Ухвала

від 16.12.2024 по справі 990/379/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа №990/379/24

адміністративне провадження № П/990/379/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Вищої ради правосуддя, Франківського районного суду м. Львова, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України, Вищої ради правосуддя, Франківського районного суду м. Львова. Позовна заява направлена поштою 07 грудня 2024 року.

Позивач заявив такі вимоги:

- визнати протиправними дії Президента України, Вищої ради правосуддя , які полягають у відмові від належної організації і контролю за роботою судової інституції під час повномасштабної війни з рф, наслідком чого слід вважати втрату адміністративної керованості у Франківському районному суді м.Львова;

- зобов`язати Президента України, Вищу раду правосуддя відновити організацію роботи Франківського районного суду м.Львова у відповідності до діючого законодавства України .

- зобов`язати Франківський районний суд м.Львова надати позивачу у справі ОСОБА_1 (громадянину України з особливими потребами) для ознайомлення документи, які знаходяться у Франківському районному суді м.Львова, безпосередньо пов`язані із захистом права приватної власності позивача на нерухоме майно.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з`ясовуючи на підставі частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною першою статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, а відповідно до частини другої цієї статті - всі інші адміністративні справи підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до статті 25 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Аналогічне положення закріплено у статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також передбачено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, з-поміж іншого, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Отже, за загальним правилом, Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції і лише у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої інстанції.

Такі виключні випадки визначені частиною четвертою статті 22 та частиною третьою статті 27 КАС України, відповідно до яких Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, а стаття 273 КАС України - особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій.

Наведений у зазначених статтях перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Однак, як вбачається з позову, позивачем об`єднано позовні вимоги як до Президента України і Вищої ради правосуддя, які, з урахуванням вимог дотримання інстанційної та виключної підсудності, визначених статтями 22 та 266 КАС України, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Франківського районного суду м. Львова. Останні ж КАС України не відносить до виключної компетенції Верховного Суду щодо їх розгляду як судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас частиною п`ятою статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної інстанційної підсудності.

Відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Отже, суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 9901/430/19.

Оскільки позовні вимоги до Франківського районного суду м. Львова не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим. Відповідно, підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу відсутні.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Аналогічну позицію щодо застосування норми пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України у подібних процесуальних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 9901/430/19, від 19 вересня 2019 року у справі № 9901/62/19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 9901/382/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 9901/553/19, від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22, від 11 липня 2024 року у справі № 990/198/24, від 05 грудня 2024 року у справі № 990/308/24.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.

Керуючись статтями 22, 27, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Вищої ради правосуддя, Франківського районного суду м. Львова про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подали позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк В.П. Юрченко