Рішення

від 17.12.2024 по справі 619/2643/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/2643/24

провадження № 2/619/872/24

РІШЕННЯ

іменем України

10 грудня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районнийсуд Харківськоїобласті ускладі головуючогосудді ОвсянніковаВ.С.,за участісекретаря судовогозасідання КісільА.О.,розглянувши цивільнусправу заправилами спрощеногопозовного провадженнябез викликусторін запозовом ОСОБА_1 до ДП«Харківський облавтодор»ВАТ «ДАКАвтомобільні дорогиУкраїни»,третя особана сторонівідповідача Філія «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, післяуточнення,до ДП«Харківський облавтодор»ВАТ «ДАКАвтомобільні дорогиУкраїни»,третя особана сторонівідповідача Філія«Харківський райавтодор»«Харківський облавтодор»ВАТ «ДАК»«Автомобільні дорогиУкраїни» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті,яка післязменшення позовнихвимог просиластягнути звідповідача середній заробіток за час затримки у розмірі 10783 гривні 93 копійки, моральну шкоду у розмірі 6 000 гривень, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона працювала на посаді інженера другої категорії Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з 06.06.2023 по 08.01.2024 та звільнилася за власним бажанням 08.01.2024.

За період роботи на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі на загальну суму 52 945, 37 гривень, однак довідка про заборгованість по заробітній платі підприємством не була надана за її зверненням до підприємства.

30.04.2024 відповідач виплатив заборгованість по заробітній платі у повному обсязі.

Позивач вказує, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати при звільненні, було порушено її звичний уклад життя, завдало їй моральних страждань, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для утримання її сім`ї, адже вона має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, переживаннях, пов`язаних з необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, в результаті зазнала втрат немайнового характеру, тобто завдано моральну шкоду.

Зазначає, що після звільнення вона не мала можливості звернутися з позовом до суду в тримісячний строк, через тяжку хворобу її чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змушена була доглядати за ним.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, відповідач здійснив розрахунок з позивачем не в день його звільнення, як того вимагає положення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а із затримкою в майже 4 місяці.

У відзиві на позовну заяву Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» просило у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вважає, що позивач пропустила тримісячний строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору до суду, а в обґрунтування пропуску строку щодо хвороби її чоловіка, згідно наданої виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 2045, чоловік позивачки перебував у стаціонарі в період з 04.03.2024 по 09.03.2024, а інформація щодо результатів біохімічного аналізу крові датована 20.03.2024. Вважає вказану причину пропуску встановленого строку позовної давності неповажною.

Щодо вимоги стягнення моральної шкоди, зазначає, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає ця шкода, не доведено факт завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Окрім того, позивачем належним чином не обґрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди, ступінь відповідальності відповідача, також не доведено, що позивач терпіла моральні страждання внаслідок затримки виплати заробітної плати після звільнення, не маючи при цьому інших джерел доходу (нова робота, аліменти на утримання дитини, тощо).

Заявлена позивачем сума моральної шкоди є завеликою, необґрунтованою, непідтвердженою та недоведеною.

Щодо вимоги стягнення середнього заробітку за час прострочення виконання зобов`язання посилалася на ст. 617 ЦК України, щодо звільнення особи яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Та ч. 2 ст. 258 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Своїм листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово-промислова палата України засвідчила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними та невідворотними.

Вказує, що торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-ого) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-ого) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Також зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами відповідно Наказу № 120 від 23 квітня 2024 року), вся територія Пісочинської селищної територіальної громади, в межах якої розташована філія «Харківський райавтодор», що виступає в якості третьої особи у даній справі (з рахунку якої було здійснено оплату заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в повному обсязі) з 24.02.2022 перебуває в зоні, де існує високий ризик виникнення бойових дій, та на дату подання цієї заяви вищевказані ризики досі зберігаються.

З приводу стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу вказує, що попередній розрахунок суми судових витрат задля подальшого його відшкодування повинен був бути наданий представником позивачки ще на етапі подачі позовної заяви до суду, в а не тільки разом з заявою про зменшення позовних вимог. Тож, вимога про стягнення правничої допомоги є такою, що не відповідає нормам чинного процесуального законодавства.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року витребувано від Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України»: Довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи обчислену відповідно до п. 8 Порядку № 100 та Табелі робочого часу Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з 08.01.2024 по 30.04.2024.

Від «Харківського облавтодору» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» витребувано виписки з усіх розрахункових рахунків «Харківського облавтодору» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» за період з 01.01.2024 по 30.04.2024.

06.11.2024ДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»надав досуду витребувануінформацію тадокази,а саме:довідку від05.11.2024№126про середнюзаробітну плату ОСОБА_1 ,яка становить204,70гривень зрозрахунком злистопад тагрудень 2023року;табель облікуробочого часупрацівників засічень 2024року;табель облікуробочого часупрацівників залютий 2024року;табель облікуробочого часупрацівників заберезень 2024року;табель облікуробочого часупрацівників заквітень 2024року;виписку заперіод часуз 01.01.2024по 31.01.2024по рахункуДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»з банкуАТ «Укрсиббанк»;виписку заперіод часуз 01.03.2024по 31.03.2024по рахункуДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»з банкуАТ «Укрсиббанк»; виписку заперіод часуз 01.04.2024по 30.04.2024по рахункуДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»з банкуАТ «Укрсиббанк»; виписку заперіод часуз 01.01.2024по 19.03.2024по рахункуДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»з банкуАТ «Укрсиббанк»; виписку за період часу з 01.02.2024 по 29.02.2024 по рахунку ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з банку АТ «Укрсиббанк»; виписки про вхідний залишок по особовим рахункуам ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» з банку АБ «Укргазбанк» у кількості 6 одиниць станом на 01.02.2024; довідку від АТ «Укрсиббанк» про те, що за період часу з 01.01.2024 по 31.03.2024 за поточним рахунком ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» проводилися дебетові та кредитові операції у розмірі 3500 гривень.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, останній просив справу розглянути без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача ДП «Харківськийоблавтодор» ВАТ«ДАК» «Автомобільнідороги України»Лещенко А.О. у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштові зворотні повідомлення про вручення судової повістки 22.11.2024 (а.с. 171) та довідка про отримання повістки користувачем у ЕС сформована у автоматичному режимі з АСДС 18.11.2024 (а.с. 181-182).

Відповідач "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштові зворотні повідомлення про вручення судової повістки 22.11.2024 (а.с. 170) та довідка про отримання повістки користувачем у ЕС сформована у автоматичному режимі з АСДС 18.11.2024 (а.с. 180).

Третя особа представник Філія «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням зі статусом доставки поштової кореспонденції - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 178-179).

Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивачка з 06.06.2023 по 08.01.2024 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду інженера другої категорії Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України». Звільнена 08.01.2024 року на підставі наказу №02-ВК від 08 січня 2024 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (зв.бік. а.с. 8).

Згідно довідки Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» від 13.05.2024 №41 перед позивачем Філія «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» має заборгованість по заробітній платі звільненої 08.01.2024 ОСОБА_1 станом на 13.05.2024 у загальному розмірі 51 519 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 91 копійка, яка складається з сум заборгованості: вересень 2023 року 5 072, 80 гривень; жовтень 2023 рік 3 421,95 гривень; листопад 2023 рік 5 299,90 гривень; грудень 2023 рік 3 626,90 гривень; січень 2024 рік 34 098,36 гривень (а.с. 40).

Сторонами визнається, що в день звільнення позивача, тобто 08.01.2024, відповідач не здійснив виплату належних позивачу коштів при звільненні.

Доказів письмового повідомлення позивача відповідачем про нараховані суми, належні при звільненні, матеріали справи не містять.

Відповідно до відомостей розподілу витрат з рахунку Філії «Харківський райавтодор» (код ЄДРПОУ: 21231086) на рахунок ОСОБА_1 30.04.2024 було перераховано загальну суму у розмірі 51 519 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 91 копійка у призначенні платежів зазначено, що це виплати по заробітній платі з вересня 2023 року по січень 2024 року (а.с. 27-31).

Вказані обставини окрім того також визнаються сторонами, а відтак не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , яка була звільнена 08.01.2024, ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» провів 30.04.2024.

Відповідно до довідки Філії «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» від 13.05.2024 №42, середній заробіток позивача склав 204,70 гривень (зв.бік. а.с. 40-41).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 судом визначено шляхом ділення загальної заробітної плати за листопад-грудень 2023 року (12 486,5 грн) на число відпрацьованих робочих днів відповідно до розрахункових листів (22 дні, з яких 12 днів у листопаді 2023 року та 10 днів у грудні 2023 року), та встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати складає 567, 57 гривень (до вирахування податків і зборів).

Довідку третьої особи щодо розміру середньої заробітної плати 204,70 гривень, суд не приймає, оскільки вона не відповідає наведеним вище вимогам.

Позивач була звільнена 08.01.2024 року, а фактичний розрахунок відповідачем проведений 30.04.2024 року.

Кількість днів затримки розрахунку становить 19 робочих днів, виходячи із кількості робочих днів за цей період на аналогічній посаді, з урахуванням наданих третьою особою довідок на а.с. 140 - 147.

Отже, середній заробіток з 08.01.2024 по 30.04.2024 становить 19 х 567, 60, а саме 10783 гривні 93 копійки.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Таким чином, тягар доказування наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», покладається саме на роботодавця, тобто відповідача у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що нестосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що затримка розрахунку при звільненні з позивачем сталася не з вини підприємства та його посадових осіб, а внаслідок обставин непереборної сили, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов`язання, представник відповідача посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст.14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач вказує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами відповідно Наказу № 120 від 23 квітня 2024 року), вся територія Пісочинської територіальної громади, в межах якої розташована філія «Хрківський райавтодор», що виступає в якості третьої особи у даній справі (з рахунку якої було здійснено оплату заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в повному обсязі) з 24.02.2022 перебуває в зоні, де існує високий ризик виникнення бойових дій, та на дату подання цієї заяви вищевказані ризики досі зберігаються.

Ці доводи до не приймаються, оскільки вони є безпідставними та не звільняють відповідача як роботодавця від передбаченого законом обов`язку у день звільнення провести з позивачем як працівником остаточний розрахунок.

Так, у своїй Постанові від 21.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Даний висновок ВС говорить про те, що навіть, якщо під час війни сторона не може виконати свої зобов`язання за договором - це не зміна умов договору, а звільнення від сплати штрафних санкцій.

Тобто, наявність листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором під час воєнного стану. При цьому, відповідач, посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, не довів як саме в процесі агресії сусідньої держави він не зміг виконати свої зобов`язання, що відповідає висновкам, викладеним в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці , якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Отже, законодавець пов`язує звільнення від відповідальності роботодавця за умови доведення останнім, що таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили.

Відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача був не проведений не з його вини, відсутні посилання відповідача на те, що тривалий час підприємство перебувало у вимушеному простої, мало фінансові труднощі, або, що рахунки підприємства були арештовані, що призвело до обмеженого доступу їх використання.

Долучені до відзиву на позовну заяву виписки за періоди з січня 2024 року до кінець квітня 2024 року, суд оцінює критично, оскільки ці виписки підтверджують не відсутність коштів на рахунках, а навпаки надходження коштів на рахунки та списання їх на товари та послуги, проте не на заробітну плату своїм працівникам. Крім того, долучені відповідачем виписки мають вибірковий характер, не містять повної та достовірної інформації про фінансовий стан підприємства в період з січня 2024 року до квітень 2024 року, тобто в період існування спірних правовідносин.

Суд виходить з того, що відповідач 08.01.2024 року достовірно знав про вимогу позивача щодо розрахунку при звільненні, оскільки позивач 08.01.2024 року з`явився до відповідача та отримав трудову книжку, що підтверджується наданою відповідачем довідкою та не заперечується самим відповідачем (зв.бік. а.с. 8, 40-41).

Також частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що підприємство письмово повідомляло позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.

Також суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами Державної виконавчої служби арештів не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Безпідставними є доводи відповідача про пропущення ОСОБА_1 визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП строку на звернення до суду, оскільки тримісячний строк на звернення до суду з позовними вимогами виплатити належні працівнику суми, починається з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільнення. Оскільки відповідачем на виконання свого процесуального обов`язку не надано доказів вручення позивачу письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, тому визначений у ч. 1 ст. 233 КЗпП строк не розпочався, а відтак не міг був пропущений позивачем.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В силу ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою роботодавця щодо неї, глибину душевних страждань, що позбавило можливості тривалий час користуватись своїми коштами, належними при звільненні; ступень вини роботодавця, який з різних причин не забезпечив виконання вимог статті 116 КЗпП України на день звільнення позивача, на утриманні якої знаходилася неповнолітня дитина, присудження позивачеві грошової компенсації у виді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що частково пом`якшує душевні страждання позивача та часткову неплатоспроможність відповідача, яка зумовлена фінансово-економічною кризою.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги розумності і справедливості суд визначає моральну шкоду у розмірі 6 000 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При вирішенні судом питання про судові витрати у справі, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третястатті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача було надано: витяг з договору про надання адвокатських послуг №15-1/04/24 від 15.04.2024, погоджений адвокатом Пантелей В.В. та ОСОБА_1 , про що маються власноручні підписи сторін; ордер серії АХ № 1167368 від 15.04.2024 на надання правничої (правової) ОСОБА_1 відповідно до договору про надання правової допомоги №15-1/04/24 від 15.04.2024 у Дергачівському районному суді Харківської області; квитанція до прибуткового касового ордеру №11 від 15.04.2024, з якої вбачається, що 15.04.2024 адвокатом Пантелеєм В.В. від ОСОБА_1 прийнято 2 000 гривень на підставі Договору про надання правничої допомоги №15-1/04/24 від 15.04.2024; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №15-1/04/24 від 15.04.2024, з якого вбачається, що розрахунки за юридичні послуги здійснені клієнтом, шляхом оплати суми у розмірі 2000 гривень за визначення правової позиції у справі, написання позовної заяви, згідно орієнтовного розрахунку від 15.04.2024.

Заперечення відповідача щодо нібито незазначення позивачкою орієнтовного розміру судових витрат суд не приймає, оскільки такий розрахунок у позові наведений.

Відтак, суд приходить висновку, що сума витрачена на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 275, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», третя особа на стороні відповідача Філія «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ: 31941174) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 30.04.2024 при звільненні у розмірі 10 783 (десять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 93 копійки (з урахуванням податку та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ: 31941174) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ: 31941174, юридична адреса: 61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд. 2) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ: 31941174) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 статті 358 цього Кодексу.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ: 31941174, юридична адреса: 61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд. 2;

Третя особа на стороні відповідача: Філія «Харківський райавтодор» «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ: 21231086, місцезнаходження: 62418, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, Полтавське Шосе, буд. 112/1.

Суддя В. С. Овсянніков