Постанова

від 16.12.2024 по справі 352/1911/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1911/24

Провадження № 22-ц/4808/1610/24

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 21 жовтня 2024 року, в складі судді Кузьменка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької міської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, до котрої увійшло належне їй на праві власності домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

На момент смерті матері позивачка проживала разом із нею без реєстрації.

У березні 2024 року під час ремонту в будинку позивачка виявила заповіт, згідно якого мати заповідала все своє майно їй, ОСОБА_1 .

З метою перевірки дійсності заповіту, вона звернулася до Вільшаницької сільської ради, котра надала відповідь про те, що дійсно від імені ОСОБА_2 на її користь складався і посвідчувався заповіт за №106 від 03.09.2007 року.

Звернувшись до Тисменицької районної державної нотаріальної контори, їй повідомили, що термін для прийняття спадщини пропущено, оскільки вона хоч фактично проживала із спадкодавцем проте не була зареєстрована за місцем проживання матері та не знала про існування заповіту, та рекомендовано звернутися до суду за для встановлення додаткового терміну для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказані обставини у своїй сукупності перешкодили позивачі своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка вважає, що причини, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини є поважними.

Просила визнати причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними і визначити додатковий строк для прийняття спадщини терміном на 3 місяці з часу вступу рішення в законну силу.

Рішенням Тисменицького районного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд своє рішення мотивував тим, що незважаючи про незнання про існування заповіту позивачка не була позбавлена права прийняти спадщину по закону у встановлений законом термін.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивачка зазначила, що після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина до котрої увійшло домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

На момент смерті матері вона без реєстрації проживала разом із нею, про існування заповіту не знала..

Терміном для прийняття спадщини за законом у відповідності до діючого на той час законодавства було встановлено 6 місяців з часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас у зв`язку з військовою агресією російської федерації у лютому 2022 року, реалізація права на спадкування ускладнилася через масову евакуацію громадян, відключення державних реєстрів, проблеми зі зв`язком та транспортом, а у зв`язку із загостренням ситуації вона 16 березня 2022 року покинула територію України та повернулася у жовтні 2023 року.

Однак станом на той час у відповідності до законодавства вона вже вважалася такою, що пропустила встановлений законом шестимісячний термін прийняття спадщини, оскільки він фактично закінчився через одинадцять днів після її виїзду за межі території України.

У березні 2024 року вона проводила ремонт у будинку матері, де серед захованих документів виявила заповіт складений ОСОБА_2 в її користь на все належне їй на праві власності майно.

Звернувшись до Тисменицької районної державної нотаріальної контори, їй повідомили про пропуск нею строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вказані обставини у своїй сукупності перешкодили їй своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом.

Тому вважає, що причини, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини за законом є поважними, а оскільки про існування діючого заповіту їй не було відомо, дізнавшись про нього звернулася із позовом про встановлення додаткового строку прийняття спадщини саме по заповіту.

Тисменицька міська рада не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до правила ч. 3 ст. 360 ЦПК України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник Тисменицької міської ради Івано-Франківської області у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслали заяву в якій зазначили що підтримують доводи викладені в письмовій заяві поданій до суду першої інстанції, а також просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтки, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи висновок Верховного Суду при застосуванні відповідних норм права виходив із того, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом. Однак, позивач, будучи спадкоємцем першої черги за законом за законом, не звернулася із відповідною заявою протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, що свідчить про відсутність поважних причин для поновлення строку для прийняття спадщини.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все майно, що належатиме їй на день смерті, заповідає ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та після її смерті відкрилась спадщина, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, що підтверджується інформацією Тисменицької державної нотаріальної контори та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.

Позивачка пред`явила позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, який пропущений нею з поважних причин.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1,2 ст.12ЦПКУкраїни цивільнесудочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1,6 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що не була обізнана про наявність заповіту на своє ім`я, про дані обставини їй стало відомо лише в березні 2024 року, коли проводила ремонт в будинку та віднайшла оригінал заповіту.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про поважність причини пропуску позивачкою строку прийняття спадщини, суд першої інстанції застосував правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцему разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачка, будучи спадкоємцем за законом першої черги не звернувся із відповідною заявою протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, а відтак її необізнаність про наявність заповіту не дає підстав для висновку про пропуск нею строку прийняття спадщини з поважних причин.

Будь-яких інших причин пропуску строку прийняття спадщини, позивачка звертаючись із зазначеним позовом не зазначала.

Разом з тим, звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду, апелянтка серед іншого посилалася на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації у лютому 2022 року, реалізація права на спадкування ускладнилася через масову евакуацію громадян, відключення державних реєстрів, проблеми зі зв`язком та транспортом, та що 16 березня 2022 року вона покинула територію України і повернулася у жовтні 2023 року.

На підтвердження зазначених обставин додала копію закордонного паспорта.

Відповідно до положень ч.1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилається на нові обставини щодо поважності причин пропуску нею прийняття спадщини за заповітом та докази на їх підтвердження, зокрема, вказує на ускладнення реалізації права на спадкування через військову агресію російської федерації у лютому 2022 року та її виїзд за межі України з 16 березня 2022 року по жовтень 2023 року. Однак ні в апеляційній скарзі ні в засіданні апеляційного суду сторона позивача посилаючись на нові обставини та докази на їх підтвердження не навела обґрунтування поважностіпричин неподаннятаких доказівдо судупершої інстанції. Відтак вказані докази не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 21 жовтня 2024 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин

.