Ухвала

від 20.01.2025 по справі 420/8089/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

справа №420/8089/24

адміністративне провадження № К/990/1167/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №420/8089/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних голови комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №10037665/45154482 від 28 листопада 2023 року, №10037664/45154482 від 28 листопада 2023 року, №10037666/45154482 від 28 листопада 2023 року, №10037663/45154482 від 28 листопада 2023 року, №10061984/45154482 від 30 листопада 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ «Санстор Україна»: від 31 жовтня 2023 року за № 731 на суму 84 972,00 грн (в тому числі ПДВ 14 162,00 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання, а саме 31 жовтня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року за №732 на суму 99 021,54 грн (в тому числі ПДВ 16 503,59 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання, а саме 31 жовтня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року за № 733 на суму 101 601,72 грн (в тому числі ПДВ 16 933,62 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, а саме 31 жовтня 2023 року, від 25 жовтня 2023 року за № 586 на суму 24 925,86 грн (в тому числі ПДВ 4 154,31 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, а саме 25 жовтня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року за № 735 на суму 38 239,38 грн (в тому числі ПДВ 6 373,23 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, а саме 31 жовтня 2023 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено.

27 вересня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просило стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у сумі 32 875,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року без змін.

Також, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року без змін.

Не погодившись з оскаржуваними рішеннями, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Також Суд зауважує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження в частині оскарження додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, слід застосовувати такий же критерій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №420/8089/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санстор Україна» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко