Рішення

від 17.12.2024 по справі 378/960/24

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/960/24

Провадження № 2/378/374/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради з посиланням на те, що відповідно до погосподарських книг Красилівської сільської ради №3 за 1986 - 1990, №5 за 1991 -1995 роки та довідки Ставищенської селищної ради житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , а членами: його дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 . ОСОБА_6 вибула 01.09.1986 року на навчання, а потім ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточно в Семипалатинськ. Він вибув з двору в 1989 році в м. Київ на навчання. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку залишалися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які і набули право на майно колгоспного двору в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , спадщину після смерті якої прийняв, постійно до дня смерті проживаючи разом із спадкодавцею, а відтак вступивши у володіння та управління спадковим майном її чоловік ОСОБА_3 . Діти спадкодавці: син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 в силу частини 2 статті 553 ЦК УРСР вважаються такими, що відмовилися від прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 склав заповіт, а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Дочка спадкодавця ОСОБА_2 є працездатною за віком і станом здоров`я, та в силу ч.1 ст. 1272 ЦК України є такою, що спадщину не прийняла, що підтверджується матеріалами спадкової справи. 18.06.2024 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3224283601:01:002:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 18.06.2024 року він звернувся із заявою до нотаріуса про видачу на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на що державний нотаріус Ставищенської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок через відсутність правовстановлюючого документа.

Позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,5 м2, житловою площею 44,1 м2, вартістю 240000 гривень.

В судове засідання позивач не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до суду від селищної ради подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами, позовні вимоги визнано.

Третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, ніяких заяв та клопотань від неї до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копій погосподарських книг Красилівської сільської ради №3 за 1986 - 1990, №5 за 1991 -1995 роки та довідки Ставищенської селищної ради №156 від 18.06.2024 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , а членами: його дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_1 . ОСОБА_6 з двору вибула 01.09.1986 року на навчання, а потім ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточно в Семипалатинськ. Позивач вибув з двору в 1989 році в м. Київ на навчання. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку залишалися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які і набули право на майно колгоспного двору в рівних частках (а.с. 10-17, 18-21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , спадщину після її смерті прийняв, постійно до дня смерті проживаючи разом із спадкодавцею, а відтак вступивши у володіння та управління спадковим майном її чоловік ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00045565390, записом в погосподарській книзі №5 за 1991-1995 р.р. особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 22, 24,13-17).

Спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 за місцем відкриття спадщини не заведена, що підтверджується відсутністю заведеної спадкової справи в Ставищенській державній нотаріальній конторі, яка на час відкриття спадщини мала виключні повноваження здійснювати нотаріальні дії з оформлення спадкових прав та витягом зі Спадкового реєстру (а. с. 23).

27.01.2016 року рішенням 4 сесії 7 скликання Красилівської сільської ради №21 від 27.01.2016 року вулиця «Леніна» перейменована на «Центральна», що підтверджується довідкою Ставищенської селищної ради №154 від 18.06.2024 рок (а.с. 19).

08.01.2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Красилівської сільської ради Зубченко Т.М. за реєстром №3, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 (а. с. 25).

Із матеріалів спадкової справи (а.с. 52-74) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 . 08.01.2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Красилівської сільської ради Зубченко Т.М. за реєстром №3, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 . За поданою ОСОБА_1 , спадкоємцем за вказаним заповітом заявою про прийняття спадщини Ставищенською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 17/24 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . Дочка спадкодавця ОСОБА_2 є працездатною за віком і станом здоров`я та в силу ч. 1 ст. 1272 ЦК України є такою, що спадщину не прийняла. 18.06.2024 року за р. 729 позивач отримав, зокрема свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3224283601:01:002:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 18.06.2024 року позивач звернувся із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що складається з житлового будинку та повідомив, що правовстановлюючий документ на будинок відсутній, право власності за спадкодавцем на вказане майно не зареєстроване. Державний нотаріус Ставищенської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок через відсутність правовстановлюючого документа.

Як видно з технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок літера «А» загальною площею 72,5 м2, житловою площею 44,1 м2 з прибудовою літер «а»; до житлового будинку відносяться наступні господарські будівлі та споруди: погріб окремо збудований літера «Е»; сарай-літня кухня літера «Б»; сарай-прибудова літера «б»; сарай-прибудова літера «б1»; баня літера «В»; гараж літера «Г»; сарай літера «Д»; колодязь питний №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3 (а.с. 32-34).

Ринкова вартість будинку становить 240000 гривень, що підтверджується висновком про ринкову вартість майна (а.с. 35).

Згідно ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII введений в дію Закон України «Про власність». Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Правовідносини щодо спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 регулюються нормами ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Стаття 525 ЦК УРСР визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У відповідності зі ст. 529 ЦК (1963 р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

За ст. 548 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963) спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 553 ЦК УРСР (1963 р.) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Статтею 560 ЦК УРСР (1963 р.) визначено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 561 ЦК УРСР (1963 р.) Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Правовідносини щодо спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 регулюються нормами ЦК України (2003 року).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як встановлено статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини,

Відповідно до ч.1, 2, 5 статті 1268 ЦК України (16.01.2003 року) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Як вбачається із частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_3 згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" за життя набув право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку, як частку в майні колгоспного двору, та в силу фактичного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 дружини ОСОБА_4 набув право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину вказаного житлового будинку, а тому право власності спадкодавця на житловий будинок в цілому увійшло до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок смерті ОСОБА_3 , і оскільки позов визнається відповідачем, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі позивач просить покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 120, 123, 524, 525, 529, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15, 16, 182, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,5 м2, житловою площею 44,1 м2, вартістю 240000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко