Постанова

від 16.12.2024 по справі 420/8089/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8089/24

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 23.10.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС), Державної податкової служби України (далі ДПСУ) та просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) голови комісії ГУДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: №10037665/45154482 від 28.11.2023, №10037664/45154482 від 28.11.2023, №10037666/45154482 від 28.11.2023, №10037663/45154482 від 28.11.2023, №10061984/45154482 від 30.11.2023;

- зобов`язати ДПСУ зареєструвати податкові накладні: від 31.10.2023 р. за №731 на суму 84972,00 грн. (в тому числі ПДВ 14162,00 грн.) в ЄРПН датою подання, а саме 31.10.2023 року; від 31.10.2023 р. за №732 на суму 99021,54 грн. (в тому числі ПДВ 16503,59 грн.) в ЄРПН датою подання, а саме 31.10.2023 року; від 31.10.2023 р. за №733 на суму 101601,72 грн. (в тому числі ПДВ 16933,62 грн.) в ЄРПН датою її подання, а саме 31.10.2023 року; від 25.10.2023 р. за №586 на суму 24925,86 грн. (в тому числі ПДВ 4154,31 грн.) в ЄРПН датою її подання, а саме 25.10.2023 року; від 31.10.2023 р. за №735 на суму 38239,38 грн. (в тому числі ПДВ 6373,23 грн.) в ЄРПН датою її подання, а саме 31.10.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено.

27.09.2024 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у сумі 32875,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ГУДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.03.2024 року між ТОВ та адвокатом АО «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» Мазур Іриною Олександрівною укладено договір про надання правничої допомоги №211.

Актом виконаних робіт №001019 від 12.03.2024 року визначено загальну вартість послуг 32875 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №211 від 11.03.2024 року, акт виконаних робіт №001019 від 12.03.2024 року, рахунок №001019 від 12.03.2024 року, платіжна інструкція №347 від 13.03.2024 року, ордер.

Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане, у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Судова колегія враховує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката. Більш того, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без особистої участі представника.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було оскаржено додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року про стягнення судових витрат та не надано зауважень щодо визначеної судом першої інстанції суми правничої допомоги, яка підлягає стягненню.

Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 10000 гривень є співмірним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та відповідає нормам процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук