, та приймаючи до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 набрала чинності 18.10.2022, позивачка у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 мала право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, як то правильно зазначено судом першої інстанції.

При цьому суд також враховує, що у вказаний період Запорізька міська територіальна громада була включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 зі змінами відповідно до наказів №193 від 26.08.2022, №206 від 13.09.2022, №217 від 26.09.2022, №233 від 17.10.2022).

Суд апеляційної інстанції не приймає аргументи скаржника стосовно листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що лист Міністерства юстиції України не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачкою та відповідачем.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №280/455/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко