Рішення

від 13.12.2024 по справі 757/10692/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10692/23-ц

пр. № 2-3218/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 ,

предсатвника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання майна особистою приватною власністю,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

У березні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про поділ майна подружжя, у якому просила суд у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя:

1) визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;

2) стягнути з відповідача ОСОБА_4

- 214 621 774, 00 грн, що становить 1/2 від вартості часток ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС»;

- 9 670 948, 00 грн 1/2 від суми грошових коштів, розміщених на банківських рахунках відповідача в АТ «Перший Український Міжнародний Банк»;

- 11 377 915, 00 грн 1/2 від суми заробітної плати виплаченої на користь відповідача у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС»;

- судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 420, 00 грн та витрати щодо надання послуг з визначення вартості часток відповідача у статутному капіталі ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС» у розмірі 25 500, 00 грн та витрати за надання висновку науково-правової експертизи у розмірі 26 000, 00 грн.

Позов обгрунтований посиланням на те, що сторонами 20 грудня 2003 року у місті Софія (Республіка Болгарія) було укладено шлюб. Шлюбний договір між сторонами не укладався. Подружжя на день подачі позову перебувають у зареєстрованому шлюбі, тому позивач має право на поділ майна, набутого за час шлюбу та яке є спільною сумісною власності подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 , заробітної плати відповідача, коштів на банківських рахунках відповідача в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та 1/2 від вартості часток відповідача у статутному капіталі ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС», які придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідач подав зустрічний позов ОСОБА_4 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), у якому просив:

- встановити факт окремого проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за період з 12 лютого 2014 року по дату набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_4 на грошові кошти у сумі 18 547 946, 80 грн, 16 373, 27 доларів США, 4 985, 49 євро, які зберігаються на банківських рахунках ОСОБА_4 в AT «Перший Український Міжнародний Банк»;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 від вартості автомобіля марки «BMW F06/ 640і Gran Coupe» 2012 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 600 000, 00 грн;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов обгрунтований тим, що з 2014 року подружжя фактично припинили шлюбні стосунки, підтвердженням чого є їхнє окреме проживання, відсутність спільних фотографій, відпочинок також порізну. Відповідно, кошти, які знаходяться на рахунку в AT «Перший Український Міжнародний Банк», є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Проте, квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки «BMW F06/ 640і Gran Coupe», придбаний у 2013 році та зареєстрований за ОСОБА_3 підлягають поділу пополам як спільна сумісна власність подружжя, оскільки були придбані під час перебування сторін у шлюбі.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

20 березня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 22 березня 2023 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Разом з позовною заявою за первісним позовом було подано клопотання про витребування доказів: фінансову звітність за 2022 рік, інформацію щодо виплат дивідендів на користь ОСОБА_4 із зазначенням дати рішення про виплату та суми виплачених дивідендів; інформацію щодо виплат йому заробітної плати з останній календарний рік у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФІРМА «ІНСТРУМЕНТИ», ТОВ «ФОРКС», а також клопотання про витребування у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформації про всі банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_4 , валюту грошових коштів, суму залишку станом на 07 березня 2023 року /т. І а. с. 12-13, 14-16/.

24 березня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду у загальному позовному провадженні /т. І а. с. 134-135/.

01 травня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив сторони відповідача на позов /т. І а. с. 145-203/.

Також 01 травня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 з вимогами про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання майна особистою приватною власністю /т. І а. с. 204-246, т. ІІ а. с. 1-250, т. ІІІ а. с. 1-79/.

23 серпня 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні просив не розглядати клопотання про витребування доказів у частині інформації щодо виплат ОСОБА_4 дивідендів та заробітної плати у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФІРМА «ІНСТРУМЕНТИ», ТОВ «ФОРКС» та клопотання про витребування у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформації про банківські рахунки ОСОБА_4 , оскільки такі відомості надано ним у довідці від 17 квітня 2023 року № КІЕ-50.5/98, доданій до свого зустрічного позову /т. І а. с. 230/.

У судовому засіданні 23 серпня 2023 року представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала клопотання про витребування у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_3 у період з 12 лютого 2014 року по 24 квітня 2023 року /т. ІІІ а. с. 102-103, 107, 112-115/.

Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - Трегуба Е. Л. про витребування інформації про фінансову звітність за 2022 рік у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФІРМА «ІНСТРУМЕНТИ», ТОВ «ФОРКС» відмовлено, клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про витребування інформації у Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону України ОСОБА_3 - задоволено /т. І а. с. 230, т. ІІІ а. с. 112-115/.

23 серпня 2023 року суд ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання майна особистою приватною власністю /т. І а. с. 204-246, т. ІІ а. с. 1-250, т. ІІІ а. с. 1-79, 107/.

Також 23 серпня 2023 року суд ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив прийняти заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог зустрічного позову /т. ІІІ а. с. 87-89, 106/.

Окрім цього, 23 серпня 2023 року суд ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив задовольнити клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про долучення доказів до матеріалів справи, датоване 26 червня 2023 року; клопотання про витребування у ОСОБА_3 належним чином засвідченої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобілю марки BMW F06/640i Gran Coupe (2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 ), реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 (в особі представника) надати належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію авто /т. ІІІ а. с. 90-101, 107/.

Також 23 серпня 2023 року суд ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив задовольнити клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про виклик і допит свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і власне ОСОБА_4 у порядку ст. 92 ЦПК України /т. ІІ а. с. 33-34, 107/.

26 вересня 2023 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов ОСОБА_4 /т. ІІІ а. с. 120-131/.

Також 26 вересня 2023 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на зустрічний позов ОСОБА_4 /т. ІІІ а. с. 132-191/.

26 вересня 2023 року позивач за первісним позовом ОСОБА_3 через представника ОСОБА_1 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просила визнати її право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_4 суму у розмірі 214 621 774, 00 грн, що становить 1/2 від вартості часток ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС»; суму у розмірі 9 670 948, 00 грн - 1/2 від суми грошових коштів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_4 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк»; суму у розмірі 11 377 915, 00 грн - 1/2 від суми заробітної плати, виплаченої на користь ОСОБА_4 у ТОВ «ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС» /т. ІІІ а. с. 192-250/.

Одночасно із заявою про зменшення розміру позовних вимог представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав до суду клопотання, датовані 25 вересня 2023 року, про витребування доказів судом у Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві та у Державній податковій службі України /т. IV а. с. 83-84, 85-87/.

28 вересня 2023 року ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив долучити до матеріалів справи звіт про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу № ЕР-45/09-23 від 15 вересня 2023 року із додатками /т. IV а. с. 180-200, 201/.

06 листопада 2023 року представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_3 /т. IV а. с. 208-217/.

Також 06 листопада 2023 року представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала заперечення щодо заяви ОСОБА_3 про зменшення розміру позовних вимог /т. IV а. с. 218-223/.

08 листопада 2023 року представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала заперечення щодо відповіді на відзив ОСОБА_3 /т. IV а. с. 224-250/.

У судовому засіданні 16 січня 2024 року представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала суду клопотання про витребування доказів - у Державно прикордонної служби України.

16 січня 2024 року суд ухвалою, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутніх представників сторін, внесеною до протоколу судових засідань, ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про зменшення розміру позовних вимог і заяву про часткову зміну предмету позову /т. ІІІ а. с. 192-250/.

16 січня 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання від 06 листопада 2023 року представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про витребування доказів у Державної прикордонної служби України.

Також ухвалою суду від 16 січня 2024 року задоволено клопотання від 25 вересня 2023 року представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про витребування доказів у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві й у Державної податкової служби.

Також ухвалою суду від 16 січня 2024 року задоволено клопотання від 25 вересня 2023 року представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про витребування доказів у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві й у Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

05 липня 2024 року допитаний як свідок ОСОБА_5 [менеджер з продажів у компанії, де ОСОБА_4 займає посаду директора] надав суду покази, повідомивши, що у лютому 2014 року йому зателефонував ОСОБА_4 і попросив забрати автомобіль з АДРЕСА_1, перевезти її на Поділ у готель. Свідок забрав ключі у ОСОБА_3 [ ОСОБА_3 ] і перевіз авто. Місяць-півтора, як вказав свідок, він забирав ОСОБА_4 з готелю, а потім з АДРЕСА_2 . З 2017 року водієв він вже не працював, тому більше нічого невідомо. Причини, через які ОСОБА_4 переїхав у готель, свідку невідомі. Також вказав, що речі ОСОБА_4 з АДРЕСА_1 забирав декілька разів. В Одесі ОСОБА_4 не жив у період з 2008 по 2017 роки. Він [ ОСОБА_4 ] сам їздив за кермом і залучав його, щоб відвезти в аеропорт та іноді містом.

Свідок ОСОБА_6 [особистий водій ОСОБА_4 ], як свідок, надав суду покази, що працює у компанії ОСОБА_4 з 2017 року і постійно його возить. ОСОБА_4 самостійно їздить дуже рідко. Свідок забирає його з АДРЕСА_2, від квартири має ключі, ОСОБА_4 проживає сам. ОСОБА_12 [ ОСОБА_3 ] мешкає на АДРЕСА_1 з сином, якого свідок також іноді возить. Свідок вказав, що ОСОБА_3 бачив двічі, відвозив до аеропорту і забирав, один раз спілкувався з нею, коли давав їй службовий автомобіль, оскільки її зламався. З 2017 року ОСОБА_4 не проживав в Одесі. Особисті питання з ОСОБА_4 свідок не обговорював.

Свідок ОСОБА_9 [сусідка ОСОБА_4 ] надала суду покази, що з квартири ОСОБА_4 її постійно затоплювало. Вона познайомилася з ОСОБА_4 , бо він орендував кватиру, де проживає один, приблизно з 2017-2018 років. Свідкові не було відомо, що він одружений і має сина. ОСОБА_4 приїжджав з водієм.

Свідок ОСОБА_11 [керівник відділу демонстрації техніки ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ»] наддав суду покази, що є підлеглим ОСОБА_4 , працює у компанії з 2008 року. ОСОБА_4 постійно проживав по АДРЕСА_2 , звідки свідок вивозив його після початку війни. Свідок знайомий з дружиною [ ОСОБА_3 ], яку в офісі ніколи не бачив, і взагалі не бачив з 2014 року. Йому невідомо, чи був між ними конфлікт.

19 серпня 2024 року свідок ОСОБА_7 надала суду покази, що з 2012 по 2022 роки працювала консьєржем у будинку по АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 бачила, коли він йшов на роботу. У гості до нього ніхто не ходив. Один раз свідок була у його квартирі, ОСОБА_4 залишав їй ключі від кватири, коли їхав у відрядження - там ніхто, окрім нього, не проживав. Свідок ніколи не бачила його дружини, жінки взагалі не приходили. Коли він хворів, продукти привозив водій.

Свідок ОСОБА_13 надав суду покази, що з ОСОБА_4 знайомий з 2017 року, познайомившись у спортклубі «5 елемент». Товаришували. Свідок повідомив, що часто був вдома у ОСОБА_4 у квартирі на АДРЕСА_2 , де проживає сам. Свідок вказав, що йому відомо, що ОСОБА_4 одружений, але разом з дружиною не бачив. ОСОБА_4 сварився з нею.

26 листопада 2024 року допитаний як свідок відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_4 надав суду покази, що з ОСОБА_12 [ ОСОБА_3 ] у шлюбі з 2003 року. Під час вагітності подружжя вирішило, що вона мешкатиме в Одесі, де їй могли допомагати батьки. Після народження спільного сина, деякий час, ОСОБА_12 [ ОСОБА_3 ] з ним залишалася в Одесі. Приблизно 2005-2006 роках вона з дитиною переїхала у Київ. Коли синові прийшов час йти до школи, ОСОБА_12 з батьками вирішила, що син має навчатися в Одесі. Вона хотіла зайнятися своєю кар`єрою. ОСОБА_4 вказав, що був проти такого рішення, що погіршило стосунки з дружиною [ ОСОБА_3 ]. ОСОБА_12 [ ОСОБА_3 ] хотіла відкрити власний стоматологічний кабінет, знайшла приміщення, збиралася його придбати. Пізніше [ ОСОБА_3 ] змінила своє рішення щодо цього приміщення, але продовжувала шукати і знайшла у центрі міста, але приміщення було дуже дорогим і ОСОБА_4 відмовив. Дружина [ ОСОБА_3 ] була ображена, стосунки дуже погіршилися: у сім`ї почалися скандали, вона знайшла сімейного психолога, до якого місяць-півтора ходив. Дружина [ ОСОБА_3 ] не відвідувала психолога, вважаючи, що він винен у погіршенні сімейних стосунків. Коли він перебував у відряженнях, дружина [ ОСОБА_3 ] постійно його контролювала. Відпочивали - разом, дружина полюбляла дорогий відпочинок. Також вона хотіла їздити з ним у відрядження, проте це не завжди було зручно. Згодом ОСОБА_12 [ ОСОБА_3 ] сказала, що бажає працювати з разом із чоловіком [ ОСОБА_4 ], але він не хотів цього, втік від неї та виїхав у Болгарію. Вона [ ОСОБА_3 ] постійно телефонувала і він сказав, що їм потрібна пауза у стосунках. Коли свідок повернувся у Київ, забрав свої речі і поїхав жити у готель, повідомив дружині [ ОСОБА_3 ], що не хоче продовжувати стосунки. З жовтня 2014 року подружжя стало проживати окремо. Потім дружина [ ОСОБА_3 ] почала вимагати придбати їй новий спортивний автомобіль. Свідок вказав, що купив автомобіль, вона [ ОСОБА_3 ] її вивезла в Одесу. Вони всі разом поїхали відпочивати у Швейцарію, де були сварки. Потім свідок поїхав у відрядження, а після повернення, дружина [ ОСОБА_3 ] не пустила його у квартиру. Він почав проживати у готелі, вирішив не повертатися додому. Дружина [ ОСОБА_3 ] не телефонувала, всі прохання писала sms-повідомленнями. На цьому сімейне життя закінчилося. За десять років бачилися менше 10 разів: вперше з сином бачився у 2016-2017 роках. Також свідок вказав, що зареєстрованим значиться в Одесі, у батьків ОСОБА_3 [ ОСОБА_3 ].

У судовому засіданні предсатник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у позовній заяві підстав, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_4 - ОСОБА_2 заперечувала проти частини заявлених позовних вимог щодо поділу грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_4 у банку, заробітної плати останнього та поділу часток у товариствах по ринковій вартості, та просив відмовити у їхньому задоволенні, а зустрічний позов - задовольнити.

Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, покази свідків, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

III. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_4 і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Софія (Республіка Болгарія) зареєстрували шлюб. Шлюбний договір між сторонами не укладався.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син - ОСОБА_14 .

ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою батьків дружини з 05 грудня 2007 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 .

Сім`я до 2005 року жила в м. Одеса, з 2005 року - у місті Києві.

Під час перебування сторін у шлюбі придбано наступне майно:

- 26 грудня 2006 року квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 119, 4 кв м, яка зареєстрована за ОСОБА_3 , оціночна вартість зазначеної квартири на день звернення з позовом становить 7 847 875, 90 грн.

- 03 грудня 2013 року автомобіль марки «BMW F06/640i Gran Coupe» 2012 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 .

До спільного майна подружжя відносяться такі активи придбані за спільні кошти подружжя:

- 33% належні ОСОБА_4 у ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388, місцезнаходження юридичної особи: 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, будинок 54-А. Дата реєстрації юридичної особи: 29 грудня 2003 року).

- 33% належні ОСОБА_4 у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 33104260, місцезнаходження юридичної особи: 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, будинок 54-А. Дата реєстрації юридичної особи: 22 липня 2004 року).

- 29,70% належні ОСОБА_4 у ТОВ «ФОРКС» (код ЄДРПОУ 36136929, місцезнаходження юридичної особи: 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, будинок 54-А. Дата реєстрації юридичної особи: 23 вересня 2008 року).

Крім того, відповідно до довідки № KIE-50.5/98 від 17 квітня 2023 року, виданої відділенням ПУМБ «РЦ в м. Київ», станом на 07 березня 2023 року у ОСОБА_4 наявні кошти на:

- картковому рахунку № НОМЕР_3 - 18 547 946, 80 грн;

- картковому рахунку № НОМЕР_4 - 16 373, 27 USD, що еквівалентно гривні за курсом, встановленим Національним банком України - 598 606, 75 грн;

- картковому рахунку № НОМЕР_5 - 4 985, 49 EUR, що еквівалентно гривні за курсом, встановленим Національним банком України - 193 885, 70 грн.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Судом встановлено, що подружжя майже із самого початку шлюбу, а саме з 2005 року жило на два міста Київ - Одеса. ОСОБА_3 працювала в м. Одеса та в м. Києві, подружжя разом розвивало сімейний бізнес. Син ОСОБА_14 народився в м. Одеса, дитячий садок відвідував у м. Київ, у школі навчався в м. Одеса.

Відповідачем зазначено низку додаткових обставин, які мали б підтвердити відсутність шлюбних відносин між сторонами, серед яких окреме проживання, відсутність спільного відпочинку / подорожей, відсутність спільних фотографій, спілкування, спільних витрат.

З цього приводу, такі твердження відповідача спростовуються наступними доказами.

У матеріалах справи містяться платіжні доруження, які є доказом матеріального забезпечення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) дружини (позивача за первісним позовом) та сина. Крім того, відповідач на час подачі зустрічного позову є зареєстрованим у батьків дружини в АДРЕСА_5 .

У зустрічному позові позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 стверджує, що з лютого 2014 року між подружжям припинилися фактичні шлюбні відносини, з того часу він тимчасово мешкав у готелі Fairmont, а з 2015 року - винаймає кватиру АДРЕСА_6 . Проте ці твердження не підтверджуються наданими ним доказами у справі, зокрема випискою з готелю Fairmont Гранд Отель Киев та копіями договорів оренди квартири АДРЕСА_6 , які надано за періоди: з 06 серпня 2018 року по 05 лютого 2019 року; з 06 лютого 2020 року по 05 серпня 2020 року, з 06 лютого 2021 року по 05 серпня 2021 року, продовжено оренду по 05 лютого 2022 року - угода від 26 липня 2021 року про внесення змін № 1 до договору оренди квартири від 25 січня 2021 року.

Також листи відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 , відправлені вже після лютого 2014 року до візового відділу Посольства Німеччини для видачі бізнесвізи відповідачеві та його дружині, а також їхнього сина ОСОБА_16 , які супроводжують його у бізнеспоїздках за кордон, підтверджують наявність подружніх відносин між ними.

Крім того, про факт наявності шлюбних відносин у подружжя свідчить звернення відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 з позовною заявою про розірвання шлюбу лише у листопаді 2022 року до суду Республіки Болгарії, в якому він зазначив, що надав захист для дружини та сина (а трохи пізніше й брату дружини) в Республіці Болгарія, у квартирі свого племінника та повністю забезпечує їхнє перебування. Сам відповідач ОСОБА_4 неодноразово приїжджав до Софії, щоб відвідати сім?ю, купував одяг, постільну білизну, продукти харчування, та надав новий автомобіль, для спільного користування. Також за час перебування ОСОБА_12 з сином у Болгарії, вони спілкуються з родичами відповідача ОСОБА_4 , проводять спільний відпочинок разом.

Крім того, не є підтвердженням факту окремого проживання подружжя відпочинок порізну та уривки з листування подружжя, оскільки це лише фрагменти їхнього спілкування, що не є достатнім доказом підтвердження заявлених позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 тверджень про окреме проживання.

Надані відповідачем роздруківки з уривками листування не моужть вважатися належними доказами, оскільки, відповідно до вимог ст. 100 ЦПК, електронні докази мають подаватись в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис (та електронна печатка) відповідно до вимог Закону «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач надав роздруківки уривків з листування, які є вирваними з контексту, могли бути відредагованими або спотвореними / підробленими, при цьому вони не засвідчені електронним підписом та надруковані на папері, з печаткою «з оригіналом згідно» від представника відповідача. Інформація, відтворена у роздруківках, не дає змоги ідентифікувати осіб, між якими відбувалось це листування.

Судова практика вказує на наступне:

- роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі (висновок у постанові Верховного Суду у справі № 910/1162/19 від 16 березня 2020 року).

- скріншоти з соціальних мереж не є допустимими доказами, оскільки в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. Перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом (висновок у постанові Верховного Суду у справі №667/266/15-ц від 27 листопада 2019 року).

Отже, з огляду на викладене, аргументи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про встановлення факту окремого проживання подружжя з лютого 2014 року не знайшли свого підтвердження, оскільки даний факт не був доведений належними і допустимими доказами.

Крім того, у прохальній частині зустрічного позову ОСОБА_17 просить суд встановити факт окремого проживання подружжя, а у мотивувальній частині зустрічного позову, посилається на частину шосту ст. 57 Сімейного кодексу України, тобто на можливість визнати особистою приватною власністю чоловіка майно, набуте ним за час їхнього окремого проживання, у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин між подружжям. Однак, в частині шостій ст. 57 Сімейного кодексу України мова йде про фактичне припинення шлюбних відносин, а не про сам по собі факт окремого проживання.

Той факт, що подружжя проживає окремо, по суті не має жодних юридичних наслідків, адже допоки їхній шлюб не розірвано (або не встановлено режим окремого проживання за ст. 119-120 Сімейного кодексу України), сімейні правовідносини продовжуються та породжують права та обов`язки для подружжя. Проживання окремо за Сімейним кодексом України не створює жодних правових наслідків.

Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв`язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 354/693/17-ц. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 28 листопада 2018 року в справі № 127/11013/17 та від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц.

Отже, сам по собі факт окремого проживання, який просить встановити позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 , не є достатнім доказом того, що між особами відсутні шлюбні відносини, адже особи проживали окремо у зв`язку з веденням ними своєї професійної діяльності у різних частинах країни.

Відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У статті 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання.

Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати усе спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, № у ЄДРСР 105325146).

Судом встановлено, що на момент звернення з цим позовом, за час шлюбу подружжя набуло наступне спільне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 119,4 кв м, яка зареєстрована за ОСОБА_3 , оціночна вартість якої станом на день звернення із позовом становить 7 847 875, 90 грн; автомобіль марки «BMW F06/640i Gran Coupe» (2012 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 , оціночна вартість подібного авто 30 000, 00 доларів США), грошові кошти на рахунках у АТ «Перший Український Міжнародний Банк», які знаходилися станом на 07 березня 2023 року у ОСОБА_4 на картковому рахуноку № НОМЕР_3 - 18 547 946, 80 грн; картковому рахунку № НОМЕР_4 - 16 373, 27 USD, що еквівалентно у національній валюті за курсом НБУ - 598 606, 75 грн; картковому рахунку № НОМЕР_5 - 4 985, 49 EUR, що еквівалентно гривні за курсом НБУ - 193 885, 70 грн, активи придбані за спільні кошти подружжя:

- 33 % належні ОСОБА_4 у ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388);

- 33 % належні ОСОБА_4 у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 33104260);

- 29,70 % належні ОСОБА_4 у ТОВ «ФОРКС» (код ЄДРПОУ 36136929).

Згідно із статтею 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям у період шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи квартиру та автомобіль придбано сторонами під час перебування у шлюбі, а тому зазначене нерухоме та рухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та ділиться порівну між подружжям.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 119, 4 кв м з оціночною вартістю 7 847 875, 90 грн та автомобіль марки «BMW F06/640і Gran Coupe» (2012 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 ) підлягають поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частинах.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18 вказав, що норми статей 63, 70, 71 Сімейного кодексу України, 368 Цивільного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Оскільки, грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу. Законом «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. (постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404).

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4 не спростовував наявність фактичних шлюбних відносин між подружжям з лютого 2014 року, відтак грошові кошти, які знаходяться на його банківських рахунках у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» станом на 07 березня 2023 року на картковому рахуноку № НОМЕР_3 - 18 547 946, 80 грн; картковому рахунку № НОМЕР_4 - 16 373, 27 USD, що еквівалентно гривні по курсу НБУ - 598 606, 75 грн; картковому рахунку № НОМЕР_5 - 4 985, 49 EUR, що еквівалентно гривні по курсу НБУ - 193 885, 70 грн підлягають поділу у рівних частках.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 також заявляла вимогу про стягнення з відповідача 11 377 915, 00 грн як 1/2 частку від суми заробітної плати, виплаченої на користь відповідача у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС». На підтвердження зазначеної суми доказів позивачкою надано не було, у зв?язку з чим зазначена позовна вимога не може бути задоволена.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 звернулася з позовними вимогами про стягнення 1/2 від вартості часток ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС» на день звернення з цим позовом до суду.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбу відповідач ОСОБА_4 став співзасновником ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС».

Покази допитаних судом свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 не підтверджують і не спростовують доводів сторін, оскільки по суті спору їм невідомо фактичних обставин, які би не визнавалися сторонами, Крім цього, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 є підлеглими працівниками ОСОБА_4 , тому суд оцінює критично їхні поки щодо свого керівника.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 у відзиві не заперечує проти виплати позивачці 1/2 вартості внесків у статутні капітали ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ»», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ«ФОРКС», учасником яких він став у період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Проте, не погоджується із вартістю часток визначених нею, оскільки посилається на судову практику, сформовану Верховним Судом України у 2013, 2015 роках, що грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску.

Тобто, як позивач ОСОБА_3 , так і відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 визнають частки у статутних капіталах товариств спільною сумісною власністю подружжя та не заперечують проти компенсації вартості часток. Проте, обрахунки вартості частки, зроблені відповідачем, позивачка не вважає правомірним, оскільки ним взято суми, які відповідач вносив у момент створення товариств, а позивачка вважає, що вартість частки учасника повинна визначатися, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника на момент подачі позову про поділ майна подружжя, зокрема і часток у статутних капіталах товариств.

Вкладами до статутного капіталу учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 Цивільного кодексу України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час державної реєстрації юридичних осіб).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Згідно із частиною восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника.

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

У своїй постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статний капітал цього товариства.

Таким чином у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначити, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Таким чином вартість частки оцінюється за правилами ринкової ціни і сторона позивача може вимагати виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначеної на дату пред`явлення позовних вимог.

Тому помилковим є твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 про можливість задоволення вимоги про виплату частини вартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства. Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 має право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 334/9558/15-ц виснував, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про можливість задоволення вимоги про виплату частини вартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства. Отже, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

Крім того, висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц, також говорить про те, що вартість частки учасника товариства, яка є спільною сумісною вартістю подружжя визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток, пропорційно до розміру частки цього учасника.

Справедлива (ринкова) вартість частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю передбачає здійснення його оцінки на засадах, визначених Національним стандартом N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440 та Національним стандартом № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655.

Відповідно до частини третьої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12 липня 2001 року проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, під час вирішення спорів.

Разом з тим, питання співвідношення показника «вартість чистих активів» з категоріями фінансового (бухгалтерського) обліку віднесені до компетенції Міністерства фінансів України, яке здійснює правове регулювання питань фінансового обліку.

Згідно з правовою позицією Міністерства фінансів України загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов`язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства (вартості його чистих активів), що відповідає даним рядка 1495 Балансу (форма № 1).

При цьому необхідно враховувати, що прямий принциповий вплив на величину вартості чистих активів має правильне (достовірне) визнання та оцінка активів підприємства, зокрема, основних засобів, облік їх на дату балансу саме за справедливою ринковою вартістю, а не за первісною оцінкою у відповідності з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Для здійснення оцінки балансової вартості часток відповідача у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС» представником позивача було укладено договір № 2617/23 від 12 вересня 2023 року з ТОВ «БУДФІНАНС-КОНСАЛТ» про визначення вартості частки учасника товариства.

Згідно з Консультаційним висновком № 2617/23-1 від 21 вересня 2023 року оціночна вартість частки учасника ОСОБА_4 (33 %) у ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄРДПОУ 33104260) склала - 78 431 100, 00 грн, отже 1/2 частку від цієї суми становить 39 215 550, 00 грн.

Згідно з Консультаційним висновком № 2617/23-2 від 21 вересня 2023 року оціночна вартість частки учасника ОСОБА_4 (33 %) у ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄРДПОУ 32828388) склала - 334 866 180, 00 грн, відповідно 1/2 від цієї суми становить 167 443 090, 00 грн.

Згідно з Консультаційним висновком № 2617/23-3 від 21 вересня 2023 року оціночна вартість частки учасника ОСОБА_4 (29, 7%) у ТОВ «ФОРКС» (код ЄРДПОУ 36136929) склала - 15 926 268, 60 грн, тобто 1/2 від цієї суми становить 7 963 134, 30 грн.

Відтак, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 належним чином доказала збільшення вартості часток ОСОБА_17 у статутних капіталах ТОВ «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ», ТОВ «ФОРКС», здійснивши оцінку балансової вартості часток відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 у вказаних товариствах на підставі офіційної фінансової звітності.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 334/9558/15-ц, зазначивши, що помилковими є посилання на те, що звіти про оцінку майна, надані позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 , є неналежними доказами, оскільки відповідно до положень частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 такі докази не спростував, не довів, що заявлений розмір позовних вимог щодо стягнення з нього 400 069, 00 грн, не відповідає половині вартості його частки у статутному капіталі товариств.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що первісний позов та зустрічний позов підлягають задоволенню частково.

V. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що вимоги обох сторін задоволено частково, суд вважає за можливе застосувати у цьому випадку положення частини десятої ст. 141 ЦПК України, якими передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного суд вважає правильним встановити сторонам взаємозалік у частині судового збору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 3, 36, 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 119-120, 163 Сімейного кодексу України,

ст. ст. 1-16, 368, 372, 115 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»,

ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ) на автомобіль марки «BMW F06/ 640і Gran Coupe», 2012 року виготовлення, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , компенсувати частину вартості автомобіля у розмірі 600 000, 00 грн ОСОБА_4 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ) на 1/2 частку від суми грошових коштів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_4 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», що становить 9 670 948, 00 грн.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_8 ) 214 621 774, 00 грн, що становить 1/2 частку від вартості часток ОСОБА_4 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ» (код ЄДРПОУ 33104260), Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРКС» (код ЄДРПОУ 36136929) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ).

У задоволенні решти позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова