Рішення

від 05.12.2024 по справі 935/2077/23

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2077/23

Провадження № 2/935/125/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

зі секретарем судових засідань - Сьомак Л.І.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 225 га, що знаходиться на території Старосілецької сільської ради, а саме у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822585001:01:001:0083, що належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом демонтажу встановленої огорожі (паркану) у частині, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 8073,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га., що знаходиться на території Старосілецької сільської ради, а саме у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822585001:01:001:0083. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, земельна ділянка позивача (від А до Б) межує із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні відповідача. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за АДРЕСА_1 належить відповідачу. Упродовж близько трьох років Відповідач шляхом самовільного встановлення огорожі на межі своєї земельної ділянки, вийшов за межі земельної ділянки позивача, прибрав межові знаки, встановлені при формуванні документації на земельну ділянку та фактично користується землею позивача близько 10 кв.м. Вирішити спір в позасудовому порядку не вдалось. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно технічної експертизи від 24 січня 2023 року № 1433/01-2023 встановлено, що межі фактичного землекористування ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені результатами візуально-інструментального обстеження по фактично влаштованих матеріальних рубежах не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, межі якої визначені технічною документацією із землеустрою, що складена ФОП ОСОБА_5 станом на 2021 р. Встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , площею в розмірі 8,9 кв.м та площею 0,12 кв.м. перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_6 . Земельна ділянка з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083 частково не відповідає межам з фактичним землекористуванням. Таким чином, відповідачем здійснюються перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою, шляхом встановлення на її земельній ділянці паркану та користування частиною земельної ділянки, що належить позивачу.

До суду, представником відповідача адвокатом Ленським І.О. подано відзив відносно позовних вимог, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги повністю. Огорожа, яка встановлена між земельними ділянками сторін, існувала на тому самому місці і на момент обмірів, здійснених землевпорядником під час приватизації своєї земельної ділянки позивачем. Позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач не надала доказів викладених у позовній заяві доводів про те, що «відповідач прибрав межові знаки, встановлені при формуванні документації на земельну ділянку», позивач не надав доказів намагання позивача вирішити спір у позасудовому порядку. В даному випадку такі обставини є істотними, оскільки дають можливість встановити, чи спір є дрібним побутовим, який виник з незалежних від волі сторін причин, чи спір є наслідком свідомих дій відповідача, спрямованих на самовільне захоплення належної позивачу земельної ділянки. Позивачем не дотримано обов`язку, встановленого ч.1 ст.81 ЦПК України, довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім цього, заявлена в позові площа земельної ділянки позивача, яка ніби-то перебуває в користуванні відповідача згідно висновку замовленої позивачем експертизи, в розмірі 9 м кв настільки незначна, що ця обставина не заважає позивачу користуватись своєю земельною ділянкою загальною площею 2500 м кв, тобто спірна земельна ділянка становить 0,36% від загальної і порушення прав позивача по суті відсутнє. До того ж, згідно даних обміру експерта, в користуванні позивача перебуває ділянка площею 13.4 м кв, яка не належить позивачу, а належить чи перебуває в користуванні гр.Сенько (іншого сусіда позивача). Також, симетричність невідповідностей двох меж позивача даним технічної документації можуть вказувати на допущені похибки при обмірах при її виготовленні або при обмірах експертом.

Позивач вже зверталась до суду з аналогічним позовом до відповідача щодо усунення перешкод в користуванні іншою належною їй земельною ділянкою і також підтверджувала своє порушене право висновком експерта, проте в подальшому подала заяву про відмову від позову (справа №935/428/23). Повторне звернення до суду відповідач розцінює як порушення правил добросусідства з боку відповідача та створення на нього морального тиску з невідомою поки що метою.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судовому засіданні (20.03.2024) позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів та доводів, що викладені в позові та просила та їх задовольнити. Зазначила, що відповідач двічі ( у 2021 та в 2023 р.) переставляв паркан та зайняв її земельну ділянку на пів метра. Огорожа була встановлена ще в 1996 р. В подальшому, в судовому засіданні представник позивача адвокат Кушніренко А.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що відповідачем порушено право власності позивача на земельну ділянку внаслідок вчинення ОСОБА_4 неправомірних дій встановлення паркану на межі земельних ділянок. Вказаний паркан створює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою. Звертає увагу на те, що висновком експерта також встановлено факт часткового накладення земельних ділянок позивача та земельної ділянки що перебуває у користуванні ОСОБА_4 , що спричинено невідповідністю фактичної межі з межею, визначеною технічною документацією із землеустрою. З огляду на наведене просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на проведення судової експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Ленський І.О. в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, в їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що відповідачем паркан не переставлявсь, огорожа стоїть з 90-х років. Відповідач прав позивача не порушував, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що паркан, про демонтування якого просить позивач, чинить позивачу будь-які перешкоди. Звертає увагу на те, що сама позивач не змогла пояснити, як саме вказаний паркан перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою. Окрім того, представник відповідача вказав, що на момент отримання правовстановлючих документів діяла відповідна інструкція, яка передбачала середньоквадратичну похибку місцезнаходження межового знака, і встановлені експертом у цій справі відхилення межових знаків земельних ділянок сторін не перевищують визначеного на той момент показника. З огляду на наведені обставини просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , суду показала, що вона є сусідкою сторін. Вказала, що сторони не можуть помиритись за межу, паркан між ділянками стоїть років 40. Огорожу переставляв ОСОБА_4 , він міняв її, а коли точно не пам`ятає.

Вислухавши сторони, свідка, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд дійшов до наступних висновків.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , і вказана обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером № 312476520 (а.с.8), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № витягу НВ-5100722172022 (а.с.9,10) та копією державного акта на право приватної власності на землю від 25.01.2002 серією ЖТ № 001599 (а.с. зворот 7).

Власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , і вказана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 321822212 (а.с.11)

21.09.2021 року ОСОБА_3 звернулась до ФОП ОСОБА_8 для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка та для ведення особистого селянського господарства). Межові знаки не встановлювались для земельної ділянки площею 0,2500 га за бажанням замовника. Станом на 18.08.2022 власник/ землекористувач земельної ділянки та суміжні землекористувачі претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають і вказана обставина підтверджується матеріалами справи (а.с.92-115).

Згідно висновку експерта №1433/01-2023 за результатами проведення земельно-технічної експертизи (доопрацьований), що складений судовим експертом Свістуновим І.С., за заявою позивача ОСОБА_3 встановлено, що межі фактичного землекористування ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені за результатами візуально інструментального обстеження по фактично влаштованих матеріальних рубежах не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, межі якої визначені технічною документацією із землеустрою, що складена ФОП ОСОБА_8 станом на 2021 рік.

Детальний опис невідповідності меж землекористування, їх зміщення і площі невідповідності викладено в дослідницькій частині висновку та графічно зображено на рисунку №9 (а.с.14-38).

В судовому засіданні роз`яснюючи вищевказаний висновок, судовий експерт Свістунов І.С. вказав, що участі в проведенні експертизи відповідач не приймав так як він не запрошувався. При здійсненні обмірів було виявлено зміщення відносно межі земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083. Додатково експерт пояснив, що паркан, з приводу якого виник спір, встановлений з відхиленням від проектної документації, однак таке відхилення є несуттєвим. Проте після втрати чинності Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками у 2021 році і станом на дату проведення експертного дослідження був відсутній нормативно-правовий акт, який би регулював таке питання.

Норми права, застосовані судом ат оцінка аргументів сторін, доказів:

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. «б» ч. 1, ч. 2 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Згідно зі статтею 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач набула права власності на земельну ділянку, в порядку спадкування, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому у неї виникло похіднеречове право на площу земельної ділянки, на яку набули права попередні землевласники та у визначених межах (конфігурації) для попередніх землевласників.

Оскільки правовстановлюючі документипозивача не оспорюються, вона набула прав на земельну ділянку на законних підставах, тому у неї виникло право на землю у визначеній в технічній документаціїплощі і в межах, встановлених у технічній документації.

Відповідно до позовної заяви, доводів позивача, слідує, що ОСОБА_4 захопив частину земельної ділянки, належної позивачу площею близько 10 кв.м., та перешкоджає у користуванні земельною ділянкою , що належить ОСОБА_3 .

За змістом ст.ст. 158 (частини 1-4,5) та 159 (частина 1) Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Таким чином, оскільки сільська рада наділена повноваженнями щодо вирішення земельних спорів, суд міг використати акти, складені представником сільської ради про порушення меж земельних ділянок у якості інших письмових доказів.

Матеріали справи не містять актів комісії по земельним спорам сільської ради, щодо порушення меж земельної ділянки та перешкод у користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за на території Старосілецької сільської ради, а саме у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822585001:01:001:0083, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст.103ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі ст. 106 ЗК України - спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки,струмки,канали,лісосмуги,рослинні смуги, дерева,стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі),що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об`єктах не встановлюються. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами,шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами,парканами,огорожею,фасадами будівель,іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок. За ч. 1 ст.107ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Як передбачено стаття 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Згідно зі ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Позивач в порядку спадкування набула права власності на житловий будинок з надвірною будівлею та земельну ділянку площею 0,5440 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 у 2001 році, з вже установленими спільними межами, які існували до 2021 рік, що не заперечується сторонами у справі . Межа, між земельними ділянками між будинками за АДРЕСА_3 встановлена в 2001 році на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ № 003280 виданого 17 жовтня 2001 року.

Як вбачається з технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,5440 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і соруд (присадибна ділянка) 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0,2940 га за адресою: АДРЕСА_1 яка існує між нею та відповідачем була встановлена і узгоджена в 2021 році. При здійсненні обмірів земельної ділянки, зазначено, що в акті прийомки передачі межових знаків на зберігання від 17.08.2022 році, в п. 6 межові знаки не встановлювалися за бажанням замовника відповідно п.3.8. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянко в натурі (на місцевості) (на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо) а тому межа встановлена по штучними лінійними спорудами і рубежами а саме паркани.

Відповідно до матеріалів технічної документації земельної ділянки, межі були погоджені з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та Старосілецькою сільською радою.

П.4,5 даного акта встановлено, що власниками/ користувачами земельної ділянки та суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено (а.с. зворот 105)

За обставинами даної справи земельна ділянка з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083 сформована, а ї межі вже встановлені та зафіксовані у відповідній документації, яка підтверджує право власності позивача на цю земельну ділянку. Тобто, суть вказаних позовних вимог полягає у відновленні межі земельної ділянки, яка закріплена в правовстановлюючих документах та на яку протиправно зміщено паркан.

Окрім того, на момент встановлення огорожі (з твердження позивача, відповідач переставив огорожу приблизно 2021 та 2023 рік, однак належних та допустимих доказів суду не надано) була чинною Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі Інструкція), затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, та яка втратила чинність 14.09.2021 року. Вказана Інструкція в п. 3.10 визначала, що середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

Таким чином, встановлені експертом в частині розміщення паркану зміщення меж земельних ділянок сторін на 0,06 м, 0,10м, 0,14 м., 0,18 м., 0,23 м., 0,25 м., 0,18м., 0,18 м., 0,00 м., 0,29 м., 0,26 м., 0,22 м., 0,24 м., вглиб земельної ділянки ОСОБА_3 , із врахуванням похибки визначення геопросторових координат, є незначними та перебувають в межах середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків, визначеної Інструкцією, що була чинною на момент облаштування цієї частини огорожі.

Вказаним висновком експертом не зазначено, що площа земельної ділянки позивача стала меншою за рахунок виявлених змішень, а зазначено, що по периметру будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 частково наявна огорожа, яка не має замкнутого контуру. Таким чином за результатом візуально інструментального обстеження було визначено фактично влаштовані межі землекористування ОСОБА_3 , що графічно зображені на рисунку №8. Встановити межі фактичного землекористування станом на дату проведення візуально інстументального обстеження не вбачається за можливе в зв`язку із відсутністю влаштованих наземних матеріальних рубежів (парканів, огорож, тощо). Тому в подальшому досліджується фактичне землекористування за адресою: АДРЕСА_1 в межах встановлених меж.

Таким чином, маючи відомості: - меж фактичного землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в користуванні ОСОБА_3 (визначені по наявних наземних матеріальних рубежах); меж земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083 площею 0,2500 га (визначені відповідною технічною документацією із землеустрою), на наступному етапі дослідження складено схему їх взаємного розташування в одній площині в результаті чого отримано схему їх взаємного розташування, що графічно зображена на рисунку №9. У відповідності до отриманої схеми яка зображена на рисунку №9, встановлено, що межа фактичного землекористування (по огорожі) не відповідає межам земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083,а саме із північної межі, огорожа розташована за межею земельної ділянки 13 зміщенням до 0,11 м (11 см.) та із зміщенням в глибину земельної ділянки на відстань до 0,29 м (29 cм), в результаті чого утворилася ділянка, яка позначена під: № 1 площею 4,8 кв.м та № 2 площею 4,1 кв.м частина земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, яка перебуває у власності ОСОБА_3 перебуває у користуванні гр. ОСОБА_6 ; № 3 площею 0,3 кв.м- територія гр. ОСОБА_6 , яка не перебуває у власності ОСОБА_3 перебуває у користуванні ОСОБА_3 ; східної межі, огорожа розташована за межею земельної ділянки із зміщенням до 0,22 (22 см.) результат чого утворилися ділянка під № НОМЕР_1 площею 1,8 кв.м - територія земель загального користування ( АДРЕСА_1 , яка не перебуває у власності ОСОБА_3 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 ; південної межі, огорожа розташована за межею земельної ділянки із зміщенням до 0,50 м (50 см.) та із змішенням в глибину земельної ділянки на відстань до 0,10 м (10 см), в результаті чого утворилася ділянка яка позначена під: № 5 площею 0,06 кв.м та № 7 площею 0,06 кв.м частина земельної ділянки з кадастровим номером 1822585001:01:001:0083, яка перебуває у власності ОСОБА_3 перебуває у користуванні гр. ОСОБА_9 ; №6 площею 13,4 кв.м - територія гр. ОСОБА_9 , яка не перебуває у власності ОСОБА_3 перебуває у користуванні ОСОБА_3 .

При цьому, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що в продовж трьох років, відповідач, шляхом самовільного встановлення огорожі на межі своєї земельної ділянки, вийшовши за межі її ділянки, прибрав межові знаки, встановлені при формуванні технічної документації на земельну ділянку та фактично користується її земельною ділянкою, площею близько 10 кв.м.

Також експертом було встановлено, що межові знаки по периметру земельної ділянки відсутні та з наданої позивачем копії технічної документацією не вбачається, що позивачу були передані на зберігання межові знаки, оскільки встановлені Висновком експерта розбіжності між спірними земельними ділянками є незначними. Доказів порушення ОСОБА_6 , меж позивачем та перешкод у користуванні земельної ділянки суду надано не було.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Підставою для подання позову є вчинення іншою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Як зазначив Верховний Суд у правовому висновку в постанові від 27 січня 2021 року у справі №175/4348/17 (провадження №61-12868св19) підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Заявляючи позовні вимоги про усунення перешкоди у користування земельною ділянкою з кадастровим 1822585001:01:001:0083 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі, позивач покликається на те, що неправомірними діями відповідача чиняться перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, оскільки останній самовільно встановив огорожу.

Отже, позивач заявила позовні вимоги на захист свого права власності, яке, на її думку, порушується та не визнається відповідачем.

Таким чином матеріали справи не містять об`єктивних та належних доказів того, що відповідач створює перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою.

З огляду на викладене, позивачем не доведено, що її право користування земельною ділянкою порушується відповідачем і може бути відновлене в обраний нею спосіб.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити, так як під час судового розгляду не встановлено та позивачем в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, п 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.12,13,81,259,263-265,268, 272ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.12.2024 р.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Янчук