Постанова

від 10.12.2024 по справі 522/19436/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2463/24

Справа № 522/19436/21

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Чеботар А.Г.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Олексіна В.В.,

представника ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» - адвоката Царюк М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексіна Віктора Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Свяченої Ю.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» про захист прав споживачів,

встановив:

07.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Стандарт Фінанс Груп»), в якому просив суд:

- зобов`язати надати повний розрахунок заборгованості за кредитним договором №014/1388/81/04752 від 20.09.2007 року;

- визнати відмову у проведенні реструктуризації за вказаним кредитним договором необґрунтованою та зобов`язати провести реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 рокуна підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, щовідповідно до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», доповненого п.7, передбачено умови реструктуризації зобов`язань, наданих в іноземній валюті. Він звернувся із відповідною заявою до відповідача та отримав відмову, мотивовану тим, що кредитні зобов`язання позивача не підпадають під умови вищевказаного закону, з чим ОСОБА_2 не погоджується та вважає відмову незаконною, а кредитне зобов`язання таким, що має бути реструктуризоване.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.143-145).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року, ухвалення нового рішення, яким позовну заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.148-155).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що по завершенню досудового врегулювання спору (ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», зазначені обставини є підставою припинення зобов`язання, встановленою законом, згідно з положенням ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Посилаючись назазначені обставини,суд першоїінстанції виходивіз того,що ТОВ«Стандарт ФінансГруп» застосувалозаходи досудовоговрегулювання,шляхом зверненнястягнення напредмет іпотекитаким чином,щоб вартістьпредмета іпотекипогасила заборгованістьза кредитнимдоговором,що унеможливлювалопред`явлення будь-яких вимог в цих правовідносинах у наступному.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів Одеського апеляційного суду, з огляду на наступні обставини.

Так, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2007 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», правонаступником якого було ПАТ «ФІДОБАНК», як кредитором, був укладений кредитний договір № 014/1388/81/04752, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 420 000 доларів США, строком до 19.09.2027 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 20.09.2007 р. між ОСОБА_3 , як іпотекодавцем, та ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», правонаступником якого було ПАТ «ФІДОБАНК», як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим № 4299, відповідно до умов якого, предметом іпотеки є: домоволодіння, загальною площею 223,3 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0770 га, на якій знаходиться вищевказане домоволодіння.

На підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного 27.02.2019 р., ПАТ «ФІДОБАНК» відступило ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» право вимоги за кредитним договором № 014/1388/81/04752 (а.с. 11-13).

Оскільки позичальникомне виконувалисьумови вищевказаногокредитного договору№ 014/1388/81/04752від 20.09.2007р.,06травня 2019року та01серпня 2019року ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» задовольнило свої вимоги в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», та оформило за собою право власності на домоволодіння, загальною площею 223,3 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,0770 га, на якій знаходиться вищевказане домоволодіння.

У зв`язку з цим, 27 квітня 2019 року державним реєстратором КП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Куршнеровою Р.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46741382 від 06.05.2019, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 1433679 про право власності ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» на житловий будинок загальною площею 223,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 30 липня 2019 року державним реєстратором ДП «АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Х.Б.на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48059728 від 01.08.2019 р., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 32652759 про право власності ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» на земельну ділянку загальною площею 0,0770 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 321445399 від 30.01.2023 р.

18 червня 2021 року позивач ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» із заявою про реструктуризацію зобов`язання за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 р., посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до якого розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, яким передбачено умови реструктуризації зобов`язань (а.с.19-20.

В свою чергу, ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» 20 липня 2021 року відмовило заявнику ОСОБА_1 , у реструктуризації зобов`язання за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 р. на підставі п.п. 5 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» (а.с.18).

При цьому, слід зазначити, що оскільки у відповідності п. 3 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, з моменту звернення кредитором, а ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» на той час вже звернуло стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , право застави останнього (іпотека) було припинене, а тому вважалось, що було припинено й іпотечний договір за р. № 4299 від 20.09.2007 р.

Таким чином, оскільки іпотека є одним із видів забезпечення зобов`язання та служить задля одержання задоволення кредитором (іпотекодержателем) за рахунок іпотечного майна у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого іпотекою (ст. 572 ЦК України, ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку»), то з огляду на задоволення його вимог за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 р. за рахунок предмета іпотеки та припинення іпотечного договору, на той час вважалось, що кредитні правовідносини між сторонами припинились.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 р. у справі № 761/36873/18, згідно якої зазначено, що оскільки іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, то правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишалася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, адже такі вимоги є недійсними.

В суді апеляційної інстанції, представник ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» зазначила, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, було здійснено досудове врегулювання спору між сторонами, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, тому суд першої обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з чим повністю погоджується колегія суддів Одеського апеляційного суду.

Та обставина, що постановою Одеського апеляційного суду від 27.02.2024 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року, було визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію № 46741382 від 06 травня 2019 року (а.с.277-233), прийняте державним реєстратором КП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Куршнеровою Р.В., а також рішення про державну реєстрацію № 48059728 від 01 серпня 2019 року, прийняте державним реєстратором ДП «АГЕНЦІЯ З ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Х.Б, свідчить про те, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення 01 серпня 2023 року, ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» вже здійснило досудове врегулювання спору між сторонами, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а також про те, що на даний час у ОСОБА_1 існують боргові зобов`язання перед ТОВ «Стандарт Фінанс Груп».

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання необґрунтованою відмову ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» у проведенні реструктуризації за вказаним кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 року та зобов`язати ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» провести реструктуризацію зобов`язання за вищевказаним кредитним договором на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не мають доказів того, що ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» прийняло від ПАТ «ФІДОБАНК» право вимоги за кредитним договором № 014/1388/81/04752 в іноземній валюті.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» надати ОСОБА_1 повний розрахунок заборгованості по кредитному договору № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 року, то вони задоволенню також не підлягають, оскільки в цих позовних вимогах не зазначено, станом на який час необхідно надати йому повний розрахунок заборгованості по вищевказаному кредитному договору.

Разом з тим, зазначені обставини свідчать про можливість ОСОБА_5 звернутись до ТОВ «Стандарт Фінанс Груп» із заявами як про встановлення його заборгованості по кредитному договору № 014/1388/81/04752 від 20.09.2007 року, так і про реструктуризацію цього кредитного договору, при наявності для цього правових підстав.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення прийняте у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олексіна Віктора Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.12.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева