Рішення

від 17.12.2024 по справі 168/1180/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/1180/24

Провадження № 2/168/423/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Малюти А.В.,

секретаря судового засідання - Сулеви Н.С.,

за участю :

представника позивача - прокурора Нечаї О.П.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головного сервісного центру МВС-Коваль І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра в інтересах держави в особі управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головний сервісний центр МВС, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

05 листопада 2024 року до Старовижівського районного суду звернувся заступник керівника Волинської обласної прокуратури Бабенков О. в інтересах держави в особі управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головний сервісний центр МВС, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТзОВ «Ліберті Траст» про визнання недійсним договору комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023, укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ «Ліберті Транс» та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023, укладений між ТзОВ «Ліберті Транс» та ОСОБА_1 і застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2023 року з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Судові витрати позивач просив стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури ( вул. Винниченка,15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначив, що Волинською обласною прокуратурою 27 грудня 2022 до Господарського суду Волинської області скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області, Західного офісу Держаудитслужби до Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради, підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів за державні кошти, стягнення коштів. Ухвалою суду від 02 січня 2023 року відкрито провадження у справі. В подальшому, рішенням Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/22 задоволено позов прокурора.

Вказаним рішенням визнано недійсним договір про закупівлю товарів за державні кошти від 15 березня 2019 року №02ВТ, укладений між Управлінням освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області та підприємцем ОСОБА_2 , як такий, що суперечать інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Ухвалено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області 431355,82 грн., а із Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області одержані ним за рішенням суду 431355,82 грн. стягнути в дохід держави. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 липня 2023 року рішення Господарського суду Волинської області від 26. Квітня 2023 у справі № 903/1036/23 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду 24 липня 2023 року Господарським судом Волинської області видано судовий наказ у справі № 903/1036/23.

У подальшому, 24 серпня 2023 року головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_8 з виконання судового наказу від 24 липня 2023 року у справі № 903/1036/23.

Під час здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_2 та направлено запити про надання інформації щодо наявності рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику, до уповноважених органів.

Разом з тим, обласною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_2 на момент розгляду та ухвалення судом першої інстанції рішення по справі № 903/1036/23 належав транспортний засіб - вантажний автомобіль білого кольору, марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 .

Однак, 30 травня 2023 року (відразу ж після рішення Господарського суду) між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» укладено договір комісії № 3913-05/2023. За умовам вказаного правочину ТОВ «Ліберті Траст» зобов`язується за дорученням ОСОБА_2 за комісійну плату вчинити за рахунок останнього від свого імені один або декілька продажів транспортного засобу - марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Надалі, 31 травня 2023 року між ТОВ «Ліберті Траст» та ОСОБА_1 (сином боржника) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3913-05/2023 та 01 червня 2023 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 за новим власником ОСОБА_1 , змінивши номерний знак на « НОМЕР_1 ».

Прокурор Бабенков О.Ю. вважає що, майно, на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі №903/1036/23 відчужене боржником після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення боргу з останнього.

Прокурор Бабенков О.Ю. у своїй позовній заяві стверджує, що укладення оспорюваних правочинів містять ознаки фраудаторних правочинів. Бо:

1)відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості (відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості). ОСОБА_2 , після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з останнього боргу в сумі 431 тис. грн. (26 квітня 2023 року), уклав із ТОВ «Ліберті Траст» договір комісії (щодо віднайдення покупця та укладення з останнім договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023. А ТзОВ «Ліберті Траст» на наступний день після укладення договору комісії, укладає з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3913-05/2023.

Фактично укладення договору комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023 слугувало інструментом для подальшого укладення договору купівлі-продажу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023 між близькими родичами за заниженою ціною, створюючи так звану «ілюзію правомірності» відчуження ОСОБА_2 транспортного засобу на користь сина - ОСОБА_1 . Окрім того, договори комісії та купівлі-продажу мають один і той же номер № 3913- 05/2023 та укладені в проміжку часу один день.

При цьому, ОСОБА_2 було відомо про наявність судового рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року, за яким з нього стягнуто 431 тис. грн.., отже, він міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного рішення суду.

2) майно відчужене за заниженою вартістю.

Відповідно до пункту 1.3 договору комісії від 30 травня 2023 року за виконання ТзОВ «Ліберті Траст» його безпосередніх обов`язків, ОСОБА_2 зобов`язується сплатити комісійну плату в розмірі 50 грн., що із врахуванням індексу споживчих цін свідчить про занижену вартість таких послуг та вчинення недобросовісних дій сторонами правочину.

Вартість транспортного засобу за умовами договору купівлі-продажу № 3913-05/2023 становила 44 тис. гривень.

Відповідно до відомостей розміщених на вебсайті https://auto.ria.com вартість транспортних засобів за параметрами пошуку - «Volkswagen», модель «LT» 2005 року виробництва, пробіг понад 700 тис. км, коливається від 5,9 тис. до 9,5 тис. доларів США.

Із врахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 31 травня 2023 року (36,5686 грн. за 1 долар США) вартість транспортного засобу становила від 215 тис. грн. до 347 тис. грн., а не 44 тис. гривень.

3) майно відчужене на користь близького родича.

Згідно із частиною 1 статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи договір-купівлі продажу на наступний день після підписання договору комісії не свідчить про вчинення ТОВ «Ліберті Траст» дій, найбільш вигідних для комітента - ОСОБА_2 , оскільки пошук потенцій покупців, які б хотіли придбати вказаний транспортний засіб за ринковими цінами фактично не здійснювався, а був заздалегідь відомий - ОСОБА_1 .

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління юстиції від 20 вересня 2024 року № 2273/09.2-04-05 згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На теперішній час за виконавчим провадженням не стягнуто жодних коштів та не реалізовано будь-якого майна боржника у зв`язку з (їх) його відсутністю

Тому прокурор Бабенков О.Ю. у своїй позовній заяві вважає, що учасники цивільних відносин (сторони договору комісії від 30 травня 2023 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (вищевказані договори) використовувалися учасниками для унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 . А відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного майна ОСОБА_2 відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника. А оспорювані правочини вчинено відповідачами без наміру створення правових наслідків та з метою ухилення від виконання рішення суду.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головного сервісного центру МВС-Коваль І.В. подала письмове пояснення щодо позову, в якому вказала, що сервісні центри не наділені повноваженнями щодо перевірки достовірності документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Зокрема, договору комісії. Станом на 25 листопада 2024 року згідно з відомостями з ЄДРТЗ наявна інформація, що 01 червня 2024 року проведено реєстраційну операцію «308- перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу СГ», щодо спірного транспортного засобу, та видано номерний знак НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 . А попереднім власником був ОСОБА_2 . Підстав, які перешкоджали б у проведенні реєстраційної операції ТСЦ № 0742 на момент реєстрації транспортного засобу були відсутні.

Позиції сторін (в судовому засіданні)

Прокурор Нечая О.П. у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги просив задовольнити. Окрім стягнення судового збору за подання позову до суду, просив стягнути також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1342,00 грн.

Представник Нововолинської міської ради Волинської області в судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Що підтверджується довідкою про доставку електронного документа через систему Електронний суд.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав повністю. Вказав, що машиною не користується, бачив її, коли оформляли договори. Зазначив, що ОСОБА_2 являється його батьком.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Що підтверджується довідками про доставку електронного документа через систему Електронний суд.

Представник відповідача ТзОВ «Ліберті Траст» в судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У тому числі викликався у судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головного сервісного центру МВС-Коваль І.В. у судовому засіданні пояснила, що підстав, які перешкоджали б у проведенні реєстраційної операції ТСЦ № 0742 на момент реєстрації транспортного засобу були відсутні. Разом з тим, з позовом погодилась.

Відповідачі у встановлений законом строк відзиву на позов не подали.

Жодних заяв, клопотань не подавали.

Процесуальні дії у справі

06 листопада 2024 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 03 грудня 2024 року в приміщенні Старовижівського районного суду Волинської області.

06 листопада 2024 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області накладено арешт на транспортний засіб - марки «Volkswagen», модель «LT35», 2005 року виробництва, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .

03 грудня 2024 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду на 10 год. 00 хв. 17 грудня 2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що Волинською обласною прокуратурою 27 грудня 2022 до Господарського суду Волинської області скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області, Західного офісу Держаудитслужби до Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради, підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів за державні кошти, стягнення коштів. Ухвалою суду від 02 січня 2023 року відкрито провадження у справі. В подальшому, рішенням Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/22 задоволено позов прокурора.

Вказаним рішенням визнано недійсним договір про закупівлю товарів за державні кошти від 15 березня 2019 року №02ВТ, укладений між Управлінням освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області та підприємцем ОСОБА_2 , як такий, що суперечать інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Ухвалено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області 431355,82 грн., а із Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області одержані ним за рішенням суду 431355,82 грн. стягнути в дохід держави. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 липня 2023 року рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 у справі № 903/1036/23 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду 24 липня 2023 року Господарським судом Волинської області видано судовий наказ у справі № 903/1036/23.

У подальшому, 24 серпня 2023 року головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72611014 з виконання судового наказу від 24 липня 2023 року у справі № 903/1036/23.

Під час здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_2 та направлено запити про надання інформації щодо наявності рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику, до уповноважених органів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент розгляду та ухвалення судом першої інстанції рішення по справі № 903/1036/23 належав транспортний засіб - вантажний автомобіль білого кольору, марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 .

Однак, 30 травня 2023 року (відразу ж після рішення Господарського суду) між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» укладено договір комісії № 3913-05/2023. За умовам вказаного правочину ТОВ «Ліберті Траст» зобов`язується за дорученням ОСОБА_2 за комісійну плату вчинити за рахунок останнього від свого імені один або декілька продажів транспортного засобу - марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Надалі, 31 травня 2023 року між ТОВ «Ліберті Траст» та ОСОБА_1 (сином боржника) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3913-05/2023 та 01 червня 2023 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_2 за новим власником ОСОБА_1 , змінивши номерний знак на « НОМЕР_1 ».

Судом встановлено що, майно, на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі №903/1036/23 відчужене боржником після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення боргу з останнього.

Також судом у судовому засіданні встановлено, що укладення оспорюваних правочинів містять всі ознаки фраудаторних правочинів. Бо:

1)відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості (відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості). ОСОБА_2 , після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з останнього боргу в сумі 431 тис. грн. (26 квітня 2023 року), уклав із ТОВ «Ліберті Траст» договір комісії (щодо віднайдення покупця та укладення з останнім договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023. А ТзОВ «Ліберті Траст» на наступний день після укладення договору комісії, укладає з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3913-05/2023.

Фактично укладення договору комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023 слугувало інструментом для подальшого укладення договору купівлі-продажу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023 між близькими родичами за заниженою ціною, створюючи так звану «ілюзію правомірності» відчуження ОСОБА_2 транспортного засобу на користь сина - ОСОБА_1 . Окрім того, договори комісії та купівлі-продажу мають один і той же номер № 3913- 05/2023 та укладені в проміжку часу один день.

При цьому, ОСОБА_2 було відомо про наявність судового рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року, за яким з нього стягнуто 431 тис. грн., отже, він міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного рішення суду.

2) майно відчужене за заниженою вартістю.

Відповідно до пункту 1.3 договору комісії від 30 травня 2023 року за виконання ТзОВ «Ліберті Траст» його безпосередніх обов`язків, ОСОБА_2 зобов`язується сплатити комісійну плату в розмірі 50 грн., що із врахуванням індексу споживчих цін свідчить про занижену вартість таких послуг та вчинення недобросовісних дій сторонами правочину.

Вартість транспортного засобу за умовами договору купівлі-продажу № 3913-05/2023 становила 44 тис. гривень.

Відповідно до відомостей розміщених на веб-сайті https://auto.ria.com вартість транспортних засобів за параметрами пошуку - «Volkswagen», модель «LT» 2005 року виробництва, пробіг понад 700 тис. км, коливається від 5,9 тис. до 9,5 тис. доларів США.

Із врахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 31 травня 2023 року (36,5686 грн. за 1 долар США) вартість транспортного засобу становила від 215 тис. грн. до 347 тис. грн., а не 44 тис. гривень.

3) майно відчужене на користь близького родича.

Згідно із частиною 1 статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи договір-купівлі продажу на наступний день після підписання договору комісії не свідчить про вчинення ТОВ «Ліберті Траст» дій, найбільш вигідних для комітента - ОСОБА_2 , оскільки пошук потенцій покупців, які б хотіли придбати вказаний транспортний засіб за ринковими цінами фактично не здійснювався, а був заздалегідь відомий - ОСОБА_1 .

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління юстиції від 20 вересня 2024 року № 2273/09.2-04-05 згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На теперішній час за виконавчим провадженням не стягнуто жодних коштів та не реалізовано будь-якого майна боржника у зв`язку з (їх) його відсутністю

Таким чином, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд висновує, що учасники цивільних відносин (сторони договору комісії від 30 травня 2023 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (вищевказані договори) використовувалися учасниками для унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 . А відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного майна ОСОБА_2 відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника. А оспорювані правочини вчинено відповідачами без наміру створення правових наслідків та з метою ухилення від виконання рішення суду.

Судом з`ясовано, що рішенням Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/23 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради кошти в сумі 431355,82 грн., а з останнього стягнути в дохід держави.

На момент подання позовної заяви до суду відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_9, наказ Господарського суду Волинської області від 24.07.2023 у справі № 903/1036/23 не виконаний, кошти боржником не сплачені.

ОСОБА_2 на підставі оспорюваних правочинів відчужив належний йому на праві власності транспортний засіб після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим, у відповідача відсутнє інше майно, на яке може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.04.2023 у справі № 903/1036/23.

Як наслідок, ОСОБА_2 тривалий час не виконує рішення суду у справі № 903/1036/23, будь-які кошти до бюджету не стягнуто.

Судом встановлено у судовому засіданні,що звернення прокурора з указаним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - забезпечення можливості стягнення коштів з боржника за рішенням Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/23, переслідує легітимну мету - недопущення штучного унеможливлення стягнення коштів до Державному бюджету.

В судовому засіданні встановлено, що пред`являючи позов у цій справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму втручання у мирне володіння майном. А саме визнання недійсним договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_2 , ТОВ «Ліберті Траст», ОСОБА_1 , і подальшого його використання з метою звернення стягнення в межах виконавчого провадження.

Таким чином, звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про забезпечення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/23.

З урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, обласною прокуратурою до Управління освіти направлялись повідомлення та інформація з приводу необхідності вжиття ефективних заходів до захисту інтересів держави у правовідносинах, які склались при невиконанні боржником ОСОБА_2 рішення суду, зокрема визнання недійними правочинів та повернення транспортного засобу боржникові з метою звернення стягнення на нього (лист від 24 січня 2024 року).

На згаданий лист Управління освіти повідомило обласну прокуратури про те, що самостійно не зверталось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Ліберті Траст» про визнання недійсними правочинів та повернення транспортного засобу (інформації від 09 лютого 2024 року, 13 лютого 2024 року).

Таким чином судом встановлено,що обласною прокуратурою надано Управлінню освіти Нововолинської міської ради достатній строк для самостійного вжиття заходів про визнання недійсними правочинів та повернення транспортного засобу.

Натомість, згаданий суб`єкт, володіючи такими відомостями, протягом розумного строку після отримання повідомлень від прокурора самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва та вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Окрім того, з урахуванням вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц, Волинською обласною прокуратурою повідомлено Управління освіти Нововолинської міської ради про намір звернення прокурора з позовом до Старовижівського районного суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Ліберті Траст» про визнання недійсними правочинів та повернення транспортного засобу, оскільки згаданий орган самостійно питання про оспорювання правочинів, в тому числі у судовому порядку, не ініціювали.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно представництва прокурором інтересів держави

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 56 ЦПК України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Першим з указаних елементів є порушення або загроза порушення "інтересів держави". Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

Поняття "інтереси держави" є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації в країні.

У зв`язку із цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.

А правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять безперечно інтерес держави.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. А виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін суд висновує,що звернення прокурора з указаним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - забезпечення можливості стягнення коштів з боржника за рішенням Господарського суду Волинської області від 26.04.2023 у справі № 903/1036/23, переслідує легітимну мету - недопущення штучного унеможливлення стягнення коштів до Державному бюджету.

Бо «суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину та забезпечення виконання рішення суду.

Для відновлення рівноваги інтересів держави і суспільства підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) (далі - перший Протокол, Конвенція).

Як уже зазначалося, відповідно до статті 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно із сталою практикою ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила:

перше правило - має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном;третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

У рішеннях ЄСПЛ у згаданих справах також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес та чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів для усунення несправедливості.

За статтею 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу, обравши відповідний спосіб захисту.

Тому суд погоджується із тим, що пред`являючи позов у цій справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму втручання у мирне володіння майном, а саме визнання недійсним договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_2 , ТОВ «Ліберті Траст», ОСОБА_1 , і подальшого його використання з метою звернення стягнення в межах виконавчого провадження.

А тому суд висновує, що звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах спрямовано саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про забезпечення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/23.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади,орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень статті 56 ЦПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що такий суб`єкт знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Що і було зроблено прокурором, як встановлено у судовому засіданні.

А Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (пункт 6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Тому суд висновує, що вказані обставини, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Таким чином наявні підстави для представництва інтересів держави у суді прокурором.

При наданні правової оцінки доведеності заявлених прокурором позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою, пунктами 1 та 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.

Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Главою 16 Розділу IV визначено правові наслідки недодержання стороною при вчиненні правочину вимог закону.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21) вказано, що «правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. Аналіз розуміння як правочину свідчить, що правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа.

В ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом з тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Договір як приватно - правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватно - правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Верховний Суд вже звертав увагу, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, провадження № 61-17511св).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23).

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Верховним Судом у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 визначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, який суперечить ЦК України, слід враховувати наступне: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Тому , суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи висновує, що сторони договору комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023 та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023 «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (вищевказані договори) використовувалися учасниками для унеможливлення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 . А відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного майна ОСОБА_2 відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника. А оспорювані правочини вчинено відповідачами без наміру створення правових наслідків та з метою ухилення від виконання рішенням Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/22.

Бо :

1)відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості (відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості). ОСОБА_2 , після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення з останнього боргу в сумі 431 тис. грн. (26 квітня 2023 року), уклав із ТОВ «Ліберті Траст» договір комісії (щодо віднайдення покупця та укладення з останнім договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023. А ТзОВ «Ліберті Траст» на наступний день після укладення договору комісії, укладає з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3913-05/2023.

Фактично укладення договору комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023 слугувало інструментом для подальшого укладення договору купівлі-продажу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023 між близькими родичами за заниженою ціною, створюючи так звану «ілюзію правомірності» відчуження ОСОБА_2 транспортного засобу на користь сина - ОСОБА_1 . Окрім того, договори комісії та купівлі-продажу мають один і той же номер № 3913- 05/2023 та укладені в проміжку часу один день.

При цьому, ОСОБА_2 було відомо про наявність судового рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року, за яким з нього стягнуто 431 тис. грн.., отже, він міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного рішення суду.

2) майно відчужене за заниженою вартістю.

Відповідно до пункту 1.3 договору комісії від 30 травня 2023 року за виконання ТзОВ «Ліберті Траст» його безпосередніх обов`язків, ОСОБА_2 зобов`язується сплатити комісійну плату в розмірі 50 грн., що із врахуванням індексу споживчих цін свідчить про занижену вартість таких послуг та вчинення недобросовісних дій сторонами правочину.

Вартість транспортного засобу за умовами договору купівлі-продажу № 3913-05/2023 становила 44 тис. гривень.

Відповідно до відомостей розміщених на веб-сайті https://auto.ria.com вартість транспортних засобів за параметрами пошуку - «Volkswagen», модель «LT» 2005 року виробництва, пробіг понад 700 тис. км, коливається від 5,9 тис. до 9,5 тис. доларів США.

Із врахуванням офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 31 травня 2023 року (36,5686 грн. за 1 долар США) вартість транспортного засобу становила від 215 тис. грн. до 347 тис. грн., а не 44 тис. гривень.

3) майно відчужене на користь близького родича.

Згідно із частиною 1 статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи договір-купівлі продажу на наступний день після підписання договору комісії не свідчить про вчинення ТОВ «Ліберті Траст» дій, найбільш вигідних для комітента - ОСОБА_2 , оскільки пошук потенцій покупців, які б хотіли придбати вказаний транспортний засіб за ринковими цінами фактично не здійснювався, а був заздалегідь відомий - ОСОБА_1 .

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління юстиції від 20 вересня 2024 року № 2273/09.2-04-05 згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2 .

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На теперішній час за виконавчим провадженням не стягнуто жодних коштів та не реалізовано будь-якого майна боржника у зв`язку з (їх) його відсутністю

Тому , суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи висновує, що договір комісії від 30 травня 2023 року № 3913-05/2023 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року № 3913-05/2023 є фраудаторними правочинами, яких слід визнати недійсними.

Щодо позовних вимог про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів як належного способу захисту, то суд зазначає таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також - органи і особи, уповноважені захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 звернено увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Як визначено статтею 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику. Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанови від 17 липня 2019 року Верховного Суду у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17). Також Верховний суд зазначив , що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши наступне: «…договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, у своїй Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом України зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема:

1)відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

2)відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

3)майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

4)майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

5)після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Варто зазначити, що аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Відповідно до статей 316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття права власності ОСОБА_1 на майно відбулося за недійсним правочином.

Таким чином, ОСОБА_2 , відчужуючи належні йому на праві власності транспортний засіб своєму сину - ОСОБА_1 був обізнаний про наявність рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі №903/1036/22, що набрав законної сили, яким стягнуто, в тому числі, з нього на користь Управління освіти Нововолинської міської ради 431 355,82 грн., міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вказаного судового рішення.

Тому суд висновує,що при укладенні оспорюваних правочинів воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на рухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , тому вказані правочини підлягають визнанню недійними у відповідності до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215, статті 234 Цивільного кодексу України.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними оскаржуваних договорів та застосування наслідків визнання цих правочинів недійсними призведе до повернення у власність ОСОБА_2 належного йому майна, за рахунок якого позивач зможе забезпечити повноту виконання рішення суду про стягнення коштів сумі 431 тис. гривень.

Отже, враховуючи, що договори комісії від 30 травня 2023 року та купівлі-продажу від 31 травня 2023 року, містять ознаки фраудаторності, свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів та створює умови, які направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, унеможливлює виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/1036/22, що у свою чергу спричиняє недоотримання державним бюджетом значних коштів, то ефективним способом захисту є визнання їх недійсними та повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, задля забезпечення примусового виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 40 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 № 1388 зі змінами «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується: на підставі відомостей про те, що транспортний засіб, який під час здійснення його державної реєстрації (перереєстрації) або зняття з обліку перебував під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів; у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду.

За таких обставин, з метою виконання рішення суду, необхідно скасувати у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомості про перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_3 » ,змінений номер « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 , з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

А тому суд висновує, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі продажу від 31 травня 2023 року з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 - підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позов прокуратури Волинської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті Першого протоколу.

Відповідачі на виконання вимог частини першої статті 81 ЦПК України, не надали суду жодних доказів, які б спростовували позов. Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість та підставність позовних вимог, право позивача підлягає захисту у спосіб визначений у позовній заяві, тому позов необхідно задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

В порядку статті 141 ЦПК України, з відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» на користь Волинської обласної прокуратури підлягають стягненню 7267,20 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 1211,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Тому суд висновує,що :

- із ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури підлягає стягненню 2422,40 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,73 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,13 грн.;

- із ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури підлягає стягненню 2422,40 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,73 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,13 грн.;

- із товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» на користь Волинської обласної прокуратури підлягають стягненню 2422,40 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,74 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,14 грн.

Що узгоджується із висновком Верховного Суду (постанова КЦС ВС від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17). Бо солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

Щодо застосованих заходів забезпечення позову, то суд зазначає таке.

06 листопада 2024 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області накладено арешт на транспортний засіб - марки «Volkswagen», модель «LT35», 2005 року виробництва, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .

Тобто, за заявою прокурора судом вжито заходи забезпечення позову і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстав для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення немає.

Разом з тим, суду слід роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень частин 7, 8 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 48, 49, 52, 56, 57, 76-81, 89, 133, 141, 209, 223, 258, 259, 263-266, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

статтями 3, 13, 15, 16, 202-204, 215, 228, 234, 316, 317, 328, 655,1014 Цивільного Кодексу України,

статті 23 Закону України «Про прокуратуру»,

суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова Олександра в інтересах держави в особі управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головний сервісний центр МВС, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір комісії від 30 травня 2023 року за № 3913-05/2023, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31 травня 2023 року за № 3913-05/2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» та ОСОБА_1 .

Скасувати у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомості про перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen», модель «LT35» 2005 року виробництва, номерний знак « НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі продажу від 31 травня 2023 року з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , застосувавши наслідки недійсності правочину .

Стягнути :

- із ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,73 (чотириста три гривні сімдесят три копійки) гривень за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,13 (дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень тринадцять копійок) гривень;

-із ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,73 (чотириста три гривні сімдесят три копійки) гривень за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,13 (дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень тринадцять копійок) гривень;

-із товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст» на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень сплаченого позивачем судового збору за подання позову та 403,74 (чотириста три гривні сімдесят чотири копійки) гривень за подання заяви про забезпечення позову, а всього 2826,14 (дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень чотирнадцять копійок) гривень

Реквізити для сплати: р/р № НОМЕР_6 , МФО 820172, ЄДРПОУ 02909915.

Заходи забезпечення позову відповідно до ухвали від 06 листопада 2024 року Старовижівського районного суду Волинської області про накладення арешту на транспортний засіб - марки «Volkswagen», модель «LT35», 2005 року виробництва, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 - залишити до повного виконання судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень частин 7, 8 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Імя" та найменування сторін:

Орган, який звернувся до суду в інтересах держави: Волинська обласна прокуратура, місцезнаходження: (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915).

Позивач: Управління освіти виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, ел. пошта education@nv-osvita.gov.ua, місцезнаходження: просп. Дружби, 27, м. Нововолинськ, Волинська область, 45400 ЄДРПОУ 02141696;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідач 2: ОСОБА_1 , адреса : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Траст», адреса: пров. Сімферопольський, 6 м. Харків, 61052 ЄДРПОУ 43833374;

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головний сервісний центр МВС, адреса : вул. Лук`янівська, 62, м. Київ, 04085, ЄДРПОУ 40109173.

Суддя А.В.Малюта