Постанова

від 10.12.2024 по справі 620/3278/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3278/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представників позивача: Федоровської І.О., Вольвака О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КЛАДЬКІВКА» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КЛАДЬКІВКА» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КЛАДЬКІВКА» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АГРОФІРМА КЛАДЬКІВКА») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2024 №1344/ж10/25-01-07-00, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 4 032 858,60 грн за порушення валютного законодавства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» (як продавцем) та «VELES AGRO Sp.z.o.o» (як покупцем) укладено контракт №20-06/03 від 20.06.2022, на виконання якого в серпні 2022 року продавець отримав передоплату коштів.

Водночас, позивач вказує на те, що відвантаження продукції (насіння соняшнику) на виконання контракту не відбулося, зважаючи на природні умови, оскільки під час збирання соняшнику йшли дощі, тому соняшник на стеблі почав чорніти та висипатись. Оскільки сушіння соняшнику несло великі витрати на паливо та електроенергію, сторонами контракту було прийнято рішення про продаж ядра насіння соняшнику, що мало наслідком укладення контракту №08/09/2022 від 08.09.2022.

На виконання контракту №08/09/2022 від 08.09.2022, ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» реалізувало ядро насіння соняшнику без шкаралупи, лущене, сире, не подрібнене, не обсмажене, що підтверджується видатковими митними деклараціями, міжнародними товаро-транспортними накладними (CMR).

Як зазначає позивач, оплата за товар, поставлений при виконанні договору №08/09/2022 від 08.09.2022 контрагентом була проведена із помилковим зазначенням призначення платежу, а саме: «по договору № 20-06/03 від 20.06.2022», що призвело до того, що на рахунок підприємства за контрактом №20-06/03 від 20.06.2022 надійшли кошти в сумі 213 906,00 євро та за №08/09/2022 від 08.09.2022 в сумі 141 500,00 євро.

Зважаючи на вказані обставини, між ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» та «VELES AGRO Sp.z.o.o» складено акт звірки взаємних розрахунків ,за період серпень 2022 року - лютий 2023 року, згідно з яким станом на 28.02.2023 заборгованість позивача перед «VELES AGRO Sp.z.o.o» за контрактом № 20-06/03 від 20.06.2022 становить 205 906,00 євро, а заборгованість «VELES AGRO Sp.z.o.o» перед позивачем за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022 становить 460 200,00 євро.

10.03.2023 позивач отримав лист від «VELES AGRO Sp.z.o.o», в якому останній просив кошти, які надійшли з серпня 2022 року по березень 2023 року за контрактом № 20-06/03 від 20.06.2022, вважати як оплату в сумі 213 906,00 євро за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022.

10.03.2023 між позивачем та «VELES AGRO Sp.z.o.o» складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що грошові зобов`язання позивача перед «VELES AGRO Sp.z.o.o» за контрактом № 20-06/03 від 20.06.2022 припиняються в сумі 205 906,00 євро, а грошові зобов`язання «VELES AGRO Sp.z.o.o» перед ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА», за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022, припиняються в сумі 205 906,00 євро із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 254 294,00 євро.

ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» звернулося до АТ «ПУМБ» із листами № 34 від 02.06.2023 та № 37 від 13.07.2023, в яких просило кошти, що надійшли від «VELES AGRO Sp.z.o.o», згідно з контрактом № 20-06/03 від 20.06.2022, зарахувати на контракт № 08/09/2022 від 08.09.2022.

У відповіді № КНО-09.8.3/1039 від 11.10.2023 АТ «ПУМБ» зазначило, що банк, який обслуговує отримувача, немає права змінювати інформацію щодо «призначення платежу» за ініціативою отримувача і після зарахування коштів на рахунок отримувача, та технічної можливості такої зміни.

Лист від 28.04.2023 ДПС України надіслала до ГУ ДПС в Чернігівській області разом з витягом податкової інформації від Національного банку України про виявлені факти порушення валютного законодавства ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» при виконанні умов контракту № 08/09/2022 від 08.09.2022.

З огляду на отриману інформацію, ГУ ДПС в Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА», з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено Акт №9086/Ж5/25-01-07-06-01 від 22.09.2023 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» щодо порушення строків надходження валютної виручки за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022.

На підставі акта перевірки, та з урахуванням рішення ДПС України від 18.01.2024, до ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» застосовані санкції на загальну суму 4 032 858,60 грн, що визначені податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2024 №1344/ж10/25-01-07-00 (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Вважаючи оскаржуване ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного ППР, в той час як позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин, а саме блокування кордону польськими фермерами, що призвело до неможливості поставки товарів та порушення валютного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473 - VIIІ).

Частина 3 ст. 13 Закону № 2473- VIIІ передбачає, що в разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473- VIIІ відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Валютні операції, згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2473- VIIІ здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Статтею 11 Закону № 2473-VIIІ встановлено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Валютний нагляд відповідно до частини 2 вказаної статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов`язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2473- VIIІ Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту:

1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України;

2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу;

4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;

5) резервування коштів за валютними операціями;

6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України «Про Національний банк України», виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частина 1 та частина 2 статті 13 Закону № 2473- VIIІ передбачає, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з частинами 5, 8 статті 13 Закону № 2473- VIIІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

З метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України 24.02.2022 прийнято постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 (далі по тексту - Постанова №18), пунктами 14-2 та 14-3 якої граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Так, частина 1 статті 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачає, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень).

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів, відповідно до пункту 14-4 Постанови №18, здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Пункт 7-8 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі по тексту - Інструкція №7) передбачає, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.

Банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності).

Водночас, згідно з пунктом 9 Інструкції банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);

2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

Підпункт 5 пункту 10 Інструкції №7 встановлює, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності, зокрема, документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Водночас, слід зазначити, що пунктом 14-6 Постанови №18 встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Вимоги абзацу першого пункту 14-6 цієї постанови не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями:

1) операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка);

2) з оплати перестрахових премій (перестрахових платежів, перестрахових внесків) за договорами перестрахування (включаючи сертифікати, поліси, ковер-ноти, сліпи, бордеро премій, бордеро збитків), укладеними з перестраховиками-нерезидентами, зазначеними в підпунктах 16-19-1 пункту 14 цієї постанови.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА», на виконання контракту № 08/09/2022 від 08.09.2022, на адресу нерезидента «VELES AGRO Sp.z.o.o» здійснено поставку товару на загальну суму 460 200,00 євро.

Зазначене підтверджується оплатою за поставлений товар по контракту № 08/09/2022 від 08.09.2022 за даними бухгалтерського обліку в сумі 95 500,00 євро.

Тобто, станом на 31.08.2023, за ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» обліковувалась дебіторська заборгованість з виконання контракту № 08/09/2022 від 08.09.2022 на загальну суму 364 700,00 євро, що свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу, зазначених в акті перевірки.

Як зазначає позивач, 20.06.2022 між ним та «VELES AGRO Sp.z.o.o» було укладено контракт № 20-06/03, при виконанні якого не вдалось поставити товар зважаючи на несприятливі погодні умови, що стало підставою для прийняття рішення про укладення іншого контракту від 08.09.2022, проте контрагент при здійсненні оплати за товар, що поставлявся за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022 на рахунок позивача здійснив оплату в загальному розмірі 213 906,00 євро, помилково вказавши в платіжних документах призначення платежу «CONTRACT NR. 20-06/03 OF JUNE 20, 2022», а саме: 25.08.2022 в сумі 10000,00 євро; 26.08.2022 в сумі 5000,00 євро; 30.08.2022 в сумі 25000,00 євро; 02.09.2022 в сумі 10000,00 євро; 08.09.2022 в сумі 5000,00 євро; 12.09.2022 в сумі 6.000,00 євро; 15.09.2022 в сумі 12.000,00 євро; 16.09.2022 в сумі 6.000,00 євро; 26.09.2022 в сумі 30.000,00 євро; 29.09.2022 в сумі 15.000,00 євро; 10.10.2022 в сумі 7.000,00 євро; 12.10.2022 в сумі 1.000,00 євро; 02.11.2022 в сумі 35.000,00 євро; 11.11.2022 в сумі 35.106,00 євро; 15.02.2023 в сумі 3.800,00 євро; 17.03.2023 в сумі 8.000,00 євро.

Провівши звірку взаємних розрахунків з контрагентом, позивачем було встановлено, наявність помилки в платежах, а тому 10.03.2023 між позивачем та «VELES AGRO Sp.z.o.o» складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що грошові зобов`язання позивача перед «VELES AGRO Sp.z.o.o» за контрактом № 20-06/03 від 20.06.2022 припиняються в сумі 205.906,00 євро, а грошові зобов`язання «VELES AGRO Sp.z.o.o» перед позивачем за контрактом № 08/09/2022 від 08.09.2022 припиняються в сумі 205.906,00 євро, із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 254.294,00 євро.

Разом з тим, 24.02.2022, в межах встановлених чинним законодавством повноважень, Правлінням Національного банку України особливостей роботи банківської системи, в період воєнного стану, які визначені в постанові «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18, банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, доводи апелянта про форс-мажорні обставини, що виникли в зв`язку із блокуванням польського кордону та призвели до порушення виконання ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» своїх зобов`язань за укладеними зовнішньоекономічними договорами, не заслуговують на увагу суду, оскільки наявність форс-мажорних обставин у вигляді підтвердження від Польсько-української господарської палати датовані 12.03.2024, і надійшли після звернення позивача із заяву від 24.02.2024.

Тобто, ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» звернулося з вищевказаною заявою лише у лютому 2024 року, що свідчить про відсутність таких доказів станом на момент проведення перевірки податковим органом (вересень 2023), яким здійснювався в адресу платника відповідний запит.

Окрім того, посилання позивача на форс-мажорні обставини, а саме блокування кордону польськими фермерами, що призвело до неможливості поставки товарів, неможливість знайти транспорт для перевезення товару по кожному з контрактів, і як наслідок порушення валютного законодавства, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем в позовній заяві зазначено, що поставка товару по договору від 20.06.2022 не відбулась через погодні умови, а товар по договору від 08.09.2022, який був предметом перевірки, був поставлений товариством.

У даному випадку, питання порушення законодавства пов`язані з проведенням розрахунків за цей товар з порушенням граничних строків.

Аналіз положення Податкового кодексу України, Закону №2473 та постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», свідчить про те, що податковим органом правомірно накладено штрафні санкції на ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання у вигляді порушення строків надходження валютної виручки за контрактами укладеними з контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки оскаржуване ППР є законним та не підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КЛАДЬКІВКА» - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 13.12.2024 року