Постанова

від 16.12.2024 по справі 240/1407/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1407/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

16 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, яка полягає у відмові усунути виявлену методологічну помилку в Електронному кабінеті платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" щодо відображення позитивного сальдо по податку на прибуток в розмірі 38831043,56 гривень;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України внести зміни в Електронному кабінеті платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" шляхом відображення у графі 63 (код класифікації доходів бюджету - 11021000, назва коду класифікації доходів бюджету податок на прибуток підприємств) позитивного сальдо в розмірі 38831043,56 гривень.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що щонайпізніше з 31.12.2019 позивач дізнався про порушення відповідачем його прав, а тому з цього моменту для нього розпочався відлік шестимісячного процесуального строку на звернення до суду, оскільки ні станом на 31.12.2019 року, ні станом на будь-який інший день, який передував 02.01.2024 року Апелянт зазначає, що не здогадувався про порушення свої прав, так як не володів інформацією про обставини прийняття рішення чи вчинення дій Відповідачем.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, з урахуванням п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, за загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

При цьому, поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" вбачається, що предметом спірних правовідносин є допущена, на переконання позивача, помилка щодо відображення контролюючим органом в електронному кабінеті товариства інформації щодо стану розрахунків платника з податку на прибуток та зазначення в ньому позитивного сальдо в розмірі 19,56 гривень, замість правильного сальдо в розмірі 38831043,56 гривень. При цьому, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що підставою для відображення спірного позитивного сальдо в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" з податку на прибуток була виплата товариством, за результатами господарської діяльності в 2017 році, дивідендів компанії-засновнику "АНТЕУС ЛІМІТЕД" в розмірі 215727909,00 гривень, та сплата позивачем у зв`язку із цим авансового платежу з податку на прибуток в сумі 38831043,56 гривень.

Суд звертає увагу, що інформація щодо виплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" дивідендів компанії-засновнику та щодо сплати у зв`язку із цим авансового платежу з податку на прибуток, а відтак і інформація про позитивне сальдо в розмірі 19,56 гривень, що виникло внаслідок курсових різниць на момент сплати та на момент нарахування вищезазначеного авансового платежу, була відображена в інтегрованій картці товариства з податку на прибуток у 2018 році - після прийняття від нього податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

Таким чином, у 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" мало реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо ознайомлення з інформацією в своєму електронному кабінеті щодо стану своїх розрахунків з податку на прибуток, та як наслідок дізналось (мало можливість дізнатись) про порушення своїх прав, які, на його переконання, полягають у зазначенні в інтегрованій картці з податку на прибуток позитивного сальдо в розмірі 19,56 гривень, замість сальдо в розмірі 38831043,56 гривень, яке відповідає сумі сплаченого авансового внеску.

Крім того, з долученої відповідачем до поданого клопотання інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (код класифікації доходів бюджету -11021000 назва коду класифікації доходів бюджету податок на прибуток підприємств) вбачається, що станом на 31.12.2019 у позивача рахувалось позитивне сальдо в розмірі - 19,56 гривень.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.12.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" була відома інформація про розмір позитивного сальдо з податку на прибуток, зазначеного в його інтегрованій картці.

Таким чином, щонайпізніше з 31.12.2019 позивач дізнався про порушення відповідачем його прав, а тому з цього моменту для нього розпочався відлік шестимісячного процесуального строку на звернення до суду. Однак, даний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" подало до суду 18.01.2024, що свідчить про пропуск ним шестимісячного процесуального строку на звернення до суду.

Щодо доводів апелянта про те, що моментом, коли товариство дізналось про порушення своїх прав є 02.01.2024 - дата отримання від відповідача листа від 25.12.2023 Вих.№ 5151/6/34-00-50 з повідомленням про те, що інформація щодо сплати та нарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відображена в інтегрованій картці товариства відповідно до діючого законодавства, то колегія суддів зазначає, що отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" вказаного листа не змінює моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав на правильне відображення в електронному кабінеті інформації щодо стану розрахунків платника з податку на прибуток, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на усунення наявної, на переконання, помилки в частині розміру відображеного позитивного сальдо, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Суд зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Щодо посилання апелянта на приписи п. 42-1.11. ст. 42 ПК України, відповідно до якої, якщо технічний адміністратор або методолог не надсилає відповіді про результати перевірки повідомлення про технічну та/або методологічну помилку у встановлений цим Кодексом строк або заперечує наявність технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету, то слід зазначити, що платник податків має право звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів, про що повідомляє контролюючому органу, технічному адміністратору та методологу електронного кабінету через електронний кабінет. Але, відповідно до п.п. 14.1.110. п. 14.1 ст. 14 ПК України методолог електронного кабінету - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

В свою чергу, відповідно до п. 3 Розділу І Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637 методолог Електронного кабінету - ДПС; Пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 визначено, що Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відповідно до приписів законодавства Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не є методологом електронного кабінету, а отже посилання товариства на лист № 5151/6/34-00-50 від 25.12.2023 року не може кваліфікуватись, як вжиття позивачем заходів, передбачених п. 42-1.11. ст. 42 ПК України.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" пропустило визначенні в статті 122 КАС України процесуальні строки на звернення з даним позовом до суду, а нереалізація ним права на звернення до суду в межах такого строку, зумовлена виключно його власною пасивною поведінкою.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" не повідомило суду жодних доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.