Постанова

від 11.12.2024 по справі 480/5392/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р.Справа № 480/5392/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 20.09.24 по справі № 480/5392/22

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2021 за № 0001372419 та № 0001382419.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 30.12.2021 за № 0001372419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 420,07 грн та від 30.12.2021 за № 0001382419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 924,34 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської митниці - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Сумської митниці (вул. Юрія Ветрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631), за рахунок бюджетних асигнувань, 51 (п`ятдесят одну) грн 90 (дев`яносто) коп. витрат по сплаті судового збору та 261 (двісті шістдесят одну) грн 50 (п`ятдесят) коп. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Також, Сумська митниця, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просить останнє скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 в частині відмови у позові залишити без змін.

Також позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 17.09.2018 платежем SW24I917O67352 Chesnokova Liubov Viktorivna здійснила сплату коштів у розмірі 6291 дол. США за транспортний засіб Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 (з.б.а.с. 101).

16.10.2018 платежем SW24ІА16О92981 Mishchenko Viacheslav Oleksandrovych здійснив сплату коштів у сумі 1700 дол. США за доставку транспортного засобу Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 (з.б.а.с. 102).

19.12.2018 уповноваженою особою від позивача, як декларанта - ФОП ОСОБА_2 , при митному оформленні товару - легковий автомобіль, що був у використанні Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 , були надані митна декларація з необхідними документами, що не заперечується сторонами.

В митній декларації від 19.12.2018 № UA805180/2018/025261 особою відповідальною за фінансове врегулювання зазначено - ОСОБА_1 , митна вартість товару - 186330,59 грн, еквівалент 6691 дол. США по курсу 27,847943 грн/1 дол. США (а.с. 37), яка була визначена за основним методом - за ціною договору (6291 дол. США - вартість ТЗ та 400 дол. США - витрати на транспортування ТЗ до порту м. Одеси) (а.с. 38).

09.04.2019 платежем SW24J409O62126 ОСОБА_3 здійснив сплату коштів у розмірі 4600 дол. США за транспортний засіб Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 (з.б.а.с. 103).

05.06.2019 платежем SW24J605О28250 Maliuk Oleksandr Oleksandrovych здійснив сплату коштів у сумі 1470 дол. США за доставку транспортного засобу Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 (з.б.а.с. 104).

01.07.2019 уповноваженою особою від декларанта - ФОП ОСОБА_2 , при митному оформленні товару - легковий автомобіль, що був у використанні Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 були надані митна декларація з необхідними документами, що не заперечується сторонами.

В митній декларації від 01.07.2019 № UA805180/2019/018379 особою відповідальною за фінансове врегулювання зазначено - ОСОБА_1 , митна вартість товару - 130889,70 грн, еквівалент 5000 дол. США по курсу 26,177939 грн/1 дол. США (а.с. 24), яка була визначена за основним методом - за ціною договору (4600 дол. США - вартість ТЗ та 400 дол. США -витрати на транспортування ТЗ до порту м. Одеси) (а.с. 25).

11.02.2021 Сумською обласною прокуратурою та 29.03.2021 Головним управлінням Національної поліції України в Сумській області повідомлено Слобожанську митницю про можливі порушення вимог законодавства, а саме в частині митного оформлення вантажних відправлень автомобілів, що надходять морським шляхом (а.с. 59-60, 100-101).

11.11.2021 Сумською митницею було видано наказ № 190 про проведення щодо позивача у період з 17.11.2021 до 19.11.2021 документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування митних платежів за митними деклараціями від 19.12.2018 № UA805180/2018/025261 та від 01.07.2019 № UA805180/2019/018379 (а.с. 23).

12.11.2021 позивачу, на адресу його реєстрації, було направлено повідомлення про проведення перевірки (а.с. 22, 109-110).

22.11.2021 щодо позивача було складено акт № 41/21/7.24-19/2706613033 про результати документальної невиїзної перевірки, у висновку якого зазначено про заниження відповідачем податкових зобов`язань: за митною декларацією № UA805180/2018/025261 від 19.12.2018 по сплаті ввізного мита на суму 3620,23 грн та по сплаті ПДВ на суму 7964,51 грн; за митною декларацією № UA805180/2019/018379 від 01.07.2019 по сплаті ввізного мита на суму 2801,04 грн та по сплаті ПДВ на суму 6162,29 грн (а.с. 49-56). Вказний акт направлено на адресу реєстрації позивача 22.11.2021 (з.б.а.с. 110, а.с. 111).

23.12.2021 Сумською митницею було складено акт про неможливість вручення/отримання поштового відправлення акта документальної невиїзної перевірки позивачу (з.б.а.с. 113, а.с. 114).

30.12.2021 Сумською митницею на підставі акту було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001372419 про збільшення суми зобов`язання зі сплати мита на 6421,27 грн (3620,23 + 2801,04) та застосовано штраф у сумі 1605,32 грн; № 0001382419 про збільшення суми зобов`язання зі сплати ПДВ на 14126,80 грн (7964,51 + 6162,29) та застосовано штраф у сумі 3531,70 грн (а.с. 64-68). Вказані ППР отримані позивачем 02.02.2022, що не заперечується сторонами.

Вважаючи спірні податкові - повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сумської митниці від 30.12.2021 за № 0001372419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 420,07 грн та від 30.12.2021 за № 0001382419, а саме в частині застосування штрафу до ОСОБА_1 на суму 924,34 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про застосування відповідачем невірної норми Податкового кодексу України (п. 123.2 ст. 123), що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновком митного органу про заниження позивачем бази оподаткування митної вартості товару на суму 6421,27 грн (3620,23 + 2801,04) та зі сплати ПДВ - 14126,80 грн (7964,51 + 6162,29), що є порушенням митного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо законності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача, суд зазначає, що 10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.

10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.

Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.

Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності.

В той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв`язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення. Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість достягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю. Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною третьою статті 345 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

- правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

- обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

- правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

- відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового Кодексу України (Закон України від 13.05.2020 No591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) в частині абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Законом України від 16.10.2020 № 466- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» пункт.75.1 статті 75 ПКУ доповнено абзацом третім, згідно з яким порядок планування документальних перевірок митних органів, проведення та оформлення їх результатів встановлюються МКУ (Закон набрав чинності 23.05.2020)

Таким чином, мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами стосувався перевірок передбачених Податковим кодексом України.

Вищезазначений мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджувався на митні органи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи проводилась в межах встановлених законодавством строків, а тому твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення відповідачем встановленої мораторієм заборони на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 та, як наслідок, протиправність податкових повідомлень-рішень є неприйнятними.

Судовим розглядом встановлено, що спірна перевірка була призначена наказом відповідача за інформацією Сумської обласної прокуратури та ГУНП в Сумській області про SWIFT - трансакції. З листа ГУНП в Сумській області від 29.03.2021 вбачається, що разом з ним Слобожанській митниці надано компакт-диск формату DVD-R, на якому записані електронні документи -копії інвойсів, а самеу вигляді графічних зображень (а.с. 101).

Так, митному органу були надані інвойси за транспортування транспортних засобів (з.б.а.с. 102, 104), які при здійсненні митних оформлень не надавалися, що свідчить про можливе порушення законодавства з питань митної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки, відповідно до норм п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України.

Судом встановлено, що наказ на проведення перевірки містить предмет - правильність визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 19.12.2018 № UA805180/2018/025261 та від 01.07.2019 № UA805180/2019/018379 та юридичну підставу - п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України. Наказ на перевірку позивачем не оскаржувався.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані зокрема інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Так, в листі Сумської окружної прокуратури від 11.02.2021 та в листі ГУНП в Сумській області від 29.03.2021 надано дозвіл на використання митницями матеріалів у повному обсязі, необхідному та достатньому для проведення перевірок.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що інвойси надані прокуратурою та поліцією правомірно використані відповідачем при здійсненні перевірки.

Що стосується визначення та контролю митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом "а" та пунктом "b" частини 2 статті 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено що:

а) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції. ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Нормою ст.39 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм глави 9 МК України.

Згідно норм п.2 ч.2 ст. 52 та ч.21 ст.58 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів визначені ч.2 ст. 53 МК України.

Відповідно до норми п.4 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 МК України.

Приписом ч.8 ст.264 МКУ передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Нормою ч.1 ст.55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 МК України виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита є дата подання митному органу митної декларації або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Приписом п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Виходячи із аналізу вказаних норм, декларант під час митного оформлення повинен надати достовірні відомості щодо митної вартості товару, яка включає в себе його дійсну фактурну вартість, а у випадку її заниження і не виявлення цього під час митного оформлення, зазначене не може бути підставою для звільнення платника від сплати митних платежів, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.

Судовим розглядом встановлено, що дійсна фактурна вартість транспортного засобу Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 складає 6291 дол. США, про що при митному оформленні надавався інвойс від 15.09.2018. Згідно вказаного інвойсу митну вартість ТЗ було визначено за основним методом - за ціною договору у сумі 6691 дол. США - еквівалент 186330,59 грн по курсу 27,847943 грн за 1 дол. США (6291 дол. США - вартість ТЗ та 400 дол. США -витрати на транспортування ТЗ до порту м. Одеси). Натомість фактичні витрати на транспортування ТЗ Honda HR-V, VIN: 3CZRU6H36GM754115 до кордону України складають 1700 дол. США, а не 400 дол. США.

Дійсна фактурна вартість транспортного засобу Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 складає 4600 дол. США, про що при митному оформленні надавався інвойс від 09.04.2019. Згідно вказаного інвойсу митну вартість ТЗ було визначено за основним методом - за ціною договору у сумі 5000 дол. США - еквівалент 130889,70 грн по курсу 26,177939 грн за 1 дол. США (4600 дол. США - вартість ТЗ та 400 дол. США -витрати на транспортування ТЗ до порту м. Одеси) . Натомість фактичні витрати на транспортування ТЗ Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 до кордону України складають 1470 дол. США, а не 400 дол. США.

Відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про заниження позивачем бази оподаткування митної вартості товарів: ТЗ Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 на суму 1300 дол. США, із розрахунку (6291+1700) - (6291 + 400) та ТЗ Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 на суму 1070 дол. США, із розрахунку (4600 +1470) - (4600 + 400), що є порушенням митного законодавства.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Стосовно ТЗ Honda HR-V, VIN: НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною базою оподаткування цього товару є сума у розмірі 7991 дол. США, еквівалент - 222532,91 грн (по курсу 27,847943 грн/ 1 дол. США), тому мито за даний товар складає 22253,29 грн (ст. 374 МК України).

На підставі норм ст. 191, 218 ПК України податок на додану вартість за вказаний товар фактично складає 49242,23 грн, з розрахунку 20% (база оподаткування - 222532,91 грн + мито у розмірі 22253,29 + акцизний податок у фіксованому розмірі 1424,93 грн).

Однак, у декларації від 19.12.2018 уповноваженою особою від позивача розраховано мито у сумі 18633,06 грн та ПДВ у розмірі 41277,72 грн з розрахунку 20% (186330,59 + 18633,06 + 1424,93).

Отже, позивачем при декларуванні вказаного товару занижено податкові зобов`язання зі сплати мита на суму 3620,23 грн (22253,29 - 18633,06) та зі сплати ПДВ на суму 7964,51 грн (49242,23 - 41277,72).

Щодо ТЗ Honda HR-V, VIN: НОМЕР_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, фактичною базою оподаткування цього товару є сума у розмірі 6070 дол. США, еквівалент - 158900,09 грн (по курсу 26,177939 грн/ 1 дол. США), а отже мито за даний товар складає 15890,01 грн (ст. 374 МК України).

На підставі норм ст. 191, 218 ПК України податок на додану вартість за вказаний товар фактично складає 35493,48 грн, з розрахунку 20% (база оподаткування - 158900,09 грн + мито у розмірі 15890,01 + акцизний податок у фіксованому розмірі 2677,30 грн).

Проте, у декларації від 01.07.2019 уповноваженою особою від позивача розраховано мито у сумі 13088,97 грн та ПДВ у розмірі 29331,19 грн з розрахунку 20% (130889,70 + 13088,97 + 2677,30).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при декларуванні вказаного товару занижено податкові зобов`язання зі сплати мита на суму 2801,04 грн (15890,01 - 13088,97) та зі сплати ПДВ на суму 6162,29 грн (35493,48 - 29331,19).

Стосовно загальної суми зобов`язань, колегія суддів зазначає, що сума заниження зобов`язань за митними деклараціями від 19.12.2018 та від 01.07.2019 зі сплати мита складає 6421,27 грн (3620,23 + 2801,04) та зі сплати ПДВ - 14126,80 грн (7964,51 + 6162,29).

Таким чином, суд погоджується з висновками митного органу щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення ч. ч. 1, 2 ст. 51, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58 ч. 1 ст. 257 та ст. 368 МК України, п. 36.1 ст. 36, п. 190.1 ст. 190 ПК України та заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митними деклараціями.

Щодо застосування до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % у зв`язку із збільшенням основного розміру грошового зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Суд зазначає, що факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов`язань (митних платежів).

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.

Так, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями п. 123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення п. 109.3 ст. 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2, 123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачені відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення умисної форми вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що повноваженою особою декларанта 19.12.2018 неправильно зазначено суму митної вартості товару в декларації, виходячи з фактурної вартості 6291 дол. США та витрат на транспортування - 400 дол. США, факт того, що дійсна вартість витрат на транспортування складала 1700 дол. США за SW - платежем, здійсненим позивачем - ОСОБА_1 .

Також відповідно до декларації від 01.07.2019 в ній неправильно зазначено суму митної вартості товару, виходячи з фактурної вартості 4600 дол. США та витрат на транспортування - 400 дол. США та факт того, що дійсна вартість витрат на транспортування складала 1470 дол. США за SW - платежем, здійсненим - ОСОБА_4 .

Доказів того, що позивач умисно не надав митному органу інформації щодо дійсної митної вартості товару матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми Податкового кодексу України - п. 123.2 ст. 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 ПК України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, дії контролюючого органу в частині визначення штрафних санкцій (штрафу) спірними податковими повідомленнями-рішеннями№ 0001372419 та № 0001382419 від 30.12.2021. в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання є не правомірними.

Поряд із цим, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.

Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, а отже, податкові повідомлення-рішення від 30.12.2021 за № 0001372419 та від 30.12.2021 за № 0001382419 в частині нарахування штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до позивача складає 15% штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування ППР, а саме в частині застосування до позивача штрафів у розмірі 15% суми заниження зобов`язання.

Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційні скарги не містять, тому рішення Сумського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року по справі № 480/5392/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сумської митниці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі № 480/5392/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.12.2024 року