Ухвала від 17.12.2024 по справі 592/13646/24

Справа № 592/13646/24

Провадження № 1-кп/592/623/24

УХВАЛА

17 грудня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024000000001351 від 09.07.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що будучи головою правління AT «Сумський завод «Насосенергомаш», достовірно знаючи про збройну агресію РФ проти України, організовав й забезпечив відправлення насосного обладнання до держави-агресора.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані зач.3ст.27,ч.3ст.28,ч.4ст.111-1КК України,тобто керування підготовкою та вчиненням в складі організованої групи провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

12.12.2024 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості. За умовами угоди, зокрема, сторони дійшли згоди щодо ряду обов`язків обвинуваченого та призначення покарання. Ураховуючи ряд обставин, які пом`якшуютьпокарання таістотно знижуютьступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,з урахуваннямособи винного на підставі ст. 69 КК України дійшли згоди призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, а саме за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу в розмірі десять тисяч (10 000) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. без позбавлення права обіймати певні посади та без конфіскації майна.

Під час судового провадження прокурор, обвинувачений і захисник повідомили, що укладено угоду про визнання винуватості яку просили розглянути й затвердити.

Обвинувачений підтвердив, що угоду підписав добровільно. Йому зрозуміло право на судовий розгляд та наслідки затвердження угоди.

Прокурор і захисник підтримали угоду.

Для вирішення питань до затвердження угоди слід врахувати наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України встановлена відповідальність за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, що караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Таким чином кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 368 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Наведені норми передбачають право сторін кримінально провадження на укладення угоди. Відповідно суд може ухвалити вирок на підставі угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Наведені положення надають сторонам кримінального провадження укласти угоду про визнання винуватості. При цьому угода має містити певні вирішені питання між сторонами, обов`язки обвинуваченого, згода на призначення покарання тощо. Поряд з цим наведені норми не надають прав сторонам кримінального провадження не дотримуватися засад призначення покарання, які визначені Кримінальним Кодексом України, зокрема ст. 65 КК України.

Згідно зч.7ст.474КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Аналізуючи зміст наведеної норми слід констатувати, що угода має бути перевірена на відповідність до вимог КПК України та закону. Дотримання наведеної норми вимагає від суду обов`язкової перевірки угоди на відсутність обставин, які є безумовною підставою для відмови у затвердженні угоди.

Згідно зп.1ч.4ст.469КПК Україниугода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Таким чином укладена у даному кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України.

Щодо відповідності угоди вимогам Кримінального кодексу України слід зазначити.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто згідно з положень зазначеної статті покарання має призначатися в межах санкції та з урахуванням положень Загальної частини Кодексу. Дотримання вимог закону й порядку призначення покарань розповсюджується й на сторін які укладають угоду про визнання винуватості. Тобто сторони при узгодженні покарання мають дійти згоди, щодо призначення покарання відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу. Суд у свою чергу при вирішенні питання про затвердження угоди має перевірити її на відповідність до вимог закону.

З укладеної угоди про визнання винуватості вбачається, що сторони дійшли згоди щодо призначення покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі десять тисяч (10 000) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. без позбавлення права обіймати певні посади та без конфіскації майна.

Санкцією ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, та додаткові обов`язкові покарання, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та конфіскація майна.

Ураховуючи зміст угоди вбачається, що сторони дійшли згоди про призначення основного покарання в межах санкції статті ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

За змістом угоди на підставі ст. 69 КК України обвинуваченого звільнено від додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та конфіскації майна.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто положеннями ч. 2 ст. 69 КК України передбачені виключення у випадках призначення покарань за правопорушення за які передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи наведене вбачається, що положення ст. 69 КК України не можуть бути застосовані при звільненні від додаткових покарань за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України. Наведений зміст положень ст. 69 КК України чітко передбачає обмеження застосування такої пільги у кримінальних правопорушеннях за які передбачені штрафи більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Таким чиномна підставінаведеного сліддійти висновку,що укладенаміж сторонамиугода невідповідає вимогам п.1 ч. 1 ст. 65, ст. 69 КК України.

Як вже наведено вище на сторін угоди розповсюджуються вимоги закону при її укладенні. Оскільки сторони не дотрималися вимог п.1 ч. 1 ст. 65, ст. 69 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3ст.27,ч.3ст.28,ч.4ст.111-1КК України, слід дійти висновку, що не порушено положення ч. 1 ст. 472 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України такі порушення КПК України та КК України є підставами для відмови у затвердженні угоди.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що угода не відповідає вимогам ч. 1 ст. 472 КПК України й п.1 ч. 1 ст. 65, ст. 69 КК України, а тому на підставі п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України слід відмовити її у затвердженні.

Керуючись ст. 474 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості укладеної 12.12.2024 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1