Постанова

від 16.12.2024 по справі 140/26487/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/26487/23 пров. № А/857/5852/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління НАДС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, прийняте суддею Денисюк Р.С. у місті Луцьку у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління НАДС про визнання дії та бездіяльності протиправним,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління НАДС (надалі відповідач) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2023 по 08.09.2023 в сумі 18883,40 грн.

Суд виходив з того, що позивач був звільнений з державної служби 11.08.2023, а фактична виплата належних йому сум при звільненні відповідачем була здійснена 09.09.2023.

При цьому суд зауважив, що спору щодо нарахованих та виплачених сум між сторонами не існувало.

У даному випадку наявні підстави для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд зазначив, що період затримки розрахунку складає 20 робочих днів (з 12.08.2023 по 08.09.2023 включно).

Відтак враховуючи вищенаведене, суд стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18883,40 грн (20*944,17 грн).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління НАДС подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання вини затримки у виплаті звільненому працівникові сум, зокрема, не враховано, що обов`язок вчасного розрахунку лежав на ОСОБА_1 , як голові комісії з реорганізації Міжрегіонального управління.

Таким чином, причиною невчасної виплати сум позивачу було неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків.

Просить врахувати, що з метою виконання рішення суду НАДС як головний розпорядник бюджетних коштів повинен внести зміни до кошторису.

Таким чином можна стверджувати, що рішення суду прямо впливає на обов`язки та інтереси НАДС, а також зобов`язує НАДС до вчинення певних дій.

Крім того, рішення прийняте по справі № 140/26487/23 впливає на інтереси, права та обов`язки НАДС, водночас було прийняте за результатами розгляду справи без участі НАДС, що є порушенням норм процесуального права.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 22.05.2015 по 11.08.2023 працював на посаді начальника Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях.

Наказом №55/7-00/23 від 11.08.2023 позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією управління (а.с.11).

Із повідомлення від 11.08.2023 вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 нараховано до виплати 81929,29 грн (а.с.12).

Відповідачем згідно платіжної інструкції №202 від 07.09.2029 було перераховано кошти позивачу у зазначеній сумі, які ним отримано 09.09.2023 (а.с.43 зворот).

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.

Згідно ізстаттею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно достатті 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом встановлено що остаточний розрахунок з позивачем при звільненні відповідач провів 09.09.2023.

Затримка розрахунку при звільненні тривала з 12.08.2023 по 08.09.2023 включно.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100(далі - Порядок № 100).

Згідно з пп. «л» п. 1 розділу І Порядку № 100, у випадках, коли, згідно з чинним законодавством, виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати застосовується цей Порядок.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата у вищевказаних випадках обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати, враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

При цьому, абзацом 2 пункт 7 розділ І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України від 07.06.2018 № 260, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців обраховується та виплачується, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Згідно з довідкою відповідача про нараховану заробітну плату (а.с.15) від 11.08.2023 розмір місячної заробітної плати ОСОБА_1 за останні повні два місяці перед звільненням становив: у червні 2023 20860,00 грн, у липні 2023 19740,00 грн, загальна сума доходу за період з червня по липень 2023 становить 40600,00 грн.

Останні повні два місяці перед звільненням позивача налічують 43 робочих дні.

Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становить 40600,00 грн/43 = 944,17 грн/день.

Оскільки позивача звільнено з роботи 11.08.2023, а виплата спірної суми здійснена лише 09.09.2023, період затримки розрахунку складає 20 робочих днів (з 12.08.2023 по 08.09.2023 включно).

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що слід стягнути з Міжрегіонального управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2023 по 08.09.2023 в розмірі 18883,40 грн (20 х 944,17 грн).

Період за час затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок виплатити позивачці середнє грошове забезпечення, з урахуваннямстатті 117 КЗпП України(не більш як за шість місяців) обчислюється з 23.06.2023 (день виключення зі списків частини та всіх видів грошового забезпечення) по 23.12.2023 (включно) та становить 181 календарний день.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління НАДС залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №140/26487/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар