Рішення

від 17.12.2024 по справі 686/16754/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/16754/24

Провадження № 2/686/4895/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді:Чевилюк З.А.,

секретаря:Козубович А.Т.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Підлісного О.В.

розглянувши цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕР», ОСОБА_5 про визнання договорів недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕР», ОСОБА_5 та просив визнати недійсними договори комісії №013628 від 23.11.2018 року та купівлі-продажу №6329/18/013628 від 23.11.2018 року, скасувати реєстраційні записи по автомобілю ТOYOTALANDCRUISER 200, 4461 куб.см, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,витребувати автомобіль ТOYOTALANDCRUISER 200, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску у ОСОБА_5 .

21.07.2018 року автомобіль ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.) був придбаний позивачем на підставі договору №4257 від 21.07.2018 року та зареєстрований у встановленому порядку. З 09.10.2018 року по 23.10.2020 він перебував за кордоном, на території України його не було. Після повернення в Україну дізнався, що автомобіль без його відома та його згоди 23.11.2018 відчужено за договором купівлі-продажу №6329/18/013628 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_3 та договором комісії №013628 від 23.11.2018 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_1 , що підписано ОСОБА_4 , яка є дружиною позивача та не уповноважувалась на вчинення правочину.

Оскільки автомобіль вибув з його володіння поза його волею, а свою дружину позивач не уповноважував на укладення будь-яких правочинів на відчуження автомобіля, то вище вказані договори комісії та купівлі-продажу є нікчемними.

Волевиявлення учасника правочину(договору комісії) ОСОБА_1 не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, ніяких осіб він не уповноважував на вчинення правочину.

Так як, позивач не уповноважував відповідача 2 ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу автомобіля та будь-яких інших правочинів, то відсутнє волевичлення позивача як власника спірного майна на його відчуження(як і укладення інших договорів від його імені), визнання його недійснимм з підстав невідповідності вимогам ст.ст.203,215 ЦК України.

Позивач заявив вимогу про визнання договору комісії, договору купівлі-продажу недійсними та про витребування майна, доводячи відсутність волі позивача на його відчуження.

Неможливість досудового врегулювання спору зумовила звернення позивача до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили задовольнити в повному обсязі. Позивач та його представник в судовому засіданні ствердили, що автомобіль ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.) неправомірно вибув з володіння позивача, якого протизаконно позбавили закордоном волі. І саме ОСОБА_6 спонукав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до відчуження спірного транспортного засобу. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , допитані в т.ч. як свідки, з їх згоди, повністю визнали позов та просили його задоволити. Представник ОСОБА_5 позов заперечив за необґрунтованістю та безпідставністю; зауважив про добросовісність набуття права власності на спірний автомобіль його довірителем, просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. ТОВ «Бімер» повідомлялось про час та дату судового засідання, проте не забезпечило явки уповноваженого представника. Клопотання про відкладення розгляду справи за відсутності ТОВ «Бімер» до суду не надходили.

ОСОБА_6 ,допитаний як свідок, зауважив, що процес відчуження спірного автомобіля не супроводжував. Як особа, яка тривалий період часу була в близьких стосунках з родиною позивача, підтвердив, що дружина ОСОБА_4 не могла вчинити будь-яких дій/правочинів без згоди ОСОБА_1 . Крім того, продемонстрував суду фотокопію доручення від 2005 року, яким позивач уповноважував ОСОБА_4 на вчинення правочинів від імені ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятою та шостоюстатті 203цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті203ЦКУкраїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст.655 ЦК).

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.(ст.1011 ЦК).

Згідно з частиною третьою статті1012ЦКУкраїни істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, «що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента».

Крім того, згідно з ч. 1ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

21.07.2018 року автомобіль ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.) був придбаний позивачем на підставі договору №4257 від 21.07.2018 року та зареєстрований у встановленому порядку. З 09.10.2018 року по 23.10.2020 позивач перебував за кордоном, на території України його не було. Після повернення в Україну дізнався, що автомобіль 23.11.2018 відчужено за договором купівлі-продажу №6329/18/013628 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_3 та договором комісії №013628 від 23.11.2018 укладеним між ТОВ «Бімер» та ОСОБА_1 , що підписано ОСОБА_4 . Оскільки автомобіль вибув з володіння позивача поза його волею, вважає за необхідне витребувати його з незаконного володіння останнього власника ОСОБА_5 .

Позивач та його представник в судовому засіданні ствердили, що автомобіль ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.) неправомірно вибув з володіння позивача, якого протизаконно позбавили закордоном волі. І саме ОСОБА_6 спонукав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до відчуження спірного транспортного засобу.

Суду не представлено та не здобуто будь-яких доказів на підтвердження викрадення спірного автомобіля, позбавлення волі позивача закордоном. Дані факти не доведені належними та допустимими доказами:відсутній вирок або інше рішення суду на підтвердження вищезазначених юридичних фактів.

Суд критично оцінює покази допитаних як свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , оскільки вказані особи є близькими для позивача. ОСОБА_4 дружина, ОСОБА_3 кум. Із пояснень ОСОБА_4 , вона намагалась оформляючи відчуження ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.) , допомогти чоловікові залагодити кримінальну справу порушену щодо нього; діяла в інтересах сім`ї. ОСОБА_6 ,допитаний як свідок, зауважив, що процес відчуження спірного автомобіля не супроводжував. Як особа, яка тривалий період часу була в близьких стосунках з родиною позивача, підтвердив, що дружина ОСОБА_4 не могла вчинити будь-яких дій/правочинів без згоди ОСОБА_1 . Крім того, продемонстрував суду фотокопію доручення від 2005 року, яким позивач уповноважував ОСОБА_4 на вчинення правочинів від імені ОСОБА_1 .

Довіреність від 27.07.2005 року посвідчена в смт.Ярмолинці, державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Павлик Н.П., відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 управляти і розпоряджатися всім майном, для чого уповноважив укладати усі не забороні договори щодо управління та розпорядження майном. Довіреність є не скасованою.

Визнання позову не тягне для ОСОБА_3 , ОСОБА_4 жодних негативних наслідків, враховуючи їх зв`язок з позивачем, близькі стосунки. ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з позивачем понад двадцять років, має спільних четверо дітей. Спірний автомобіль є спільною сумісною власністю, оскільки придбаний під час шлюбу, і відповідно ОСОБА_4 має право на його 1/2 частини.

Згідно з ч. 1ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Довіренсть 27.07.2005 року оформлена ОСОБА_1 на свою дружину ОСОБА_4 підтверджує факт достатності повноважень у останньої на укладення правочинів щодо розпорядження майном, в тому числі спірним транспортним засобом. Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до волі позивача уклала оспорений договір комісії, на підставі якого здійснено відчуження ОСОБА_3 автомобіля ТОYОТА LАNDCRUISER 200 (4461 куб. см., кузов № НОМЕР_1 , 2015 р.в.). Вчинення правочину ОСОБА_3 всупереч волі не доведено. ОСОБА_5 є добросовіснимм набувачем автомобіля.

У даній же справі встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, придбав спірне авто за відплатним договором, отже, за невстановленням обставин, передбачених ст. 388 ЦК України, вказане майно не може бути у нього витребуване.

Отже, визначені законом підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, внаслідок чого в позові слід відмовити. У випадку відмови у задоволені позовних вимог, питання застосування строку позовної давності не розглядається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕР», ОСОБА_5 про визнання недійсними договору комісії №013628 від 23.11.2018 року та договору купівлі-продажу №6329/18/013628 від 23.11.2018 року, скасування реєстраційних записів по автомобілю ТOYOTALANDCRUISER 200, 4461 куб.см, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,витребування автомобіля ТOYOTALANDCRUISER 200, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску у ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімер», м.Рівне, вул.Енергетиків 4, код 37574538.

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2024 року.

Суддя З.А.Чевилюк